Постанова

від 10.10.2007 по справі 1/3166

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/3166

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 жовтня 2007 р.                                                                                   № 1/3166  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кравчука Г.А.

суддів :Швеця В.О.,Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачаКізіми І.В. дов. б/н від 01.09.2007 р.

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ПоліАгроПром"

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 р.

у справі№ 1/3166 господарського суду Житомирської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПоліАгроПром"

доПриватного сільськогосподарського підприємства "Білокоровицьке"

простягнення 8 489,13 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "ПоліАгроПром" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства (надалі ПСП) "Білокоровицьке" про стягнення 8 489,13 грн., у тому числі 3 529 грн. основного боргу, 736,74 грн. пені, 3 908,85 грн. штрафу, 91,38 грн. річних, 232,93 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ПоліАгроПром" на виконання укладеного з ПСП "Білокоровицьке" договору купівлі-продажу  №129 від 17.10.2005 року поставлено останньому 23,69 тон соняшникового шроту на суму 13 029,50 грн., за які відповідач розрахувався лише частково і то з порушенням визначеного договором строку; на час звернення до суду за ним числиться борг у вказаній сумі. За порушення грошового зобов'язання як  договором так і законом передбачена відповідальність у вигляді штрафу та пені, крім того позивач має право на стягнення суми річних та втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2006 року ( суддя Сичова О.П.) позов задоволений, з ПСП "Білокоровицьке" на користь ТОВ "ПоліАгроПром" стягнуто 3 529 грн. основного боргу, 3 908,85 грн. штрафу, 736,74 грн. пені, 91,38 грн. річних, 232,93 грн. втрат від інфляції та відповідні судові витрати. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Доповідач: Шаргало В.І.

За апеляційною скаргою ПСП "Білокоровицьке" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року ( судді: Щепанська Г.А., Іоннікова І.А., Черпак Ю.К.) скасоване в частині стягнення штрафу в розмірі 2 849,15 грн., резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПСП "Білокоровицьке" на користь ТОВ "ПоліАгроПром": штраф в розмірі 1 058,85 грн., пеню в розмірі 736,74 грн., 91,38 грн. річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 51,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. В решті позову відмовити. Провадження у справі про стягнення 3 529 грн. боргу припинити " . Постанова мотивована тим, що    в період розгляду справи борг було погашено і на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження в справі у частині стягнення 3529,50 грн. слід припинити;  з урахуванням фактичної заборгованості штрафні санкції підлягають зменшенню до вказаного розміру; з огляду на умови пункту 7.4 договору інфляційні втрати стягненню не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ТОВ "ПоліАгроПром"  звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 549, 551, 610, 611 Цивільного кодексу України просить її скасувати в частині стягнення штрафу, втрат від  інфляції,  розподілення судових витрат та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що апеляційний господарський суд неправомірно зменшив розмір штрафу до 1 058,85 грн., а в резолютивній частині постанови не вирішив питання щодо стягнення втрат від  інфляції та неправильно розподілив судові витрати. В іншій частині постанова не оскаржується.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.10.2005 року між ТОВ "ПоліАгроПром" (Продавець) та ПСП "Білокоровицьке" (Покупець) укладений договір купівлі-продажу №129, відповідно до умов якого  Продавець зобов'язався поставити та передати у власність Покупця шрот соняшниковий (товар), а Покупець - прийняти та оплатити його у кількості, по цінам та у строки, вказані в додатку, що є невід'ємною частиною договору №129 (п.1.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ "ПоліАгроПром"  передало, а ПСП "Білокоровицьке" прийняло 23,69 т шроту соняшникового загальною вартістю 13 029,5 грн., що підтверджується накладною від 18.10.2005 року та актом приймання-здачі від 17.10.2005 року.

Відповідно до пункту 2 додатку №1 Покупець зобов'язався здійснити оплату товару грошовими коштами на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 2-х банківських днів після прийому товару. Граничним терміном оплати поставленого товару було визначено 25.10.2005 року.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, сплативши 27.10.2005 року 5 500 грн. та 06.01.2006 року –4 000грн.

Станом на 05.09.2006 року сума боргу склала 3 529,50 грн., проте в процесі розгляду справи цей борг був погашений.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати, передбачених пунктами 5.1, 5.2, а також пункту 2 додатку №1 до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1% від вартості отриманого та не оплаченого товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.4 договору  сторони погодили, що нарахування   інфляційних втрат    передбачається в тому випадку, якщо індекс інфляції становить 10%.

Умовами пункту 7.5 договору  встановлено стягнення з відповідача штрафу за порушення строків оплати в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з  частиною 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується  заходами  захисту  прав  та  відповідальності  учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин  щодо    забезпечення    виконання    зобов'язань    учасників    господарських    відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З  урахуванням наведених норм законодавства та умов пункту 7.5 договору, суд апеляційної інстанції правомірно  обрахував  розмір штрафу виходячи з суми фактичної заборгованості .

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Аналізуючи умови договору щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з листопада 2005 року по серпень 2006 року, суд апеляційної інстанції встановив, що за даними Держкомстату України за вказаний позивачем період рівень інфляції фактично склав 6,6%, тоді як сторони погодили стягнення інфляційних втрат лише у тому випадку, коли  рівень інфляції підвищиться до 10%, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що сума інфляційних нарахувань не підлягає стягненню та відмовив в задоволенні позову в цій частині, що відображено резолютивній частині постанови.

В силу приписів п. 1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу   України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач  звернувся    до господарського   суду  з  позовом   11.09.2006 року, а   відповідач   20.10.2006 року платіжним   дорученням   №363   перерахував      позивачу   борг   в   сумі   3 529,50 грн., тому  апеляційним господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу.

Наведеним спростовуються доводи, викладені в касаційній скарзі позивача.

В силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.  

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПоліАгроПром" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2007р. у справі № 1/3166 залишити без змін.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Швець В.О.

Суддя

Шаргало В.І.