Рішення

від 20.09.2022 по справі 443/670/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/670/21

Провадження №2/443/66/22

РІШЕННЯ

іменем України

20 вересня 2022 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ХХХІ сесії 7 демократичного скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21 жовтня 2020 року,

за участю:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_3 ,

представника відповідача Андрушків А.А. , -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до Жидачівської міської ради, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІ сесії 7 демократичного скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21.10.2020 «Про надання в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 ».

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що оскаржуване рішення містить прихований намір щодо отримання ділянки в обхід аукціону, в тому числі передачу такої в суборенду. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що земельна ділянка площею 38,5519 га (с. Тейсарів) передається в оренду фізичній особі ОСОБА_2 , для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович» з фактичним наміром для ведення фермерського господарства. Вказані рішення винесені з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України "Про фермерське господарство" та статей 124, 134 Земельного кодексу України. На момент прийняття оскаржуваного рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області фермерське господарство вже набуло статусу юридичної особи, тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124, 134 Земельного кодексу України. Отже, спірні земельні ділянки отримано фермерським господарством. Відповідно до норм Земельного кодексу та Закону України «Про фермерське господарство» отримання саме фермерським господарством землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням Закону. Передача земельної ділянки в оренду громадянину, засновнику фермерського господарства для ведення фермерського господарства безкоштовно суперечить вимогам закону. Рада перевищила свої повноваження щодо передачі зареєстрованій юридичній особі - фермерському господарству, земельної ділянки без проведення земельних торгів, що є підставою для визнання недійсним та скасування вказаного рішення. Вона проживає в с.Тейсарів, веде сільське господарство, має ВРХ. Після тримання в оренду земельної ділянки, фермер загородив земельну ділянку та не допускає випасати їхню худобу, чим порушує її права та права мешканців с.Тейсарів, які утримують у своїх господарствах велику рогату худобу. Іншого місця для випасання ВРХ у їхньому селі не має.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.23-25), в обґрунтування якого покликаючись на те, що згідно з Витягом з державною реєстру речових прав на нерухоме майно (250264146), у розділі відомості про іншого суб`єкта речового права - орендарем зазначено ОСОБА_2 . Іншого підтвердження, що земельна ділянка передана в суборенду, позивач не надав. Орган місцевого самоврядування не може самостійно скасовувати чи змінити своє рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання.

Представник третьої особи подав до суду пояснення (а.с.83-85), в обґрунтування яких покликаючись на те, що позивачкою не доведено належними доказами ні право власності, ні право користування земельними ділянками, у тому числі згідно із нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, про які йдеться в оспорюваному рішенні відповідача. Позивачкою не обґрунтовано порушення її прав та інтересів через прийняття оспорюваного рішення та через укладення відповідного договору оренди. Відтак, у позивачки відсутні будь-які матеріально-правові підстави заявляти про порушення права на земельні ділянки, що передані відповідачем в оренду за оспорюваним рішенням та матеріально-правові підстави завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом оспорювання вказаного рішення відповідача. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Реалізація цього права має відбуватись у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою. Однак, позивачем не надано суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про створення на спірних земельних ділянках громадського пасовища. Так, позов не містить доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрація прав у державному реєстрі тощо. З огляду на викладене прийняття оскаржуваного рішення відповідача не порушує та не може порушувати прав та законних інтересів позивача. Предметом спору в цій справі є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання земельних ділянок у користування. Позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення відповідачем її права користування спірними земельними ділянками для випасання худоби та сінокосіння. Визнання незаконним та скасування спірного рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки третій особі, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним зазначеним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Зі змісту договору оренди землі, така передана в оренду саме ОСОБА_2 , а не ФГ «Пчани-Денькович».

У судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю. Крім цього, позивачкою подано письмові пояснення (а.с.96-102, 105-108), за змістом яких функціональне призначення спірної земельної ділянки - землі загального користування, які вільно і безкоштовно використовуються для задоволення потреб усіх без винятку громадян у встановленому порядку. Вона мешканка с. Тейсарів та має право використовувати земельну ділянку із вказаним функціональним призначенням, а будь-які обмеження є порушення її права. Повноваження щодо створення громадських пасовищ надані виключно органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування. Перелік документів, які необхідно скерувати до Головного управління Держземагентства містить всі документи, що перебувають у відповідача. Неналежне урядування відповідача не може бути використано, як недоведеність позовних вимог. Позивачем обрано спеціальний спосіб захисту порушеного права, а саме: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права. Для оформлення права оренди особи на земельну ділянку необхідно два рішення органу місцевого самоврядування: про надання дозволу на складання технічної документації (розробку проекту землеустрою) щодо надання з/д в оренду заявнику та про затвердження технічної документації (проекту землеустрою) і передачу з/д в оренду заявнику із подальшим укладанням договору оренди землі. У даному випадку прийняте єдине рішення і передано в оренду земельні ділянки.

Представник позивачки позов підтримала повністю, покликаючись на викладені у ньому обставини, суду пояснила, що оскаржуване рішення містить прихований намір без земельних торгів передати земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Рада перевищила свої повноваження при ухваленні цього рішення, передавши земельні ділянки без аукціону. Крім цього, зазначила, що земельні ділянки використовуються ОСОБА_2 не за призначенням. Вважає, що право позивачки порушене, оскільки вона не має можливості випасати її худобу, а невиконання радою своїх повноважень щодо створення громадського пасовища не повинно створювати перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою для реалізації права на випасання худоби.

Представник відповідача позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечила, суду пояснила, що орган місцевого самоврядування ухвалив рішення індивідуальної дії щодо надання в оренду саме фізичній особі земельних ділянок для випасання худоби.

Представник третьої особи заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що позивачка не зазначила чи належать земельні ділянки, передані в оренду третій особі, їй на праві власності чи користування, чи зверталася вона із заявою про надання їй у користування цих земельних ділянок. Також, не надано доказів того, що зазначені земельні ділянки є громадським пасовищем, тому вважає, що право позивачки не порушено. Крім цього, зазначив, що позивачкою не ставиться вимога про скасування речового права і нею обрано невірний та неефективний спосіб захисту.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Позивачкою подано заяву про виклик свідків (а.с.36-37), заяву про не заперечення щодо відкладення розгляду справи (а.с.38)

Представником третьої особи подано клопотання про відкладення розгляду справи та забезпечення участі в режимі відеоконференції (а.с.29, 34-35, 67, 77, 136)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 26.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.17-18).

Ухвалою підготовчого засідання від 12.10.2021 відкладено підготовче засідання (а.с.48-49).

Ухвалою підготовчого засідання від 10.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.55-56).

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №443/670/21 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 (а.с.66).

Ухвалою судового засідання від 28.04.2022 відкладено розгляд справи (а.с.68).

Ухвалами від 28.04.2022, 02.06.2022 постановлено проводити судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.69-70, 81-82).

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство «Пчани-Денькович» зареєстроване 19.03.2010 (а.с.10).

Рішенням ХХХІ сесії 7 скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21.10.2020, враховуючи значне зменшення поголів`я великої рогатої худоби в господарствах населення Вільховецької сільської ради, недопоступлення коштів до місцевого бюджету, ефективності використання земель сільськогосподарського призначення та недопущення самозаліснення сільськогосподарських угідь надати громадянину ОСОБА_2 в оренду на 7 років із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович» наступні земельні ділянки: кадастровий номер 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га (с. Тейсарів); кадастровий номер 4621585900:05:000:2040, площею 20,3637 га (с. Пчани); кадастровий номер 4621585900:05:000:0170, площею 55,9000 га (с. Пчани); кадастровий номер 4621585900:05:000:0112, площею 57,000 га (с. Вільхівці); кадастровий номер 4621585900:04:000:1244. площею 19.5793 га. (с. Тейсарів) (а.с.8).

Згідно з положеннями договору оренди землі від 22.10.2020, укладеного між Вільховецькою сільською радою в особі голови Ілюка В.І. (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем), Орендодавець на підставі рішення ХХХІ сесії 7 скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 21.10.2020 №1990 «Про надання в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 » надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, сільськогосподарського призначення - код 18.00 Землі загального користування для випасання худоби з кадастровим номером 4621585900:04:000:1246, яка розташована на території Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області (пункт 1 Договору). В оренду передаються земельні ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності код 18.00 Землі загального користування для випасання худоби площею 38,5519 га, у тому числі 38,5519 га пасовища (пункт 2 Договору). Також, цим договором встановлено грошову оцінку земельної ділянки (пункт 4 Договору), строк оренди (пункт 7 Договору), орендна плата, порядок її обчислення, внесення та перегляд (пункти 8-12 Договору), умови використання земельної ділянки (пункти 13-18 Договору), умови повернення земельної ділянки (пункти 19-22 Договору), збитки (пункти 23-25 Договору), інші права та обов`язки (пункти 26-29 Договору), ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкту оренди чи його частини (пункт 30 Договору) страхування об`єкту оренди (пункти 31-33 Договору), зміна умов договору і припинення його дії (пункти 34-38 Договору), відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору (пункти 39, 40 Договору), прикінцеві положення (пункти 41, 42 Договору) (а.с.11-14).

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформований 03.12.2020, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га, зареєстровано за орендарем Фермерським господарством «Пчани-Денькович» (а.с.9).

Водночас, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованого 29.03.2021, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га, зареєстровано за орендарем ОСОБА_2 (а.с.26).

Згідно з листом Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 01.11.2021, вбачається порушення земельного законодавства під час використання земельних ділянок ОСОБА_2 за кадастровими номерами 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га, 4621585900:05:000:2040, площею 20,3637 га, 4621585900:05:000:0170, площею 55,900 га, 4621585900:05:000:0112, площею 57,00 га, а саме п. 5 статті 20 та статті 211 ЗК України. На ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.06.2021, вручено припис про усунення вимог земельного законодавства від 01.06.2021 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 07.06.2021 (а.с.109)

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала суду показання, за змістом яких вона була депутатом 7 скликання. ОСОБА_2 надали частину пасовища для випасання худоби. Фермерське господарство зруйнувало пашу, переоравши її, та вирощує там культури. Місцевим фермерам відмовили у наданні в оренду цієї землі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала суду показання, за змістом яких на зборах села, які відбувалися на паші, ОСОБА_2 попросив дозволу на користування землею, обіцяючи при цьому для села давати комбікорм. На це збори села погодилися. Однак ОСОБА_2 обіцянки не дотримався. Корів з села практично немає де випасати. У наявності невеличка ділянка землі для цього, якої не вистачає. Земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 і призначена для випасання худоби, на даний час, для цього не придатна, оскільки засіяна культурами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надала суду показання, за змістом яких вона була депутатом двох скликань. ОСОБА_2 на зборах села, які відбувалися на паші, попросив землю для випасання худоби і пообіцяв за це давати корм для корів і збудувати дитячий майданчик у селі. Люди погодилися на такі умови, однак ОСОБА_2 обіцянки не виконав по даний час. Пасовища, після їх передачі, ОСОБА_2 відразу зорав і засіяв різними культурами. Люди хотіли розірвати з ОСОБА_2 домовленість, про що подали відповідну заяву до сільської ради, але цю заяву ніхто не розглянув. Практично всі пасовища села віддали ОСОБА_2 .

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю перешкод у позивачки щодо випасання худоби на відповідних землях, які передані в оренду третій особі за рішенням органу місцевого самоврядування.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII), Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) та наказу Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» (далі - Наказ № 548).

Так, відповідно до приписів статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Нормою частини 1 статті 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) (пункт «а» частини 2 статті 22 ЗК України).

За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина 2 статті 124 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 ЗК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Приписами статті 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з вимогами частини 1 статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Нормами частин 2 та 3 статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом частини 2 статті 38 Закону № 1264-XII, законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 4 Закону № 161-XIV, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Положеннями частини 1 та 5 статті 6 Закону № 161-XIV встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до приписів пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом частини 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з положеннями Розділу ІІ Наказу № 548, у розділі Секція К «Землі запасу, резервного фонду та загального користування» підрозділ 18.00 класифіковано вид цільового призначення землі - землі загального користування (землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування).

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що земельна ділянка кадастровий номер 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га, знаходиться на території Жидачівської ОТГ Стрийського району Львівської області, відноситься до земель сільськогосподарського призначення та є комунальною власністю.

Рішенням ХХХІ сесії 7 скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21.10.2020 надано громадянину ОСОБА_2 в оренду на 7 років із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності без зміни цільового призначення для випасання худоби ФГ «Пчани-Денькович» земельні ділянки, зокрема, і зазначену вище земельну ділянку.

Сторона позивачки, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на: порушення її права на користування землями загального користування для випасання худоби у зв`язку з перешкодами, які чинить третя особа як орендар земельної ділянки; ухвалення рішення з прихованим наміром з метою обходу необхідності проведення земельних торгів; отримання в оренду земельної ділянки не фізичною, а юридичною особою (фермерським господарством).

Водночас, сторона відповідача, аргументуючи необґрунтованість поданого позову, покликається на передачу земельної ділянки саме фізичній особі та відсутність доказів передачі цієї ж земельної ділянки у суборенду; відсутність можливості у органа місцевого самоврядування скасувати чи змінити оскаржуване рішення як акту одноразового застосування.

Представник третьої особи, аргументуючи необґрунтованість поданого позову, покликається на: недоведеність належності позивачці права власності або права користування земельними ділянками, які зазначені у оскаржуваному рішенні; порушення її права та інтересу через прийняття оскаржуваного рішення; відсутність доказів на підтвердження створення на спірних земельних ділянках громадського пасовища; обрання позивачкою неналежного способу захисту; передання земельних ділянок саме фізичній особі у відповідності до вимог земельного законодавства.

Надаючи оцінку аргументам сторін та представника третьої особи, суд, перш за все, вважає за необхідне оцінити аргументи учасників справи щодо наявності чи відсутності порушення прав та інтересів позивачки внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення.

Так, суд зазначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд зауважує, що вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №368/1158/16-ц (провадження №14-140цс18).

Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд зазначає, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності (відсутності) цивільних прав в інших осіб.

Реалізації права на позов передує порушення, невизнання чи оспорення права.

Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивачка зобов`язана була довести, що рішення ХХХІ сесії 7 демократичного скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21.10.2020 «Про надання в оренду земельних ділянок громадянину ОСОБА_2 » порушує її права та інтереси.

На переконання сторони позивачки земельна ділянка з кадастровим номером 4621585900:04:000:1246, площею 38,5519 га (с. Тейсарів), відноситься до земель загального користування, а відтак позивачка має право безперешкодно користуватися цією земельною ділянкою для випасання худоби. Надавши зазначену земельну ділянку у оренду третій особі, яка, у свою чергу, обгородила та переорала її і використовує не за цільовим призначенням, позивачку було позбавлено можливості користуватися цією земельною ділянкою з метою випасання худоби.

Однак, суд не погоджується з такими аргументами та вважає їх помилковими виходячи з такого.

Законодавством гарантується право загального використання природних ресурсів (зокрема і землі) для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Зазначена вище спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та є комунальною власністю.

Суд звертає увагу на те, що до земель загального користування згідно з класифікацією видів цільового призначення земель відносяться, зокрема, громадські пасовища.

Суб`єктами, наділеними правом створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища, є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення.

Отже, належним та допустимим доказом у цій справі на підтвердження створення на спірній земельній ділянці громадського пасовища є відповідне рішення пленарного засідання органу місцевого самоврядування. Однак, матеріали справи не містять такого рішення. Більше того, у своїх поясненнях сторони, по суті, визнали, що такого рішення уповноваженим органом не приймалося.

Суд звертає увагу на те, що саме громадські пасовища згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель відносяться до земель загального користування.

Аргументи сторони позивачки про те, що невиконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо створення громадського пасовища не повинно створювати перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою для реалізації права на випасання худоби, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу ініціювання (звернення) позивачки або інших жителів с.Тейсарів до органу місцевого самоврядування з питанням створення громадського пасовища і отримання відмови у цьому.

Також, суд зауважує, що земельне законодавство визначає ще один спосіб для реалізації громадянами права на випасання худоби - отримання земельної ділянки у оренду. Однак, матеріали справи також не містять жодного доказу на підтвердження того, що позивачка скористалася таким правом і зверталася до уповноваженого органу із заявою про надання їй земельної ділянки в оренду для випасання худоби. Водночас, третя особа ОСОБА_2 реалізував своє право у встановленому законом порядку як громадянин (фізична особа) на отримання в оренду земельних ділянок для випасання худоби, подавши відповідну заявою до уповноваженого органу місцевого самоврядування (Вільховецької сільської ради), який у межах своїх повноважень прийняв оскаржуване рішення.

Підсумовуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що стороною позивачки не доведено належними та допустимими доказами належність у позивачки права на користування спірною земельною ділянкою та порушення цього права у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відсутність порушеного права позивачки є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові, а відтак вважає за недоцільне надавати оцінку іншим аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, понесені позивачкою судові витрати віднести на рахунок позивачки.

На підставі статей 19, 22, 34, 116, 122-124, 134, 152 Земельного кодексу України, статей 15, 16, 393 Цивільного кодексу України, статей 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Жидачівської міської ради (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м.Жидачів, вул.Шашкевича,2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ХХХІ сесії 7 демократичного скликання Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №1990 від 21 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 26 вересня 2022 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів