Постанова

від 21.07.2022 по справі 920/1268/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 920/1268/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2022

від позивача (за первісним позовом):не з`явився

від відповідача (за первісним позовом):не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

на рішення Господарського суду Сумської області

від 01.11.2021 (повний текст складено і підписано 15.11.2021)

у справі № 920/1268/20 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю., судді: Резніченко О.Ю., Джепа Ю.А. )

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

про стягнення 183 668,08 грн.

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7,

до відповідача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ",

про визнання договору оренди припиненим

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 65 055,70 грн заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди № 29 від 01.09.2019, 7 033,30 грн пені, 1569,08 грн - три проценти річних від простроченої суми, 40 530,00 грн штрафу за несвоєчасне перерахування суми орендних платежів, 69 480,00 грн. неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення майна після закінчення дії договору, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач в порушення договору оренди № 29 від 01.09.2019 не сплачував орендну плату за період січень - липень 2020, у зв`язку з чим, крім суми основної заборгованості, нараховані визначені договором пеня, штраф, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України та неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення майна після закінчення дії договору. Відповідачем частково перераховані кошти за оренду приміщень 29.10.2020 в сумі 16 004,30 грн.

Короткий зміст вимог за зустрічним позовом

В зустрічній позовній заяві Фізична особа-підприємець Хомяков Олексій Володимирович просив визнати договір оренди №29 від 01.09.2019, укладений між Фізичною особою-підприємцем Хомяковим Олексієм Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", припиненим з 30.03.2020 року; судові витрати просить покласти на ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ".

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані тим, що станом на 30.03.2020 орендовані приміщення були повністю звільнені, проте представник ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" відмовився від підписання Акту приймання-передачі нежитлового приміщення. З 01.04.2020 ФОП ОСОБА_7 для провадження господарської діяльності розпочав використовувати інші нежитлові приміщення на підставі договору оренди з ТОВ "Юридична консалтингова група".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20:

- первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення коштів - задоволено частково;

- стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" (40034, Сумська область, м. Суми, проспект М. Лушпи, будинок 54; код ЄДРПОУ 31066166) заборгованість по сплаті орендної плати за договором № 29 від 01.09.2019 в сумі 65 055,70 грн, пеню в сумі 3 182,12 грн, три проценти річних від простроченої суми, що становить 1 569,08 грн, штраф за несвоєчасне перерахування орендних платежів в сумі 32 527,85 грн, неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення майна після закінчення дії договору в сумі 69 480,00 грн., 2 589,72 грн витрат по сплаті судового збору;

- в іншій частині в задоволенні первісного позову - відмовлено;

- в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" про визнання договору оренди № 29 від 01.09.2019 припиненим - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог мотивовано тим, що в спірний період (січень - липень 2020 року) позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом до сплати, з урахуванням часткового погашення заборгованості, 65 055 грн 70 коп орендної плати. У визначений договором строк відповідач за первісним позовом заборгованість не погасив, докази погашення цієї суми заборгованості - матеріали справи не містять і належних та допустимих доказів її погашення у заявленому до стягнення розмірі - відповідач за первісним позовом не надав, як і не спростував належними засобами доказування обов`язок щодо її сплати. Крім того, у зв`язку з допущеним відповідачем за первісним позовом прострочення виконання зобов`язання, судом першої інстанції, внаслідок здійсненого перерахунку присуджено до стягнення пеню в сумі 3 182,12 грн (з посиланням на ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України та умови договору), три проценти річних від простроченої суми, що становить 1 569,08 грн (з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України), штраф за несвоєчасне перерахування орендних платежів в сумі 32 527,85 грн (з посиланням на п. 10.4 договору оренди, ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України), неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення майна після закінчення дії договору в сумі 69 480,00 грн. (з посиланням на п. 8.1 договору оренди, статтю 785 Цивільного кодексу України).

Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову мотивовано необґрунтованістю зустрічних позовних вимог ФОП Хомякова О.В. щодо визнання договору оренди № 29 від 01.09.2019 припиненим з 30.03.2020, також заявлені вимоги за зустрічним позовом не були доведені належними засобами доказування, а подані позивачем за зустрічним позовом докази в обгрунтування вимог - визнано судом першої інстанції неналежними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, Фізична особа-підприємець Хомяков Олексій Володимирович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", та задовольнити вимоги скаржника.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- судом першої інстанції не було досліджено належним чином пункти 9.5-9.6 договору оренди, зокрема, п.п. 9.5.6 договору визначено припинення договору оренди за порушення умов, передбачених п. 7.2.1-7.2.11 та п. 10.6 договору, а тому, позивач за первісним позовом, посилаючись на те, що відповідач за первісним позовом не сплатив орендну плату, мав вчинити дії з розірвання договору, передбачені п.п. 9.5-9.6 договору;

- оскільки позивач за первісним позовом, посилаючись на те, що відповідач за первісним позовом не сплатив орендну плату, мав вчинити дії з розірвання договору, передбачені п.п. 9.5-9.6 договору, які не вчинив, а тому правові наслідки застосовані судом з визнання майнових прав позивача за первісним позовом - є безпідставними, не грунтуються на нормах права та умовах договору;

- суд першої інстанції безпідставно відхилив покази свідків, чим припустився порушення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України;

- розрахунки та обрахування судом першої інстанції суми боргу за договором оренди зроблені без врахування обставин та умов договору, не є справедливими.

Також, скаржник просив суд апеляційної інстанції застосувати приписи ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Фізична особа-підприємець Хомяков Олексій Володимирович мав право усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору у розмірі 2425, 47 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20, яке оскаржується у повному обсязі, надати докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача за первісним позовом - Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" за юридичною адресою місцезнаходження: 40034, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ МИХАЙЛА ЛУШПИ, будинок 54, листом з описом вкладеного, у відповідності до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7) надійшли докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" за юридичною адресою місцезнаходження: 40034, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ МИХАЙЛА ЛУШПИ, будинок 54.

17.01.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7) надійшло клопотання на виконання ухвали від 13.12.2021 у справі № 920/1268/20, до якого долучено: квитанція №0.0.2412690940.1 від 12.01.2022, як доказ доплати судового збору у розмірі 2425, 47 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20 яке оскаржується у повному обсязі та докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за юридичною адресою місцезнаходження: позивача за первісним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" за юридичною адресою місцезнаходження: 40034, Сумська обл., місто Суми, ПРОСПЕКТ МИХАЙЛА ЛУШПИ, будинок 54, листом з описом вкладення.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 28.12.2021 по 22.01.2022 включно, а судді: Тищенко О.В. з 21.12.2021 по 06.01.2022, Шаптала Є.Ю. з 28.12.2021 по 14.01.2022 перебували у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №920/1268/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 17.03.2022.

17.03.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану в Україні та загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а суддя з колегії суддів Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно, а суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 розгляд справи призначено на 21.07.2022.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 21.07.2022 представники скаржника (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7) та позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) (Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ") - не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, оскільки ухвала Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 надсилалась учасникам справи засобами поштового зв`язку (отримана позивачем за первісним позовом згідно рекомендованого повідомлення 4003403409638, а відповідачем за первісним позовом - згідно рекомендованого повідомлення 4003101744608),а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв`язку із відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників учасників справи не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги , як і неподання відзиву на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

При цьому, відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" - не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції 01.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хомяковим Олексієм Володимировичем (орендар) укладений договір оренди № 29, відповідно до п. 1.1 якого орендар прийняв у строкове користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Суми, проспект М. Лушпи, 54. Площа приміщень складає 229,0 та 7,0 кв.м.

Передача орендареві майна в користування оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який підписують сторони (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору за домовленістю сторін орендар сплачує орендну плату в розмірі 48,00 та 84,00 грн за квадратний метр відповідно. Орендна плата самостійно перераховується орендарем у розмірі 11 580,00 грн не пізніше 10-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. У перший місяць оренди орендар сплачує оренду плату та плату за землю одразу за перший та останній місяці оренди. У разі закінчення дії договору чи його дострокового припинення орендна плата та плата за землю за останній місяць не сплачуються.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору строк дії договору оренди встановлюється з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року. Договір вступає в дію з моменту прийому майна за актом прийому-передачі. Після закінчення строку оренди за договором або у разі дострокового припинення договору, орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів повернути орендодавцю майно, що орендується, за відповідним актом.

П.п. 7.2.4 п. 7.2 Договору оренди визначено, що орендар зобов`язується сплачувати орендну плату в строки та порядку передбаченому договором.

Згідно з п. 7.2.9 договору оренди № 29, орендар (ФОП ОСОБА_7) зобов`язався письмово повідомити орендодавця про відмову від договору не пізніше як за місяць до припинення використання орендованого приміщення.

Договір (та додатки до нього) підписаний представниками сторін та скріплений печаткою орендодавця, факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним сторонами 01.09.2019 актом приймання-передачі майна.

ФОП ОСОБА_7 до матеріалів справи було надано рахунки № 59 від 10.01.2020 та № 170 від 04.03.2020 про сплату орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги.

При цьому, позивач за первісним позовом не заперечував, що відповідачем за первісним позовом частково перераховані кошти за оренду приміщень 29.10.2020 в сумі 16 004,30 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги про визнання договору оренди припиненим відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що станом на 30.03.2020 орендовані приміщення ним були звільнені, ключі від приміщень передані виконавчому директору ТОВ Усику І.В., проте від підпису акту приймання-передачі майна він відмовився, про що працівниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинений відповідний запис.

Відповідно до п. п. 9.1 - 9.4 договору № 29 від 01.09.2019 договір припиняє свою дію у випадку розірвання договору оренди між орендарем та орендодавцем. Умови договору можуть бути переглянуті або доповнені за пропозицією однієї з сторін, якщо в період дії договору значно змінюються організаційно-правові умови діяльності сторін, а також керівник, назва та місцезнаходження керівного органу орендаря. Зміни умов договору можуть мати місце при взаємній згоді сторін і оформлюються доповненнями до договору, які підписуються сторонами. Пропозиція сторони щодо перегляду умов договору подається іншій стороні письмово, яка в строк не більше 14-ти днів повинна розглянути пропозицію та дати письмову відповідь. Договір припиняється: у разі закінчення дії договору та письмового підтвердження орендаря про відмову від пролонгації; за рішенням господарського суду; за згодою сторін; у випадку порушення справи про банкрутство орендаря або визнання його банкрутом; загибелі нежитлового приміщення.

Пунктом 9.5 п.п 9.5.5 Договору визначено, що договір припиняється на вимогу орендодавця у випадку , зокрема, за порушення умов, передбачених п. 7.2.1-7.2.11 та п. 10.6 договору.

Також, судом першої інстанції були допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які підтвердили, що наприкінці березня 2020 ФОП ОСОБА_7 звільнив приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та з 01.04.2020 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначав позивач за зустрічним позовом, про намір припинити дію договору оренди № 29 від 01.09.2019 та звільнити орендовані приміщення ФОП ОСОБА_7 письмово повідомив ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", оформивши підготовлений орендодавцем бланк, в якому був зазначений узгоджений сторонами строк звільнення приміщень - кінець березня 2020. У день звільнення приміщення Товариства були оглянуті виконавчим директором ТОВ ОСОБА_6, який від підпису Акту прийому-передачі приміщень відмовився.

Відповідач за зустрічним позовом заперечував факт наявності письмових листів (пропозицій) про припинення дії договору оренди № 29, досягнення між сторонами згоди щодо дострокового припинення орендних правовідносин. Також зазначає, що у березні 2020 виконавчий директор Товариства ОСОБА_6 не був уповноважений директором Товариства ОСОБА_5 на вчинення будь-яких дій, а відповідно до наказу № 15 від 16.03.2020 "Про скорочення діяльності та скорочення тривалості робочого часу найманих працівників" на період карантину з 16 березня по 30 квітня 2020 тривалість робочого часу, зокрема, виконавчого директора Усика І.В. була скорочена з 40 до 0 годин на тиждень.

На підтвердження цього надано відповідачем до матеріалів справи довіреність від 01.04.2017, якою Усик І.В. був уповноважений на укладання договорів оренди та підписання інших документів, зі строком дії до 31.12.2019; витяг із Статуту ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", затвердженого рішенням одноособового учасника № 5 від 12.11.2019, відповідно до якого одноособовим виконавчим органом Товариства є директор ( ОСОБА_5 ); наказ № 15 від 16.03.2020 "Про скорочення діяльності та скорочення тривалості робочого часу найманих працівників".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за змістом пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283- 291 Господарського кодексу України.

Ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. (ч. 3).

Ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. (ч. 1). У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. (ч. 2). У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (ч. 3). Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 4). Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. (ч. 5).

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. (ч. 1).

Ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, умови п. п. 9.1 - 9.4 договору № 29 від 01.09.2019 відповідають приписам ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 781 Цивільного кодексу України, договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Розірвання договору найму на вимогу наймача відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України можливе у випадках, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов`язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, жодна з наведених вище підстав для припинення/відмови наймача від договору найму у даній справі відсутня.

Згідно з п. 7.2.9 договору оренди № 29, орендар (ФОП ОСОБА_7) зобов`язався письмово повідомити орендодавця про відмову від договору не пізніше як за місяць до припинення використання орендованого приміщення.

П. 4.1 договору оренди визначено, що після закінчення строку оренди за договором або у разі дострокового припинення договору, орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів повернути орендодавцю майно, що орендується, за відповідним актом.

Згідно наявних у справі письмових пояснень позивача за зустрічним позовом, у зв`язку з переїздом до іншого приміщення кілька разів повідомляв Товариство про припинення дії договору оренди № 29 та звільнення нежитлових приміщень. Зокрема, зазначав, що останню заяву подавав на бланку, який надавав працівник Товариства, у кінці лютого 2020, тобто за місяць до звільнення приміщень.

На підтвердження зазначеного ФОП Хомяковим О.В. надані до матеріалів справи договір оренди № 1/4 від 16.03.2020, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична консалтингова група", та Акт прийому-передачі майна від 16.03.2020, розпорядження №№ 10/1, 10/2 від 26.03.2020 про зміну місця та графіку робочого дня.

Також, судом першої інстанції були допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які підтвердили, що наприкінці березня 2020 ФОП ОСОБА_7 звільнив приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та з 01.04.2020 здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_3 .

Про намір припинити дію договору оренди № 29 від 01.09.2019 та звільнити орендовані приміщення ФОП ОСОБА_7 письмово повідомив ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", оформивши підготовлений орендодавцем бланк, в якому був зазначений узгоджений сторонами строк звільнення приміщень - кінець березня 2020. У день звільнення приміщення Товариства були оглянуті виконавчим директором ТОВ ОСОБА_6, який від підпису Акту прийому-передачі приміщень відмовився.

Будь-яких додаткових доказів, які б свідчили про домовленість між орендарем та орендодавцем з приводу припинення (розірвання) договору оренди, - сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив покази свідків, чим припустився порушення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, з огляду на те, що по-перше, як вірно зазначено судом першої інстанції, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, а по-друге, свідчення свідків стосовно передачі приміщення не можуть бути єдиним достовірним, належним та допустимими доказом врегулювання між юридичними особами - учасниками спору правовідносин стосовно звільнення орендованого приміщення за договором.

Виходячи із приписів ст. ст. 651 - 653 Цивільного кодексу України щодо підстав та порядку зміни або розірвання договору та узгоджених сторонами п. п. 7.2.9, 9.2, 9.3 договору оренди № 29 умов, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що дострокове припинення (розірвання) договору повинно бути погоджено сторонами шляхом обміну письмовими пропозицією/відповіддю та оформленням відповідних змін до договору, що в сукупності свідчило б про наявність відповідних обставин припинення договору. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, наведені докази в матеріалах справи відсутні і не були надані ні станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, ні станом на момент апеляційного розгляду.

Зазначене також відповідає вимогам ст. 654 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач за зустрічним позовом у письмових поясненнях заперечував наявність письмових листів (пропозицій) про припинення дії договору оренди № 29, досягнення між сторонами згоди щодо дострокового припинення орендних правовідносин, і зазначав, що у березні 2020 виконавчий директор Товариства ОСОБА_6 не був уповноважений директором Товариства ОСОБА_5 на вчинення будь-яких дій, а відповідно до наказу № 15 від 16.03.2020 "Про скорочення діяльності та скорочення тривалості робочого часу найманих працівників" на період карантину з 16 березня по 30 квітня 2020 тривалість робочого часу, зокрема, виконавчого директора ОСОБА_6 була скорочена з 40 до 0 годин на тиждень.

На підтвердження цього до матеріалів справи були надані: Довіреність від 01.04.2017, якою Усик І.В. був уповноважений на укладання договорів оренди та підписання інших документів, зі строком дії до 31.12.2019, витяг із Статуту ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ", затвердженого рішенням одноособового учасника № 5 від 12.11.2019, відповідно до якого одноособовим виконавчим органом Товариства є директор ( ОСОБА_5 ), наказ № 15 від 16.03.2020 "Про скорочення діяльності та скорочення тривалості робочого часу найманих працівників".

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відхилення наданого позивачем за зустрічним позовом Акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.03.2020, як належного, оскільки наявність непідписаного з боку орендодавця Акту прийому-передачі нежитлового приміщення з відповідним записом про відмову уповноваженої особи від його підписання - не свідчить про припинення орендних правовідносин, оскільки сторонами не був дотриманий визначений законодавством та умовами договору порядок припинення дії (розірвання) договору.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було досліджено належним чином пункти 9.5-9.6 договору оренди, зокрема, п.п. 9.5.6 договору визначено припинення договору оренди за порушення умов, передбачених п. 7.2.1-7.2.11 та п. 10.6 договору, а тому, позивач за первісним позовом, посилаючись на те, що відповідач за первісним позовом не сплатив орендну плату, мав вчинити дії з розірвання договору, передбачені п.п. 9.5-9.6 договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач за первісним позовом, керуючись як умовами договору, так і приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, реалізував своє право на заявлення вимог про стягнення заборгованості, а ні умовами договору, ні приписами вищенаведених норм законодавства не встановлено саме обов`язок позивача за первісним позовом вчиняти дії по припиненню договору внаслідок несплати орендної плати (шляхом розірвання), адже вчинення вказаних дій є саме правом сторони правочину, яке може реалізуватись виключно за її волевиявленням.

Також, доводи скаржника про те, що оскільки позивач за первісним позовом, посилаючись на те, що відповідач за первісним позовом не сплатив орендну плату, мав вчинити дії з розірвання договору, передбачені п.п. 9.5-9.6 договору, які не вчинив, а тому правові наслідки застосовані судом з визнання майнових прав позивача за первісним позовом - є безпідставними, не грунтуються на нормах права та умовах договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки правоі наслідки порушення зобов`язань за договором, обумовлені як останнім, так і вимогами чинного законодавства, зокрема приписами ст. 526, 610-611 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про необгрунтованість зустрічних позовних вимог ФОП Хомякова О.В. щодо визнання договору оренди № 29 від 01.09.2019 припиненим з 30.03.2020, також заявлені вимоги за зустрічним позовом не були доведені скаржником і за наслідками апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за первісним позовом стверджує, що в результаті невиконання відповідачем зобов`язань за договором оренди утворилася заборгованість зі сплати орендної плати за січень - липень 2020 року (останній місяць оренди у розрахунку не врахований згідно з п. 5.2 договору № 29) у сумі 81 060 грн 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами першою та шостою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 284 Господарського ккодексу України визначено істотні умови договору оренди, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

П. п. 5.1, 5.2 договору оренди № 29 визначено, орендна плата у загальному розмірі 11 580,00 грн самостійно перераховується орендарем не пізніше 10-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані відповідачем за первісним позовом ФОП Хомяковим О.В. та свідками пояснення про сплату орендної плати готівкою бухгалтеру Товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" з подальшим отриманням розрахункового документу - не узгоджуються з вимогами договору оренди № 29, яким альтернативної, крім перерахування коштів на розрахунковий рахунок, форми розрахунку не було передбачено. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив покази свідків, чим припустився порушення ст. 87 Господарського процесуального кодексу України - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, з огляду на те, що по-перше, як вірно зазначено судом першої інстанції, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, а по-друге, свідчення свідків стосовно передачі грошових коштів не можуть бути єдиним достовірним, належним та допустимими доказом врегулювання між юридичними особами - учасниками спору правовідносин стосовно сплати орендної плати.

ФОП ОСОБА_7 до матеріалів справи було надано рахунки № 59 від 10.01.2020 та № 170 від 04.03.2020 про сплату орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги.

В свою чергу, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази як окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-679 Господарського процесуального кодексу України доказів сплати відповідачем за первісним позовом орендної плати, крім пояснень свідків, - відповідачем за первісним позовом не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що наявні в матеріалах справи розрахункові документи підтверджують сплату орендної плати у вересні - грудні 2019.

29.10.2020 (до звернення позивача за первісним позовом із позовом до суду) відповідачем за первісним позовом перераховано позивачу за первісним позовом 16 004,30 грн. в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за договором оренди № 29 від 01.09.2019, які позивачем за первісним позовом враховані у розрахунку суми позовних вимог в частині основного боргу - 65 055,72 грн.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом вказував, зокрема, на наданий Товариством разом із заявою про видачу судового наказу розрахунок заборгованості з орендної плати в сумі 57 900,00 грн. за період з березня по липень 2020, який, на думку відповідача за первісним позовом, суттєво відрізняється від наявного у даній справі розрахунку заборгованості з орендної плати, а також на запис телефонної розмови із представником Товариства Кондратьєвим Ю.П. щодо суми заборгованості за договором оренди.

Як зазначено судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні, судом досліджені аудіозапис телефонної розмови та матеріали справи № 920/1024/20 про видачу судового наказу за заявою ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" про стягнення з ФОП Хомякова О.В. заборгованості з орендної плати по договору № 29 від 01.09.2019 в сумі 57 900,00 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 06.10.2020 Господарським судом Сумської області виданий судовий наказ про стягнення з ФОП Хомякова О.В. на користь ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" 57 900,00 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 29 від 01.09.2019 за період з 01.03.2020 по 31.07.2020.

Ухвалою суду від 19.10.2020 вказаний наказ був скасований у зв`язку з надходженням відповідної заяви ФОП Хомякова О.В.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача за первісним позовом, оскільки в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України виданий у справі № 920/1024/20 судовий наказ, який в подальшому був скасований, не звільняє сторони від обов`язку доказування обставин даної справи, а телефонна розмова між Хомяковим О.В. та представником Товариства Кондратьєвим Ю.П. не спростовує наданих позивачем за первісним позовом доказів наявності заборгованості з орендної плати.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, в спірний період (січень - липень 2020 року) позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом до сплати, з урахуванням часткового погашення заборгованості, 65 055 грн 70 коп орендної плати. У визначений договором строк відповідач за первісним позовом заборгованість не погасив, докази погашення цієї суми заборгованості - матеріали справи не містять і належних та допустимих доказів її погашення у заявленому до стягнення розмірі - відповідач за первісним позовом не надав, як і не спростував належними засобами доказування обов`язок щодо її сплати.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заборгованості , встановив, що його проведено позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами договору та ст. ст. 526 Цивільного кодексу України.

Отже, оскільки відповідач за первісним позовом не спростував існування заявленої позивачем суми заборгованості, заявлена до стягнення сума заборгованості є обґрунтованою та документально доведеною, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення заборгованості з відповідача за первісним позовом з орендної плати за договором, за період з січня 2020 року по липень 2020 рік в сумі 65 055,70грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

На підставі пунктів 10.2., 10.4. договору оренди № 29 позивач за первісним позовом нарахував пеню в сумі 7 033 грн 30 коп та штраф в сумі 40 530 грн 00 коп і на підставі статті 625 ЦК України - 3% річних в сумі 1 569 грн 08 коп.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 7 033,30 грн за період з 11.01.2020 по 11.12.2020, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Так, згідно поданого позивачем за первісним позовом розрахунку пені, відповідний розрахунок був зроблений за період з 11.01.2020 по 11.12.2020, що складає 335 днів, тобто не в межах шестимісячного строку, визначеного частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то з урахуванням конкретних обставин справи суд самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Отже, здійснивши перевірку та перерахунок заявленої до стягнення пені в межах визначених позивачем за первісним позовом періодів, з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом складає 3 182,12 грн за період з 11.01.2020 по 11.07.2020 (182 дні), а у стягненні пені у розмірі 3 851,18 грн слід відмовити. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Також, здійснивши перевірку та перерахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 40 530,00 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем нарахований за первісним позовом штраф на підставі п. 10.4 договору оренди, відповідно до якого у разі несвоєчасного перерахування орендарем суми орендних платежів за договором, ним сплачується штраф у розмірі половини суми заборгованості.

При цьому, 50% штрафу нараховано позивачем за первісним позовом від суми заборгованості 81 060,00 без врахування проведеної відповідачем до звернення до суду із позовом сплати заборгованості, а ому на час звернення до суду із позовом у даній справі заборгованість відповідача по орендній платі становила 65 055,70 грн., у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, розмір штрафу в сумі 32 527,85 грн., а в частині стягнення штрафу у сумі 8 002,15 грн слід відмовити. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Також, стосовно вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних в сумі 1 569,08 грн, суд апеляційної інстанції здійснивши перевірку та перерахунок заявленої до стягнення суми №5 річних в межах визначених позивачем за первісним позовом періодів, з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, вважає розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 1 569,08 грн. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема п. п. 4.1, 4.2 договору, строк дії договору оренди № 29 від 01.09.2019 визначений сторонами з 01 вересня 2019 року по 31 серпня 2020 року.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1 договору оренди № 29 передбачено, що після закінчення строку оренди за договором або у разі дострокового припинення договору орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів повернути орендодавцю майно, що орендується, за відповідним актом.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно повернення орендованого приміщення орендодавцю за договором, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача за первісним позовом в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати в сумі 69 480,00 грн за користування майном після закінчення дії договору оренди за вересень - листопад 2020. Аналогічних правомірних висновків дійшов суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Отже, доводи скаржника про те, що розрахунки та обрахування судом першої інстанції суми боргу за договором оренди зроблені без врахування обставин та умов договору, не є справедливими - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідні розрахунки перевірені судом апеляційної інстанції та визнаються такими, що відповідають як умовам договору, так і вищенаведеним приписам закону.

Також, скаржник просив суд апеляційної інстанції застосувати приписи ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та штрафу внаслідок їх недобросовісності та несправедливості - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем за первісним позовом доводи в обгрунтування зменшення розміру пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, а також відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо відображення , зокрема, його збитковості.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені законом підстави для застосування ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим доводи скаржника у цій частині відхиляються.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач за первісним позовом не позбавлений права ініціювати відповідне питання щодо розстрочки та/або відстрочки виконання рішення, з наданням відповідних доказів, як і заявлення вимог саме про розірвання договору оренди.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за первісним позовом задоволено частково, а саме присудивши до стягнення заборгованість по сплаті орендної плати за договором № 29 від 01.09.2019 в сумі 65 055,70 грн, пеню в сумі 3 182,12 грн, три проценти річних від простроченої суми, що становить 1 569,08 грн, штраф за несвоєчасне перерахування орендних платежів в сумі 32 527,85 грн, неустойку за невиконання обов`язку щодо повернення майна після закінчення дії договору в сумі 69 480,00 грн., з відмовою у решті позовних вимог за первісним позовом, а також відмовивши у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ПІВНІЧНО-СХІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРИКЛАДНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ МЕДИЦИНИ" про визнання договору оренди № 29 від 01.09.2019 припиненим.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження..

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 01.11.2021 у справі № 920/1268/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою-підприємцем Хомяковим Олексієм Володимировичем.

4. Матеріали справи № 920/1268/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 21.09.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко