Ухвала

від 26.09.2022 по справі 903/828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 вересня 2022 року справа №903/828/20 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

клопотання Торчинської селищної ради, смт. Торчин

про скасування заходів забезпечення позову

у справі за позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба", с. Воютин Луцького району

до відповідача: Торчинської селищної ради, смт. Торчин

про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

встановив:

Ухвалою суду від 12.11.2020р. (суддя Костюк С.В.) заяву Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба" від 10.11.2020р. про забезпечення позову задоволено частково, а саме: до набрання рішенням законної сили у справі №903/828/20 заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди СГПП "Дружба" щодо земельної ділянки кадастровий №0722881500:04:000:0135 загальною площею 82,0644 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 855852607228.

19 вересня 2022 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду було зареєстроване клопотання Торчинської селищної ради від 14.09.2022р. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 12.11.2020р.

У зв`язку із звільненням судді Костюк С.В., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022р., розгляд відповідної заяви було призначено судді Войціховському В.А.

Ухвалою від 20.09.2022р. відповідне клопотання Торчинської селищної ради було призначено до розгляду в судовому засіданні із повідомленням сторін про день, час та місце його проведення.

У визначений судом день та час сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, СГПП "Дружба" пояснень стосовно клопотання Торчинської селищної ради не надало.

З огляду на визначені положеннями ст. 145 ГПК України п`ятиденні строки розгляду судом заяв відповідної категорії, суд вважає за можливе та необхідне здійснити розгляд відповідного клопотання Торчинської селищної ради в даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву Торчинської селищної ради та мотивацію в її обґрунтування, суд, оцінюючи подану заяву за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, дійшов до висновку, що остання підставна та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.11.2020р. заяву СГПП "Дружба" про забезпечення позову було задоволено частково, до набрання рішенням у справі № 903/828/20 законної сили заборонено суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди СГПП "Дружба" щодо земельної ділянки кадастровий №0722881500:04:000:0135 загальною площею 82,0644 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 855852607228.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.03.2021р. у даній справі позов СГПП "Дружба" до Воютинської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, було задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Воютинської сільської ради Луцького району Волинської області "Про продовження дії договорів оренди земельних ділянок з СГПП "Дружба" №37/4 від 17 грудня 2019 року в частині відмови у продовженні на наступний термін дії договорів оренди, укладених між СГПП "Дружба" та Воютинською сільською радою на земельну ділянку із кадастровим номером 0722881500:04:000:0135; визнано укладеною Додаткову угоду №02 до Договору оренди землі від 25 грудня 2009 року, зареєстровану в Луцькому районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель 02 листопада 2010 року вчинено запис № 041007600015, у редакції, викладеній в резолютивній частині рішення суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 16.03.2021р. у справі №903/828/20 було закрито.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021р. касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури було задоволено, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2021р. у справі скасовано, справу №903/828/20 направлено для продовження розгляду до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021р. було здійснено заміну відповідача - Воютинську сільську раду (45645, Волинська область, Луцький район, село Воютин, код ЄДРПОУ 04332229) на його правонаступника Торчинську селищну раду (45612, Волинська область, Луцький район, селище міського типу Торчин, вул. Незалежності, буд. 103, код ЄДРПОУ 04333158).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021р. апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури було задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 16.03.2021 р. у справі № 903/828/20 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2022р. касаційну скаргу СГПП "Дружба" було залишено без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021р. у справі №903/828/20 без змін.

Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

19 вересня 2022 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду було зареєстроване клопотання Торчинської селищної ради від 14.09.2022р. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 12.11.2020р.

В обґрунтування заяви селищна рада, засвідчила, що оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021р. рішення Господарського суду Волинської області від 16.03.2021р. у справі № 903/828/20 було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Волинської області від 12.11.2020р. у справі №903/828/20 заходи забезпечення позову слід скасувати відповідно до положення ч. 9 ст. 145 ГПК України.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Нормою ч. 2 ст. 145 ГПК України передбачено, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 145 ГПК України).

З врахуванням наведеного суд зазначає, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, реального виконання рішення суду та ефективного поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог, а суд не пов`язаний із скасуванням вжитих заходів до виконання рішення, яким закінчується розгляд справи по суті або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019р. у справі №15/155-б, в постановах Західного апеляційного господарського суду від 04.09.2019р. у справі №914/554/19, від 28.01.2020р. у справі №914/2302/19 та від 10.09.2020р. у справі №926/731/20, в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2020р. у справі №5016/3029/2012(11/50), в постановах Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020р. у справі №922/3284/18, від 08.10.2020р. у справі №905/1007/20.

Судом також засвідчується, що в даному випадку заявником подано мотивоване клопотання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову та наведено обґрунтовані доводи, які підтверджують, що заходи забезпечення позову слід скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №910/21911/14 ).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд засвідчує, що при ухваленні постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021р. у справі №903/828/20 про скасування рішення Господарського суду Волинської області від 16.03.2021р. у даній справі та прийняття нового рішення про відмову у позові, питання скасування заходів забезпечення позову, запроваджених ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.11.2020р. вирішене не було.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд, у відповідності до положень ГПК України, вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання відповідача та скасувати вжиті в процесі розгляду даної справи заходи забезпечення позову, постановивши при цьому згідно ст. 145 ГПК України відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Торчинської селищної ради про скасування заходів забезпечення позову від 14.09.2022р., задоволити.

2. Скасувати вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Волинської області від 12.11.2020р. у справі №903/828/20 заходи забезпечення позову, зокрема:

- в частині заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди Сільськогосподарського приватного підприємства "Дружба", щодо земельної ділянки кадастровий №0722881500:04:000:0135 загальною площею 82,0644 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 855852607228.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 26.09.2022р.

Суддя В. А. Войціховський