Ухвала

від 26.09.2022 по справі 904/3191/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

26.09.2022м. ДніпроСправа № 904/3191/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТА-ІМПЕКС", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮАНЬ", м. Дніпро

про відшкодування витрат у порядку регресу в сумі 3 461 295,66 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

СУТЬ СПОРУ:

23.09.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТА-ІМПЕКС» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАНЬ» про відшкодування витрат у порядку регресу, за змістом якого просить стягнути з Відповідача 2 720 300,00 грн. основного боргу, 526 352,81 грн. інфляційних втрат 214 642,85 грн. три проценти річних.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що між Відповідачем та АТ «ПроКредитБанк» було укладено кредитний договір № FW1501.587 від 28.08.2014 та Договори про надання траншу № 1501.46536 (FW1501.587) від 26.01.2018, № 15.01.46567 (FW1501.587) від 02.02.2018, № 1501.46763 (FW1501.587) від 31.05.2018, № 15.01.47074 (FW1501.587) від 04.12.2018.

28.08.2014 року між Позивачем та АТ «ПроКредитБанк» був укладений Договір іпотеки № 335883-ІД1, згідно умов якого, з метою забезпечення належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, Позивач, як майновий поручитель передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань, Банк набув право звернення стягнення на предмет іпотеки, яке реалізував шляхом набуття 08.07.2019 року права власності на предмет іпотеки. За доводами позовної заяви, за рахунок майна Позивача, Банк задовольнив свої вимоги до Відповідача в сумі 2 720 300,00 грн., стягнення якої Позивач вимагає в порядку регресу. Крім стягнення суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних та інфляційні втрати, які розраховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.09.2022 року позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України.

26.09.2022 року Позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що перебувають на рахунках Відповідача, в межах ціни позову в розмірі 3 461 295,66 грн.

За доводами Позивача, необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову обумовлена тим, що незважаючи на виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором іпотеки, зокрема, передання у власність Банку належного Позивачу майна в рахунок часткового погашення заборгованості Відповідача за кредитним договором, останній не вжив жодних заходів спрямованих на відшкодування понесених Позивачем у зв`язку із чим збитків. Позивач вважає, що бездіяльність Відповідача щодо відшкодування збитків, які понесені Позивачем через недобросовісне виконання Відповідачем своїх зобов`язань перед Банком, дає підстави вважати, що Відповідач і надалі буде ухилятися і від виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь Позивача та може почасти вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна та/або перерахування наявних на його рахунках коштів на користь третіх осіб, що ставить під загрозу виконання судового рішення.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Відповідно до частини другої статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом спору у цій справі є вимога Позивача про стягнення грошових коштів в сумі 3 461 295,66 грн. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, а отже, застосування заходу забезпечення позову, обраного позивачем, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову дійсно полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, оцінюючи доводи Позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи те, що позовні вимоги стосуються стягнення значної суми грошових коштів, при цьому, в умовах вільного розпорядження відповідачем грошовими коштами він має можливість витрачати їх на власний розсуд, незважаючи на вирішення справи судом, приймаючи до уваги обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, вибраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та імовірність утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд знаходить достатньо підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах розміру заявлених позовних вимог.

Разом із тим, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів в підтвердження того, що зазначене в заяві про забезпечення позову розрахункові рахунки належать Відповідачу, суд не убачає підстав для включення до резолютивної частини ухвали реквізитів відповідних рахунків.

Суд вважає, що накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заява Позивачів про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАНЬ» (код ЄДРПОУ 38676454), в межах суми позовних вимог в розмірі 3 461 295,66 грн., що належать останньому і знаходяться (обліковуються) на будь-яких його банківських рахунках.

В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТА-ІМПЕКС» (49057, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 156, код ЄДРПОУ 23373985).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАНЬ» (49600, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, буд. 156Г, офіс. 1, код ЄДРПОУ 38676454).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 26 вересня 2022 року.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 27 вересня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.В. Ліпинський