Рішення

від 19.09.2022 по справі 910/14244/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2022Справа № 910/14244/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"

до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України"

про зобов`язання здійснити перерахунок

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Письмак О.Є.

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (далі - ТОВ "Світодар", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" Національної академії медичних наук України (далі - ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска", відповідач) про зобов`язання відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за Договором оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" від 24.05.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончік І.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 686 (далі - Договір оренди від 24.05.2019), із 17.03.2020 до 20.05.2020 та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна.

Позов обґрунтовано неможливістю використання об`єкта оренди згідно з Договором оренди від 24.05.2019 через запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та відмовою відповідача у зменшенні розміру орендної плати у спірний період.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 910/14244/20 (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, позов задоволено. Зобов`язано ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 24.05.2019 за період з 17.03.2020 до 20.05.2020 та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна. Здійснено розподіл судових витрат.

Суди виходили із того, що позивач, починаючи з 11.03.2020 не здійснював підприємницьку діяльність із використання орендованих приміщень за спірним договором у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (далі - Постанова № 211) на території України карантину та неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, тому орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором оренди від 24.05.2019 згідно з положеннями пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України підлягає зменшенню до фактичних витрат на утримання вказаного майна (плата за землю, комунальні послуги) за період із 17.03.2020 по 20.05.2020.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20 касаційну скаргу ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 910/14244/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 справу № 910/14244/20 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 прийнято справу № 910/14244/20 до провадження судді Гумеги О.В., призначено підготовче засідання у справі на 17.01.2022 о 11:20 год.

29.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву станом на час нового розгляду справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №910/14244/20.

У підготовче засідання, призначене на 17.01.2022, з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні 17.01.2022 оголошено перерву до 14.02.2022 о 10:00 год.

Підготовче засідання, призначене на 14.02.2022, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі на 30.05.2022 о 10:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 30.05.2022, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

У підготовчому засіданні 30.05.2022 оголошено перерву до 20.06.2022 о 10:40 год.

15.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

У підготовче засідання, призначене на 20.06.2022, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

У підготовчому засіданні 20.06.2022 оголошено перерву до 18.07.2022 о 10:40 год.

22.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.07.2021 у справі №910/8040/20, від 26.08.2021 у справі №910/13397/20 та від 16.11.2021 №910/14244/20.

23.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву з урахуванням пояснень позивача від 16.06.2022.

05.07.2022 через відділ діловодства суду від представника Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України" (ідентифікаційний код 44884985) надійшло повідомлення про реорганізацію відповідача.

У підготовче засідання, призначене на 18.07.2022, з`явилися представники позивача і відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 18.07.2022, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2022 о 11:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2022 постановлено замінити відповідача у справі № 910/14244/20 - Державну установу "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" Національної академії медичних наук України (ідентифікаційний код: 02011893) на правонаступника - Державну установу "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України" (ідентифікаційний код: 44884985).

У судове засідання, призначене на 19.09.2022, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 19.09.2022 не з`явився.

Судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 явка учасників справи у судове засідання, призначене на 19.09.2022 о 11:20 год., визнана не обов`язковою.

У судовому засіданні 19.09.2022 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті у судовому засіданні 19.09.2022 судом заслухано вступне слово представника позивача.

Представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні 19.09.2022 судом з`ясовано обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представник позивача виступив у судових дебатах з промовою (заключним словом).

У судовому засіданні 19.09.2022 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру орендної плати за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" від 24.05.2019 за період припинення господарської діяльності позивача (з 17.03.2020 до 20.05.2020), у зв`язку із запровадженими Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" обмеженнями і заборонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 910/14244/20 (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 у справі № 910/14244/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20 зазначив, зокрема, наступне:

- обставини стосовно неможливості використання орендарем (у спірному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду (у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 щодо питання застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у контексті пункту 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України) підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, як і підлягають правовій оцінці та дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу (у тому числі стосовно того, що у період із 11.03.2020 до 27.07.2020 позивач не звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності; позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення, як до початку, так і під час спірного періоду; у позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики);

- відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається;

- висновки судів стосовно того, що період дії Постанови № 611 не розповсюджується на спірні правовідносини (стосовно зменшення орендареві розміру орендної плати саме у зв`язку із запровадженням карантину) не відповідають висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, при цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача положень зазначеної постанови з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку також підлягають дослідженню судами попередніх інстанцій з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію.

Новий розгляд справи № 910/14244/20 згідно з приписами ч. 1 ст. 316 ГПК України здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20.

Позиція сторін під час нового розгляду справи з урахуванням постанови Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/14244/20.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначивши таке:

- згідно з умовами Договору, який є предметом розгляду у даній справі, нежилі приміщення надаються позивачу в оренду з метою здійснення медичної практики та іншого використання, безпосередньо пов`язаного зі здійсненням медичної практики;

- згідно доказів, наявних в матеріалах справи (а.с. 72 т. 2) ліцензія позивача на здійснення медичної практики почала діяти лише з 11.06.2021;

- позивач, з урахуванням наявності обставин які не залежать від його волі - епідемія коронавірусної хвороби та рішення Уряду про обмеження у господарській діяльності, та з метою дотримання протиепідемічних норм, встановлених Постановою № 211, припинив свою підприємницьку діяльність з використанням нежитлових приміщень, які були предметом Договору, у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідемічних заходів, запроваджених зазначеною постановою, позивачем було видано відповідний наказ про припинення господарської діяльності з надання медичних послуг та здійснення медичної практики;

- позивач не здійснював підприємницьку діяльність з використання орендованих приміщень з 11.03.2020, що також підтверджується відсутністю рішень судів про притягнення позивача чи його посадових осіб до відповідальності за порушення встановлених вимог карантину чи здійснення господарської діяльності без ліцензії.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, зазначивши таке.

Відповідач заперечив доводи позивача щодо неможливості використання позивачем з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого приміщення, на підтвердження чого надав суду листування між позивачем та відповідачем щодо орендних відносин, яке свідчить, що у період із 11.03.2020 до 27.07.2020 позивач не звертався до відповідача з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності;

Відповідач звернув увагу, що позивач звернувся до відповідача з листом від 27.07.2020 № 27/07 лише в липні 2020, а отже відсутня можливість здійснити спільне обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та скласти відповідний акт, який міг би бути підставою для звільнення від орендної плати за період з 17.03.2020 по 20.05.2020.

Відповідач стверджує, що позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення як до початку картину, в період з 11.03.2020 до 20.05.2020, так і після 20.05.2020, що підтверджує лист підрядної організації від 01.07.2020 та показники лічильників, які є змінними, адже у випадку припинення будівельних робіт і діяльності позивача показники лічильників електроенергії і води мали б бути рівними нулю.

Відповідач надав копію ліцензії позивача, дата отримання якої 11.06.2021, що спростовує доводи позивача про неможливість здійснення ним діяльності у зв`язку із запровадженням карантину, тоді як позивач просто не мав права здійснювати медичну діяльність.

Відповідач зазначив про відсутність у позивача відповідного персоналу для здійснення медичної практики.

Відповідач зазначив про відсутність підстав для застосування до позивача положень Постанови № 611 від 15.07.2020 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно підчас дії карантину" з урахуванням мети використання державного майна у спірному випадку, оскільки ні вид діяльності позивача, ні здійснення поліпшень приміщення (ремонтні роботи) не включено до переліку звільнення (часткового) від орендної плати. Відповідач звернув увагу, що позивач орендує державне майно за різним цільовим призначенням, зокрема офісні приміщення складають 70,8 кв.м, а відтак не можливо вважати, що всі орендовані приміщення підпадають під дію додатку № 2 Постанови № 611 як офісні. Крім того, в додатку № 2 Постанови № 611 є примітка, що нарахування орендної плати в розмірі 50 відсотків від суми нарахованої орендної плати не застосовується до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна і не завершили таких поліпшень станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють поліпшення в закладах освіти державної форми власності.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, приписами ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

24.05.2019 між ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМНУ (орендодавець) і ТОВ "Світодар" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска" НАМНУ (далі - Договір оренди від 24.05.2019 або Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 754,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "В" - "Віварій" (а саме частина І-го поверху будівлі загальною площею 376,3 м2 і частина ІІ-го поверху будівлі загальною площею 378,1 м2), що складають 23/100 частин нежитлової будівлі, позначеної в технічній документації під літ. "В", розташованої за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5, що передане в оперативне управління орендодавцю на підставі постанови Президії НАМНУ № 3/4 від 17.05.2008 та перебуває на балансі орендодавця.

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту 11 Договору оренди):

- медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 372,5 м2;

- офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії тощо) - 70,8 м2;

- іншого використання (коридори, туалети, душові, складські тощо) - 311,1 м2.

Згідно з пунктом 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

У пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2019 року) - 123 983,28 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами Інтернету сплачуються орендарем самостійно (пункт 3.3 Договору).

За умовами пункту 5.1.10 Договору орендар зобов`язаний забезпечувати доступ в приміщення працівників орендодавця для необхідного огляду та перевірки використання орендованого приміщення відповідно до умов цього договору.

Цей договір укладений строком на 10 років та діє з 24.05.2019 по 22.05.2029 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу НАМНУ. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (пункт 10.1 Договору).

Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.2Договору).

24.05.2019 позивач і відповідач склали та підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 754,4 м2, які розташовані в нежитловій будівлі літ. "В" - "Віварій" (а саме частина І-го поверху будівлі загальною площею 376,3 м2 і частина ІІ-го поверху будівлі загальною площею 378,1 м2 (інвентарний номер згідно з витягом із Єдиного реєстру об`єктів державної власності 02011893.1.АААДЕА247) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5.

07.07.2020 позивач отримав від відповідача претензію № 2.1-08/285 щодо наявності у позивача перед відповідачем дебіторської заборгованості станом на 06.07.2020 у сумі 1 651 710,94 грн, у тому числі 1 365 720,88 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою рахунків за оренду приміщення та плати за користування землею.

У листі від 27.07.2020 № 27/07, адресованому відповідачеві, позивач з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (далі - Постанова № 211) і положень пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України просив відповідача зменшити розмір орендної плати за договором від 24.05.2019 до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкта оренди.

Відповідач листом від 04.08.2018 № 2.1-08/312 відмовив позивачеві у зменшенні розміру орендної плати (ставки) до розміру фактичних витрат на утримання об`єкта оренди за договором оренди від 24.05.2019 на період дії карантину у зв`язку з тим, що діяльність позивача не входить до переліку діяльності, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611).

Обставини відмови орендареві (позивачеві) у перерахунку (зменшенні) орендної плати за спірним договором оренди до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкта оренди і стали підставою для звернення позивача з позовом до суду у даній справі.

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначав, що, зважаючи на положення Постанови № 211, якою було запроваджено карантин на усій території України, він з метою дотримання протиепідемічних норм, встановлених цією постановою, припинив свою підприємницьку діяльність із використання нежитлових приміщень, які були предметом спірного договору оренди, у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідемічних заходів, про що позивачем видано наказ від 11.03.2020 № 11/20 про припинення господарської діяльності з надання медичних послуг та здійснення медичної практики за період із 11.03.2020 до закінчення карантину на території України.

Отже, встановленню при вирішенні даної справи підлягають обставини наявності або відсутності підстав для здійснення перерахунку (за період з 17.03.2020 до 20.05.2020) орендної плати за Договором до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкта оренди.

Постановою № 211 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

Вказаною постановою заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Відповідно до положень частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України від 16.06.2020 № 692-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19", який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції:

"14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

У постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 викладено такі висновки щодо питання застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у контексті пункту 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України: "у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо".

Отже, зважаючи на викладене та наведені положення законодавства, обставини стосовно неможливості використання орендарем (у наведеному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду, підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, як і підлягають правовій оцінці та дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 16.11.2021 у даній справі № 910/14244/20, а також у постанові від 14.06.2022 у справі 910/3536/21.

Постановою № 611 врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:

50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

Враховуючи висновки Верхового Суду у постанові від 16.11.2021 у даній справі № 910/14244/20, період дії Постанови № 611 розповсюджується на спірні правовідносини (стосовно зменшення орендареві розміру орендної плати саме у зв`язку із запровадженням карантину), при цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача положень зазначеної постанови з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку підлягають дослідженню судами з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію.

Під час нового розгляду справи № 910/14244/20, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 16.11.2021, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом, 24.05.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" (відповідача), а саме - нежитлові приміщення загальною площею 754,4 м2, розташовані в нежитловій будівлі літ. "В" - "Віварій" (частина І-го поверху будівлі загальною площею 376,3 м2 і частина ІІ-го поверху будівлі загальною площею 378,1 м2) за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5.

Згідно п. 1.2 Договору, позивач орендує державне майно за різним цільовим призначенням, а саме для медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 372,5 м2; для офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії тощо) - 70,8 м2; для іншого використання (коридори, туалети, душові, складські тощо) - 311,1 м2.

Вказане вище майно є державною власністю: право власності держави України в особі Національної академії медичних наук України на це майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.02.2018 Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), номер запису про право власності: 25047683, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1496517880000.

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року№ 2269-ХІІ, Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ та іншими нормативно - правовими актами, зокрема і листами та наказами Фонду державного майна України.

Право на звільнення від орендної плати за певних умов передбачено Цивільним кодексом України (стаття 762 Цивільного кодексу України). Законом України від 13.04.2020 № 553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", який набрав чинності 18.04.2020, внесені зміни до Цивільного кодексу з метою конкретизації умов, за яких орендарі мають право на звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", період дії якої розповсюджується на спірні правовідносини, чітко визначений перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" передбачено орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Позивач орендує державне майно за різним цільовим призначенням, що не передбачено вищевказаною Постановою №611, а отже у позивача не має підстав на перерахунок орендної плати в цілому.

Позивачем не наведено належних доказів того, що він відноситься до переліку категорій орендарів (додатки 1- 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину"), які звільняються від орендної плати або для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 чи 25 відсотків.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач з дати встановлення карантину до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" звертався до відповідача (балансоутримувача майна, переданого в оренду) з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності.

Позивач надав відповідачу лист від 27.07.200 № 27/07 (а.с. 19 т. 1) та наказ від 11.03.2020 № 11/22 (а.с. 17) про припинення господарської діяльності позивача з надання медичних послуг та здійснення медичної практики. Зазначений лист було надано відповідачу вже після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", яка регулює питання щодо нарахування орендної плати на час дії карантину.

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач звернувся до відповідача з листом № 27/07 в липні 2020, а отже відсутня об`єктивна можливість здійснити спільне обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та скласти відповідний акт, який міг би бути підставою для звільнення від орендної плати за період з 17.03.2020 по 20.05.2020.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у період з 11.03.2020 до 27.07.2020 звертався до відповідача з проханням здійснити будь - які заходити для встановлення факту неможливістю користування орендованим приміщенням для зменшення розміру орендної плати у зв`язку із встановленням карантину, доказів відповідних звернень позивач суду не надав.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення до початку карантину та не завершив їх на момент встановлення карантину.

Так, листом № 04/02 від 04.02.2020 (до початку карантину) відповідач звернувся до позивача з проханням дозволити перерахувати орендну плату на шість місяців (зменшити на 50%) до закінчення капітального ремонту, "який виконує на сьогоднішній день, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (а.с. 83 т. 1).

Відповідач долучив до матеріалів справи копію клопотання позивача по справі № 910/13158/20, яке було подане представником позивача адвокатом Т. С. Нестеришиним, з доданим до цього клопотання листом № 01/07-1 ТОВ "ТЕРЕНИ БФ" (підрядник за укладеним з позивачем Договором підряду № 240519 від 24.05.2019), відповідно до якого роботи в період 15.03.2020 по 01.07.2020 не виконувалися (а.с. 70-71 т. 2). Даний лист датується 01.07.2020 та був поданий лише під час судового розгляду справи № 910/13158/20. Даний лист не був наданий відповідачу.

Відповідач також навів показники лічильників (електроенергії, водопостачання), які (лічильники) встановлено індивідуально для позивача на об`єкті оренди (а.с. 80, 89, 90 т. 1). Показники лічильників є змінними, що додатково підтверджує використання позивачем об`єкта оренди у спірний період. Відповідні показники лічильників позивачем не заперечено.

Крім того, у спірний період (з 17.03.2020 до 20.05.2020) у позивача була відсутня ліцензія на здійснення медичної практики, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. У наданих суду при новому розгляді справи поясненнях (а.с. 99 т. 2) позивач зазначив, що ліцензія позивача на здійснення медичної практики почала діяти лише з 11.06.2021, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 72-74 т. 2).

Отже, у спірний період позивач, у будь-якому разі, не мав права здійснювати господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з відсутністю ліцензії, що спростовує доводи позивача про неможливість здійснення ним відповідної господарської діяльності у зв`язку із запровадженням карантину.

Твердження позивача про те, що він не здійснював підприємницьку діяльність з використання орендованих приміщень з 11.03.2020, що підтверджується відсутністю рішень судів про притягнення позивача чи його посадових осіб до відповідальності за порушення встановлених вимог карантину чи здійснення господарської діяльності без ліцензії, суд оцінює критично, оскільки факт відсутності відповідних рішень судів не може підтверджувати те, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність з використання орендованих приміщень у спірний період (з 17.03.2020 до 20.05.2020). До того ж, як встановлено судом, у спірний період у позивача була відсутня ліцензія на здійснення медичної практики.

Отже, на виконання вказівок Верховного Суду у постанові від 16.11.2021 у даній справі, судом було досліджено та враховано відповідні заперечення відповідача щодо неможливості використання позивачем з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна.

Як зазначалось, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані відповідачем на спростування заявлених позовних вимог докази є більш вірогідними ніж докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт неможливості використання ним з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна та саме через запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.09.2022.

Суддя Оксана ГУМЕГА