Постанова

від 15.02.2023 по справі 910/14244/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2023 р. Справа№ 910/14244/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Письмак О.Є.,

від відповідача - Сорокопуд О.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 (повний текст рішення складено 26.09.2022)

у справі № 910/14244/20 (суддя Гумега О.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар"

до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України"

про зобов`язання здійснити перерахунок, -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України" про:

- зобов`язання відповідача провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України від 24.05.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончік І.А та зареєстрованого в реєстрі за № 686, з 17.03.2020 року до 20.05.2020 року та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна.

Позов обґрунтовано неможливістю використання об`єкта оренди згідно з договором оренди від 24.05.2019 року через запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та відмовою відповідача у зменшенні розміру орендної плати у спірний період.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року у справі № 910/14244/20 (суддя Щербаков С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 року, позов задоволено. Зобов`язано ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д.Стражеска" провести перерахунок розміру орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 24.05.2019 року за період з 17.03.2020 року до 20.05.2020 року та встановити її на рівні фактичних витрат на утримання майна. Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач, починаючи з 11.03.2020 року не здійснював підприємницьку діяльність із використання орендованих приміщень за спірним договором у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (далі - Постанова № 211) на території України карантину та неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, тому орендна плата за використання нежитлових приміщень за договором оренди від 24.05.2019 року згідно з положеннями пункту 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України підлягає зменшенню до фактичних витрат на утримання вказаного майна (плата за землю, комунальні послуги) за період із 17.03.2020 року по 20.05.2020 року.

Постановою Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі № 910/14244/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2020 року у справі № 910/14244/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд вказав, що необхідно дослідити обставини стосовно неможливості використання орендарем (у наведеному випадку позивачем) з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна відповідно до наведеного висновку Верховного Суду (у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 щодо питання застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України у контексті пункту 14 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України) підлягають достеменному дослідженню та встановленню на загальних підставах, як і підлягають правовій оцінці та дослідженню відповідні заперечення відповідача з цього приводу (у тому числі стосовно того, що у період із 11.03.2020 до 27.07.2020 позивач не звертався з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності; позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення, як до початку, так і під час спірного періоду; у позивача відсутній відповідний персонал, ліцензія на здійснення медичної практики). Також Верховний Суд зазначив, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі №910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається. На думку Верховного Суду, висновки судів стосовно того, що період дії Постанови № 611 не розповсюджується на спірні правовідносини (стосовно зменшення орендареві розміру орендної плати саме у зв`язку із запровадженням карантину) не відповідають висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.08.2021 року у справі № 910/13397/20, при цьому обставини щодо наявності або відсутності підстав для застосування до позивача положень зазначеної постанови з урахуванням мети використання державного майна у наведеному випадку також підлягають дослідженню судами попередніх інстанцій з огляду на визначену процесуальним законом компетенцію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач з дати встановлення карантину до дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" звертався до відповідача (балансоутримувача майна, переданого в оренду) з проханням звільнити чи зменшити орендну плату або з метою фіксування припинення своєї господарської діяльності. Також місцевий господарський суд встановив, що у спірний період позивач, у будь-якому разі, не мав права здійснювати господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з відсутністю ліцензії, що спростовує доводи позивача про неможливість здійснення ним відповідної господарської діяльності у зв`язку із запровадженням карантину.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального і матеріального права, та за неповного з`ясування обставин справи. На думку скаржника, місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки наявним в матеріалах справи документам та доказам. Зокрема скаржник вважає, що діяльність позивача зі здійснення медичної практики в нежилих приміщеннях, які є предметом договору оренди від 24.05.2019 року підпала під заборону, у зв`язку з чим позивач не здійснював підприємницьку діяльність з використанням орендованих приміщень з 11.03.2020 року. Втім, на думку скаржника судом першої інстанції до спірних правовідносин помилково застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», тоді як позовні вимоги по встановленню орендної плати на рівні фактичних витрат на утримання майна обґрунтовані положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14244/20.

09.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державної установи "Національний науковий центр "Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д.Стражеска Національної академії медичних наук України", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10.11.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14244/20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року, розгляд справи призначено на 21.12.2022 року.

Судове засідання, призначене на 21.12.2022 року не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Агрикової О.В. на лікарняному з 14.12.2022 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року розгляд справи призначено на 25.01.2023 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.2023 року.

В судовому засіданні 15.02.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 24.03.2019 року між Державною установою "Національний науковий центр "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" Національної академії наук України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світодар", як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДУ "ННЦ "Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска" НАМН України, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леончук І.А та зареєстрованого в реєстрі за №686, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 754,4 кв.м., що розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (а саме: частина І-го поверху будівлі, загальною площею 376, 3 кв.м. та частина ІІ-го поверху будівлі, загальною площею 378, 1 кв.м., що складають 23/100) частин нежитлової будівлі, позначеної в технічній документації під літерою В, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, будинок 5 (надалі майно), що передане в оперативне управління орендодавцю на підставі Постанови Президії Національної Академії медичних наук України №3/4 від 17.05.2008 року та знаходиться на балансі орендодавця. (т.1, а.с. 8-12).

Відповідно до п. 1.2 договору, майно передається в оренду з метою здійснення та розміщення (згідно додатків № 4 та № 5 пункту ІІ договору оренди):

- медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб) - 372, 5 кв.м.;

- офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії, тощо) - 70,8 кв.м.;

- іншого використання (коридори, туалети, душові, складські, тощо) - 311, 1 кв.м.

Згідно п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення договору, підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата за користування майном визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2019 року) - 123 983, 28 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 договору, експлуатаційні витрати, відшкодування за спожиті комунальні послуги та податку на землю сплачуються орендарем додатково відповідно до окремо укладеного між сторонами договору. Усі витрати за користування телефонами, послугами інтернет сплачуються орендарем самостійно.

За умовами п. 5.1.10 договору, орендар зобов`язаний забезпечувати доступ в приміщення працівників орендодавця для необхідного огляду та перевірки використання орендованого приміщення у відповідності до умов цього договору.

Цей договір укладений строком на десять років та діє з 24.05.2019 року по 22.05.2029 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, але за умови отримання письмового дозволу НАМН України. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 10.1 договору).

24.05.2019 року позивачем та відповідачем складено та підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 754,4 кв.м., які розташовані в нежитловій будівлі літ. В - "Віварій" (а саме: частина І-го поверху будівлі, загальною площею 376, 3 кв.м. та частина ІІ-го поверху будівлі, загальною площею 378, 1 кв.м. (інвентарний номер згідно витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності 02011893.1.АААДЕА247) за адресою: м. Київ, вул.Народного ополчення, будинок 5. (т.1, а.с. 14).

Листом № 04/02 від 04.02.2020 року відповідач звернувся до позивача з проханням дозволити перерахувати орендну плату на шість місяців (зменшити на 50%) до закінчення капітального ремонту, "який виконує на сьогоднішній день, Товариство з обмеженою відповідальністю "Світодар" (т.1, а.с. 83).

Також, в матеріалах справи наявний лист № 01/07-1 від 01.07.2020 року ТОВ "ТЕРЕНИ БФ" (підрядник за укладеним з позивачем Договором підряду № 240519 від 24.05.2019 року), відповідно до якого роботи в період 15.03.2020 року по 01.07.2020 року не виконувалися. (т.2, а.с. 70-71).

В свою чергу, позивач в поясненнях поданих до суду першої інстанції зазначив, що ліцензія позивача на здійснення медичної практики почала діяти з 11.06.2021 року, що вбачається з наявних в матеріалах справи доказів (т.2, а.с. 72-74, 99).

11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.

У подальшому до вказаної постанови вносились зміни щодо продовження терміну карантину та заборони, у тому числі, роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів.

Позивачем з метою дотримання протиепідеміологічних норм, встановлених вказаною постановою було припинено свою підприємницьку діяльність з використання нежитлових приміщень, які були предметом договору оренди від 24.05.2019 року, у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідеміологічних заходів, про що позивачем видано наказ №11/20 від 11.03.2020 року про припинення господарської діяльності з надання медичних послуг та здійснення медичної практики за період з 11.03.2020 року до закінчення карантину на території України. (т.1, а.с. 17).

Як зазначає позивач, 07.07.2020 року ним було отримано від відповідача претензію № 2.1-08/285, в якій відповідач вказує на наявність заборгованості станом на 06.07.2020 року в сумі 1 365 720, 88 грн. за користування нежилими приміщеннями за договором оренди від 24.05.2019 року. (т.1, а.с. 18).

Листом від 27.07.2020 року № 27/07 позивач звернувся до відповідача, в якому з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та приписів пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України просив відповідача зменшити розмір орендної плати за договором від 24.05.2019 до розміру фактичних витрат орендодавця на утримання об`єкту оренди. (т.1, а.с. 19).

Листом від 04.08.2018 року № 2.1-08/312 відповідачем було відмовлено у зменшенні позивачу розміру орендної плати (ставки) до розміру фактичних витрат на утримання об`єкту оренди за договором від 24.05.2019 року на період дії карантину, у зв`язку з тим, що діяльність позивача не входить до переліку діяльності, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року № 611. (т.1, а.с. 20-21).

Отже, звертаючись із позовом до суду, позивач зазначав, що, зважаючи на положення Постанови № 211, якою було запроваджено карантин на усій території України, він з метою дотримання протиепідемічних норм, встановлених цією постановою, припинив свою підприємницьку діяльність із використання нежитлових приміщень, які були предметом спірного договору оренди, у зв`язку з неможливістю забезпечення всіх протиепідемічних заходів, про що позивачем видано наказ від 11.03.2020 року № 11/20 про припинення господарської діяльності з надання медичних послуг та здійснення медичної практики за період із 11.03.2020 року до закінчення карантину на території України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт неможливості використання ним з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна та саме через запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, колегія суддів прийшла до висновку про укладання між сторонами договору оренди державного майна.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Спірне майно є державною власністю, відтак, правовідносини між сторонами регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року№ 2269-ХІІ, Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" від 7 лютого 2002 року № 3065-ІІІ та іншими нормативно - правовими актами, зокрема наказами Фонду державного майна України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна" від 9 грудня 2011 року № 4107-VI Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, шо реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", у редакції постанови уряду від 14.05.2020 № 377 (далі - постанова № 211), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин, зокрема, заборонено до 22.05.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, а також медичної практики, діяльності з виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, періодичних випробувань автотранспортних засобів на предмет дорожньої безпеки, сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з підключення споживачів до Інтернету, поповнення рахунків мобільного зв`язку, сплати комунальних послуг та послуг доступу до Інтернету, ремонту офісної та комп`ютерної техніки, устаткування, приладдя, побутових виробів і предметів особистого вжитку, надання послуг хімчистки, поштової та кур`єрської діяльності, будівельних робіт, робіт із збирання і заготівлі відходів, діяльності кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг за умови забезпечення персоналу (зокрема захист обличчя, очей, рук) та відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу".

Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 ГК України, частин четвертої та шостої статті 762 ЦК України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв`язку з дією обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" від 16 червня 2020 року № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в такій редакції: "14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді".

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - постанова № 611; чинна станом на момент існування спірних правовідосин) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, зокрема у пункті 1 цієї постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2.

Як вбачається зі змісту договору, спірні нежитлові приміщення передані позивачу в оренду з метою здійснення та розміщення медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб); офісних приміщень (кабінети директора, бухгалтерії, тощо); іншого використання (коридори, туалети, душові, складські, тощо).

Згідно із додатком 2 до постанови № 611 орендарі, які використовують нерухоме державне майно для здійснення та розміщення медичної практики не відносяться до суб`єктів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень Постанови № 611, вказаним нормативно-правовим актом зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину. Оскільки, Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди, цією постановою не вимагається.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, враховуючи той факт, що між сторонами вже існує не один спір щодо нарахування орендної плати за оренду приміщень у період карантину, а, як вже зазначалося, майно є державною власністю, звернувся за відповідними роз`ясненнями до Фонду державного майна України.

Фонд у своєму листі від 04.03.2021 року № 10-16-4698 повідомив, що постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 2020 року № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" не регулює питання порядку надання передбачених нею звільнень та знижок, а також нею чітко визначено перелік категорій орендарів, які мають право на отримання повного звільнення від сплати орендної плати або надання знижок. Крім того, Фонд у своєму листі зазначив, що норма постанови до переліку згідно з додатком 2 постанови №611, не застосовується до тих орендарів, які отримали згоду на здійснення поліпшень і не завершили такі поліпшення станом на дату початку карантину, крім орендарів, які здійснюють поліпшення в закладах освіти державної форми власності. (т.2, а.с. 75-76).

Лист Фонду від 04.03.2021 року № 10-16-4698 має роз`яснювальний характер, тому у відповідача немає обов`язку його доводити до відома позивача.

Як зазначає відповідач, Фонд листом від 13 серпня 2020 року № 10-16-16181 рекомендував орендодавцям надавати звільнення від орендної плати і знижки тим орендарям, які звернулись до регіональних відділень із письмовим зверненням про їх застосування.

Колегія суддів звертає увагу, що доказів такого звернення позивача до відповідача матеріали даної справи не містять.

При цьому, місцевий господарський суд обґрунтовано взяв до уваги, що позивач звернувся до відповідача з листом № 27/07 в липні 2020 року, що виключає об`єктивну можливість здійснити спільне обстеження орендованого приміщення з метою отримання доказів призупинення орендарем діяльності на об`єкті оренди та скласти відповідний акт, який міг би бути підставою для звільнення від орендної плати за період з 17.03.2020 року по 20.05.2020 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач у період з 11.03.2020 року до 27.07.2020 року звертався до відповідача з проханням здійснити будь - які заходити для встановлення факту неможливістю користування орендованим приміщенням для зменшення розміру орендної плати у зв`язку із встановленням карантину, доказів відповідних звернень позивач суду не надав.

Поряд з цим, з наданих відповідачем доказів вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач здійснював поліпшення орендованого приміщення до початку і не завершив їх на момент встановлення карантину.

Зокрема, як вже вище було зазначено, що в матеріалах справи наявний лист № 01/07-1 від 01.07.2020 року ТОВ "ТЕРЕНИ БФ" (підрядник за укладеним з позивачем Договором підряду № 240519 від 24.05.2019 року), відповідно до якого роботи в період 15.03.2020 року по 01.07.2020 року не виконувалися. (т.2, а.с. 70-71).

Місцевий господарський суд також зазначив, що відповідач навів показники лічильників (електроенергії, водопостачання), які (лічильники) встановлено індивідуально для позивача на об`єкті оренди (т.1, а.с. 80, 89, 90).

З наданих вище доказів, суд першої інстанції встановив, що показники лічильників є змінними, що підтверджує використання позивачем об`єкта оренди у спірний період. Відповідні показники лічильників позивачем не заперечено.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що ліцензія позивача на здійснення медичної практики почала діяти лише з 11.06.2021 року, що підтверджується матеріалами справи та підтверджено самим позивачем. (т.2, а.с. 72-74).

Колегія суддів повторює, що зі змісту договору, спірні нежитлові приміщення передані позивачу в оренду з метою здійснення та розміщення, зокрема медичної практики (центр цереброваскулярних хвороб).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що у спірний період (з 17.03.2020 року до 20.05.2020 року) позивач, у будь-якому разі, не мав права здійснювати господарську діяльність з надання медичних послуг та здійснення медичної практики у зв`язку з відсутністю ліцензії, що спростовує доводи позивача про неможливість здійснення ним відповідної господарської діяльності у зв`язку із запровадженням карантину.

Відповідно до ч. 4, ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, на виконання вказівок Верховного Суду викладених в постанові від 16.11.2021 року у даній справі, повно та обґрунтовано дослідив та врахував відповідні заперечення відповідача щодо неможливості використання позивачем з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт неможливості використання ним з незалежних від нього причин у своїй господарській діяльності спірного орендованого майна та саме через запроваджені Кабінетом Міністрів України обмеження та заборони у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби.

При цьому, єдиний по суті аргумент апеляційної скарги, який полягає в тому, що місцевий господарський суд до спірних правовідносин помилково застосував положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», тоді як позовні вимоги по встановленню орендної плати на рівні фактичних витрат на утримання майна обґрунтовані положеннями Цивільного кодексу України, не знаходить свого підтвердження, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції на виконання вказівок Верховного Суду повно та обґрунтовано застосував, як положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 року №611, так і положення Цивільного кодексу України.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світодар" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року у справі №910/14244/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року у справі № 910/14244/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року у справі № 910/14244/20.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14244/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз