Постанова

від 26.09.2022 по справі 904/8506/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року м. Дніпро Справа № 904/8506/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В.,Чус О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р.

( суддя Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний тест рішення складено 14.07.2022 р.)

у справі

за позовом

Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до

Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс",

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

на стороні Відповідача

Фонд державного майна України,

м. Київ

про стягнення безпідставно збережених коштів

в розмірі орендної плати, у сумі 239 451,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс", в якому просить стягнути безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 239 451,33 грн..

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач використовував спірну земельну ділянку площею 0,1377 по вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро, кадастровий номер № 1210100000:02:393:0061, у період з 01.01.2018 р. по 31.12.2020 р., без виникнення у останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим Державне підприємство "Дніпропетровськавтотранссервіс" зберегло кошти, не сплачуючи орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає про те, що Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати самостійно, без належного обґрунтування та без будь-яких посилань на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Крім того, рішенням міської ради від 19.02.2019 р. № 221 з наступними змінами було затверджено Положення про комісію з визначення розміру збитків, заподіяних міській раді. Відповідно до вказаного Положення розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з`ясування обставин. Проте, в порушення зазначеного Положення, Позивачем не надано до позовної заяви жодного розрахунку суми коштів, які зберіг у себе Відповідач за рахунок позивача, внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, що проведений уповноваженою комісією. Також Відповідач зазначає про те, що останньому не належить на праві власності нерухоме майно, яке розташовано на земельній ділянці площею 0, 1377 га по вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро, спірний об`єкт нерухомості є державним майном, та не є власністю Відповідача, а лише перебуває у останнього на балансі, що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухому майно від 13.12.2021 р.. Крім того, Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

В поясненнях третя особа зазначає про те, що право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 1210100000:02:393:0061 належить прокуратурі Дніпропетровської області. Твердження Позивача про належність державному підприємству «Дніпропетровськавтотранссервіс» права власності на спірне нерухоме майно, не відповідає дійсності. Розрахунок Позивача є неналежним доказом, який підтверджує розмір безпідставно збережених коштів, оскільки такий розрахунок здійснено не на підставі витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який містять дані про нормативну грошову оцінку, що є основою для визначення розміру орендної плати.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розмір безпідставно збережених Відповідачем коштів орендної плати за спірний період.

При цьому, господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутня технічна документація, оформлена як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377га, зокрема, за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки. Водночас, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17 викладено висновки, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про відсутність яких, у свою чергу, вказано судом під час розгляду даної справи. При цьому, із наведених вище норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Тому будь-які розрахунки, зроблені за відсутності такого витягу, для розрахунку безпідставно збережених коштів у розміру орендної плати, є необґрунтованими.

Враховуючи той факт, що судом було встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строків позовної даності судом до уваги не приймається.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Дніпровська міська рада, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що Позивач, при поданні первісного позову дійсно визначав розмір суми стягнення на підставі зробленого фахівцями Дніпровської міської ради розрахунку, приймаючи до уваги площу земельної ділянки, середньої нормативної грошової оцінки з застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки, відсоткової ставки розміру орендної плати тощо.

При цьому Скаржник зазначає, що визначення суми позову та звернення до суду Позивачем дає достатні підстави для захисту порушеного права в судовому порядку. Однак, до початку розгляду справи по суті, Позивач, реалізуючи своє процесуальне право щодо подання доказів з метою належного підтвердження своїх позовних вимог, подав клопотання про призначення відповідної економічної експертизи, про що також зазначав суд в оскаржуваному рішенні.

Водночас, на думку Скаржника, судом було відмовлено Позивачу у праві надати відповідні докази щодо розрахунку суми безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки, що мав зробити експерт. Судова експертиза, яку просив призначити Позивач мала бути одним з належних доказів розрахунку, якби судом було задоволено відповідне клопотання або надано змогу учаснику справи на самостійне замовлення відповідного експертного висновку. Відмовивши у праві отримати відповідний доказ по справі, судом було винесено рішення за наявними в справі доказами із застосуванням судової практики, яка на дату винесення оскаржуваного рішення суду є такою, по якій відбулось відступлення ВП ВС від висновку, застосованого судом першої інстанції.

Скаржник вважає, що посилаючись в оскаржуваному рішенні на висновок щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, та не звернувши уваги на відступлення від нього, судом першої інстанції було позбавлено Позивача процесуального права на подання належного доказу, яким, відповідно до постанови ВП ВС від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, є висновок судової експертизи ( де експерт зокрема встановлює нормативну грошову оцінку земельної ділянки ), згідно заявленого клопотання Позивача.

Разом з апеляційною скаргою, Скаржником подане клопотання про призначення по справі судову економічну експертизу на визначення якої поставити наступне завдання: здійснити розрахунок суми неотриманої Позивачем орендної плати за три роки ( з 25.10.2018 р. по 21.10.2021 p. ) користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади, на якій розташоване нерухоме майно ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс», кадастровий номер № 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377 га, з урахуванням визначення нормативної грошової оцінки з застосуванням коефіцієнта функціонального використання цієї земельної ділянки, яку доручити виконання судової економічної експертизи судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Своє клопотання Скаржник обгрунтовує тим, що необхідністю Позивача надати до суду апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення належний доказ, що обґрунтовує визначену за три роки суму втрат місцевого бюджету, і що базується на конкретних вихідних даних для розрахунку саме земельної ділянки, зайнятої майном Відповідача, з урахуванням визначення нормативної грошової оцінки останньої.

При цьому, обґрунтування суду першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог в оскаржуваному рішенні є те, що нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно ( шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі ), а винятково на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Проте судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання Позивача задля забезпечення належного доказу для розгляду справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Державного підприємства "Дніпропетровськавтотранссервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Державне підприємство посилається на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів, без належних обґрунтувань та без будь-яких посилань на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить положенням чинного законодавства України. В матеріалах справи відсутня технічна документація, оформлена як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:393:0061. площею 0,1377га, зокрема, за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки. Позивачем не доведено правильність розрахунків розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів орендної плати за період 2018 - 2021 роки.

Крім того, у відзиві Відповідач посилається на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що будь-які розрахунки, зроблені за відсутності витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, для розрахунку безпідставно збережених коштів у розміру орендної плати, є необгрунтованими. Посилання Позивача на здійснення розрахунку фахівцями Дніпровської міської ради не підтверджено жодними доказами, та здійснено без дотримання порядку, який й було прийнято Позивачем.

Державне підприємство також вказує на те, що Позивач при поданні клопотання про призначення судової експертизи не зазначив та не обґрунтував жодних поважних причин, за яких дане клопотання не було заявлено в підготовчому провадженні, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення клопотання Позивача без розгляду.

Щодо подання Позивачем клопотання про призначення економічної експертизи на стадії апеляційного розгляду, Відповідач зазначає, що оскільки представник Позивача не надав докази неможливості вчасного подання клопотання про призначення судової експертизи до суду першої інстанції, а обґрунтування поважності причини, наведене у апеляційній скарзі, не відповідає дійсності, Державне підприємство "Дніпропетровськавтотранссервіс" просить суд залишити без розгляду клопотання Позивача.

У поясненнях, що надійшли до суду, Фонд державного майна України зазначив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. у справі № 904/8506/21 є законним та обгрунтованим, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та таким що не підлягає скасуванню, а доводи викладені в апеляційній скарзі Дніпровської міської ради є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.

В обгрунтування своїх пояснень Третя особа вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що розпорядження Кабінету міністрів України від 04.03.2013 р. № 106-р «Про передачу нерухомого майна у м. Дніпропетровську Генеральній прокуратурі України» є чинним та не скасовано у передбаченому законодавством порядку. Земельна ділянка кадастровий номер 1210100000:02:393:0061 була передана у постійне користування Прокуратурі Дніпропетровської області та згідно з Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Між державним підприємством «Дніпропетровськавтотранссервіс» та Дніпровською міською радою відсутні будь-які договірні відносини. Дніпровська міська рада не зверталася до державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» щодо укладення договору оренди. Дніпровській міській раді слід звернутись до Прокуратури Дніпропетровської області щодо добровільної відмови від права користування земельною ділянкою.

Третя особа зазначає, що Дніпровською міською радою до позовної заяви не надано Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:393:0061 та взагалі не надано жодного документу в обґрунтування розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. В матеріалах справи відсутні докази проведення у встановленому законодавством порядку нормативної грошової оцінки землі, із визначенням всіх необхідних даних, відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, Апелянт і надалі не обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 239 451,33 грн., що був визначений самостійно на підставі наведеного ним арифметичного розрахунку, без належних обґрунтувань та без будь-яких посилань на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить положенням чинного законодавства України.

Фонд вважає за необхідне зазначити, що Дніпровською міською радою не надано технічної документації, оформленої як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:393:0061. площею 0,1377га, зокрема, за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.08.2022 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді Березкіна О.В.,Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.08.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/8506/21. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. по справі №904/8506/21 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

10.08.2022 р. матеріали справи № 904/8506/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються у порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2022 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи.

У 2013 р., розпорядженням № 106-р Кабінету міністрів України від 04.03.2013 р., спірна будівля передавалась в оперативне управління Генеральній прокуратурі.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 67/36 від 26.06.2013 р. земельна ділянка була передана у постійне користування прокуратурі Дніпропетровської області. Проведена державна реєстрація права.

Стосовно колишньої передачі будівлі в оперативне управління Генеральній прокуратурі та стосовно оформлення права користування земельною ділянкою, Позивач зазначає наступне. Згідно п. 9. Положення про порядок передачі об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ № 1482 від 21.09.1998 р. передача майна здійснюється в місячний термін з дня прийняття рішення про передачу. На сьогоднішній день відсутня можливість реалізувати Розпорядження № 106-р новою структурою ( Офіс Генерального прокурора ) за відсутності законних на те підстав. Таким чином, розпорядження № 106-р Кабінету міністрів України від 04.03.2013 р. на день розгляду справи не створює юридичних прав та обов`язків, у зв`язку з тим, що воно не було реалізовано в місячний термін, і є неактуальним.

Щодо рішення Дніпропетровської міської ради № 67/36 від 26.06.2013 р. про передачу земельної ділянки у постійне користування Прокуратурі Дніпропетровської області (02909938), Позивач зазначає про те, що прокуратура Дніпропетровської області, яка зазначена у рішенні міської ради, не розпочинала користуватися земельною ділянкою. На день звернення Позивача з позовом, Дніпропетровська обласна прокуратура, після реформування органів прокуратури не є належним землекористувачем в силу норм діючого законодавства, які не передбачають відповідного правонаступництва. Відьак, Позивач робить висновок, що рішення Дніпропетровської міської ради № 67/36 від 26.06.2013 р. є таким, що не створило юридичних прав та обов`язків як не реалізоване.

На даний момент, зазначений у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, користувач земельної ділянки та власник будівлі не співпадають в одній особі.

Позивач звертає увагу суду на те, що оскільки предмет позову не пов`язаний з правами та обов`язками органів прокуратури, жодний з яких не є належним землекористувачем, зобов`язання користувача земельної ділянки комунальної власності по фактичному розміщенню нерухомого майна, несе Державне Підприємство «Дніпропетровськавтотранссервіс» починаючи з дати відповідної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - семиповерхову будівлю, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 32.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує про те, що на теперішній час Державне підприємство «Дніпропетровськавтотранссервіс» володіє об`єктом нерухомого майна - семиповерхова будівля, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Шевченко, 32, а саме: об`єкт нерухомого майна: адміністративна будівля літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв.м. ґанки літ а,а (1), трансформаторна підстанція літ Б-1, який перебуває у державній власності. На даний момент будівля має сім поверхів, рік забудови 1982р., фактично не експлуатується з причини аварійного стану.

Земельна ділянка на якій розташовано спірний об`єкт: кадастровий номер № 1210100000:02:393:0061. площа 0,1377га, перебуває у комунальній власності територіальної громади (витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Спірна земельна ділянка є сформованою з 29.07.2013 р. ( витяг з публічної кадастрової карти ), має кадастровий номер та чітко визначені межі і площу, відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі, тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав. Земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача кадастровий номер № 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377 га, перебуває у комунальній власності територіальної громади.

За користування земельною ділянкою по фактичному розміщенню будівлі власником нерухомого майна жодних оплат до місцевого бюджету не здійснюється, договір оренди на вказану земельну ділянку з Дніпровською міською радою не укладено.

Позивачем наведено в позовній заяві розрахунок суми позову з застосуванням встановленого рішенням Дніпровської міської ради № 13/27 від 06.12.2017р. коефіцієнта для визначення річної орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення та середньої нормативної грошової оцінки згідно рішення Дніпровської міської ради №12/57 від 20.05.2020 р. Згідно наведеного розрахунку розмір вартості майна безпідставно збереженого (заощадженого) Відповідачем за період 01.01.2018 р. - 31.12.2021 р., становить 239 451,33 грн. ( 1377 м.кв * (644,05 *3) *3% = 79 817,11грн. * 3 = 239 451,33 грн., де: 1377 - площа земельної ділянки; (644,05*3) - середня нормативна грошова оцінка з застосуванням коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки (технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста); 3% - відсоткова ставка розміру орендної плати; 79 817,11 грн. - річна орендна плата; 3 - останні три роки з 2018 2021 ).

Позивач зазначає про те, що вказані обставини свідчать про те, що Відповідачем спірна земельна ділянка за період з 01.01.2018 р. - 31.12.2021 р. використовувалася без правовстановлюючих документів на землю, а саме без договору оренди та не сплачувалася орендна плата, що призвело до ненадходження до міського бюджету земельних платежів, у зв`язку з чим Позивачу завдано збитки, на загальну суму 239 451,33 грн..

Вказані обставини стали причиною звернення Позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як зазначалося раніше, в ході апеляційного розгляду справи Позивач просив призначити у справі судову економічну експертизу на визначення якої поставити завдання, а саме здійснити розрахунок суми неотриманої Позивачем орендної плати за три роки користування зазначеної у позові земельною ділянкою.

В обгрунтування цього клопотання Заявник наголосив, на необхідність надати до суду апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення належний доказ, що обґрунтовує визначену за три роки суму втрат місцевого бюджету, і що базується на конкретних вихідних даних для розрахунку саме земельної ділянки, зайнятої майном Відповідача, з урахуванням визначення нормативної грошової оцінки останньої.

Колегія суддів зауважує, що аналогічне клопотання Позивач заявляв під час розгляду справи у суді першої інстанції, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги твердження та заперечення сторін, також не вбачає підстав для задоволення цього клопотання.

За приписами ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду на приписи ст. ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання Позивача про призначення економічної експертизи саме для здійснення розрахунку суми неотриманої Позивачем орендної плати, за оцінкою суду апеляційної інстанції, Позивачем не доведено підстав для її призначення під час апеляційного перегляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності» в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Згідно із частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону в редакції на час розгляду спору судом витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).

Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов`язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489). Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.

Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2012 р. № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Видача витягу є адміністративною послугою, яка надається відповідним управлінням Держгеокадастру на виконання приписів Закону України від 06.09.2012 р. № 5203-VI «Про адміністративні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 р. № 835 «Деякі питання надання Державною службою геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг», що не позбавляє його надати власнику (органу місцевого самоврядування) більш повну інформацію про зміни в нормативній грошовій оцінці конкретної земельної ділянки за попередній період, виходячи з технічної документації на таку земельну ділянку, яка зберігається в даних Державного земельного кадастру, оформивши відповідну довідку.

Так, згідно з підпунктами 8, 14, 15 пункту 24 Порядку № 1051 до Державного земельного кадастру вносяться, зокрема, відомості про нормативну грошову оцінку (значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель), а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів), інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку. Отже, за наявності збережених попередніх відомостей у системі Державного земельного кадастру про проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки, визначеної конкретним кадастровим номером, власник такої ділянки не може бути обмеженим у праві на отримання такої інформації, якщо вона необхідна йому для захисту своїх земельних прав.

Пунктом 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть надаватися державними кадастровими реєстраторами у такій формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку № 1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, така довідка, поряд з витягом про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, може бути належним доказом на обґрунтування її нормативної грошової оцінки.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, якщо певні обставини можуть підтверджуватися тільки конкретно визначеними законодавством доказами, то такі докази слід вважати допустимими. Якщо обставини, які входять до предмета доказування, можуть бути підтверджені або спростовані доказами безвідносно до конкретних засобів доказування, то ці докази вважаються належними.

З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 р. у справі № 922/2843/19, а саме: «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися Позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель» (абзац другий пункту 37 постанови).

Відтак убачається помилковим висновок суду першої інстанції, який застосовує висновки Верховного Суду викладені в постановах, які є не актуальними, зокрема щодо обов`язковості для визначення орендної плати відомостей у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про відсутність яких, у свою чергу, вказано судом під час розгляду даної справи.

При розгляді даної справи судом встановлено, що адміністративна будівля літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м. ґанки літ а, а (1), трансформаторна підстанція літ Б-1, що розташована на земельній ділянці комунальній власності територіальної громади по вул. Шевченко, 32, м. Дніпро, кадастровий номер № 1210100000:02:393:0061. площею 0,1377га, є державним майном та перебуває на балансі Відповідача, який є фактичним користувачем земельної ділянки.

Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач обґрунтовував фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 239451,33 грн., що був визначений самостійно на підставі наведеного ним арифметичн ого розрахунку, без належних обґрунтувань та без будь-яких посилань на нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що суперечить положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

Як слушно зазначив господарський суд - в матеріалах справи відсутня технічна документація, оформлена як витяг технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377га, зокрема, за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки.

Суд апеляційної інстанції також відзначає, що в матеріалах справи відсутня і інші належні докази на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України.

Тому, як вірно зазначив місцевий господарський суд - будь-які розрахунки, зроблені за відсутності вказаних доказів, для розрахунку безпідставно збережених коштів у розміру орендної плати, є необґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про недоведеність Позивачем належними та допустимими доказами, розміру безпідставно збережених Відповідачем коштів орендної плати за спірний період.

Разом з тим, висновки місцевого суду з посиланням на те, що єдиним належним доказом при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, спростовані апеляційним судом відповідно до мотивувальної частини цієї постанови.

Отже, рішення суду першої інстанції у відповідній частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивна частина оскаржуваного рішення є правильною.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Водночас, через часткову невідповідність деяких висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає занеобхідне змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині зазначене рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

10. Судові витрати.

З огляду на висновок апеляційного суду про зміну мотивувальної частини рішення і залишення без змін його резолютивної частини судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. у справі № 904/8506/21 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. у справі № 904/8506/21 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2022 р. у справі № 904/8506/21 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Березкіна

Суддя О.В. Чус