Рішення

від 12.09.2022 по справі 915/1761/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року Справа № 915/1761/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Степанової І.С.,

представника позивачів: Бессчастної А.В.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за спільним позовом: 1) ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ),

2) ОСОБА_2

( АДРЕСА_1 ),

3) ОСОБА_3

( АДРЕСА_2 ),

ел.адреса представника позивачів - ОСОБА_4 :

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010"

(54006, АДРЕСА_1; ідент.код НОМЕР_1 ),

про: визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників відповідача та рішення правління відповідача,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Миколаївської області з спільною позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010», в якій просять суд: 1) визнати недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» від 26 червня 2021 року, оформлене протоколом №2 засідання правління ОСББ «Сонячний-2010» від 26.06.2021 (третє питання порядку денного), в частині заборони проходження через придомову територію орендарів машиномісць, які не є мешканцями будинку ОСББ «Сонячний-2010»; 2) визнати недійсним рішення екстрених загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» від 22 вересня 2021 року, оформлене протоколом №2 екстрених загальних зборів від 22.09.2021 (друге питання порядку денного), яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні електронних ключів від хвірток.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на наступне:

- позивачі є співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя належать: квартира №70 в цьому будинку, а також машиномісця №№3, 4, 5, 44, 46, 53, 54, 55, 56, 57, 74, 88, 89, 90, 91, 92 та 93 (право власності оформлено на ОСОБА_1 ) та машиномісця №№6, 11, 12, 23, 24, 25, 26, 28, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 42, 43, 48, 49, 51, 59, 60, 61, 62, 63, 77, 96, 113, 114 та 115 (право власності оформлено на ОСОБА_2 ); ОСОБА_3 на праві власності належать машиномісця №№76, 83, 106, 107 та 109. Належні позивачам машиномісця розташовані у верхньому паркінгу, який розміщений у цокольному поверсі багатоквартирного будинку та у нижньому паркінгу, який розміщений у підвалі багатоквартирного будинку. Машиномісця використовуються позивачами як для паркування власного автотранспорту, так і для ведення підприємницької діяльності позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надають машиномісця в оренду;

- 27.07.2021, на підставі рішення правління ОСББ "Сонячний-2010" від 26.06.2021, на хвіртках паркану, яким огороджено багатоквартирний будинок, було встановлено електронні замки, що унеможливило доступ до прибудинкової території та до під`їздів багатоквартирного будинку особам, які не проживають у ньому, у тому числі і орендарям машиномісць;

- рішенням екстрених загальних зборів ОСББ "Сонячний-2010" від 22.09.2021 позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в наданні електронних ключів від хвірток відповідно до кількості належних позивачам машиномісць, внаслідок чого з 27.07.2021 орендарі машиномісць змушені діставатися до них через в`їзди та виїзди паркінгів, призначені виключно для проїзду автотранспорту і не пристосовані для проходу пішоходів. Позивачі стверджують, що це створює реальну загрозу життю та здоров`ю орендарів та членів їх сімей;

- при прийнятті оспорюваних рішень відповідачем допущені порушення права власності позивачів на належне їм нерухоме майно; порядку управління та користування спільним майном багатоквартирного будинку; земельного законодавства та не враховані норми Державних будівельних норм.

В якості правових підстав позову позивачі посилаються на ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319-321, 386, 391, 396, 796 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Державні будівельні норми В.2.3-15:2007 "Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів".

Ухвалою суду від 07.12.2021 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2022.

У судовому засіданні 20.01.2022 судом оголошувалась перерва до 16.02.2022 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 16.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2022. Повідомлено учасників справи, що заяви та клопотання пов`язані з розглядом справи, які не були ними заявлені з поважних причин в підготовчому засіданні, можуть бути надані суду до початку розгляду справи по суті.

15.03.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 17.08.2022 судовий розгляд справи було призначено на 12.09.2022.

Копія ухвали суду була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010": АДРЕСА_1; та 08.09.2022 повернулась до суду з відміткою про причини повернення: «адресат відсутній за адресою».

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11, 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Судовий розгляд справи розпочато у судовому засіданні 12.09.2022.

Під час розгляду справи представник позивачів підтримала висловлені у позові позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 12.09.2022 судом оголошено про вихід до нарадчої кімнати.

Після виходу з нарадчої кімнати 12.09.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №270211655 від 12.08.2021, №275338021 від 17.09.2021 та №275343941 від 17.09.2021 позивачі є власниками нерухомого майна, яке розташоване в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачу ОСОБА_1 належать машиномісця №№3, 4, 5, 44, 46, 53, 54, 55, 56, 57, 74, 88, 89, 90, 91, 92 та 93; позивачу ОСОБА_2 - машиномісця №№6, 11, 12, 23, 24, 25, 26, 28, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 42, 43, 48, 49, 51, 59, 60, 61, 62, 63, 77, 96, 113, 114 та 115, а позивачу ОСОБА_3 - машиномісця №№76, 83, 106, 107 та 109.

Позивачі стверджують, що машиномісця розміщені у верхньому та нижньому паркінгах, які розташовані у цокольному поверсі та у підвалі багатоквартирного будинку відповідно. Вхід до паркінгів здійснюється через під`їзди багатоквартирного будинку сходами або ліфтами. Автомобілі дістаються до паркінгів та виїжджають з них через в`їзди та виїзди.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є фізичними особами-підприємцями, основним видом діяльності яких є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується інформацією, яка міститься Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивачі стверджують, що належні їм машиномісця використовуються ними для власних потреб, а також здаються в оренду, на підтвердження чого позивачами надано зразки договорів оренди машиномісця (нежитлового приміщення).

Також позивачі вказують, що до 27.07.2021 орендарі машиномісць, як і мешканці багатоквартирного будинку, діставалися до паркінгів через під`їзди багатоквартирного будинку.

26.06.2021 правлінням Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010", зокрема, було прийнято рішення про встановлення автоматичних замків на хвіртки, розташовані на території будинку, оформлене протоколом №2 від 26.06.2021 (третє питання порядку денного).

На виконання вказаного рішення 15.07.2021 відповідач уклав з ФОП Руденко І.А. договір підряду №1507211 на виконання робіт з постачання та монтажу системи контролю доступу, виконання яких підтверджується актом №2007211.

Позивач стверджує, що таким чином, після встановлення вказаної системи, доступ до прибудинкової території багатоквартирного будинку, а отже і до під`їздів та паркінгів, став можливим тільки за наявності електронного ключа від хвірток, встановлених на паркані.

Письмове звернення позивача ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" від 28.07.2021 про надання електронних ключів для орендарів машиномісць залишилось без задоволення.

Після повторного звернення від 27.08.2021 відповідач повідомив позивача ОСОБА_1 про скликання екстрених загальних зборів для вирішення питання щодо визначення обмежень на користування спільним майном.

Згідно протоколу №2 від 22.09.2021 на вирішення екстрених загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" було поставлено питання не щодо визначення обмежень на користування спільним майном, а щодо видачі електронних ключів від хвірток на придомовій території співвласнику багатоквартирного будинку ОСОБА_1 (друге питання порядку денного). На голосування була поставлена пропозиція: «Надати електронні ключі від хвірток ОСОБА_1 ».

Як зазначено в протоколі, рішення по вказаному питанню приймалось шляхом письмового опитування. При цьому, за наявності в Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" 105 співвласників (перший розділ протоколу екстрених загальних зборів), 10 співвласників проголосували за надання ключів, 56 - проти, 2 - утримались, а 68 - не голосували. Тобто з невідомої причини загальна кількість співвласників, серед яких проводилось письмове опитування з вказаного питання, складає 136 співвласників, а не 105, як зазначено в першому розділі протоколу екстрених загальних зборів.

Крім того, кількість співвласників, які приймали участь в письмовому опитуванні з третього питання порядку денного екстрених загальних зборів складає - 134, а кількість співвласників, які приймали участь в письмовому опитуванні з четвертого питання порядку денного екстрених загальних зборів складає - 138.

Позивачі стверджують, що за таких обставин, станом на день розгляду спору позивачі, які є співвласниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010", яким належать на праві власності житлові та нежитлові приміщення (машиномісця) багатоквартирного будинку, позбавлені можливості отримати електронні ключі від хвірток паркану багатоквартирного будинку у кількості, необхідній для забезпечення ключами орендарів машиномісць, а орендарі машиномісць змушені діставатися до орендованого майна через в`їзди та виїзди паркінгів, а не через прибудинкову територію та під`їзди багатоквартирного будинку.

Позивачі зазначають, що вказана ситуація створює реальну загрозу життю та здоров`ю орендарів, деякі з яких змушені входити до паркінгу з маленькими дітьми та дитячими колясками, оскільки прохід до машиномісць через в`їзди та виїзди, призначені виключно для проїзду автотранспорту і не призначені та не пристосовані для проходу пішоходів створює небезпеку для орендарів та членів їх сімей.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є співвласниками багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Згідно ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Зі статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010", затвердженого протоколом загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №8 від 25.03.2017 (далі - Статут), вбачається, що таке об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - співвласники) багатоквартирного будинку №17 (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: Миколаївська область, АДРЕСА_1; відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (п.1 розділу І Статуту).

Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п.1 розділу ІІ Статуту).

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п.2 розділу ІІ Статуту).

Завданням та предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (п.3 розділу ІІ Статуту).

Порядок володіння, користування та розпорядження майном об`єднання визначається загальними зборами (п.4 розділу ІV Статуту).

Співвласник має право: брати участь в управління об`єднанням у порядку, встановленому Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і Статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. Спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку (п.1 розділу V Статуту).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст.382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ч.2 ст.382 ЦК України, ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Відповідно до абзаців 4 та 10 ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників, зокрема, відноситься: питання про використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном.

За таких обставин, правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" не мало права приймати рішення від 26.06.2021, оформлене протоколом №2, щодо заборони проходження через придомову територію орендарів машиномісць, які не є мешканцями багатоквартирного будинку (третє питання порядку денного), оскільки вказаним рішенням правлінням було вирішено питання щодо використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном, а відповідно до ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вирішення вказаних питань є виключною компетенцією загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо рішення екстрених загальних зборів співвласників ОСББ «Сонячний-2010» від 22.09.2021, оформленого протоколом №2, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні електронних ключів від хвірток (друге питання порядку денного), суд приходить до наступних висновків.

Як було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймаються на зборах співвласників згідно із Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Загальні збори співвласників приймають рішення, які оформляються відповідним протоколом.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання відносин між співвласниками багатоквартирного будинку та/або між співвласниками та об`єднанням і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.06.2019 по справі №927/352/18.

Натомість, суд зазначає, що захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки», неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказане рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження №12-14звг19) та багатьох інших.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п.1) ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно ч.8 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до абзаців четвертого та десятого ч.9 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вирішення питань про використання спільного майна та визначення обмежень на користування спільним майном багатоквартирного будинку є виключною компетенцією загальних зборів співвласників.

Згідно ч.14 ст.10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Пунктом 8 розділу ІІІ статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010" встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Фактично, екстрені загальні збори співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячний-2010", які відбулися 22.09.2021, вирішували питання щодо використання спільного майна багатоквартирного будинку (прибудинкова територія, а отже і під`їзди будинку, сходи та ліфти, якими можна дістатися паркінгів), а саме можливості користування вказаним майном особами, які орендують машиномісця у позивачів, оскільки наявність ключів надає орендарям можливість користування вказаним майном, а відсутність - позбавляє їх такої можливості. Тобто фактично екстрені загальні збори прийняли рішення про заборону особам, які на законних підставах користуються нежитловими приміщеннями, розташованими в багатоквартирному будинку (орендарям машиномісць), користуватися спільним майном багатоквартирного будинку (прибудинковою територією, а отже і під`їздами будинку, сходами та ліфтами, якими можна дістатися паркінгів).

За таких обставин, для вирішення питання щодо використання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, щодо заборони користування спільним майном, необхідно, щоб за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників.

Судом встановлено, що поставлене на вирішення загальним зборам питання не набрало такої кількості голосів - 2/3 загальної кількості усіх співвласників, оскільки проти надання ключів, тобто фактично за заборону користування спільним майном проголосувало лише 56 співвласників.

Крім того, загальні збори співвласників не можуть приймати дискримінаційних рішень щодо окремого співвласника, оскільки на підставі ч.3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, а отже всі співвласники багатоквартирного будинку мають рівні права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст.319 ЦК України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. В тому числі відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України для захисту права власності від порушень власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч.1 ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а отже орендар майна при використанні майна має такий же обсяг прав, що і його власник. При цьому, відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 796 ЦК України встановлено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму, а якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

За таких обставин, оскаржуване рішення загальних зборів відповідача порушує вимоги закону, а саме - ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 320, 321, 386, 391, 396, 796 ЦК України, а також право власності позивачів, оскільки відсутність у орендарів належного доступу до майна значно обмежує можливість позивачів розпоряджатися ним, а саме здавати в оренду.

Крім того, судом враховано, що позивачами надано висновок експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №194/21 від 05.10.2021, зроблений судовим експертом Деменніковим Анатолієм Павловичем (свідоцтво №1374 від 19.02.2016, №1789 від 27.05.2016, видані на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), а також висновок експертного дослідження №115-176 від 01.10.2021 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, зроблений судовим експертом Шапошніковою Еліною Олександрівною (свідоцтво №1665 від 25.11.2016, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України).

Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження №194/21 від 05.10.2021 організувати проходи пішоходів через приміщення верхнього та нижнього паркінгів (в`їзди та виїзди), які розміщені відповідно в цокольному поверсі та в підвалі багатоповерхового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; з метою входу до паркінгів та виходу з них, відповідно вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН тощо), технічно не представляється можливим.

Відповідно до висновку експертного дослідження №115-176 від 01.10.2021 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження організація проходу пішоходів, у тому числі пішоходів з дітьми та дитячими колясками, через приміщення для в`їздів та виїздів з метою входу до паркінгів та виходу з них не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», а саме:

- пп.2 п.5.3 в частині недотримання вимог раціонального використання відведеної території, забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів (розділення їхніх напрямків руху) у межах ділянки і на прилеглих вулицях та проїздах;

- пп.5 п.6.13 в частині відсутності на рампі з односмуговим рухом машини тротуару для пішохідного руху не менше, ніж 0,8 м;

- пп.6 п.6.13 в частині відсутності на рампі і пішохідній доріжці електрообігріву (що має включатися узимку) і виключає ковзання;

- пп.7 п.6.13 в частині недотримання ухилу - міжповерхові перекриття у нижньому паркінгу мають більше, ніж 6% (ухил у в`їзд і виїзд у нижній паркінг складає 30%);

- пп.1 п.6.19 в частині відсутності двох (або більше) розосереджених евакуаційних виходів безпосередньо назовні або в сходові клітки;

- пп.1 п.6.21 в частині відсутності для виходу на рампу або в суміжній протипожежний відсік поблизу воріт або у воротах протипожежної двері (хвіртки) з висотою порогу не більше 0,1 м;

- пп.2 п.6.2. в частині відсутності у нижній частині воріт люка з заслінкою, що самозакривається, розміром 200*200 мм для можливості прокладання пожежних рукавів;

- пп.1 п.6.26 в частині відсутності огляду в`їзду і виїзду у нижній паркінг;

- пп.1 п.6.28 в частині неможливості використання зовнішніх воріт паркінгу як евакуаційних виходів при влаштуванні будь-якого типу воріт за відсутністю хвірток без порогів або з порогами висотою не більше 0,1 м.

За таких обставин, позбавлення орендарів машиномісць можливості проходити до паркінгів через приміщення загального користування багатоквартирного будинку і залишення їм можливості діставатися до паркінгів через непристосовані для проходу пішоходів проїзди (в`їзди і виїзди паркінгів), порушують вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема, ДБН В.2.3-15:2007, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №44 від 07.02.2007, що також є підставою для визнання оскаржуваного рішення недійсним.

Що стосується можливості обмеження доступу на прибудинкову територію багатоквартирного будинку, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється ст.42 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія, це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до п.2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2011 року № 389, прибудинкова територія територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Частиною 4 ст.42 Земельного кодексу України встановлено, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За приписами ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї, а відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 481037200:07:004:0017, розташована за адресою: АДРЕСА_1; за якою розміщені багатоквартирний будинок та прибудинкова територія, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг" (тип власності - приватна власність; цільове призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; площа 0,8447 га). Тобто земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, сформована і в Державному земельному кадастрі визначені її площа, межі і присвоєно кадастровий номер.

Проте, право власності на земельну ділянку зареєстровано за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Житло-Юг".

За таких обставин, станом на момент прийняття оскаржуваних рішень відповідач не набув права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію, а отже і не мав права приймати рішення про обмеження доступу на вказану земельну ділянку орендарям нежитлових приміщень, розташованих в багатоквартирному будинку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорюваними рішеннями відповідач порушив ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 320, 321, 386, 391, 396, 796 ЦК України, приписи Державних будівельних норм, а саме ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №44 від 07.02.2007, що є підставою для визнання зазначених рішень недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010», у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» від 26 червня 2021 року, оформлене протоколом №2 засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» від 26 червня 2021 року, в частині заборони проходження через придомову територію орендарів машиномісць, які не є мешканцями будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010».

3. Визнати недійсним рішення екстрених загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» від 22 вересня 2021 року, оформлене протоколом №2 екстрених загальних зборів від 22 вересня 2021 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні електронних ключів від хвірток.

4. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-2010» (54006, АДРЕСА_1; ідент.код 36954649) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 4540,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 22.09.2022 року.

Суддя М.В.Мавродієва