Рішення

від 07.09.2022 по справі 465/2453/15-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2453/15-ц

2/465/49/22

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2022 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Оверко Я.Б.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів -

в с т а н о в и в:

15.04.2015 року позивач ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Свої позовні вимоги мотивував тим, 03.09.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №0060/08/6.10-CLNv, згідно якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію з лімітом 38 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення 31 серпня 2018 року для споживчих потреб. За користування кредитними коштами встановлювалась плата в розмірі 13,5 % річних. Банк виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 39 000,00 доларів США 00 центів. Відповідач умови договору не виконав, внаслідок чого станом на 25.03.2015 року виникла заборгованість, яка складає: поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів - 8 960 доларів США 16 центів; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 1 023 долари США 28 центи; поточну заборгованість за нарахованими процентами - 80 доларів США 64 центів; пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків та штраф за порушення умов п.3.3.7 кредитного договору - 11 908 гривень 46 копійок. Відтак просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року в сумі 10 064 долари США 74 центів та 11 908,46 гривень 46 копійок пені та штрафу.

Вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Козюренко Р. С.

11.05.2019р. справа передана судді Дзеньдзюрі С. М. на виконання рішення зборів суддів №2 від 10.05.2019 року та згідно розпорядження керівника апарату суду №51/Р від 11.05.2019 року.

19.08.2019 року ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та розпочато здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

18.11.2019 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійних вимог щодо предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг»та прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

02.08.2021 року ухвалою Франківського районного суду м.Львова задоволено самовідвід судді Дзеньдзюри С.М. у даній цивільній справі.

05.08.2021 року справа передана судді Мартинишин М.О. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2021 року.

09.08.2021 року ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та розпочато здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

06.06.2022 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова замінено по даній цивільній справі сторону позивача з ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС», та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС».

Ухвалою суду від 14.07.2022 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.09.2022 року позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав 07.09.2022 року заяву про заслухання справи у його відсутності та просить стягнути з відповідача на користь позивача боргу за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року в розмірі 368 291,68 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що законних підстав звернення банку до суду щодо стягнення із відповідача коштів немає. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» є неналежним позивачем по даній справі. Просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог за безпідставністю позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та вказав, що розуміє, що в нього є заборгованість перед банком, яку він згідний оплати до прийнятого рішення судом по даній справі та після надання йому належних реквізитів(рахунку) для оплати такого боргу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 03 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0060/08/6.10-CLNv, згідно якого позивач відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 38000,00 (тридцять вісім тисяч) доларів США 00 центів, із кінцевим терміном повернення 31 серпня 2018 року(т.1 а.с.7-12).

03 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про надання йому коштів у розмірі 38 000 доларів США і згідно меморіального ордеру від цієї ж дати за №5544 такі були йому видані, що засвідчено підписом отримувача(т.1 а.с.91, додаток копія кредитної справи).)

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 214 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог ст.ст. 638, 1054 ЦК України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору позичальник гарантує, що на момент укладення цього договору він має право на укладення цього договору і виконання своїх зобов`язань по ньому і відсутні будь-які обставини, що обмежують його право укласти і виконати цей договір; не існує ніяких виконавчих документів, рішень суду, будь-яких інших органів, що можуть призвести до невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору.

У пункті 7.2 Кредитного договору сторони передбачили, що сторони у ньому фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови, і зобов`язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань, зазначених у цьому договорі. Всі попередні заяви, домовленості чи угоди між сторонами з предмету цього договору анулюються з моменту набрання чинності цим договором в частині, що не суперечать умовам цього договору. Умови кредитування відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього договору

Пунктом 7.7 Кредитного договору передбачено, що умови кредитування відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього договору.

Позичальник підписав кожну сторінку цього договору, що є підтвердженням факту ознайомлення її з усіма істотними умовами цього договору.

Договір недійсним не визнаний.

Таким чином, наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення ОСОБА_1 було вільним і відповідало його внутрішній волі. При укладенні договору відповідачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) визначає як порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язань або не виконав його у строк, встановлений договором.

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2.3 Кредитного договору передбачено, що ліміт кредитування за кредитною лінією зменшується згідно з графіком(Додаток 1 до Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору. Повернення кредитних коштів здійснюється шляхом сплати Позичальником коштів на відкритий йому позичковий рахунок № НОМЕР_1 в АКБ «Форум», МФО 385509.

У пункті 2.5 Кредитного договору сторони передбачили, що проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником за фактичний строк користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2.2 Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником (Відповідачем) своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 3.2.6 Кредитного договору, Банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 Кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється із суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільніє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Пунктом 4.4 Кредитного договору встановлено, що за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п.3.3 (крім п.3.3.2) цього договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 000 гривень, як виду цивільно-правової відповідальності за кожен випадок невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань.

В пункті 5.3 Кредитного договору сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань по повернення суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов`язань, передбачених п. 3.3 цього Договору є умовами, при яких припиняється кредитування Банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього, Банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, Банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат Банку, у порядку визначеному цим Договором, договором застави та чинним законодавством України.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року не здійснював, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 25.03.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 10 064 долари США 74 центів, а саме: поточну заборгованість по поверненню кредитних коштів - 8 960 доларів США 16 центів; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 1 023 долари США 28 центи; поточну заборгованість за нарахованими процентами - 80 доларів США 64 центів та пеня за несвоєчасну сплату тіла та відсотків та штраф за порушення умов п.3.3.7 кредитного договору - 11 908 гривень 46 копійок(т.1 а.с.3-6).

Наведений банком розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, альтернативний розрахунок не надано.

19 грудня 2014 року на адресу ОСОБА_1 банком було надіслано вимогу щодо дострокового виконання зобов`язань за № 16337/4.1/а.с.13/. Докази вручення такої ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. Відповідно до даної вимоги банк вимагав у 7-ти денний строк від дати відправлення Банком даної вимоги, сплатити заборгованість за Кредитним договором, а саме: повернути основну суму кредиту в розмірі 8 960,16 дол. США; сплатити заборгованість за прострочене ними процентами, що станом на 10.12.2014 року становить 620,74 дол. США; сплатити заборгованість за строковим процентами, що станом на 10.12.2014 року становить 131,04 дол. США; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що станом на 10.12.2014 року становить 137,73 дол. США; сплатити штраф в розмірі 5000,00 грн. у зв`язку з порушенням п.4.4 Кредитного договору; сплатити проценти, що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми кредиту за Кредитним договором; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасне сплату процентів, що буде нарахована станом на дату повернення основної суми кредиту та сплати процентів за Кредитним договором.

Крім цього, банком зазначено, що у разі невиконання вимоги, банк вимушений буде звернути стягнення на заставне майно.

Матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 вимоги банку про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-02/4494/16 наведено правовий висновок, у якому зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у грудні 2014 року до боржника з вимогою, а отже змінив строк виконання основного зобов`язання, який з урахуванням п. 5.3. Кредитного договору слід рахувати до 19.01.2015 року. Однак після цього продовжував нараховувати проценти, а також штрафні санкції, передбачені договором.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості, такий складено станом на 25.03.2015 року, тобто після закінчення строку виконання основного зобов`язання банк продовжував нараховувати відсотки та пеню.

За таких обставин, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та штрафу і часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованість за відсотками за користування кредитом та пенею, а саме за період до 19.01.2015 року.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша стаття 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, з позовом до суду ПАТ «Банк Форум» звернувся 15 квітня 2015 року.

07.06.2018р. між ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» та ТзОВ «Олком Лізинг» укладено договір №1133-Ф про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та договір про відступлення прав за Іпотечним договором, за якими перейшло до ТзОВ «Олком Лізинг» права вимоги боргу до відповідача за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року та право іпотекодержателя за укладеним іпотечним договором від 03.09.2008 року.

21.08.2020р. ТзОВ «Олком Лізинг» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕШАП» договір №21/08/20/2 про купівлю-продаж права вимоги та договір про відступлення прав за Іпотечним договором, за якими перейшло ТзОВ «КЕШАП» права вимоги боргу до відповідача за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року та право іпотекодержателя за укладеним іпотечним договором від 03.09.2008 року.

13.05.2021р. Загальні збори ТзОВ «КЕШАП» прийняли рішення змінити назву товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС», що підтверджується протоколом №2021/01 від 13.05.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань формованої 14.05.2021 року.

Згідно публічної інформації Міністерства Юстиції України розміщеної https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 10671110237000829 від 04.07.2019 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

За клопотанням представника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС», вирішено судом питання про залучення процесуального правонаступника до участі в справі ухвалою суду від 06.06.2022 року.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» є новим кредитором за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року, укладеного між Банком та відповідачем у даній справі.

Разом з тим, аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 «Про систему валютного реагування та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року (далі - Декрет).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 Декрету, операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету.

З огляду на це, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний Банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Водночас, відповідно до пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 лютого 2010 року № 49, використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об`єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Тобто, досліджені судом договори відступлення права вимоги не підпадають під ознаки здійснення валютної операції, оскільки за вказаними договорами передавалась не заборгованість, предметом якої є валютні цінності, а право вимоги такої заборгованості з третьої особи, тобто, відбулось відступлення права вимоги, а не переведення валютного боргу. До такого ж висновку щодо правової природи договору відступлення права вимоги дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 522/18180/15-ц.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

На підставі вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог часткового, з врахуванням того, що ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» обґрунтовуючи свої вимоги з посиланням на договори про купівлю-продаж права вимоги, то стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.09.2008 року в розмірі 368 291,68 гривень, яку просить стягнути представник позивача у відповідності до поданої заяви від 07.09.2022 року. При цьому, суд вважає, що дана сума не перевищує суму відповідного розрахунку заборгованості за період до 19.01.2015 року(яка буде розрахована у національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення рішення), у зв`язку із зміною строку виконання основного зобов`язання банком.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, а саме щодо стягнення судового збору, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивач судового збору не сплачував, хоча такий повинен був бути сплачений в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, що станом на час подання позовної заяви становило 3654 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 3 654 гривень.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35). В контексті вказаної судової практики, суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268,282, 353 ЦПК України -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС» заборгованість за кредитним договором №0060/08/6.10-CLNv від 03.08.2008 року в розмірі 368 291,68 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 654 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі -

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІНВЕСТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 41123733, місцезнаходження: м. Львів вул.Навроцького В, буд. 33;

відповідач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення - 26.09.2022 року.

Суддя Мартинишин М.О.