Постанова

від 21.09.2022 по справі 488/3387/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.09.22

22-ц/812/577/22

Єдиний унікальний номер судової справи: 488/3387/19

Номер провадження: 22-ц/812/577/22 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2022 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Базовкіної Т.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану в їх інтересах адвокатом Астаніною Ларисою Дмитрівною

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді - Лазаревої Г.М. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця (надалі - ФОП) ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел - Одеса» (надалі - ТОВ «Музенідіс Тревел - Одеса») про розірвання договорів на надання туристичних послуг та стягнення заборгованості за договорами,

в с т а н о в и л а :

У серпні2019рокуОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до суду до ФОП ОСОБА_3 про розірвання договорів на надання туристичних послуг та стягнення заборгованості за договорами.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що з метою організації та здійснення сімейного відпочинку вони звернулись до туристичної фірми «Coraltravel» в особі ФОП ОСОБА_4

21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та туристичною фірмою «Coraltravel» в особі ФОП ОСОБА_4 , діючої від імені та за дорученням ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» було укладено договір № 16С/21/03/19 про надання туристичних послуг ОСОБА_1 та малолітній доньці ОСОБА_5 за умовами якого прийняла на себе зобов`язання здійснювати за дорученням, від імені та за рахунок Туриста юридичні дії, зокрема, оформлювати документи, з метою встановлення зобов`язань третіх осіб перед Туристом, забезпечуючих надання йому туристичних послуг (п. 1.1. Договору). За ці послуги ОСОБА_1 повинен був сплатити згідно з п. 6.2. Договору 109076,00 грн.

21 березня 2019 року між ОСОБА_2 та туристичною фірмою «Coraltravel» в особі ФОП ОСОБА_4 , діючої від імені та за дорученням ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» було укладено договір № 15С/21/03/19 про надання туристичних послуг ОСОБА_2 та малолітнім дітям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за умовами якого прийняла на себе зобов`язання здійснювати за дорученням, від імені та за рахунок Туриста юридичні дії, зокрема, оформлювати документи, з метою встановлення зобов`язань третіх осіб перед Туристом, забезпечуючих надання йому туристичних послуг (п. 1.1. Договору). За ці послуги ОСОБА_2 повинна була сплатити згідно з п. 6.2. Договору 119 059 грн.

Відповідач ФОП ОСОБА_8 ( ОСОБА_4 ) оформила та видала позивачам наступні документи: ваучери, картки застрахованої особи, маршрутні квитанції. 21березня 2019 року ОСОБА_1 сплатив за рахунком-фактурою № 15С від 21 березня 2019 року 228 134,70 грн.

25 травня 2019 року працівник аеропорту Одеса при огляді документів встановив, що у ОСОБА_1 відсутня віза в закордонному паспорті, через що позивачі із дітьми не змогли вилетіти на відпочинок. Вказали, що ОСОБА_2 без ОСОБА_1 не змогла би впоратись із трьома малолітніми дітьми у тривалій поїздці за кордон, також виїзд дітей за кордон без нотаріально оформленого дозволу батька неможливий, а такого дозволу не було, ця подорож була заздалегідь спланована саме як відпочинок усією родиною.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2020 року до участі у справі залучено ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» у якості співвідповідача.

Посилаючись на викладене та на те, що не отримали того на що розраховували, підписуючи Договори та оплачуючи за їхнє виконання відповідачці, закордонна віза не була відповідачкою оформлена, хоча це входило до її обов`язків, що подорож не відбулася через невиконання відповідачкою передбаченого п. 1.1. Договорів зобов`язання Турагента здійснювати за дорученням, від імені та за рахунок Туриста юридичні дії, зокрема, оформлювати документи, з метою забезпечення отримання Туристом туристичних послуг, сплачені ними кошти не були повернуті в добровільному порядку, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд: розірвати договір № 15С/21/03/19 про надання туристичних послуг від 21 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 ; розірвати договір № 16С/21/03/19 про надання туристичних послуг від 21 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 ; стягнути з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 борг за договорами №15С/21/03/19 та №16С/21/03/19 про надання туристичних послуг від 21 березня 2019року в сумі 228 134,70 грн.

06 листопада 2019 року від відповідача ФОП ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що туристична поїздка не відбулася з вини позивачів, оскільки ОСОБА_1 не надав турагенту заявку на оформлення в`їзної візи, не сплачував послуги за її оформлення, а ОСОБА_2 та дітям ніщо не перешкоджало скористатися туром, а відтак просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» вказав, що свої обов`язки туроператора виконав в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на позивача ОСОБА_1 була покладена відповідальність щодо дотримання правил перетину державного кордону відповідно до п.5.1 Договору №16С/21/03/19 про надання туристичних послуг від 21 березня 2019 року. До того ж, послуга з відкриття візи ОСОБА_1 не замовлялась та не була предметом Договору. Що стосується вимог ОСОБА_9 то суд виходив з того, що остання не мала перешкод у здійсненні подорожі та відмовилась від подорожі з власної ініціативи.

Не погодившись з рішення суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_10 адвокат Астаніна Л.Д. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не надано правової оцінки тій обставині, що відповідачі не надали доказів виконання ними вимог ст. 19-1 закону України «Про туризм» стосовного того, що до укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві була надана інформація про основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування, у тому числі строк їх оформлення.

Також судом не надано правової оцінки агентському договору на реалізацію туристичного продукту № АДТА/19-ODS.00067 від 22 березня 2019 року, укладеним між ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» (Принципалом) та ФОП ОСОБА_4 (Агентом) в частині пункту 3.5.6. щодо обов`язку, зокрема, контролювати отримання візи та доведення до туриста інформацію про турпродукт та іншу інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про туризм». Вказує на те, що судом необґрунтовано витлумачено зміст р.6.2. спірних договорів, а також не було застосовано норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини. Крім того, зазначено, що висновок суду про те, що позивачка ОСОБА_2 не мала перешкод у здійсненні подорожі, зроблений без дослідження та оцінки доказів, доданих до матеріалів справи, та відповідаючим їм обставинам справи.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У судове засідання сторони не з`явились, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивачів - адвоката Астаніної Л.Д. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змістустатті 367 ЦПК Українивбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 22 березня 2019 року між ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» (принципал) та ФОП Златєвої ( ОСОБА_4 ) (агент) укладено Агентський договір на реалізацію туристичного продукту № АДТА/19-ODS.00067, за яким агент зобов`язується за винагороду за дорученням, шляхом посередництва від імені, в інтересах і за рахунок принципала вчинити юридичні та/або інші дії з реалізації туристичного продукту з використанням знаку для товарів і послуг, сформованого принципалом, та/або окремих туристичних послуг принципала у відповідності до умов цього договору. Цей договір діє до 31 грудня 2019 року та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання щорічно до 15 грудня поточного року (а.с. 122-125).

21 березня 2019 року між Туристичною фірмою «Coraltravel» в особі ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір № 15С/21/03/19 про надання туристичних послуг їй та її малолітнім дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . За договором відповідач прийняв на себе зобов`язання здійснювати за дорученням, від імені та за рахунок ОСОБА_2 , юридичні дії, вести переговори, оформлювати документи, здійснювати оплати, представляти інтереси перед третіми особами. Метою є встановлення зобов`язань третіх осіб перед туристами. Надавачем послуг є туроператор ТОВ «МузенідісТревел-Одеса». Турагент є посередником між туристом та транспортними компаніями, готелем та іншими підприємствами, що надають послуги. Кінцева оплата загальної вартості послуг повинна бути внесена туристом на протязі 24 годин з моменту отримання від Турагента інформації про підтвердження наявності всіх заявлених послуг. Загальна вартість туристичних послуг складає 119059,00 грн. (т. 1 а.с. 5-6)

21 березня 2019 року між Туристичною фірмою «Coraltravel» в особі ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено такий самий договір №16С/21/03/19 про надання туристичних послуг йому та його малолітній доньці ОСОБА_5 . За послуги ОСОБА_1 повинний був сплатити 109 076 грн. (т.1 а.с. 7-8).

Згідно копії платіжного доручення № 351 від 21 березня 2019 року ФОП ОСОБА_11 сплачено за турпакет із рах. №15С від 21 березня 2019 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 228 135,00 грн. (т.1 а.с. 21).

На виконання умов вказаних вище договорів ФОП ОСОБА_4 позивачам було видано - ваучери, картки застрахованої особи, маршрутні квитанції (т. 1 а.с. 9-19).

Крім того,за посередництвомвідповідача ФОП ОСОБА_4 та напідставі здійсненихнею черезсистему онлайн-бронювання заявок№ KVA25059A3та №KVA25059A4для позивачівтуроператором ТОВ«МузенідісТревел-Одеса» були заброньовані у нерезидента - грецького туроператора MOUZENIDIS ОСОБА_12 наступні туристичні продукти - 1) Туристичний продукт № НОМЕР_1 для туристів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що включає авіаперевезення для трьох осіб в обидві сторони за напрямом Одеса - Салоніки - Одеса та проживання для трьох осіб на островах: о. Тасос (проживання в готелі Makryainmos Bungalows ( 4*+ ), о. Кавала (проживання в готелі Воmо Tosca Beach (4*+) в період з 25 травня 2019 року по 08 червня 2019 року; 2) Туристичний продукт № НОМЕР_2 для туристів ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , що включає авіаперевезення для трьох осіб в обидві сторони за напрямом Одеса - Салоніки - Одеса та проживання для двох осіб на островах: о. Тасос (проживання в готелі Makryainmos Bungalows ( 4*+ ), о. Кавала (проживання в готелі Воmо Tosca Beach (4*+) в період з 25 травня 2019 року по 08 червня 2019 року.

За заявками №KVA25059A3, № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_4 на підставі платіжних доручень № №471, 472 від 21 березня 2019 року на рахунок ТОВ «МузенідісТревел-Одеса» перераховані кошти в сумі 105 031,20 грн. та 96 171,60 грн. (т.1 а.с.114-115).

Однак, передбачені договорами туристичні послуги позивачам надані не були, сплачені кошти ними, відповідачами в добровільному порядку не повернуті.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12,81ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).

За змістом статті 13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивачі посилаються на те, що із дітьми не змогли вилетіти на відпочинок, оскільки у ОСОБА_1 закордонна віза не була оформлена ФОП « ОСОБА_4 , а ОСОБА_2 без ОСОБА_1 не змогла би впоратись із трьома малолітніми дітьми у тривалій поїздці за кордон, також виїзд дітей за кордон без нотаріально оформленого дозволу батька неможливий, а такого дозволу не було, ця подорож була заздалегідь спланована саме як відпочинок усією родиною.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там.

У частині першій статті 901ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін (ч. 1ст .907 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України «Про туризм»).

Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13 зробив правовий висновок про те, що «за частинами першою, другою, десятою статті 20, частиною другою статті 30, частинами першою, другою статті 32, частиною першою статті 33Закону України«Про туризм»від 15вересня 1995року №324/95-ВР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, статей 610, 611, частиною п`ятою статті 653, частиною першою статті 901ЦК України майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб`єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор».

За вимогами ст. 19-1 Закону України «Про туризм» будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація, зокрема, про основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 16С/21/03/19 про надання туристичних послуг від 21 березня 2019 року турист зобов`язаний дотримуватись діючого законодавства щодо перетину державного кордону України, а також прикордонних та митних правил країн, через (в) які подорожує турист.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 суд виходив з недоведеності позовних вимог, оскільки саме на позивача ОСОБА_1 була покладена відповідальність щодо дотримання правил перетину державного кордону, а позивач ОСОБА_10 не мала перешкод у здійсненні подорожі та відмовилася від подорожі з власної ініціативи.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи.

Що стосується висновків суду відносно позовних вимог ОСОБА_10 , то колегія суддів погоджується з огляду на те, що відповідно до п.3 Правил перетинання державного кордону громадянами України від 27 січня 1995 року №57 (зі змінами) виїзд з України громадян України, які не досягли 16 - річного віку в супроводі одного з батьків можливий, якщо другий з батьків присутній у пункті пропуску та надає згоду на виїзд дитини за кордон.

Як встановлено, ОСОБА_1 - батько дітей був присутній у пункті пропуску, а відтак ОСОБА_10 мала можливість скористатися туристичними послугами та здійснити подорож.

Щодо висновків суду відносно позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору про надання туристичних послуг у зв`язку з їх недоведеністю, то колегія погоджується з цим.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме через відсутність закордонної візи ОСОБА_1 було відмовлено у перетинанні кордону, а відтак останній не зміг скористатися туристичними послугами, що є його процесуальним обов`язком.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами у сумі 228134,70 грн. то слід зазначити наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За змістом статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак, суд повин ен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 48ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Так, згідно платіжного доручення №351 від 21 березня 2019 року платником за турпакет від 21 березня 2019 року на суму 228135 грн. є ФОП ОСОБА_11 .

Позивачем під час розгляду справи не доведено яким чином порушуються його права щодо виплачених коштів за надання туристичних послуг відповідно до договорів.

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не доведено його право на стягнення заборгованості за договорами тобто, що він є належним позивачем за цими вимогами, оскільки не довів належними та допустимими доказами, що саме ним було сплачено кошти за туристичні послуги.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду про відмову у задоволенні позову з огляду на обставини даної справи та не є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини четвертої статті 376ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки основний висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через недоведеність позовних вимог є вірним, то оскаржуване рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану в їх інтересах адвокатом Астаніною Ларисою Дмитрівною задовольнити частково.

Рішення Корабельного районногосудум.Миколаєвавід22листопада2021рокузмінити,виклавшимотивувальнучастину вредакціїцієїпостанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Т.М. Базовкіна

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 26 вересня 2022 року.