Рішення

від 26.09.2022 по справі 340/1331/22

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1331/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариство "СГ Надія Нова" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "СГ Надія Нова" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №00047780704, №00047800704, №00047810704, №00047860710, №00047840710, №00047830710 від 04.11.2021, вимогу про сплату боргу №Ю-00047880710 від 04.11.2021 року / в частині 91978,40 грн./ та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00047890710 від 04.11.2021 /в частині нарахування 46 694,51 грн./, прийняті ГУ ДПС у Кіровоградській області.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вони порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.2,а.с.158-169).

Ухвалою суду від 18.02.2022 року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні (т.2,а.с.149-150).

Ухвалою суду від 11.05.2022 року закрито підготовче провадження в справі.

Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання 15.06.2022 року, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "СГ Надія Нова", результати якої оформлено актом №3512/11-28-07-07/03756690 від 12.10.2021 (т.1,а.с.49-138)

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

-пп.192.1.1 п.192 .1 ст. 192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, пп. «в» п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 833 711 грн., в тому числі за січень 2019 на суму 54 092,00 грн., лютий 2019 на суму 1535999,00 грн., червень 2019 на суму 243620 грн.;

-пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, пп. «в» п. 200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного /податкового/ періоду /ряд.21 Декларації/, за червень 2019 на суму 1 759 139грн.;

-п.201.1, п.201.10 ст. 201 ПК України, а саме ПрАТ "СГ Надія Нова" не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на суму 78995,00 грн.;

- п.51.1 ст.51, п.70.16 ст.70, пп. «б» п.176.2 ст.176 ПК України, в частині подання з недостовірними відомостями або з помилками Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого /сплаченого/ на користь платників податку і сум утриманого з них податку /форма 1-ДФ/ за 4 квартал 2017, а саме подано уточнюючий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого /сплаченого/ на користь платників податку і сум утриманого з них податку /форма 1-ДФ/ за 4 квартал 2017 року 10 травня 2018 року (реєстраційний №9300209511);

- пп.164.2.1 пп. 164.2.17 «б» та пп. «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, п.168.1.4 п.168.1 ст.168 , ч. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, в частині не нарахування та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником в сумі 74 709,46 грн. за періодами та з урахування п.52 прим.1 підр. 10 розд. ХХ Перехідних положень ПК України, нараховано пеню в сумі 29911,05 грн.;

- пп.14.1.17 п.14.1 ст.14, п.109.1 ст.109, пп.164.2.5, ч. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, п.168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого не нарахований та не утриманий податок на доходи фізичних осіб з доходу фізичних осіб в результаті видачі пайовикам с/г продукції в рахунок орендної плати за земельні ділянки /паї/ по цінам, нижче ринкових в сумі 237 862,04 грн.;

- п.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.4 п.168. 1 ст. 168, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб /паї/ в сумі 56 106,34 грн.;

- п.164.2.1, пп.164.2.17 «б» та пп. «е» п.164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.4 п.168.1 ст. 168, ч. «а». п.176.2 ст.176 ПК України, в частині не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником податку в сумі 6225,79 грн., за періодами;

- пп.14.1.17 п.14.1 ст.14, п.109.1 ст.109, пп.164.2.5, ч. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1, п.168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого не нарахований та не утриманий військовий збір з доходу фізичних осіб в результаті видачі пайовикам с/г продукції в рахунок орендної плати за земельні ділянки /паї/ по цінам нижче ринкових в сумі 19821,84 грн. по періодам;

- п. 5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", п.8 розд.ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого занижено єдиний податок на суму 1 162,78 грн. по періодам;

- п.9 розд. IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та п.2 розд. IV, пп. 3 п.2 розд. VII Наказу Мінфіну "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в частині донарахування платником єдиного внеску застрахованим особам за попередній звітний період у Звіті про суми нарахованої заробітної плати /доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації/ застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за червень 2017, квітень 2018;

- абз. 1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", пп.2.3.4 п.2.3 розд. ІІ Інструкції зі статистки заробітної плати, в результаті чого не сплачено єдиний внесок із сум оплати харчування працівників в сумі 91 978,40 грн. по періодам.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення:

-№00047780704 від 04.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати ПДВ в сумі 2 750 567,00 грн., в тому числі 1 833 711,00 грн. основного платежу та 916 865,00 грн. штрафних санкцій;

- №00047800704 від 04.11.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2019 року в сумі 1 759 139,00 грн.;

- №00047810704 від 04.11.2021, яким застосовано штраф в розмірі 39 497,50 грн., в результаті встановленої відсутності складення та / або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України податкових накладних / розрахунків коригування на суму 473 970,00 грн., в тому числі ПДВ;

-№00047860710 від 04.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 37 032,73 грн., в тому числі 26 047,63 грн. основного платежу, 2 604,76 грн. штрафних санкцій та 8380,34 грн. пені;

-№00047840710 від 04.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 112 091,46 грн., в тому числі 74 709,46 грн. основного платежу, 7 470,95 грн. штрафних санкцій, 29 911,05 грн. пені;

-№00047830710 від 04.11.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 339 370,00 грн., в тому числі 237 862,04 грн. основного платежу, 29396,84 грн. штрафних санкцій, 72 111,12грн. пені.;

-№00047820710 від 04.11.2021, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.

Крім того, ГУ ДПС у Кіровоградській області складено вимогу про сплату недоїмки №Ю-00047880710 від 04.11.2021 про сплату недоїмки в сумі 93 141,18 грн. та винесено рішення №00047890710 від 04.11.2021 року про застосування штрафних санкцій в сумі 46 797,63 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п. 20.2 ст.20 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1ст.135ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо, відповідно до цього розділу, передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 того ж Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Підсумовуючи вищевикладене, господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Зміст акту перевірки свідчить, що ГУ ДПС у Кіровоградській області збільшено грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 2 750 567,00 грн., та зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за червень 2019 в сумі 1 759 139 грн., внаслідок не визнання права товариства на податковий кредит по взаємовідносинам з ФГ "Верес" та ТОВ "Укрграндпостач".

В акті документальної перевірки зроблено висновки, щодо неможливості постачання ФГ "Верес" на адресу ПрАТ "СГ Надія Нова" кукурудзи; щодо неможливості постачання ТОВ "Укрграндпостач" на адресу ПрАТ "СГ Надія Нова" насіння соняшника.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлені наступні обставини.

15.10.2018 року між ПАТ "СГ Надія Нова" (Покупець) та ФГ "Верес" (Постачальник) укладено договір поставки №15-10/18, щодо поставки кукурудзи 3 класу (т.2,а.с.19-21).

Згідно умов вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010, відповідно до специфікацій до договору.

15.10.2018 року між сторонами складено та підписано специфікацію №1 від 15.10.2018 року, відповідно до якої досягнуто домовленостей, щодо поставки 300 тонн кукурудзи, 2018 року врожаю ± 10%, за умовами: СРТ термінал МСП Ніка-Тера (т.2,а.с.23)

На виконання умов вказаного договору ФГ "Верес" відвантажено на адресу ПрАТ "СГ Надія Нова" кукурудзу врожаю 2018 року, відповідно до товарно-транспортних накладних (т.2,а.с.29,31,33,35,39,41-48), про що складено та підписано видаткові накладні №РН-000316 від 22.10.2018 року, №РН-000378 від 08.11.2018 року, №РН-000246 від 19.10.2018 року, №РН-000427 від 29.10.2018 року та №РН-000428 від 02.11.2018 року (т.2,а.с.24-28)

ПАТ "СГ Надія Нова" здійснено оплату на рахунок ФГ "Верес" у сумі 1 657 044,38 грн., згідно платіжних доручень (т.2,а.с.49-58).

ФГ "Верес" здійснено реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПАТ "СГ Надія Нова" податкових накладних №95 від 19.10.2018року, №96 від 22.10.2018 року, №222 від 29.10.2020 року, №551 від 31.10.2017 року, №2 від 02.11.2018 року, №3 від 02.11.2018 року, №72 від 08.11.2018 року, №9 від 31.01.2019 року, (т.2, а.с.59-75).

Крім того, судом встановлено, що ПрАТ "СГ Надія Нова" документально оформлювало операції з придбання насіння соняшника від ТОВ "Укрграндпостач" (код ЄДРПОУ 39026230) на загальну суму 19 900 018,50 грн., в тому числі ПВ 33 16 669,75 грн.

Як зафіксовано в акті перевірки, відповідно до положень п. 85.9 ст.85 ПК України, листом від 27.08.2021 №1674/28-97-03-06-08 (вх. № ГУ ДПС в області №4844/7 від 06.09.2021) ГУ ДПС у Кіровоградській області отримано від СУ Офісу великих платників податків ДФС копії вилучених у ПрАТ "СГ Надія Нова" первинних документів стосовно фінансово господарських операцій з постачальником ТОВ "Укрграндпостач" /код ЄДРПОУ-39026230/ за період з грудня 2018 по І півріччя 2019.

До перевірки надано договір поставки №04/12-18 від 27.12.2018, що укладений ПрАТ "СГ Надія Нова" (покупець) з ТОВ "Укрграндпостач" на постачання насіння соняшнику.

Фактичне виконання умов договору підтверджується актами про передачу товару: №11/01 від 11.01.2019 на 120 тонн на загальну суму з ПДВ 1 417 212,00 грн. ; №09/01 від 09.01.2019 року на 370 тонн на загальну суму з ПДВ 4 369 737,00 грн.; №21/01 від 21.01.2019 на 425 тонн на загальну суму з ПДВ 4 251 636,00 грн., №24/01 від 21.01.2019 на 410 тонн на загальну суму з ПДВ 4 842 141,00 грн.

Крім того, податковим органом досліджено видаткові накладні на придбане у ТОВ "Укрграндпостач": №ГП -0000005 від 09.01.2019, №ГП 0000011 від 11.01.2019, №ГП -0000012 від 21.01.2019 , №ГП-0000013 від 23.01.2019, №ГП 0000014 від 24.01.2019.

Відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних по операціях з реалізації насіння соняшнику ТОВ "Укрграндпостач" зареєстровано податкову накладну № 9 від 31.01.2019 на загальну суму 19 900 018,50 грн., в тому числі ПДВ 3 316 669,75 грн.

Відповідно до отриманих від слідчого органу платіжних доручень ПрАТ "СГ Надія Нова" стан розрахунків за отримане насіння соняшника з ТОВ "Укрграндпостач" наступний:

- відповідно до платіжного доручення №933 від 24.04.2019 року перераховано на рахунок ТОВ "Укрграндпостач" - 500 000,00 грн.

- відповідно до платіжного доручення №952 від 25.04.2019 року перераховано на рахунок ТОВ "Укрграндпостач" - 200 000,00грн.

- відповідно до платіжного доручення №979 від 25.04.2019 року перераховано на рахунок ТОВ "Укрграндпостач" - 95 000,00 грн.

В акті перевірки встановлено, що станом на 30.06.2019 по рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Укрграндпостач" обліковується кредиторська заборгованість в сумі 19 105 018,50 грн.

ПрАТ "СГ Надія Нова" податок на додану вартість на загальну суму 3 316 669,75 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Укрграндпостач" включило до податкового кредиту за січень 2019 року.

Так, в акті перевірки вказано, що за даними декларацій з ПДВ за період листопад 2018 квітень 2019 ТОВ "Укрграндпостач" задекларувало здійснення операцій з постачання товарів /послуг/ на загальну суму ПДВ 84 596 636,00 грн.. та операцій з придбання товарів /послуг/ на загальну суму ПДВ 69 149 651,00 грн.

Аналізом даних ЄРПН встановлено зареєстровані податкові накладні:

- на придбання ТОВ "Укрграндпостач" за вказаний період насіння соняшника в загальній кількості 36 942,81 тонн на загальну суму 418 840,90тис.грн., в тому числі ПДВ 69 806,8 тис. грн.; на реалізацію покупцям насіння соняшника в загальній кількості 44 191,8 тонн на загальну суму 513 782,2 тис. грн., в тому числі ПДВ 85 630,4 тис. грн.

При цьому, податковим органом встановлено ознаки нереальності операцій з питання придбання насіння соняшнику в листопаді 2018 травні 2019 в загальній кількості 29 744,812 тонн на загальну суму 346 243,2 тис. грн., в тому числі ПДВ - 57 707,2 тис. грн. або 80,52 % від загальної кількості (стор. 26 Акту перевірки, т.1,а.с.74).

Аналіз наявної податкової інформації стосовно постачальників насіння соняшника для ТОВ "Укрграндпостач", на переконання податкового органу, свідчить про неможливість фактичного проведення ними операцій з постачання товарів.

Судом встановлено, що придбане у ТОВ "Укрграндпостач" насіння соняшнику передано по складу заводу переробника ТОВ «Оілпродакшен», з яким ПрАТ «ПМКК» укладено договір на переробку давальницької сировини насіння соняшника (т.3,а.с.161-170).

Згідно умов вказаного договору, визначено, що право власності замовника (ПрАТ "СГ Надія Нова") на сировину (насіння соняшника) належить йому на всіх етапах виробничого процесу (приймання, зберігання та переробка).

Отримання ПрАТ "СГ Надія Нова" вказаних обсягів насіння соняшника від ТОВ "Укрграндпостач" підтверджується сформованим зерноприймальним підприємством ТОВ «Оілпродакшшен» реєстром прийнятого насіння соняшника для перероробки ПрАТ "СГ Надія Нова" від 31.01.2019 за заліковою вагою.

За наслідками надходження / відпуску сировини, виробництва та відвантаження продукції між ТОВ «Оілпродакшен» та ПрАТ "СГ Надія Нова" складались та підписувались зведені акти з переробки сировини і виробництва готової продукції (т.3,а.с.171-182).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.01.2019 року між вказаними суб`єктами господарювання складено та підписано відповідний акт за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, відповідно до якого ТОВ «Оілпродакшен» у вказаний період було отримано /прийнято/ 2 167,919 тонн сировини (насіння соняшника) при вхідному залишку 0,00 тонн та відповідно відвантажено за цей же період 0,00 тонн насіння соняшнику, передано у виробництво 2167 тонн. Вихідний залишок становив 0,919 тонн (т.2, а.с.95).

Також ПрАТ "СГ Надія Нова" здійснено частковий розрахунок з ТОВ "Укрграндпостач" за поставлену продукцію в сумі 1 327 100 грн. (т.2,а.с.76-78).

В ході судового розгляду встановлено, що підставою для невизнання реальності господарських операцій стала відсутність ТТН, як ознаки відсутності поставки.

Вказане не відповідає дійсним обставинам, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та не спростовано представником відповідача, відповідно до укладених договорів поставки, передача товару здійснена ТОВ "Укрграндпостач" по складу.

Відповідно до частини другої ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є, серед інших, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10. 1997 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила N 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Судом встановлено, що ПрАТ "СГ Надія Нова" не приймало участь у транспортуванні придбаного насіння соняшника до складу (місця передачі), тобто не вказувалось у ТТН як вантажоодержувач (замовник), а тому ТТН на поставку придбаного у ТОВ "Укрграндпостач" насіння соняшника у ПрАТ "СГ Надія Нова" відсутні.

Суд звертає увагу на те, що за своєю суттю усе дослідження вищезазначених господарських операцій зводиться податковим органом до дослідження ланцюгів постачання товарів позивачеві, зокрема, ланцюг до фактичного постачання товарно-матеріальних цінностей позивачеві. Під час вказаного дослідження відповідачем встановлено обрив вказаних ланцюгів на контрагентах контрагентів позивача. Але з акту перевірки не вбачається неправомірних дій саме позивача під час виконання ним зазначених господарських операцій, а зазначається фактично про відсутність необхідних ресурсів контрагентів позивача та ризиковість операцій.

В контексті визначеного, суд наголошує, що, відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 816/166/15-а, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення відповідних необхідним ресурсів для виконання господарських операцій є можливим за договорами цивільно-правового характеру.

Крім того, необхідно враховувати, що законодавством України не передбачено обов`язку платника податку - позивача (одержувача товару) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Таким чином, у разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 810/734/17, № 520/1536/19, № 826/14489/16, № 826/5263/14, № 2а-12436/11/2670, № 817/481/17, № 819/2737/13, а також постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 200/5932/19-а.

Суд не приймає посилання позивача на те, що надання ним податкових накладних по спірним правовідносинам та відсутність зупинення їх реєстрації у реєстрі є достатнім доказом реальності здійснення господарських операцій, з огляду на таке.

Дотримання норм цивільного або господарського права не означає автоматично реальності здійснення господарської операції. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що, навіть якщо сама по собі угода, яка укладається підприємством, законна, це ще не означає, що виконання щодо такої угоди теж реальне.

Таким чином, фактичне виконання операції щодо угоди є самостійним предметом дослідження судом під час вирішення справи по суті. Саме господарські операції, що здійснюються в процесі здійснення господарської діяльності, відображаються в первинних документах бухгалтерського обліку та інших документах, які фіксують відповідний рух матеріальних активів і грошових коштів.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку значення має саме факт отримання товару тим контрагентом, який вказаний в первинних документах. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі № 826/22154/15 (провадження № К/9901/5042/17).

Між тим, суд приймає до уваги посилання позивача щодо факту подальшої реалізації ним, отриманого від вказаних контрагентів, товару, з огляду на наступне. Матеріалами справи підтверджується, що отриманий від вказаних постачальників товар був використаний позивачем під час провадження його господарської діяльності.

Наведене повністю спростовує посилання відповідача щодо фактичної відсутності отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від спірних контрагентів. Зазначені документи свідчать про наявність товару та фактичний рух активів позивача платника податків, які, у свою чергу, були реалізовані ним та використанні на підставі відповідних договорів.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи той факт, що придбане підприємством насіння кукурудзи використано для подальшої її реалізації, тобто у власній господарській діяльності, та, відповідно, діяльність підприємства була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності.

Отже, наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, що свідчить про реальність вчинених правочинів з контрагентом.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов`язань по поставці товару та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,208,250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин ПрАТ "СГ Надія Нова" сформовано податковий кредит.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказана позиція суду також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень Глави 5 КАС України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, з урахуванням чого спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму 78 995,00 грн. (податкове повідомлення №00047810704), суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що згідно з даними ЄРПН позивачем не складено та не зареєстровано в жовтні 2017 податкові накладні на покупця ТОВ «Рітейл Трейд»: від 09.10.2017 на загальну суму 242 130,00 грн., в тому числі ПДВ 40 355,00 грн. з номенклатурою поставки « насіння соняшника 23 060,00 грн.» та від 10.10.2017 на загальну суму 2 314 840,00 грн., в тому числі ПДВ 38 640,00 грн., з номенклатурою поставки «насіння соняшнику 22 080 кг», чим порушено вимоги п.201.1 п.201.10 ст.201 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.10.2017 року ПАТ "СГ Надія Нова" укладено договір поставки з ТОВ «Рітейл Трейд», відповідно до якого 09.10.2017 товариством здійснено поставку насіння соняшника на адресу ТОВ «Рітейл Трейд» в обсязі 23 060 кг вартістю 242 130 грн., в тому числі ПДВ 40 355 грн. та 10.10.2017 в обсязі 22 080 кг вартістю 231 840 грн., в тому числі ПДВ 38 640 грн.

За фактами поставок між сторонами складено та підписано видаткові накладні №ЗН 0000000174 від 09.10.2017 та №ЗН-00000000175 від 10.10.2017.

В подальшому, ПрАТ "СГ Надія Нова", на виконання вимог п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201 ПК України зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №551 від 31.10.2017 року (зведена).

Реєстрація зазначеної податкової накладної здійснена відповідно до положень п.201.4 ст.201 ПК України, згідно з вимогами якої платникам податку, в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

Отже, позивач, реєструючи в ЄРПН зведену податкову накладну №551 від 31.10.2017, використав своє право, передбачене ПК України.

За наведених обставин, висновки контролюючого органу є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо не нарахування та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходу у вигляді додаткового блага у вигляді додаткового блага у вигляді безоплатного харчування у сумі 74 709,46 грн. (податкове повідомлення рішення №00047840710), єдиного внеску в сумі 91978,40 грн. (вимога №Ю-00047880710), військового збору в сумі 6225,79 грн. (частина податкового повідомлення рішення №000478601710) та пені, судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що ПрАТ "СГ Надія Нова" відповідно до колективного договору та накладних відомостей про використання талонів на харчування з 01.07.2016 по 30.06.2019 забезпечувало працівників підприємства харчуванням.

Так, податковим органом зроблено висновок, що працівниками підприємства отримано додаткове благо в розмірі 3 341 173,31 грн. (стор.60-61 Акту перевірки) (т.1,а.с.108-109).

Вказане, на переконання перевіряючих, призвело до того, що підприємством за зазначений період не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як додаткове благо у вигляді індивідуально призначеної знижки звичайної ціни за харчування, безоплатно отриманого платником податків у сумі 74 709, 46 грн., чим порушено вимоги пп. 164.2.1, пп.164.2.17 «б» та пп. «е» п.164.2, п.164. 5 ст. 164, пп.168.1.4 п.168.1 ст. 168 ПК України, ч. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України.

Так, представник позивача в наданих поясненнях вказував, що підприємство, з метою забезпечення належних умов праці на підприємстві, враховуючи специфіку діяльності та місцевість її провадження, прийнято рішення щодо забезпечення харчування працівників, відповідно до умов колективного договору на 2017-2021 від 10.03.2017.

При цьому, перевіряючими в Акті не досліджено раціон харчування, складові, що використовувалось під час приготування їжі, меню.

Згідно пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом «а» цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для осіб з інвалідністю, у тому числі які призначені для участі осіб з інвалідністю в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів.

Відповідно пп.14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Виходячи з наведеної норми, додатковими благами вважаються матеріальні чи нематеріальні цінності, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, за умови, якщо такий дохід не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму.

Підсумовуючи вищевикладене, харчування, що надається працівникам роботодавцем у зв`язку із виконанням ними трудових обов`язків, не є додатковим благом фізичних осіб, оскільки воно пов`язане з виконанням працівниками обов`язків трудового найму.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 ПК України, агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно із пп.1.7. п.16-1 Підрозділу 10 Розділу XX ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, вартість харчування не є об`єктом оподаткування військовим збором.

Відповідно до абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 р. №2464-УІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Таким чином, вартість харчування, яким забезпечуються працівники позивача впродовж робочого дня, не є додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку на доходи фізичних осіб, а тому також звільняється від оподаткування військовим збором та не може розглядатися як база нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Щодо не нарахування та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при виплаті платником податків доходів у не грошовій формі /натуроплата/ в сумі 237 862,04 грн. / податкове повідомлення рішення №00047830170), військового збору в сумі 19 821,84 грн. (частина податкового повідомлення рішення №00047860710) та пені, судом встановлено наступні обставини.

Зі змісту акту перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся ПрАТ "СГ Надія Нова" орендувало земельні паї в громадян. Відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок розрахунки по орендній платі ПрАТ "СГ Надія Нова" здійснювали як в грошовій, так і в не грошовій формі.

Відповідно до відомостей видачі паїв ПрАТ "СГ Надія Нова" від 31.12.2017 №ЗН-0000000001, №ЗН-0000000014, №ЗН-0000000002, №ЗН-0000000004, №ЗН-0000000008, №ЗН-0000000010, №ЗН -0000000011, № ЗН-0000000012, №ЗН-0000000013, №;ЗН -000000020, №ЗН -0000000021, від 31.12.2018 №ЗН-0000000001, № ЗН-0000000002, № ЗН-0000000003 та № ЗН-0000000004 видавало орендну плату за земельні ділянки (паї) в тому числі в не грошовій формі.

Згідно п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, за винятком товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" №1877-IV від 24.06.2004 р. (надалі Закон №1877-IV в редакції, що діяла на момент правовідносин), визначаються основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Статтею 3 Закону № 1877-IV встановлено, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції (далі - державне цінове регулювання), встановлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції (п.3.1). Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій в обсягах, що дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксінг) на рівні, не нижчому за мінімальну інтервенційну ціну та не вищому за максимальну інтервенційну ціну.

Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (п.3.2).

На виконання Закону № 1877-IV постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 159 затверджена Методика визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни об`єкта державного цінового регулювання, і на кожний маркетинговий період наказами Міністерства аграрної політики та промисловості України встановлювалися мінімальні і максимальні інтервенційні ціни.

Системний аналіз наведених норм Закону № 1877-IV свідчить, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції лише в межах організованого аграрного ринку, натомість за межами цього ринку цінове регулювання державою не здійснюється.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2019 року по справі №818/309/18.

Відтак ціни на продукцію (ячмінь озимий, пшениця, кукурудза, соняшник) по операціям, що наведені в Акті перевірки, не підлягають державному регулюванню, тому що правовідносини з їх реалізації не пов`язані з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі, тобто операції здійснювалися за межами організованого аграрного ринку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що висновки контролюючого органу є безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 24810,00 грн. (т.1, а.с.34), який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариство "СГ Надія Нова" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 04.11.2021 року №00047780704, №00047800704, №00047810704, №00047860710, №00047840710, №00047830710; вимогу про сплату боргу від 04.11.2021 року №Ю-00047880710 /в частині 91978,40 грн./ та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.11.2021 року №00047890710 /в частині нарахування 46 694,51 грн./.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "СГ Надія Нова" ( код-03756690 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 810,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко