Рішення

від 21.09.2022 по справі 204/2699/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/2699/22

Провадження № 2/204/1430/22

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий - суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Скрипнікова В.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Петришак А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «Проліска» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до відповідача з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати наказ ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року про звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України; поновити позивача на посаді керівника проєкту із забезпечення житлом в ГО «Проліска»; стягнути з ГО «Проліска» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2022 року по день подання позову до суду в сумі 52461 грн; стягнути з ГО «Проліска» на користь позивача 100000 грн у відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також суму сплаченого судового збору. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року позивача було звільнено у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України. Із вказаним наказом позивач була ознайомлена під підпис. Дії відповідача щодо звільнення позивач вважає незаконними з огляду на наступне. Відповідно до наказу ГО «Проліска» від 04 січня 2022 року №5/2022-к позивача було прийнято на роботу. З вказаним наказом позивач також була ознайомлена під підпис. Позивач стверджує, що не підписувала строковий трудовий договір зі строком дії до 31 березня 2022 року, як зазначив відповідач у наказі про звільнення. Вважає, що трудовий договір між сторонами був укладений на невизначений термін, а тому немає законних підстав звільняти позивача за п.2 ст.36 КЗпП України. Також при звільненні відповідач не запропонував позивачу іншу посаду в даній організації. Зауважує, що відповідачем при звільненні позивача не було враховано кваліфікацію і продуктивність праці позивача, а також той факт, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та працювала у відповідача більше 3 років. Вважає наказ ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року незаконним та таким, що прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства України. За наявною у позивача інформацією, за останні два місяці перед звільненням заробітна плата позивача складала: лютий 2022 року - 35326,97 грн; березень 2022 року - 42490,63 грн. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає: (35326,97+42490,63): 43 (кількість робочих днів) = 1809 грн. Позивач звернулась до суду за захистом своїх прав 11 травня 2022 року, отже кількість днів вимушеного прогулу станом на день звернення до суду складає 29 днів. Вказує, що станом на день звернення до суду середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу складає 29 х 1809 = 52461 грн. Щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що моральна шкода виразилася у душевних стражданнях, що були спричинені незаконним звільненням, яке позивач не могла передбачити. Позивач тривалий час мешкала та працювала у м. Харкові, є внутрішньо переміщеною особою з м. Алчевська Луганської області, та у зв`язку із збройною агресією РФ та введенням воєнного стану 24 лютого 2022 року була вимушений виїхати до м.Дніпро. На новому місці проживання позивач була вимушена орендувати квартиру, сума орендної плати за яку складає 10000 грн на місяць. Зазначає, що несподівана втрата роботи та постійного доходу вкрай негативно відобразилась на фізичному та емоційному стані позивача, яка на даний час не має роботи та вимушена докладати зусиль для забезпечення свого існування та пошуку роботи. За вказаних обставин, позивач оцінює моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01 липня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що ГО «Проліска» є виконавчим партнером УВКБ ООН та реалізує програми донорів виключно за їх погодженням, за їх фінансової підтримки та на чітко визначений проектний період. Враховуючи специфіку діяльності відповідача, жодний з працівників ГО «Проліска», в тому числі позивач, не мав та не має безстрокових трудових договорів, оскільки діяльність відповідача здійснюється в рамках відповідних проектів, які мають конкретно визначений період та реалізуються за фінансування донорів ГО «Проліска». Про вказане позивачу було відомо. Факт укладання строкових трудових договорів у 2020 та 2021 роках самим позивачем визнається, не оспорюється і не заперечується. Записи №7 та №9 в трудовій книжці позивача зроблені без зазначення строку закінчення трудового договору, оскільки вказане не вимагалось законодавством. 04 січня 2022 року позивачем власноруч написано та подано відповідачу заяву про прийом на роботу від 04 січня 2022 року. Позивач усвідомлювала строковість власних трудових відносин, оскільки її трудова діяльність реалізовувалась в рамках проекту УВКБ ООН на проектний період. З особової картки також вбачається, що позивач весь час роботи розуміла, що робота в ГО «Проліска» носить строковий характер, оскільки згідно п.8 вказаної особової картки, власноруч заповненої позивачем, особисто позивачем наведено інформацію про останнє місце роботи, дату та причину звільнення. Як вбачається з вказаного запису, позивача звільнено з ГО «Проліска» 31 грудня 2021 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Представник відповідача також звертає увагу, що при обговоренні з позивачем умов прийняття на роботу на новий проектний період, позивачу було доведено, що остання приймається на роботу на термін 3 місяці, тобто до 31 березня 2022 року. Позивач була ознайомлена з наказом про прийняття на роботу, ніяких зауважень до нього не вносила та у судовому порядку не оскаржувала. Позивач не надає та не наводить належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її волевиявлення на момент укладання цього договору не відповідало її внутрішній волі або що вона не усвідомлювала значення договору чи перебувала у хворобливому стані та адекватно не оцінювала свої дії. Також звертає увагу, що чинне законодавство не вимагає укладення окремого письмового трудового договору, оскільки згідно зі ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Сторонами під час укладання трудового договору дотримано вимоги ст.23 КЗпП України. Крім того, між сторонами існували трудові відносини у 2020 та 2021 роках, і позивач з цього приводу не має жодних претензій. У власній заяві від 31 березня 2022 року позивач просить видати їй строковий трудовий договір, що додатково підтверджує, що позивач була обізнана про укладення з нею строкового трудового договору. Вважає, що в даній справі відсутні передбачені законом підстави для поновлення позивача на роботі. При звільненні позивач ознайомилась з наказом про її звільнення без будь-яких зауважень, не вказала в ньому, що не погоджується із звільненням, не зазначила, що трудовий договір з нею укладався на інший період, ніж зазначено в наказі про звільнення. Вказує, що звільнення відповідача відбулось не з підстав, передбачених ст. 40 КЗпП України, а на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, а тому відповідач не був зобов`язаний дотримуватись вимог КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Стосовно доводів позивача про кваліфікацію та статус ВПО відповідач зазначає, що освіта позивача не є унікальною чи вузькоспеціалізованою. Крім того, посилання позивача на власний статус як внутрішньо переміщеної особи не є унікальним, так як більшість співробітників ГО «Проліска» є ВПО або особи, що постраждали від збройного конфлікту. Також позивач вводить суд в оману вказуючи, що працювала в ГО «Проліска» більше 3 років. Фактично позивач працювала 2 роки та 3 місяці, що не є значним досвідом. З боку відповідача жодних дій, що призвели до спричинення матеріальної чи моральної шкоди позивачу вчинено не було. На теперішній час позивач з 01 травня 2022 року як фізична особа-підприємець надає послуги для іншої гуманітарної організації «АДРА» за контрактом, а відтак має дохід. Враховуючи викладене, у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 14 липня 2022 року, позивач стверджує, що строковий трудовий договір з нею в 2022 року не був підписаний, протилежного відповідач не довів та не надав копію строкового договору на 2022 рік до матеріалів справи. Щодо періоду роботи позивача в ГО «Проліска», то позивачем суду були повідомлені правдиві відомості про те, що вона працювала в організації більше 3 років, оскільки перед укладанням строкових трудових договорів надавала послуги як ФОП. Стосовно документів, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву, позивач підтверджує, що заяву про прийняття на роботу писала власноруч та підтверджує, що це її заява. Але наголошує, що не ознайомлювалася під підпис із наказом «Про прийняття на роботу» №5/2022-к від 04 січня 2022 року, в якому зазначено, що позивача приймають на посаду керівника проекту із забезпечення житлом за строковим трудовим договором з 04 січня 2022 року по 31 березня 2022 року, а її підпис та прізвище, ім`я, по батькові виконані іншою особою, тобто сфальсифіковані.

Разом з відповіддю на відзив позивач також надала клопотання про призначення експертизи, в якому просила призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки підпис та написане прізвище, ім`я, по батькові, що виконані в наказі ГО «Проліска» про прийняття на роботу ОСОБА_1 №5/2022-к від 04 січня 2022 року від імені позивача, вчинені не позивачем, а іншою особою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2022 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

09 серпня 2022 року на електронну адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача зазначив, що з наказом про прийняття №5/2022-к від 04 січня 2022 року позивача було ознайомлено, про що свідчить її власноручний підпис в цьому наказі. Позивачем не заперечується факт укладання строкових трудових договорів у 2020 та 2021 роках. Позивач усвідомлювала строковість власних трудових відносин, оскільки її трудова діяльність реалізовувалась в рамках проекту УВКБ ООН на проектний період. В матеріалах справи є інші докази того, що позивач була обізнана з умовами праці та вимогами чинного законодавства України, в тому числі у сфері праці, а отже беззастережно погодилась з умовами запропонованої їй роботи. Сторонами під час укладення трудового договору дотримано вимоги ст. 23 КЗпП України. За вказаних обставин відсутні будь-які підстави для задоволення позовної заяви. Також вважає, що підстави для призначення судової почеркознавчої експертизи, визначені ст. 103 ЦПК України, відсутні.

У наданих суду 05 вересня 2022 року додаткових поясненнях представник відповідача зазначив, що оригінал наказу про прийняття на роботу не зберігся у відповідача внаслідок його знищення в результаті інциденту, що стався 02 липня 2022 року під час переміщення ряду документів ГО «Проліска» до місця тимчасового розміщення головного офісу відповідача у м. Ужгород з міста Харкова. Зокрема, 02 липня 2022 року неподалік селища Коротич відбулось зайняття автомобіля «FORD SIERRA», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого автомобіль та документи відповідача були знищені вогнем. У задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов повністю.

Представник відповідача Петришак А.Я. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових письмових поясненнях.

Суд, вислухавши позивача та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Петришак А.Я. , дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Рішенням Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (Орджонікідзевський район) від 20 січня 2017 року за №1720364600020 Громадській організації «Проліска» присвоєно ознаки неприбутковості (за результатами підтвердження відповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України), ознака неприбутковості: 0032 - громадські об`єднання (а.с.77).

04 січня 2022 року позивачем на ім`я голови ГО «Проліска» Капліна Є.В. подано заяву, у якій вона просила прийняти її на роботу на посаду керівника проекту із забезпечення житлом у місті Харків з 04 січня 2022 року (а.с.78).

З копії наказу №5/2022-к від 04 січня 2022 року вбачається, що позивача на підставі її заяви від 04 січня 2022 року прийнято на посаду керівника проєкту із забезпечення житлом (код за КП 1238) за строковим трудовим договором з 04 січня 2022 року по 31 березня 2022 року, з повним робочим днем, з оплатою відповідно до штатного розкладу (а.с.67).

Також 04 січня 2022 року позивач звернулася до голови ГО «Проліска» із заявою, в якій просила з 04 січня 2022 року перераховувати на її картковий рахунок заробітну плату, нараховану в межах роботи в проекті ГО «Проліска» та УВКБ ООН «Підтримка та захист громад поблизу лінії розмежування», символ проекту: UKR01/2022/MY/0000000278 (а.с.79).

Наказом ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року керівника проєкту із забезпечення житлом (код за КП 1238) ОСОБА_1 звільнено 31 березня 2022 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору на підставі п.2 ст.36 КЗпП України, про що також зроблений запис у трудовій книжці позивача (а.с.8, 15).

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги в частині скасування наказу ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року про звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України та поновлення позивача на посаді керівника проєкту із забезпечення житлом в ГО «Проліска» судом враховується наступне.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи (стаття 23 КЗпП України).

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.

Виходячи із змісту статті 24 КЗпП України, письмова форма трудового договору є обов`язковою тільки у випадках, передбачених законодавством. При цьому, незалежно від того, в якій формі (письмовій чи усній) укладено трудовий договір, його оформлення здійснюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (частина 8 статті 235 КЗпП України).

На підтвердження своїх доводів відповідачем надано суду копію наказу ГО «Проліска» №5/2022-к від 04 січня 2022 року, відповідно до якого позивача прийнято на посаду керівника проєкту із забезпечення житлом (код за КП 1238) за строковим трудовим договором з 04 січня 2022 року по 31 березня 2022 року (а.с.67).

Позивач заперечила справжність підпису у вказаному наказі та заявила клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки наголошує на тому, що підпис та написані прізвище, ім`я, по батькові у наказі №5/2022-к від 04 січня 2022 року виконані від її імені іншою особою.

Натомість представником відповідача Петришак А.Я. у додаткових письмових поясненнях та в судовому засіданні було зазначено, що оригінал наказу про прийняття на роботу не зберігся у відповідача внаслідок його знищення в результаті інциденту, що стався 02 липня 2022 року під час переміщення ряду документів ГО «Проліска» до місця тимчасового розміщення головного офісу відповідача у м. Ужгород із м. Харків, а саме 02 липня 2022 року відбулось займання автомобіля, в результаті чого автомобіль та документи ГО «Проліска» були знищені вогнем.

На підтвердження вищезазначеної обставини представником відповідача надані суду копії заявки на перевезення документів від 01 липня 2022 року, письмових пояснень ОСОБА_4 від 04 липня 2020 року, талону-повідомлення єдиного обліку №2851 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, а також довідки Харківського районного управління ГУ ДСНС України у Харківській області №320/1873 від 01 серпня 2022 року (а.с.165-169).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 вересня 2022 року у зв`язку з ненаданням відповідачем оригіналу наказу №5/2022-к від 04 січня 2022 року судом було відмовлено позивачу у задоволенні її клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Оцінюючи надані стороною відповідача докази, судом враховується, що спірну копію наказу №5/2022-к від 04 січня 2022 року про прийняття позивача на роботу за строковим трудовим договором з 04 січня 2022 року по 31 березня 2022 року надано суду на виконання ухвали від 10 червня 2022 року про витребування доказів. Таку копію наказу надіслано суду поштовим зв`язком з міста Ужгород, де наразі фактично знаходиться відповідач. Копія вказаного наказу була належним чином засвідчена 21 червня 2022 року головою ГО «Проліска» Капліним Є.В. та містить відмітку «згідно з оригіналом», з чого встановлено, що у відповідача станом на 21 червня 2022 року вже був наявний оригінал наказу №5/2022-к від 04 січня 2022 року саме за місцем тимчасового розміщення головного офісу ГО «Проліска» у м.Ужгород (а.с.67,68). Отже, обставини займання автомобіля 02 липня 2022 року та можливе знищення в ньому через пожежу документів не мають значення для розгляду даної справи.

Таким чином, твердження представника відповідача про те, що спірний оригінал наказу про прийняття позивача на роботу не зберігся у відповідача внаслідок його знищення через інцидент, що стався під час переміщення ряду документів ГО «Проліска» до місця тимчасового розміщення головного офісу відповідача у м. Ужгород із м. Харків не знайшли свого підтвердження.

Крім того, судом враховується, що відповідно до наданих представником відповідача доказів на підтвердження факту знищення оригіналу наказу №5/2022-к від 04 січня 2022 року не можливо встановити факт знищення оригіналу саме цього наказу, не вбачається, що внаслідок займання автомобіля були знищені хоч якісь документи, у тому числі й спірний наказ.

Частиною шостою статті 95 ЦПК України встановлено, що якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 109 ЦПК України визначено наслідки ухилення від участі в експертизі. Так, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), передбачено, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Ненадання відповідачем оригіналу спірного наказу суд розцінює як ухилення учасника справи від подання експертам необхідних документів, без яких неможливо провести судову почеркознавчу експертизу.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (статті 77, 81 ЦПК України).

Враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами строкового трудового договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування наказу ГО «Проліска» №36/2022-к від 31 березня 2022 року про звільнення позивача за п. 2 ст. 36 КЗпП України та поновлення позивача на посаді керівника проєкту із забезпечення житлом в ГО «Проліска».

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом враховується, що відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує вимоги абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, виходячи з меж позовних вимог, відповідно до яких позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 березня 2022 року по день подання позову - 11 травня 2022 року, суд виходить з наступних розрахунків:

- останніми двома повними місяцями роботи позивача є січень-лютий 2022 року;

- кількість фактично відпрацьованих позивачем календарних днів в зазначений період становить за січень 2022 року - 19, за лютий 2022 року - 20 (а.с.65);

- позивачу за цей період нарахована заробітна плата у розмірі за січень 2022 року - 38300 грн, за лютий 2022 року - 43884,43 грн (а.с.65);

- середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи становить (38300+43884,43) / (19+20) = 2107,29 грн;

- кількість робочих днів з 01 квітня 2022 року по 11 травня 2022 року (враховуючи межі пред`явлених позовних вимог) складає 29 днів;

- середній заробіток за зазначений період склав 29 х 2107,29 = 61111,41 грн.

При цьому суд враховує роз`яснення, викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи справу в межах пред`явлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52461 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (стаття 23 ЦК України).

Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, судом враховуються висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 682/1892/15-ц, відповідно до яких підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення підприємством трудових прав працівника, а саме невиплата всіх належних сум, що змусило докладати додаткових зусиль для відновлення порушеного права, внаслідок чого в житті працівника відбулися вимушені зміни негативного характеру.

Отже, суд виходить з того, що сам факт порушення прав позивача щодо процедури самого звільнення, свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки позивач об`єктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру страждань, їх обсягу, тривалості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 3000 гривень, а тому позовні вимоги слід в даній частині задовольнити частково.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 554,61 грн (1524,61*(52461+3000)/152461).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Проліска» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Громадської організації «Проліска» від 31 березня 2022 року за № 36/2022-к про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст.36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника проєкту із забезпечення житлом в Громадській організації «Проліска».

Стягнути з Громадської організації «Проліска» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 квітня 2022 року по 11 травня 2022 року у розмірі 52461 (п`ятдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з Громадської організації «Проліска» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Громадської організації «Проліска» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) гривні 61 (шістдесят одна) копійка.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Громадська організація «Проліска», місцезнаходження: м. Харків, пров.Петрівський, буд. 1, ідентифікаційний код 35699353.

Повне рішення складено 23 вересня 2022 року.

Головуючий: