Постанова

від 16.10.2007 по справі 30/52-07-1118

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/52-07-1118

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 жовтня 2007 р.                                                                                   № 30/52-07-1118  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого суддіСамусенко С.С.,

суддів:Дунаєвської Н.Г., Плюшка І.А.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

ТОВ "Балтеко"

на рішення

та постановугосподарського суду Одеської області від 25.04.2007Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007

у справі№30/52-07-1118

за позовом                         Міністерства оборони України

до1.          ТОВ "Балтеко"2.          Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

про                        визнання недійсним договору

за участю:        Військового прокурора Одеського гарнізону

                          Південного регіону України,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні позивача     1. ДП "Видавничо-поліграфічне підприємство

                                            Міністерства оборони України "Слава і честь",

                                         2. ТОВ "Істок-2001",

                                         3. Південне управління капітального будівництва

                                             Міністерства оборони України,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача  1. ТОВ "Металлприват",

                                          2. ТОВ "ЗАРС"

за участю представників:

від позивача та третіх осіб на стороні позивача 1 та 3 –Науменко А.В.,

від відповідача 1 –Абатурова Г.Г.

В С Т А Н О В И В:

          Господарським судом Одеської області ухвалою від 08.02.2007 порушено провадження у справі №30/52-07-1118  за позовом Міністерства оборони України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ДП "Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України "Слава і честь", ТОВ "Істок-2001", Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України   до   ТОВ "Балтеко", Центрального спеціалізованого будівельного управління  "Укроборонбуд" про визнання недійсним договору від 10.05.2006 №19/05-06/01 про спільне будівництво об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою м.Одеса, Італійський б-р, 1 (територія військового містечка №2).

          Позов мотивовано, зокрема, ст.ст. 203, 215, 216, 235, 241, 248 ЦК України.

Рішенням  господарського  суду   Одеської  області   від   25.04.2007  (колегія суддів  Рога Н.В.,  Аленін О.Ю.,  Желєзна С.П.)   позов  задоволено,   визнано недійсним договір  від 10.05.2006 №19/05-06/01 із застосуванням наслідків недійсності правочину за ст.216 ЦК України.   

В рішенні суд  послався, зокрема, на ст.ст. 203, 215, 235, 241 ЦК України,  визнав, що  оспорюваний   договір  укладено  від  Міністерства  оборони  України  в  особі   філії   Центрального  спеціалізованого  будівельного    управління    "Укроборонбуд"  представником  з  перевищенням повноважень, що  дії  по схваленню  договору  від  10.05.2006  №19/05-06/01  Міністерством оборони України не здійснено, що договір  від 10.05.2006 №19/05-06/01 та укладений в один день з ним договір №19/05-06/01/1 вчинені для приховання правочину купівлі-продажу.

Постановою Одеського апеляційного господарського  суду  від  07.08.2007     (головуючий  суддя Мишкіна М.А., судді Журавльова О.О., Таценко Н.Б.) рішення  господарського  суду   Одеської  області   від   25.04.2007 змінено з посиланням на невірне застосування місцевим господарським судом ст.216 ЦК України, додатково визнано недійсним за п.1.ч.1 ст.83 ГПК України договір №19/05-06/01/1 від 10.05.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України   у договорі від 10.05.2006 №19/05-06/01.

Відповідачем 1  по справі  №30/52-07-1118  - ТОВ "Балтеко"  подано  до  Вищого  господарського  суду  України   касаційну  скаргу на  рішення  господарського  суду   Одеської  області   від   25.04.2007    та   постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від  07.08.2007, в якій товариство просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Касаційну скаргу мотивовано невідповідністю судових  актів  нормам матеріального   та  процесуального  права,  зокрема,  неправильним  застосуванням  судами першої  та  апеляційної  інстанцій  приписів  статей  203, 215, 216, 241, 388  Цивільного кодексу України,  статей   82, 83  ГПК України  та  з посиланням  на наступні обставини.

Довіреністю   № 610   від   09.03.2006  Мельнику Л.В.  було  надано  право підписувати від імені Міністерства оборони  України  правочини, акти прийому - передачі,  інші    документи,    необхідні   для     виконання   правочинів   (договорів, контрактів).

Рішення Міністра оборони України від 09.11.2004, відповідно до якого вирішено здійснити проектування та забудову військового містечка  №2  в м. Одеса, Італійський бульвар, 1, є діючим і втратило чинність виключно в частині надання права забудовникам.

Виходячи  з  переліку  повноважень  представника та за існування відповідного рішення Міністра оборони України і погодження директора департаменту будівництва Міністерства оборони  України,  представник Мельник В.Л. був наділений  правом укладати   будь-які    правочини  (договори,  контракти), спрямовані на врегулювання будь-яких відносин між Міністерством оборони України та суб`єктами господарювання, пов`язаних із сплатою останніми коштів на рахунок Міністерства оборони України.

Вказане  підтверджується наступними   наявними у  матеріалах справи доказами: в позовній заяві вказано, що в рішенні Міністра оборони України від 09.11.2004 замовником зазначено Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України;    договором  № 620 від 23.06.03 та додатковою угодою №ДУ-1/620 СП3  від 25.07.2006,    укладеними  позивачем  та   ТОВ "Істок - 2001", предметом якого є забудова військових містечок № 2,  11 в місті Одесі по Італійському бульвару, 1;     довіреністю  на     ім`я  Шандрика В.І,    начальника  Південного УКБ Міністерства оборони   України   від   09.03.2006 № 602,   який   підписав   акти приймання - передачі  квартир під заселення від імені позивача та ТОВ "Істок  -2001"  по достроковому виконанню договору №620  від 23.06.03  та додаткової угоди   №ДУ -1/620  СП3  від  25.07.2006;     рішенням    директора    Департаменту    будівництва    та    відчуження    фондів Міністерства    оборони    України,    яким    Шандрика    В.І.    уповноважено прийняти функції замовника будівництва та  включити  зазначений об`єкт у внутрішньо будівельний список; витягом  з  внутрішньо-будівельного списку замовника Міністерства оборони України  Південного  УКБ  Міністерства  оборони України  на 2006 рік, з якого вбачається, що будівництво здійснюється на території військового містечка №2 ТОВ "Істок-2001";   Актом   списання   будівлі   від   12.12.2006,   відповідно   до   якого   будівля    типографії   списана   і   підлягає   знесенню   для    звільнення   території   під  майданчик для планової забудови житлом;   листом   позивача    від    07.08.2006    №220/2974    про    припинення користування земельною ділянкою.

Видання  довіреності  № 610  від  09.03.2006  відповідало  Положенню про Міністерство оборони України, затвердженому Указом Президента України від 21.08.1997 № 888 в редакції Указу Президента України від 04.07.2002 № 618/2002, який діяв на момент укладання спірного договору,   підпункт ж) пункту 3 цього Положення, надавав право Міністерству оборони України здійснювати управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Міністерство оборони України мало повне право на укладання договорів про пайову участь у будівництві, які передбачають зміну власника, оскільки фактично Міністерство оборони України здійснювало управління майном.

Договір  від  10.05.2006   № 19/05-06/01  про спільне  будівництво  об`єктів  житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін повністю відповідав вимогам чинного на момент його укладення законодавства України.

Наведена  вище  правова  позиція підтверджується судовою практикою -чинними судовими рішеннями по справі № 2-19/14182-2006 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський фінансовий альянс" до Міністерства оборони України  про  визнання договору дійсним та визнання права власності, фактичні обставини якої є аналогічними тим, які встановлені по даній справі, судами по справі № 2-19/14182-2006 встановлено відповідність вимогам чинного законодавства України договору про спільне будівництво об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленого порядку проекту шляхом пайової участі сторін та договору про компенсацію пайової участі  (паю)  Міністерства оборони України у договорі про спільне будівництво об`єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі  сторін,  які було підписано  від імені  Міністерства оборони України Мельником В.Л. на підставі аналогічної довіреності.

Встановлені  судами  обставини  свідчать про безумовне прийняття позивачем від відповідача виконання за договорами, оскільки станом на момент прийняття постанови Одеським апеляційним господарським судом від 07.08.2007 у справі №30/52-07-1118  позивач не повернув відповідачу перераховані ним кошти.

Відповідно до п.9.2 роз`яснень ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними" наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказом такого схвалення може бути вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди, зокрема, прийняття її виконання. У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Одеським  апеляційним  господарським  судом  постановою  від  07.08.2007 у справі № 30/52-07-1118 неправильно застосовано ст.216 ЦК України, бо на момент її прийняття суду було достовірно відомо про те, що відповідач ТОВ "Балтеко"  не є  власником  будівлі топографії, оскільки здійснив її  відчуження на підставі  цивільно-правової  угоди у  встановленому законом порядку. Власником будівлі топографії на даний час виступає ТОВ "ЗАРС". Згідно ст.388 ЦК України покупці виступають добросовісними набувачами майна, оскільки придбали його у особи, яка на момент укладення угод мала право на його продаж.

Одеський апеляційний господарський суд невірно визначив процесуальний статус ТОВ "Металлприват" та ТОВ "ЗАРС", залучивши їх до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, а не в якості співвідповідачів.

За ч.1 ст.82 ГПК України господарський суд при вирішенні господарського спору  приймає  рішення  про задоволення позову або про відмову в задоволенні позову повністю або частково, тобто по суті заявлених позовних вимог.

Одеський  апеляційний   господарський  суд  без  відповідного  клопотання  заінтересованої особи  доповнив  резолютивну  частину  постанови пунктом про визнання недійсним договору від 10.05.2006 №19/05-06/01/1, чим вийшов за межі позовних вимог.

Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України заявами від 03.09.2007 повідомила Вищий господарський суд України про згоду з доводами ТОВ "Балтеко", викладеними  у касаційній скарзі на рішення  господарського  суду   Одеської  області   від   25.04.2007    та   постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від  07.08.2007 у справі  №30/52-07-1118, та просить дану справу в касаційному порядку розглядати без участі військової прокуратури Одеського гарнізону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Стаття  215  Цивільного  кодексу  України  передбачає,  що  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України  переглядаючи  у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що між Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія ЦСБУ  "Укроборонбуд" в особі директора Мельника В`ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006, зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ "Балтеко" укладено договір від 10.05.2006 № 19/05-06/01 про спільне будівництво об`єктів житлово-цивільного призначення,  створення інженерної  інфраструктури  для  їх  будівництва   відповідно до розробленого і  затвердженого у встановленого порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

10.05.2006 між Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія ЦСБУ  "Укроборонбуд" в особі директора Мельника В`ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006, зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ "Балтеко" укладено договір №19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі №19/05-06/01.

Пунктом 1 Наказу Міністра оборони України від 28.12.2005 № 772 (т.1, а.с.59)  встановлено,  що єдиним  замовником будівництва житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їхніх сімей є Міністерство оборони України.

Пунктом  2  цього   Наказу    передбачено, що  договори  пайової  участі  в  будівництві,   інвестування  будівництва  житла,     підряду   на   капітальне   будівництво, інші    види   договорів,   предметом    яких    є  будівництво   житла    для    військовослужбовців та членів їхніх сімей, на земельних ділянках, закріплених за органами військового управління, військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, укладаються виключно від імені Міністерства оборони України.

Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено у даній справі, що Мельнику В`ячеславу Леонідовичу  видано Міністерством оборони України довіреність № 610 від 09.03.2006, якою  йому надано  право  від імені Міністерства оборони   України  укладати  правочини  (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на  виготовлення  проектно-кошторисної  документації,  підряду  на   капітальне будівництво,  врегулювання  відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир), за умови існування рішення Міністра оборони України,  погодженого директором   департаменту  будівництва  Міністерства  оборони  України.

Тобто, на  підставі  довіреності  № 610 від 09.03.2006  Мельнику Л.В.  було  надано  право підписувати від імені Міністерства оборони  України  правочини, акти прийому - передачі,  інші    документи,    необхідні   для     виконання   правочинів   (договорів, контрактів).

Відповідно до рішення Міністра оборони України від 09.11.2004 (т.1, а.с.84-85) було вирішено здійснити погоджене директором департаменту будівництва Міністерства оборони України проектування та забудову військового містечка № 2  за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1.

Виходячи з повноважень за довіреністю при існуванні відповідного рішення Міністра оборони України та погодження директора департаменту будівництва Міністерства оборони України, представник Мельник В.Л. був наділений правом укладати будь-які правочини (договори, контракти), спрямовані на врегулювання відносин між Міністерством оборони України та суб`єктами господарювання.

З  огляду на викладені вище встановлені попередніми судовими інстанціями обставини  у  даній справі,   касаційна  інстанція  визначає,  що суди першої  та апеляційної  інстанцій  дали  їм невірну правову оцінку  та   дійшли  помилкового  висновку   про  перевищення   директором  філії   ЦСБУ  "Укроборонбуд"   Мельником В.Л.  наданих йому довіреністю № 610 від 09.03.2006 повноважень при укладенні договору від 10.05.2006 № 19/05-06/01, тому невірно застосували ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів також вважає помилковим висновок попередніх судових інстанцій щодо  відсутності  прийняття, виконання та  схвалення спірної  угоди  Міністерством оборони України

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,  платіжним  дорученням № 1 від 26.10.2006 відповідач перерахував філії ЦСБУ "Укроборонбуд"  2 800 000 грн. з призначенням платежу "Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006 №19/05-06/01 згідно договору від 10.05.2006 № 19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ".

При цьому, як встановлено в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007, позивач в ході апеляційного провадження надав суду докази перерахування отриманих від відповідача коштів за договором від 10.05.2006 №19/05-06/01 на рахунок позивача в ОПЕРУ Державного казначейства України з поточного рахунку ліквідованої філії ЦСБУ "Укроборонбуд" в АБ "Енергобанк" і підтвердив факт їх отримання.

Судами встановлено, що договір №19/05-06/01/1 укладено на виконання договору  від 10.05.2006 №19/05-06/01 і має назву: про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі №19/05-06/01.

Крім того, приймаючи до уваги вищенаведені встановлені попередніми судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів встановила, що помилковим є висновок судів, що договір  від 10.05.2006 №19/05-06/01 та укладений в один день з ним договір №19/05-06/01/1 приховують інший правочин купівлі-продажу.

За вказаних обставин судами невірно застосована в даному випадку ст.235 ЦК України.

Невірним є також посилання на ст.248 ЦК України, оскільки як встановлено судом першої інстанції, довіреність № 610 від 09.03.2006  Мельнику Л.В.  скасовано 16.06.2006.

Тобто, на дату укладення оспорюваного договору у даній справі від 10.05.2006 №19/05-06/01 довіреність № 610 від 09.03.2006  була чинною.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визначає, що вимоги позивача у даній справі про визнання недійсним договору від 10.05.2006 № 19/05-06/01 про спільне будівництво об`єктів житлово-цивільного призначення,  створення інженерної  інфраструктури  для  їх  будівництва   відповідно до розробленого і  затвердженого у встановленого порядку проекту шляхом пайової участі сторін є безпідставними, оскільки даний договір був не лише укладений уповноваженим на  це  представником  юридичної  особи, а й у подальшому  був  схвалений цією юридичною особою шляхом прийняття його виконання, та не суперечить нормам законодавства.

Крім того, з огляду на вищезазначене, з урахуванням предмету позову у даній справі та оскільки позовна вимога про визнання недійсним договору від 10.05.2006 № 19/05-06/01 не грунтується на договорі, який суд визнав недійсним з власної ініціативи, касаційна інстанція погоджується з доводами касаційної скарги про невірне застосування в даному випадку апеляційним господарським судом ст.83 ГПК України.

Також, вірними є доводи касаційної скарги, що Одеський апеляційний господарський суд прийняв постанову, пункт 5 резолютивної частини якої, завідомо неможливо виконати, оскільки передбачена ст.216 ЦК України двостороння реституція, як правовий наслідок визнання недійсними спірних угод, в даному випадку не може бути застосована, оскільки такий спосіб захисту права не призведе до повернення всіх сторін у первісний стан, який існував до моменту укладення таких угод.

Слід враховувати, що наслідки  недійсності  угоди  підлягають  застосуванню   лише стосовно сторін даної угоди, тому на особу, яка не є стороною угоди, не може бути покладено обов`язок щодо повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі (див. п.18 роз`ясненя ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням угод недійсними" N02-5/111 від 12.03.1999 згідно роз`яснення Президії Вищого господарського суду N 04-5/491 від 26.04.2002) .

Отже, прийняте господарським судом першої інстанції рішення, а також постанова апеляційного господарського суду не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому вказані рішення та постанова не відповідають положенням ст. 43 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про  достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведені встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами обставини, колегією суддів касаційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовано судом першої та апеляційної інстанцій з достатньою повнотою, але допущено помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам.

Касаційна інстанція встановила доводи касаційної скарги обгрунтованими, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано у даній справі ст.ст. 203, 215, 216, 235, 241, 248 ЦК України та ст.83 ГПК України, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення у даній справі не відповідають вимогам законодавства та підлягають скасуванню.  

У відповідності з пунктом 2 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З наведених підстав касаційна інстанція скасовує рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та приймає нове рішення.

З огляду на вищенаведені встановлені попередніми судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість касаційної скарги та встановила, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню.

          Вищий господарський суд України звертає увагу, що на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 у справі № 30/52-07-1118, яка підлягає скасуванню, видано наказ від 20.08.2007 про стягнення з Міністерства оборони України 2 800 000 грн., у випадку виконання якого в даному випадку порушуються інтереси держави в особі Міністерства оборони України.

Як зазначено вище, Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України заявами від 03.09.2007 повідомила Вищий господарський суд України про згоду з доводами ТОВ "Балтеко", викладеними  у касаційній скарзі на рішення  господарського  суду   Одеської  області   від   25.04.2007    та   постанову  Одеського  апеляційного господарського  суду  від  07.08.2007 у справі  №30/52-07-1118, та просить дану справу в касаційному порядку розглядати без участі військової прокуратури Одеського гарнізону.

Витрати по сплаті державного мита за розгляд касаційної скарги підлягають стягненню  на  користь  відповідача 1 згідно ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1.          Касаційну скаргу ТОВ "Балтеко" задовольнити.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 та

рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2007 у справі №30/52-07-1118 скасувати.

3.          У позові відмовити.

4.          Стягнути з Міністерства оборони України на користь ТОВ "Балтеко"

42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд касаційної скарги.

5.  Доручити  господарському суду Одеської області видати накази в поворот

виконання постанови  Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2007 у справі №30/52-07-1118 в порядку ст.122 ГПК України та на виконання п.4 даної постанови у встановленому порядку.

Головуючий суддя                                                       С.Самусенко

Судді:                                                                             Н. Дунаєвська

                                                                                        І. Плюшко