Постанова

від 07.08.2007 по справі 30/52-07-1118

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/52-07-1118

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07" серпня 2007 р. Справа № 30/52-07-1118

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

головуючого судді: Мишкіної М.А.

                     суддів: Журавльова О.О.,

                                  Таценко Н.Б.

склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №71 від 06.08.2007р.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Міністерства оборони України –Науменко А.В. –по довіреності;

від третіх осіб: 1. ДП ВПП МО України „Слава і честь” – Науменко А.В. –по довіреності;

                          2. ТОВ „Істок -2001” – Науменко А.В. –по довіреності;

                          3. Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України –Науменко А.В. –по довіреності;

                          4. Центрального спеціалізованого будівельного управління –Терновський О.Ю. –по довіреності;

від відповідача:  ТОВ „Балтеко” –Попелюк В.П. –по довіреності;

від третіх осіб:  1. ТОВ „Металлприват” –не з'явився;

                           2. ТОВ „ЗАРС” –не з'явився;

Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України –Свентицький І.С. –по довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко”

на рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2007р.

по справі № 30/52-07-1118

за позовом Міністерства оборони України

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:   

1.           Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”;

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю „Істок -2001”;

3.          Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

4.          Центральне спеціалізоване будівельне управління;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко”;

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1.          ТОВ „Металлприват”;

2.          ТОВ „ЗАРС”;

За участю Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України

про визнання недійсним договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

У судовому засіданні 07.08.2007р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Встановив:

У лютому 2007 року Міністерство оборони України (надалі –МОУ) за участю третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: ДП „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” (надалі –ДП „Слава і честь”), ТОВ „Істок -2001” та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі –Південне УКБ МОУ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Балтеко” та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (надалі –ЦСБУ МОУ) про визнання недійсним  договору від 10.05.2006р. за №19/05-06/01, укладеного між філією ЦСБУ „Укроборонбуд” МОУ та ТОВ „Балтеко”, про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на укладення оспорюваного договору від імені Міністерства оборони України директором філії ЦСБУ „Укроборонбуд” МОУ Мельником В.Л. без належних повноважень, обсяг яких визначений нотаріально посвідченою довіреністю від 09.03.2006р.; удаваність цього правочину у зв'язку з укладенням того ж 10.05.2006р. договору про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України №19/05-06/01/1 та 01.11.2006р. Акту припинення дії договору про спільне будівництво, що свідчить про приховування фактично вчиненого правочину купівлі-продажу, який порушує права власника, не відповідає вимогам ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, протирічить чинному законодавству.

21.03.2007р. до суду першої інстанції надійшло повідомлення про участь у вже порушеній справі Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України (надалі –Військовий прокурор).

05.04.2007р. Військовим прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом  заборони іншим особам, зокрема: ТОВ „ЗАРС”, Одеській міській раді, Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів, Одеській обласній службі  „Укрдержінвестекспертиза” та КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” вчиняти дії, що стосуються предмету спору –будівлі типографії ДП „Слава і честь” розташованої на земельній ділянці площею 0,35га за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар,1, загальною площею 1968,8кв.м.

У судовому засіданні 10.04.2007р. зазначена заява залишена судом першої інстанції без задоволення з посиланням на її безпідставність.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.04.2007р. (головуючий суддя –Рога Н.В., судді –Аленін О.Ю., Желєзна С.П.) позов задоволено повністю; визнано недійсним  договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р.; зобов'язано Міністерство оборони України повернути ТОВ „Балтеко” 2 800 000грн.; зобов'язано ТОВ „Балтеко” повернути Міністерству оборони України за актом приймання-передачі об'єкт нерухомого майна: будівлю типографії загальною площею 1968,80кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1,  на земельній ділянці площею 0,35га; стягнуто з відповідачів на користь позивача по 42,50грн. витрат по сплаті держмита та по 59грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Судове рішення мотивоване наступним:

-          довіреність №610 від 09.03.2006р., видана Мельнику В.Л. Міністерством оборони України в особі Міністра оборони Гриценко А.С., не передбачає повноважень укладати від імені МОУ правочини (договори, контракти) з умовами відчуження майна, зокрема шляхом прийняття  компенсації пайової участі (паю) МОУ у договорах про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури та  фактичного продажу  військового майна; договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. є недійсним, оскільки Мельник В.Л. не мав належних повноважень на укладання цього договору згідно довіреності від 09.03.2006р., на підставі ст.241 ЦК України;

-          право на укладання договору про спільне будівництво об'єктів  житлово-цивільного призначення виникає лише на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України, які в матеріалах справи відсутні; посилання в п.2.5. договору №19/05-06/01 на його укладення на підставі відповідного рішення та погодження є безпідставними та не знайшли належного підтвердження;

-          довіреність №610 від 09.03.2006р. скасована на підставі звернення Міністра оборони України приватним нотаріусом Шевчук З.М. 16.06.2006р.; будь-які дії щодо схвалення договору №19/05-06/01 позивач не вчиняв;

-          майно, передане за Договором №19/05-06/01 в якості пайового внеску Міністерства оборони України, є державною власністю та знаходиться на праві господарського відання у ДП Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства оборони України „Слава і честь”; відповідно до ст.ст.1, 3, 6 Закону України „Про правовий режим майна у збройних силах України”, п.6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил України,  п.4 Положення про Міністерство оборони України, ст.ст.66 ч.ч.1, 7, 73 ч.2, 75 ч.5, 136 ч.ч.1-3 Господарського кодексу України рішення про відчуження спірного майна приймає Кабінет Міністрів України; Міністерство оборони здійснює лише контроль за ефективністю використання і збереження цього майна без втручання в оперативно-господарську діяльність підприємства; ДП ВПП МОУ „Слава і честь” на праві господарського відання може користуватись і володіти майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням права розпоряджання майном; держава в особі Міністерства оборони України не мала право на відчуження цього майна, оскільки вилучення майна у підприємства в порядку, встановленому законодавством не відбувалося;

-          п.9.7. Договору №19/05-06/01 та акт про припинення дії цього договору від 01.11.2006р. суперечать ч.3 ст.142 Земельного кодексу України; Мельнику В.Л. не надавались повноваження на подачу заяв про відмову від права постійного користування земельними ділянками МОУ або інших документів такого змісту;

-          договори №19/05-06/01 та №19/05-06-01/1, укладені 10.05.2006р., є удаваними за ст.235 ЦК України та вчинені для приховання правочину купівлі-продажу; згідно ст.215 ЦК України, ст.207 ГК України оспорюваний договір є недійсним; відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України до Міністерства оборони України та ТОВ „Балтеко” слід застосувати двосторонню реституцію, повернувши сторони договору про спільне будівництво у первісний стан.

ТОВ „Балтеко” не погодилось з рішенням суду від 25.04.2007р., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Міністерству оборони України в задоволенні позову. 10.05.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду ТОВ „Балтеко” надані доповнення до апеляційної скарги з такими самими вимогами. Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог, викладених в апеляційній скарзі (з врахуванням доповнень до неї), скаржник посилається на наступне:

-          місцевий господарський суд не мав права визнавати Договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. недійсним з обставин, пов'язаних з відчуженням  паю, оскільки у рішенні господарського суду Одеської області від 28.11.2006р. по справі №1/464-06-12185, залишеним в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р., цим обставинам вже надана правова оцінка та вони визнані правомірними; договір про компенсацію паю №19/05-06/01/1 визнаний дійсним, тобто встановлений факт, який має преюдиційне значення при розгляді даної справи за ст.35 ГПК України, яку порушив суд першої інстанції, прийнявши оскаржуване рішення про визнання недійсним договору про спільне будівництво;

-          договір №19/05-06/01, укладений від імені МОУ, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директору Департаменту будівництва та відчуження фондів МОУ, оскільки рішення Міністра оборони від 09.11.2004р. втратило чинність тільки в частині надання права забудовникам, а в частині проектування та забудови військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар, 1, є діючим;

-          оспорюваний договір про спільне будівництво не передбачає відчуження майна (пайового внеску) та перехід права власності, а містить лише умови, за яких це може мати місце, тому суд вийшов за межі предмету договору; застосовані судом нормативні акти стосовно правового режиму військового майна на спірні правовідносини не розповсюджуються;

-          судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст.21, 65 ГПК України визнано відповідачем по справі ЦСБУ МОУ, яке не є стороною оспорюваного договору;

-          застосування судом ст.215 ЦК України для визнання недійсним договору №19/05-06/01 є необґрунтованим; договір відповідає загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст.203 ЦК України, зокрема, ч.2 ст.203 цього Кодексу, оскільки сторони договору відповідно до ст.92 ЦК України мають необхідний обсяг цивільної дієздатності юридичної особи; суд неправильно застосував ст.ст.203,215 ЦК України і незаконно визнав недійсним правомірний правочин;

-          посилання суду на відсутність будь-яких рішень Кабінету Міністрів України чи Міністерства оборони України щодо відчуження цілісного майнового комплексу або окремих об'єктів нерухомості  військового містечка №2 є безпідставним, оскільки відчуження майна не є предметом договору №19/05-06/01;

-          суд увійшов у протиріччя, одночасно дійшовши висновку про відсутність у директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” належних повноважень на укладення оспорюваного договору та перевищення повноважень, наданих йому довіреністю №610 від 09.03.2006р.;

-          твердження суду, що Міністерство оборони України не схвалило дії, вчинені Мельником В.Л. по укладенню Договору №19/05-06/01, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять підтверджень відмови Міністерства оборони України від схвалення таких дій, тобто Міністерство оборони України погодилось з ними мовчазною згодою, яка є одним з варіантів згоди особи, яку представляють, з вчиненим представником правочином за змістом ст.241 Цивільного кодексу України, відповідно, договір є дійсним, а суд неправильно застосував ст.241 ЦК України

-          посилання суду на скасування довіреності №610 від 09.03.2006р. приватним нотаріусом Шевчук З.М. 16.06.2006р. як підставу недійсності договору №19/05-06/01 є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів належного повідомлення про це Мельника В.Л., як того вимагає ч.2 ст.249 ЦК України;

-          висновок суду про те, що п.9.7. договору та акт про його припинення суперечать земельному законодавству, є безпідставними, оскільки п.9.7. передбачає лише умови набуття та припинення чинності оскаржуваного договору та не стосується земельної ділянки;

-          твердження суду про удаваність договору №19/05-06/1 разом з договором №19/05-06/01/1 є неправомірним, оскільки договір №19/05-06/01/1 був предметом розгляду по справі №1/464-06-12185 і був визнаний дійсним; відчуження майна у період дії оспорюваного договору не відбулося;

-          застосування судом двосторонньої реституції неможливе у даній справі, оскільки майно передавалось, а кошти перераховувались за договором №19/05-06/01/1, а не за договором №19/05-06/01; в матеріалах справи немає доказів виконання спірного правочину і суд неправильно застосував ч.1 ст.216 ЦК України.

Міністерство оборони України заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає що викладені в ній (з урахуванням доповнень) доводи не заслуговують на увагу, ґрунтуються на неправильному розумінні і тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків місцевого господарського суду; просить Одеський апеляційний господарський суд частково скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2007р. та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір 19/05-06/01/1 від 10.05.2006р., застосувавши повноваження з власної ініціативи визнати пов'язаний з предметом спору договір про компенсацію паю на підставі п.1 ч.1 ст.83 ГПК України. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на наступне:

-          посилання скаржника на судові рішення по справі №1/464-06-12185 не може братися до уваги, оскільки вони скасовані 23.05.2007р. Вищим господарським судом України, а коли й мали законну силу –не спростовували висновки суду по справі №30/52-07-1118; очевидним є факт, що договір про спільне будівництво є первинним по відношенню до договору про компенсацію паю;

-          посилання скаржника на те, що суд вийшов за межі позову, оскільки предметом Договору №19/05-06/01 є забудова, а не відчуження майна, є неналежним;

-          обидва договори не відповідають нормам чинного законодавства України; договір №19/05-06/01 за своєю правовою природою є договором сумісної діяльності, будівельного підряду та купівлі-продажу; його істотні умови не узгоджені сторонами всупереч ст.ст.1133-1135, 656 ЦК України, ч.5 ст.318 ГК України;

-          укладення договорів №19/05-06/01 та №19/05-06/01/1 в один день свідчить про їх удаваність; при цьому їх мета –приховування відчуження земельної ділянки, а не будинку;

-          посилання скаржника на правомочність Мельника В.Л. за довіреністю №610 укладати вищезазначені договори є безпідставними; Мельник Л.В. уклав договір, не передбачений довіреністю, без відповідних рішень та погоджень, про що в оскаржуваному рішенні судом зроблено правильні висновки;

-           посилання скаржника на рішення  Міністра оборони України від 09.11.2004р. є безпідставним; вказане рішення не стосується питання укладення договорів про спільну забудову військових містечок; крім того, це рішення  втратило чинність за Наказом Міністра оборони України №772  від 26.12.2005р.;

-          посилання скаржника на мовчазну згоду Міністерства оборони України щодо схвалення укладення договору №19/05-06/01 є необґрунтованим відповідно до ст.241 ЦК України; МОУ не було відомо про укладення договорів, вони фактично не виконувались Міністерством оборони України та ЦСБУ „Укроборонбуд”, кошти були переведені на невідомий рахунок філії ЦСБУ, передача майна за актом оформлена лише документально без його фактичного здійснення;

-          визнання нечинності договору №19/05-06/01 тягне за собою нечинність договору №19/05-06/01/1 та нечинність його наслідків: перерахування коштів та оформлення акту прийому-передачі; апеляційний господарський суд має право за своєю ініціативою визнати недійсним Договір №19/05-06/01/1 на підставі п.1 ч.1 ст83 ГПК України.

15.06.2007р. представником ТОВ „Балтеко” подано клопотання про зупинення провадження по справі №30/52-07-1118 до вирішення згідно ч.1 ст.79 ГПК України справи №1/464-06-12185 за позовом ТОВ „Балтеко” до Міністерства оборони України, Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) в особі Філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” про визнання дійсним договору від 10.05.2006р. № 19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р.  № 19/05-06/01. з посиланням на неможливість розгляду даної справи до ухвалення рішення у справі №1/464-06-12185, направленої на новий розгляд постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2007р.

Вказане клопотання розглянуто судом апеляційної інстанції у судовому засіданні та відхилено за відсутністю підстав вважати неможливим розгляд даної справи до вирішення спору у справі №1/464-06-12185, що є необхідною умовою застосування судом ч.1 ст.79 ГПК України. Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні клопотання, виходила також з приписів ст.ст.4-7, 43, 99 ГПК України, які дозволяють суду апеляційної інстанції здійснити правову оцінку обставин укладення договору №19/05-06/01/1 про компенсацію паю і його положень в контексті приписів ст.203 ЦК України.

Ухвалою від 05.06.2007р. суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ „Металлприват” та ТОВ „ЗАРС”, котрі виступили наступними набувачами будівлі типографії у м. Одесі, Італійський бульвар,1 за договорами від 21.12.2006р. та 26.12.2006р.

ТОВ „Металлприват” та ТОВ „ЗАРС” належним чином повідомлялись про час і місце слухання справи в суді апеляційної інстанції, але своїх представників не направили, відзиви і заперечення не надіслали, отже не скористались належними їм процесуальними правами відповідно до ст.22 ГПК України. ТОВ „Металлприват” за юридичною адресою не знаходиться, у зв'язку з чим процесуальні документи суду апеляційної інстанції повернулись з відповідними відмітками відділень поштового зв'язку.

Представник Військового прокурора та треті особи,  Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”, Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, ТОВ „Істок -2001” підтримують позицію Міністерства оборони України стосовно відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ „Балтеко” і необхідності визнання договорів про спільне будівництво і компенсацію паю недійсними.

У засіданні суду апеляційної інстанції 07.08.2006р. колегією суддів здійснено процесуальну дію із зміни процесуального статусу Центрального спеціалізованого будівельного управління з другого відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні  позивача з метою приведення суб'єктного складу сторін спору до змісту преамбули оспорюваного договору про  спільне будівництво №19/05-06/01 від 10.05.2006р., з якої вбачається, що сторонами договору виступають Міністерство оборони України та ТОВ „Балтеко”. При цьому колегія суддів погодилась з відповідними доводами скаржника в тій частині апеляційної скарги, що стосується неврахування судом першої інстанції положень ст.ст.21, 65 ГПК України при визначенні належного відповідача за позовом Міністерства оборони України про визнання недійсним договору №19/05-06/01 від 10.05.2006р.

Представник Центрального спеціалізованого будівельного управління висловив повну підтримку заперечень на апеляційну скаргу, поданих Міністерством оборони України в ході апеляційного розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників осіб, що приймають участь у справі,  колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної  скарги, скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову Міністерства оборони України з мотивів, наведених у скарзі ТОВ „Балтеко”, вважаючи, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні  виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного провадження, що 10.05.2006р. між Міністерством оборони України (сторона 1), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко” (сторона 2) укладено договір №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, відповідно до умов якого сторони спрямовують свої сумісні дії та зусилля на матеріально технічне забезпечення проектування і будівництва Об'єкту, під яким розуміються будівлі та споруди житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, а також інженерними мережами, розташовані на земельній ділянці, площею 0,35га за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар,1 (територія військового містечка №2), відповідно до проекту, що буде розроблений та затверджений у встановленому законодавством порядку в результаті реалізації даного договору (п.1.1. договору). Також сумісні дії сторін спрямовані на належну експлуатацію об'єкта, організацію управління майном, що призведе до створення спільної сумісної власності сторін; даний договір укладено без об'єднання вкладів сторін в момент його укладання (п.2.1. договору).

Згідно п.2.5. договору предметом договору є проектування та забудова Об'єкту на земельній ділянці площею 0,35га по Італійському бульвару, 1 у м. Одесі на підставі рішення Міністра оборони України від 09.11.2004р. за погодженням директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України (надалі – МО України); на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно – типографія площею 1968,80кв.м.

Відповідно до п. 2.6 даного договору нерухоме майно, зазначене у п. 2.5 договору, є державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні Сторони-1 і складає пайовий внесок Сторони-1 за цим договором, вартість якого становить 2800000грн., та складає 20 % від загальної площі Об'єкту, відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту. Згідно з п. 2.7 договору пайовим внеском Сторони-2 за договором є її витрати на проектування та будівництво об'єкту; вартість пайового внеску Сторони-1 за договором визначається проектно-кошторисною документацією та складає 80 відсотків від загальної площі об'єкту, відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту.Сторона-2 зобов'язується за власний рахунок здійснити забудову 100% загальної площі Об'єкту відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту та розрахуватися зі Стороною-1 шляхом передачі останній 20% загальної площі об'єкту (п.2.8 договору).

В розділі ІІІ договору встановлено, що майно –Об'єкт, створений в результаті спільної діяльності сторін, визначений у п. 1.1 цього договору , є загальною сумісною власністю сторін, зміна розміру паю у бік збільшення/зменшення будь-якої зі сторін спричиняє за собою пропорційну зміну розміру паю в майні, створеному за умов цього договору; кожна із сторін має переважне право викупу паю другої сторони. Після завершення будівництва об'єкту сторони набувають права власності на об'єкт, створений за умов цього договору пропорційно розміру свого паю на момент виконання цього договору в натурі (п. 4.1 договору). Обов'язки сторін встановлені у розділі 5 договору.

Пунктом 9.1даного договору визначено, що за взаємною згодою сторін, або у разі порушення стороною 1 зобов'язань, визначених у п. 5.1 договору, Сторона-2 має право здійснити викуп паю Сторони-1, що полягає в укладенні між Стороною-1 та Стороною-2 цивільно-правової угоди (правочину) щодо купівлі Стороною-2 майна Сторони-1, міни, тощо, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та за якою буде здійснено перехід права власності на майно, що складає пай Сторони-1 за даним договором; підставами для здійснення цих дій є справжній договір або витяг із справжнього договору, в даному випадку будь-яких додаткових дозволів або доручень від Сторони-1 не вимагається.

Викуп Стороною-2 паю Сторони-1 за даним договором може бути здійснений тільки за ринковими цінами на майно, не нижчими ніж оціночна вартість майна, що складає розмір пайової участі Сторони-1 за даним договором (п.9.2 договору).

          Відповідно до п. 9.4 договору після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі Сторони-1 за даним договором, вказана сторона втрачає будь-які права на нього та на земельну ділянку, на якій воно розташоване. Актом про припинення дії цього договору, Сторона-1 відмовляється від права власності (користування) земельною ділянкою, визначеною у п. 2.5 договору. Після переходу до Сторони-2 права власності на майно, що становить розмір пайової участі Сторони-1, дія даного договору припиняється, про що сторони складають двосторонній акт про припинення дії даного договору; також після переходу до Сторони-2 права власності на майно, що становить розмір пайової участі Сторони-1, відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України від Сторони-1 до Сторони-2 переходить право власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване майно, у розмірах, встановлених даним договором; одночасно з зазначеним вище від Сторони-1 до Сторони-2 переходять і інші зобов'язання, які безпосередньо пов'язані із забезпеченням здійснення будівництва об'єкту, в тому числі й зобов'язання здійснити після закінчення будівництва об'єкту відрахування в рахунок розвитку соціальної інфраструктури міста, а також передачу частки житла місцевим органам влади та самоврядування і експлуатаційним організаціям, що покладалися на Сторону-1.

          Того ж дня, 10.05.2006р. між Міністерством оборони України (Сторона-1), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко” (Сторона-2) укладено договір №19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, відповідно до умов якого Сторона-2 компенсує Стороні-1 вартість пайової участі останньої у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, за ціною та в строки, що визначені даним договором.

          Згідно з п. 2 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 компенсація вартості паю Сторони-1 здійснюється Стороною-2 шляхом купівлі-продажу нерухомого майна, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1 у договорі від 10.05.2006р. за №19/05-06/01, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,35 га, за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар,1.

Згідно з експертною оцінкою ринкова вартість майна (будівлі типографії загальною площею 1968,80кв.м.) становить 2506282грн. з врахуванням ПДВ (п. 3 договору). Відповідно до п. 4 договору сума договору складає 2800000грн., у тому числі ПДВ –466666,67грн.

          Пунктом 5 вказаного договору встановлено, що оплата вартості майна здійснюється Стороною-2 у строк до 30.10.2006р., шляхом безготівкового перерахування Стороні-1 грошових коштів на поточний рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд” з формулюванням призначення платежу „Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 згідно з договором від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ”.

          Передача майна здійснюється Стороною-1 у день оплати вартості майна шляхом оформлення і підписання відповідних актів прийому передачі нерухомого майна, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 6 договору ).

          За п.п. 7 та 8 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 право власності на майно Сторона-2 отримує згідно з чинним законодавством України та повинна зареєструвати право власності на майно у строк 10 днів з дати підписання відповідних актів прийому –передачі, право власності (користування) на земельну ділянку, площею 0,35га, на якій розташоване нерухоме майно, що є предметом продажу, переходить до Сторони-2 з моменту набуття нею права власності на майно.

          Платіжним дорученням №1 від 26.10.2006р. ТОВ „Балтеко” перерахувало філії ЦСБУ „Укроборонбуд” 2800000грн. з призначенням платежу „Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 згідно з договором від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ”.

          01.11.2006р. Міністерством оборони України в особі директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко” складено акт прийому-передачі нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01, згідно з договором компенсації пайової участі (паю) від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, за змістом якого Міністерство оборони України  передає, а ТОВ „Балтеко” приймає у власність нерухоме майно, що становить розмір пайової участі (паю) МО України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 , яке розташоване на земельній ділянці, площею 0,35га, за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар,1 (територія військового містечка №2), а саме, будівлю типографії загальною площею 1968,80кв.м. вартістю 2800000грн.

Також 01.11.2006р. сторонами складено Акт про припинення дії договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, за яким: 1) відповідно до п. 9.7 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 у зв'язку з переходом до ТОВ „Балтеко” права власності на майно, що становить розмір пайової участі МО України, дія договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 припинена з моменту підписання даного Акту; 2) Сторона-1 припиняє право власності (користування) земельною ділянкою, площею 0,35га, що визначена у п. 2.5 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01, та дає згоду на зміну її цільового призначення з подальшим відведенням в установленому чинним законодавством України порядку Стороні-2 під будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту.

З наведеного вбачається, що МО України в особі директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельника В.Л. та ТОВ „Балтеко” фактично не вчиняли дій з виконання договору про спільне будівництво №19/05-06/01 на досягнення його мети та відповідно до його предмету і в день його укладення приступили до реалізації його особливих умов з метою відчуження шляхом компенсації вартості паю МО України у вигляді будівлі типографії по Італійському бульвару,1 у м. Одесі на території військового містечка №2 (розділ 9 договору №19/05-06/01).

В подальшому ТОВ „Балтеко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до МО України та ЦСБУ в особі філії ЦСБУ „Укроборонбуд” про визнання дійсним договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. та визнання права власності, який був задоволений рішенням господарського суду від 28.11.2006р. по справі №1/464-06-12185, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2007р. На підставі рішення господарського суду від 28.11.2006р. ТОВ „Балтеко” зареєструвало право власності на нерухоме майно –будівлю типографії по Італійському бульвару, 1 у м. Одеса і здійснило відчуження цього об'єкту ТОВ „Металлприват” за 2810000грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 21.12.2006р. (т.1, а.с.92).

26.12.2006р. ТОВ „Металлприват” уклало договір купівлі-продажу згаданого нерухомого майна з ТОВ „ЗАРС”, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кот Д.Г., зареєстровано в реєстрі за №4441. Продаж будівлі типографії за умовами цього договору здійснено за 1100000грн.

В процесі апеляційного розгляду справи №30/52-07-1118 МО України надало постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2007р. по справі №1/464-06-12185, якою рішення господарського суду Одеської області від 28.11.2006р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано, справу №1/464-06-12185 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції в ході апеляційного провадження встановлено, що рішення у справі №1/464-06-12185 за позовом ТОВ „Балтеко” про визнання дійсним договору про компенсацію паю та визнання права власності станом на 07.08.2007р. господарським судом Одеської області не прийнято; Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ „Балтеко” на постанову Вищого господарського суду України від 23.05.2007р. по справі №1/464-06-12185.

МО України, дізнавшись про існування судового рішення про визнання за ТОВ „Балтеко” права власності на будівлю типографії по Італійському бульвару,1 у м. Одеса та відчуження останнім цього об'єкту за договорами купівлі-продажу від 21.12.2006р. та 26.12.2006р., у лютому 2007р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про визнання договору про спільне будівництво №19/05-06/01 від 10.05.2006р. недійсним, який був задоволений судом у повному обсязі на підставі ст.ст.203, 215, 235 ЦК України, ст.207 ГК України виходячи з висновків суду про відсутність у директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельника В.Л. належних повноважень на його укладення, удаваність цього правочину та його невідповідність вимогам закону.

Колегія суддів апеляційної інстанції в цілому погоджується з мотивами та висновками, наведеними судом в оскаржуваному рішенні, проте зазначає, що правомірно та обґрунтовано визнавши оспорюваний договір про спільне будівництво №19/05-06/01 від 10.05.2006р. недійсним, суд неправильно застосував ч.1 ст.216 ЦК України, дійшовши помилкового висновку про часткове виконання саме його умов у зв'язку з складанням акту прийому-передачі будівлі типографії та сплатою ТОВ „Балтеко” 2800000грн. на рахунок філії ЦСБУ „Укроборонбуд” в якості компенсації вартості паю МО України.

Дійсно, відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Міністерство оборони України, яке відповідно до встановлених обставин є стороною спірного договору, заперечує його дійсність з декількох підстав, встановлених законом, у т.ч. посилаючись на відсутність у директора філії ЦСБУ Мельника В.Л. належних повноважень на його укладення.

Досліджуючи оспорюваний договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво об'єктів, місцевий господарський суд правильно встановив, що від імені Міністерства оборони України договір був підписаний директором філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельником В.Л., який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності Міністерства оборони України, виданої 09.03.2006р. Міністром оборони Гриценко А.С., зареєстрованої в реєстрі за №610.

Отже Мельник В.Л. у спірних правовідносинах виступав представником МО України за довіреністю, обсяг повноважень котрого визначається змістом останньої.

          Як вбачається з довіреності Міністерства оборони України в особі Міністра оборони Гриценка Анатолія Степановича від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610 (т.1, а.с.83), вповноважено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, купівлі-продажу житла (квартир); укладати від імені Міністерства оборони України, та на підставі рішення Міністерства оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (контракти, договори) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

          Для виконання цих повноважень Мельнику В.Л. даною довіреністю надано право підписувати від імені Міністерства оборони України правочини, акти прийому-передачі, інші документи необхідні для виконання зазначених правочинів (договорів, контрактів) в тому числі, проводити передачу отриманого житла в комунальну власність у встановленому законодавством порядку та вчиняти інші необхідні дії, пов'язані з виконанням повноважень, що надається даною довіреністю.

Зважаючи на визначення у договорі №19/05-06/01 його предмету (спільне будівництво об'єктів шляхом пайової участі сторін) та змісту зобов'язання ТОВ „Балтеко” за власний рахунок здійснити забудову 100% загальної площі об'єкту з віднесенням відповідних витрат на проектування та будівництво в рахунок пайового внеску відповідача, колегія суддів вважає, що обсяг повноважень представника МО України Мельника В.Л. встановлюється в тій частині довіреності від 09.03.2006р., де йдеться про укладення правочинів про пайову участь у будівництві житла за кошти суб'єктів господарювання (абз.6-8 довіреності №610 від 09.03.2006р.).

Суд апеляційної інстанції також відзначає, що перелік угод, які може укладати представник згідно довіреності №610 від 09.03.2006р., є вичерпним і не передбачає такого виду угод, як договір про компенсацію паю МО України, а підставою і умовою їх підписання Мельником В.Л. згадана довіреність встановлює наявність рішення Міністра оборони України та погодження директора Департаменту будівництва МО України.

В матеріалах справи відсутнє рішення Міністра оборони України та погодження Департаменту будівництва МО України щодо надання дозволу на укладення від імені Міністерства оборони України договору про пайову участь у будівництві житла за кошти суб'єкта господарювання –ТОВ „Балтеко”, а посилання останнього на рішення „Про надання права замовникам капітального будівництва МО України на проектування та забудову території військових містечок МО України у м. Одеса” від 09.11.2004р. (т.1, а.с.84-85) не заслуговують на увагу виходячи з надання цим рішенням права здійснити забудову військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар,1, Південному управлінню капітального будівництва МО України, тобто не відповідачу, а третій особі по справі. Крім того, Наказом Міністра оборони України №772 від 26.12.2005р. „Про деякі питання організації будівництва житла” (т.1, а.с.59) надані Південному УКБ повноваження замовника будівництва військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар, 1, були скасовані і єдиним замовником будівництва житла було визначено Міністерство оборони України.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та пояснень позивача і третіх осіб також встановлено, що на даний час згідно договору №620 від 23.06.2003р. „Про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей”, рішення Міністра оборони України №7723/з від 20.07.2006р, рішення Директора Департаменту будівництва та відчуження фондів МО України від 21.07.2006р., додаткового договору №ДІ-1/620СПЗ від 25.07.2006р. до договору №620 ТОВ „Істок-2001” здійснює функції забудовника території військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар,1, а будівлі і споруди на вказаній території підлягають списанню за рішенням замовника будівництва –Міністерства оборони України.

Місцевий господарський суд правильно встановив, що будівля типографії, що передана від імені МО України представником за довіреністю Мельником В.Л. в якості пайового внеску позивача за договором №19/05-06/01 від 10.05.2006р., є державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства оборони України та передана до господарського відання  Державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”, ( далі ДП „Слава і честь”), що підтверджується інвентарними картками основних засобів в бюджетних установах та актами приймання-передачі основних засобів.

Додатком № 2 до наказу   Міністра оборони України № 191 від 26.06.2000 року встановлений перелік основних фондів та інших цінностей, що передані на баланс ДП „Слава і честь” в якому вказано нерухоме майно –будинок під інвентарним номером 3  у військовому містечку № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, окремий склад,  гараж  та  рухоме майно (автомашини, обладнання, меблі, оргтехніка та інше). Вказане майно було прийняте  як основні засоби на баланс позивача, з веденням індивідуальної картки будинку, та начисленням по бухгалтерії  зносу  та амортизації  по групам основних засобів.

Будинок під інвентарним номером 3 у військовому містечку №2 на Італійському бульварі, 1 в м. Одесі складається  з трьох поверхів та поряд з іншими будівлями  розташований на території військового містечка №2 у місті Одесі.

Актом списання будівлі від 12.12.2006р., остаточно затвердженим Міністром оборони України 16.01.2007р., вирішено списати будівлю редакції військового містечка №2 за генпланом №3 загальною площею 1928кв.м. у зв'язку з звільненням території під майданчик планової забудови житлом з метою виконання рішень Міністра оборони України від 10.07.2006р. №4896/з та від 20.07.2006р. №7723/з (т.2, а.с.35-36).

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги стосовно чинності рішення Міністра оборони України від 09.11.2004р. в частині проектування та забудови ТОВ „Балтеко” військового містечка №2 у м. Одесі, Італійський бульвар, 1, і надання цим рішенням повноважень на укладення Мельником В.Л. від імені МО України оспорюваного договору №19/05-06/01 від 10.05.2006р. з ТОВ „Балтеко”.

Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку відносно перевищення директором філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельником В.Л. повноважень при укладенні договору №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2) від 10.05.2006р., оскільки цією особою як представником за умови відсутності відповідного рішення Міністра оборони України та погодження Директора Департаменту будівництва МО України було довільно збільшено обсяг прав на вчинення від імені позивача правочину про спільне будівництво об'єктів шляхом пайової участі сторін.

Згідно ст.241 ЦК України  правочин,   вчинений    представником    з    перевищенням

повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою; правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

ТОВ „Балтеко” не надало суду доказів в підтвердження схвалення позивачем оспорюваного договору про спільне будівництво об'єктів №19/05-06/01 від 10.05.2006р., зокрема, у вигляді заяви Міністерства оборони України про схвалення дій представника, вчинених від його імені, або у вигляді вчинення позивачем дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання. Що ж стосується тверджень скаржника про схвалення позивачем оспорюваного договору мовчазною згодою, яка дійсно за певних обставин розуміється як різновид схвалення дій представника, вчинених з перевищенням повноважень, то такий варіант поведінки особи, яку представляють, може свідчити про схвалення правочину тільки за умови, що ця особа обізнана про факт вчинення представником такого правочину.

Натомість, за обставинами справи, Міністерство оборони України про існування договорів від 10.05.2006р. дізналося лише у зв'язку з визнанням господарським судом Одеської області дійсним договору про компенсацію паю МО України №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. і права власності ТОВ „Балтеко” на будівлю типографії по Італійському бульвару,1 у м. Одесі, після чого негайно звернулось до суду з позовом, вимоги котрого є предметом даного судового розгляду.

За цих обставин відповідні доводи ТОВ „Балтеко” в апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги в підтвердження схвалення позивачем оспорюваного договору про спільне будівництво об'єктів №19/05-06/01 від 10.05.2006р., який слід вважати укладеним представником з перевищенням повноважень, визначених довіреністю від 09.03.2006р., реєстраційний №610, без наступного схвалення Міністерством оборони України.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення,  в якому  одна  сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору,  закону, акта органу  юридичної  особи  та з інших підстав,  встановлених актами цивільного законодавства.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст.239 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

Виходячи з наведених положень цивільного законодавства та фактичних обставин, встановлених судом, договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. не створив юридичних наслідків для Міністерства оборони України, від імені котрого на підставі довіреності від 09.03.2006р. діяв директор філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельник В.Л., і був законно визнаний судом першої інстанції недійсним відповідно до ч.1 ст.203, ч.1 ст.241, ст.239, ст.215 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, вважає за необхідне доповнити цей висновок місцевого господарського суду вказівкою на недійсність договору №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2) з моменту укладення, що випливає з припису ч.1 ст.236 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановив суд апеляційної інстанції, сторони договору про спільне будівництво об'єктів №19/05-06/01 від 10.05.2006р. фактично не приступали до його виконання (якщо мати на увазі предмет цього договору), і в той же день, коли він був укладений, приступили до реалізації визначених у розділі 9 особливих умов з метою фактичного протиправного відчуження нерухомого майна –будівлі типографії по Італійському бульвару, 1, у м. Одесі, припинення права МО України користування земельною ділянкою площею 0,35га і переходу прав на цю ділянку до ТОВ „Балтеко”.

На виконання п.9.1. договору №19/05-06/01 МО України в особі директора філії ЦСБУ „Укроборонбуд” Мельника В.Л., який діяв на підставі довіреності від 09.03.2006р., виданої Міністром оборони України Гриценко А.С., реєстр.№610, та ТОВ „Балтеко” 10.05.2006р. уклали договір №19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін.

Саме на виконання останнього договору ТОВ „Балтеко” платіжним дорученням №1 26.10.2006р. перерахувало на поточний рахунок філії ЦСБУ „Укроборонбуд” 2800000грн., про що свідчить зміст графи „призначення платежу” у названому платіжному документі (т.1, а.с.19).

Актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.11.2006р. була оформлена передача у власність ТОВ „Балтеко” будівлі типографії площею 1968,8кв.м. згідно договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) МО України у договорі про спільне будівництво №19/05-06/01 від 10.05.2006р.

Укладаючи договір про компенсацію паю МО України у договорі №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів, представник МО України Мельник В.Л., який діяв на підставі довіреності Міністра оборони України від 09.03.2006р., реєстр. №610, діяв з перевищенням повноважень в якісному відношенні, оскільки вчинив правочин, не передбачений довіреністю, спрямований фактично на відчуження нерухомого майна шляхом сплати ТОВ „Балтеко” філії ЦСБУ вартості пайового внеску МО України у договорі про спільне будівництво об'єктів №19/05-06/01, тобто з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, не погодивши такий відступ з довірителем.

Будь-які свідчення схвалення позивачем договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін у матеріалах справи відсутні, що у сукупності з вищевикладеним є підставою для визнання цього правочину недійсним судом.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній  інстанції  справи  переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням  особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський   суд,   переглядаючи   рішення   в апеляційному порядку,  користується правами,  наданими суду першої інстанції.

П.1 ч.1 ст.83 ГПК України встановлюється, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству

Суд апеляційної інстанції, використовуючи свої повноваження згідно наведених норм процесуального законодавства, вважає за необхідне визнати недійсним з моменту укладення договір №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, на підставі ч.1 ст.203, ст.215, ст.239, ч.1 ст.241, ч.1 ст.236 ЦК України.

Враховуючи, що Міністерство оборони України в ході апеляційного провадження надало суду докази перерахування 31.05.2007р. отриманих від ТОВ „Балтеко” коштів за договором №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. на рахунок позивача в ОПЕРУ Державного казначейства України з поточного рахунку ліквідованої філії ЦСБУ „Укроборонбуд” в АБ „Енергобанк” і підтвердило факт їх отримання, суд першої інстанції, застосовуючи наслідки недійсності правочину, підставно зобов'язав Міністерство оборони України повернути ТОВ „Балтеко” грошові кошти у сумі 2800000грн., сплачені платіжним дорученням №1 від 26.10.2006р., а ТОВ „Балтеко” –повернути Міністерству оборони України об'єкт нерухомого майна –будівлю типографії загальною площею 1968,8кв.м., що розташована у м. Одесі, Італійський бульвар,1, на земельній ділянці площею 0,35га.

Проте, помилковим є застосування судом двосторонньої реституції на підставі ч.1 ст.216 ЦК України саме у зв'язку з визнанням недійсним договору про спільне будівництво об'єктів №19/05-06/01 від 10.05.2006р. з огляду на те, що компенсація паю і оформлення акту прийому-передачі нерухомого майна відбулися на виконання іншого договору –№19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01, якому суд першої інстанції надав правову оцінку з позицій його відповідності закону, але не прийняв рішення про визнання його недійсним, при цьому фактично скасувавши створені ним юридичні наслідки.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що  наведена місцевим господарським судом детальна правова оцінка змісту обох договорів від 10.05.2006р., висновок про їх спрямованість на приховування договору купівлі-продажу і, як наслідок їх удаваність, незаконність п.9.7. договору про спільне будівництво об'єктів та укладеного на його підставі  акту про припинення його дії від 01.11.2006р. в цілому відповідає обставинам справи і ґрунтується на законі, але встановлення судом першої інстанції факту вчинення обох правочинів представником МО України з перевищенням повноважень і без наступного схвалення позивачем є достатньою підставою для їх визнання недійсними, а відповідне судове рішення мало бути ухваленим незалежно від дотримання сторонами положень чинного законодавства при визначенні умов (змісту) договорів у відповідності з нормами ст.ст.627, 628 ЦК України

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ТОВ „Балтеко” без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2007р. –змінює внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права –ч.1 ст.216 ЦК України і помилкове повернення сторін у первісний стан у зв'язку з визнанням недійсним договору №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво  об'єктів, з доповненням резолютивної частини рішення висновком про визнання недійсним договору №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, згідно з п.1 ч.1 ст.83 ГПК України.

Крім того, п.6 резолютивної частини рішення про стягнення з Центрального спеціалізованого будівельного управління судових витрат на користь Міністерства оборони України підлягає виключенню, оскільки ці витрати покладені на особу, яка не повинна відповідати за позовом МО України про визнання недійсним договору №19/05-06/01.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по справі у повному обсязі покладаються на ТОВ „Балтеко” – відповідача по справі, у зв'язку з чим в п.5 резолютивної частини оскаржуваного рішення слід внести відповідні зміни.

Керуючись ст.ст. 49, 83 ч.1 п.1, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

                              ПОСТАНОВИЛА:

1.     Апеляційну скаргу ТОВ „Балтеко”  залишити без задоволення.

2.     Рішення господарського суду Одеської області від 25.04.2007р. змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов Міністерства оборони України до ТОВ „Балтеко” про визнання недійсним договору від 10.05.2006р. за №19/05-06/01 –задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ „Балтеко” та Міністерством оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610.

3. Визнати недійсним з моменту укладення договір №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін, укладений між ТОВ „Балтеко” та Міністерством оборони України в особі директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд” Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610.

4. Зобов'язати Міністерство оборони України повернути ТОВ „Балтеко” грошові кошти у сумі 2800000грн. сплачені ТОВ „Балтеко” за платіжним дорученням №1 від 26.10.2006р. за договором №19/05-06/01/1 від 10.05.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України.

5. Зобов'язати ТОВ „Балтеко” повернути Міністерству оборони України нерухоме майно –будівлю типографії загальною площею 1968,80кв.м. за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, що розташована на земельній ділянці площею 0,35га, передану за актом прийому-передачі нерухомого майна від 01.11.2006р. згідно договору компенсації пайової участі (паю) від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1.

6. Стягнути з ТОВ „Балтеко” на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті держмита у сумі 85грн. та 118грн. витрат на ІТЗ судового процесу.”  

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                               Мишкіна М.А.

Судді:                                                                                        Журавльов О.О.

                                                                                                                Таценко Н.Б.