Рішення

від 25.04.2007 по справі 30/52-07-1118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/52-07-1118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2007 р.Справа  № 30/52-07-1118

Позивач: Міністерство оборони України

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”;

                 Товариство з обмеженою відповідальністю „Істок -2001”;

                  Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Балтеко”

                     Центральне спеціалізоване будівельне управління

За участю Військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України

Про  визнання  недійсним   договору

                                                                     Судді                                        Рога Н.В.

                                                                                                                       Аленін О.Ю.

                                                                                                                       Желєзна С.П.

                                                            Представники:

Від позивача: Науменко А.В.- довіреність №220\199\д  від 26.01.2007р.

Від третьої особи: ДП „Слава і честь” - Науменко А.В.- довіреність від 22.01.2007р.

                              ТОВ „Істок-2001”- Юрі цин О.Ю.- довіреність №65 від 02.03.2007р.

                               Південне УКБ- Науменко А.В.- довіреність №31\1 від 18.01.2007р.

Від відповідача:  ТОВ „Балтеко” –Казаник С.В.- –довіреність №07-12 від 15.02.2007р.

                              ЦСБУ- Терновський О.Ю.- довіреність №4\16 від 02.03.2007р.

Від прокуратури -  Свентицький І.С.- довіреність №1111 від 13.03.2007р.

Суть спору: Позивач - Міністерство оборони України  (далі - МОУ), за участю третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”(далі - ДП „Слава і честь”), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Істок -2001” та Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі - Південне УКБ),  звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Балтеко” та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (далі -УСБУ МОУ)  про визнання недійсним  договору від 10.05.2006р. за №19\05-06\01, укладеного між філією „Укроборонбуд” ЦСБУ МОУ та ТОВ „Балтеко” про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2).

Представник позивача позовну заяву підтримує,  наполягає на задоволенні позову.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, позов МОУ підтримують у повному обсязі.

Відповідач - ТОВ „Балтеко”,  проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач - ЦСБУ МОУ-  проти позову не заперечує.

Згідно повідомлення , що надійшло до суду 21.03.2007р. у справу вступила Військова прокуратура Одеського гарнізону Південного регіону України. В ході розгляду справи Військовий прокурор Одеського гарнізону Південного регіону України подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову  шляхом заборони ТОВ „ЗАРС”, Одеській міській раді, Управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради, Одеському міському управлінню земельних ресурсів, Одеській обласній службі  „Укрдержінвестекспертиза”  та КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, а також іншим особам, вчиняти дії що стосуються предмету спору - будівлі типографії ДП „Слава і честь”, що розташована на земельній ділянці площею 0,35 га за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1.

Дане клопотання судом залишено без задоволення виходячи з того, що заявником не надано до суду  доказів вчинення зазначеними у заяві особами будь-яких дій стосовно визначеного об'єкту нерухомості, а також не надано доказів того, що існує наявність того, що невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.   

У розгляді справи оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши  пояснення представників сторін та прокуратури, суд встановив:

10 травня 2006р. між Міністерством оборони України (далі - МОУ), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд", в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко" (сторона 2) був укладений Договір №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, відповідно до умов якого сторони спрямовують свої сумісні дії та зусилля на матеріально технічне забезпечення проектування і будівництва об'єкту (об'єкт (п.1.1 договору) - будівлі та споруди житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, а також інженерними мережами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,35 га за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1  (територія військового містечка №2), відповідно до проекту, що буде розроблений та затверджений у встановленому законодавстві порядку в результаті реалізації даного договору, його належну експлуатацію, організацію управління майном, що призведе до створення спільної сумісної власності сторін. Даний договір укладено без об'єднання вкладів сторін в момент його укладання.

Згідно до пункту 1.3 Договору при його укладені сторони керуються ст. ст. 6,227, 628, 1130, 1131, Цивільного кодексу України , ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу  України, Указом Президента України № 1262\99 від 02.10.1999 р.

Пунктом 2.5 Договору сторони передбачили, що предметом договору є проектування та забудова об'єкту на вказаної земельної ділянці  на підставі рішення Міністра оборони України  від 09.11.2004 р. „Про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України  на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України  у місті Одесі” за погодженням Директора департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України.  

Відповідно до п. 2.6 даного Договору нерухоме майно, зазначене у п. 2.5 договору (будинок типографії загальною площею 1968,80 кв.м.) є державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні МОУ і складає пайовий внесок МОУ за цим договором, вартість якого становить 2800000 грн. та складає 20 % від загальної площі об'єкту, відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту.

Згідно з п. 2.7 Договору пайовим внеском ТОВ „Балтеко” за договором є його витрати на проектування та будівництво об'єкту, вартість пайового внеску МОУ за договором визначається проектно-кошторисною документацією та складає 80% від загальної площі об'єкту, відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту.

ТОВ „Балтеко” зобов'язується за власний рахунок здійснити забудову 100% загальної площі об'єкту відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту та розрахуватися з  МОУ шляхом передачі останньому 20% загальної площі об'єкту (п.2.8 договору).

В розділі 3 Договору встановлено, що майно - об'єкт, створений в результаті спільної діяльності сторін, є загальною сумісною власністю сторін, кожна із сторін має переважне право викупу паю другої сторони.

Відповідно до п. 4.1 Договору, після завершення будівництва об'єкту сторони набувають права власності на об'єкт, створений за умов цього договору пропорційно розміру свого паю на момент виконання цього договору в натурі .

Згідно до пункту 5.1.4 МОУ передає ТОВ „Балтеко” майно, що є його пайовим внеском.

Пунктом 9.1 даного Договору визначено, що за взаємною згодою сторін, або у разі порушення МОУ зобов'язань, визначених у п. 5.1 договору, ТОВ „Балтеко” має право здійснити викуп паю МОУ, що полягає в укладенні між сторонами цивільно-правової угоди (правочину) щодо купівлі ТОВ „Балтеко” майна МОУ, міни тощо, яка підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та за якою буде здійснено перехід права власності на майно, що складає пай МОУ за даним Договором. Підставами для здійснення цих дій є справжній договір або витяг із справжнього договору В даному випадку будь-яких додаткових дозволів або доручень від МОУ не вимагається.

Викуп ТОВ „Балтеко” паю МОУ за даним Договором може бути здійснений тільки за ринковими цінами на майно, не нижчими ніж оціночна вартість майна, що складає розмір пайової участі МОУ за даним договором (п.9.2 договору).

Відповідно до п. 9.4 Договору після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі МОУ за даним договором, вказана сторона втрачає будь-які права на нього та на земельну ділянку, на якій воно розташоване. Актом про припинення дії цього договору, МОУ відмовляється від права власності (користування) земельною ділянкою, визначеною у п. 2.5 договору. Після переходу до ТОВ „Балтеко” права власності на майно, що становить розмір пайової участі МОУ, дія даного договору припиняється, про що сторони складають двосторонній акт про припинення дії даного договору.  Також після переходу до ТОВ „Балтеко” права власності на майно, що становить розмір пайової участі МОУ відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України від МОУ до ТОВ „Балтеко” переходить право власності (користування на земельну ділянку, на якій розташоване майно, у розмірах встановлених даним договором. Одночасно з зазначеним вище від МОУ до ТОВ „Балтеко” переходять і інші зобов'язання , які безпосередньо пов'язані із забезпеченням здійснення будівництва об'єкту, в тому числі  зобов'язання здійснити після закінчення будівництва об'єкту, відрахування в рахунок розвитку соціальної інфраструктури міста, а також передачу частки житла місцевим органам влади та самоврядування і експлуатаційним організаціям, що покладалися на МОУ.

Того ж дня, 10.05.2006р. між Міністерством оборони України , в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд", в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко" був  укладений договір №19/05-06/01/1 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, відповідно до умов якого ТОВ „Балтеко” компенсує МОУ вартість пайової участі останнього у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, за ціною та в строки, що визначені даним договором.

Згідно з п. 2 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 компенсація паю МОУ здійснюється ТОВ „Балтеко” шляхом купівлі-продажу нерухомого майна, що становить розмір пайової участі (паю) МОУ у Договорі від 10.05.2006р. за №19/05-06/01, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,35 га, за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1, а саме буднику типографії літ. „А”, загальною  площею 1968,80 кв.м.

Згідно з експертною  оцінкою, ринкова вартість даного майна становить 2506282 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3 договору).

Відповідно до п. 4 договору сума договору складає 2800000 грн., у тому числі ПДВ.

Пунктом 5  договору №19/05-06/01/1  встановлено, що оплата вартості майна здійснюється ТОВ „Балтеко” у строк до 30.10.2006р., шляхом безготівкового перерахування МОУ грошових коштів на поточний рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління „Укроборонбуд" з формулюванням призначення платежу „Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р, №19/05-06/01 згідно з договором від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ".

Передача майна здійснюється МОУ у день оплати вартості майна шляхом оформлення і підписання відповідних актів прийому - передачі нерухомого майна, які є невід'ємними частинами цього договору (п. 6 договору).

За п.п. 7 та 8 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1 право власності на майно ТОВ „Балтеко” отримує згідно з чинним законодавством України та повинно зареєструвати право власності на майно у строк 10 днів з дати підписання відповідних актів прийому - передачі, право власності на земельну ділянку площею 0,35 га, на якій розташоване нерухоме майно, що є предметом продажу, переходить до ТОВ „Балтеко”  з моменту набуття нею права власності на майно.

Платіжним дорученням №1 від 01.11.2006р. ТОВ „Балтеко" перерахувало філії ЦСБУ „Укроборонбуд" 2800000 грн. з призначенням платежу „Оплата за нерухоме майно, що складає пайову участь (пай) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/01 згідно з договором від 10.05.2006р. №19/05-06/01/1, у тому числі ПДВ".

Але, позивач по справі  звернув увагу суду на те , що перерахування здійснено на невідомий з матеріалів справи рахунок філії в АБ „Енерегобанк”, а не на поточний рахунок  у Першому  Українському міжнародному банку, що вказаний в договорах  №19/05-06/01 та №19/05-06/01/1.

01.12.2006р. Міністерством оборони України, в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд", в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко" складено акт прийому-передачі нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 10.05.2006р. №19/05-06/02, згідно з договором компенсації пайової участі (паю) від 10.05.2006р. №19/05-06/02/2, яким МОУ   передає, а ТОВ „Балтеко" приймає у власність нерухоме майно, що становить розмір пайової участі (паю) МОУ у договорі від 19.05.2006р. №19/05-06/01 , яке розташоване на земельній ділянці площею 0,35 га, за адресою: м. Одеса, вул. Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2), а саме будинок  типографії загальною площею 1968,80 кв.м.

Також 01.12.2006р. тими ж самими сторонами складено акт про припинення дії договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, за яким відповідно до п. 9.7 договору від 10.05.2006р, №19/05-06/01 у зв'язку з переходом до ТОВ „Балтеко” права власності на майно, що становить розмір пайової участі МОУ, дія договору від 10.05. 200бр. №19/05-06/01 припинена з моменту підписання даного акту;   МОУ припиняє право власності (користування) земельною ділянкою площею 0,35 га, що визначена у п. 2.5 договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01, та дає згоду на зміну її цільового призначення з подальшим відведенням в установленому чинним законодавством України порядку ТОВ „Балтеко” під будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту.

Позивач по справі просить суд визнати недійсним Договір №19\05-06\01 від 10.05.2006р., посилаючись на  відсутність у представника МОУ, що діяв за довіреністю при підписанні цього договору , повноважень щодо укладання зазначеного договору, адже зі змісту довіреності від 09.03.2006р. вбачається, що він мав право укладати право чини виключно на підставі рішення Міністра оброни України  та за погодженням директора Департаменту будівництва МОУ відносно лише тих об'єктів, щодо яких було прийнято таке рішення.

Позивач також звернув увагу суду на те, що дана довіреність  скасована приватним нотаріусом Шевчук З.М. 16.06.2006р. на підставі звернення Міністра оброни України.

Позивач по справі зазначив, що відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.  У даному випадку наступного схвалення не було, тому угода, укладена представником юридичної особи без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень повинна бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач - ТОВ  „Балтеко” проти позову заперечує, посилаючись на  наявність у представника МОУ за довіреністю від 19.03.2006р. , що зареєстрована у реєстрі за № 610 повноважень щодо укладення від імені МОУ угод про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації , купівлі-продажу (житла, квартир), угод про спільну діяльність .  Оскаржуваний договір був укладений саме у відповідності до цієї довіреності.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що актом списання будівель від 01.09.2006р., що був затверджений Міністром оборони України 16.01.2007р., у встановленому законодавством порядку прийнято рішення про  списання будівлі редакції, яка знаходилась на балансі ДП „Слава і честь” у зв'язку із її плановим знесенням.

Відповідач також зазначив, що оскаржуваний договір відповідає загальним вимогам  встановленим ст.203 Цивільного кодексу України , ТОВ „Балтеко” є  добросовісним набувачем, що діяв у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку з чим не має підстав для визнання договору недійсним .  

Відповідач –ЦСБУ МОУ проти визнання недійсним Договору №19\05-06\01 від 10.05.2006р. не заперечує, вважає, що договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог  за таких підстав:   

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог як. встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши договір №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, колегія суддів суду вбачає, що сторонами в даному договорі виступають Міністерством оборони України (сторона 1), в інтересах якого діяла філія Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) „Укроборонбуд", в особі директора Мельника В'ячеслава Леонідовича, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, та ТОВ „Балтеко" .

Відповідно до довіреності Міністерства оборони України в особі Міністра оборони Гриценка Анатолія Степановича, від 09.03.2006р., зареєстрованої в реєстрі за №610, вповноважено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" Мельника В'ячеслава Леонідовича укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України за бюджетні кошти правочини (договори, контракти) про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, купівлі-продажу житла (квартир): укладати від імені Міністерства оборони України, та на підставі рішення Міністерства оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (контракти, договори) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Для виконання цих повноважень Мельнику В.Л. даною довіреністю надано право підписувати від імені міністерства оборони України правочини, акти прийому-передачі, інші документи необхідні для виконання зазначених правочинів (договорів, контрактів) в тому числі, проводити передачу отриманого житла в комунальну власність у встановленому законодавством порядку та вчиняти інші необхідні дії, пов'язані з виконанням повноважень, що надається даною довіреністю.

Отже, з повноважень наданих довіреністю Міністерства оборони України від 09.03.2006р. №610 директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" Мельнику В.Л. вбачається, що таких повноважень як укладати від імені Міністерства оборони України правочини (договори, контракти) з умовами відчуження майна, зокрема шляхом прийняття  компенсації пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорах про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури та  фактичним продажем  військового майно, даною довіреністю не передбачено.

Таким чином, при укладенні договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку шляхом пайової участі сторін, директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" Мельник В.Л. не мав належних повноважень, що є підставою для визнання названого договору недійсним.

Крім того, слід відзначити, що директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" мав право укладати відповідні договори лише на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони Україниє

В матеріалах справи відсутні рішення Міністра оборони України та погодження Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо відчуження майна (компенсації вартості паю Міністерства оборони України) на користь ТОВ „Балтеко".

Посилання в п. 2.5 договору №19/05-06/01   на те, що він укладений на підставі рішення Міністра оборони України „Про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України  на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України  у місті Одесі”  від 09.11.2004 року є безпідставним, тому як в цьому рішенні права замовника на забудову військового містечка № 2  в м. Одесі Італійський бульвар, 1 та  № 11 з адресою м. Одеса, вул. Піроговська, 2 були надані третьої особі по даної справі Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України.  Посилання у тому же п. 2.5  на те,  що він укладений за погодженням директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України не знайшло підтвердження за доказами наданими сторонами.  

Відповідно до ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі її скасування особою, яка її видала. На підставі звернення Міністра Оборони України, вказана довіреність видана директору філії Мельнику В.Л. зареєстрована за № 610 була скасована приватним нотаріусом Шевчук З.М. від 16.06.2006 року.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, правочин вважається схвалений зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судовою колегію, встановлено, що Міністерством оборони України не були здійснені будь-яки дії щодо схвалення договору від 10.05.2006р. №19/05-06/01 та він був оскаржений до суду з моменту визнання про нього.

Колегією судів  встановлено, що вказане майно, яке передано філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони „Укроборонбуд" в якості пайового внеску Міністерства оборони України за договором №19/05-06/01 від 10.05.2006р. про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, дійсно є державною власністю, знаходиться в оперативному управлінні Міністерства оборони України та передано до господарського відання  Державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України Слава і честь”, ( далі ДП „Слава і честь”), що підтверджується інвентарними картками основних засобів в бюджетних установах та актами приймання-передачі основних засобів.

Додатком № 2 до наказу   Міністра оборони України № 191 від 26.06.2000 року встановлений перелік основних фондів та інших цінностей, що передані на баланс ДП „Слава і січ” в якому вказано нерухоме майно –будинок під інвентарний номер № 3 у військовому містечку № 2 за адресою м. Одеса, Італійський бульвар, 1, окремий склад,  гараж  та  рухоме майно ( автомашини, обладнання, меблі, оргтехніка та інше).  Вказане майно було прийняте  як основні засоби на баланс позивача, з веденням індивідуальної картки будинку, та начисленням по бухгалтерії  зносу  та амортизації  по групам основних засобів.

Будинок під інвентарним номером  № 3 у військовому містечку № 2 на Італійському бульварі, 1 в м. Одесі складається  з трьох поверхів  та наряду з іншими військовими будівлями  розташований на території військового містечка № 2 у місті Одесі.

Відповідно до ст. ст. 1, 3, 6 Закону України „Про правовий режим майна у збройних силах України", п. 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919 будівля типографії на території військового містечка № 2 у м. Одесі є державною власністю - військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України.

З наданих сторонами доказів вибачається, що відчуження майна військового містечка                  № 2 у м. Одесі  як  цілісного майнового комплексу або окремих будівель, як об'єктів нерухомості,  Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося.

Відповідно до пп. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997р. № 888, та абз. 5 п. 2 названого Декрету, Міністерство оборони України може здійснювати лише контроль за ефективністю використання і збереженням державного майна, закріпленого за підприємствами, що входять до сфери його управління.

Таким чином, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом, а ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України передбачає право суб'єкта підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, на захист своїх майнових прав також і від власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

На даний час ці фонди знаходяться на балансі третьої особи ДП ВПП "Слава і честь", відповідальність за збереження та належний облік яких несе керівник підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України (ч. 4 ст. 66 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.

Право господарського відання, крім обмеження суб'єкта підприємництва у розпорядженні окремими видами майна згодою власника (уповноваженого органу), характеризується і тим, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, безпосередньо або через уповноважений ним орган здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна (ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України). Проте, згідно з цією же нормою Господарського кодексу України, в будь-якому разі такий контроль не повинен призводити до втручання в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Положення ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України кореспондується з пунктом з Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (діючого на момент укладення спірного договору), яким Кабінет Міністрів України заборонив міністерствам та іншим підвідомчим йому органам державної виконавчої влади з правом створювати підприємства, засновані на загальнодержавній власності, будь-яке пряме втручання в оперативно-господарську діяльність цих підприємств.

Згідно ч. 7 ст. 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Враховуючи те, що вилучення спірного майна на підставах та у порядку, встановленому законодавством, не відбувалося, Держава в особі Міністерства оборони України не мала законного права здійснювати відчуження цього майна.

Крім того, слід зазначити, що виключно Земельним кодексом України регламентується  порядок припинення права постійного користування земельними ділянками.

Одним з основних завдань земельного законодавства визначено регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а одним з його основоположних принципів є забезпечення гарантій прав на землю (ст.ст. 4, 5 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. З ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. На підставі цієї заяви землекористувача власник земельної ділянки приймає рішення про припинення права користування земельного ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Слід зазначити, що цей порядок врегульовано імперативними нормами земельного законодавства, а отже єдиною правовою підставою для прийняття рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою є лише відповідна заява землекористувача, яка подається власнику земельної ділянки. Складення будь-яких інших документів, в тому числі двосторонніх актів, якими передбачається припинення права постійного користування земельною ділянкою Земельним кодексом України не передбачено.

Крім того, директору філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельнику В.Л. ніколи та у будь-який спосіб не надавалися повноваження подавати від імені Міністерства оборони України заяви про відмову від права постійного користування земельними ділянками Міністерства оборони України, так само як повноваження складати й підписувати від імені Міністерства оборони України які-небудь двосторонні акти або інші документи, які б виконували функцію такої заяви.

Таким чином, п. 9.7 спірного договору № 19\05-06\01 та укладений на його підставі акт від 01.11.2006р. про припинення вказаного договору  є незаконним та прямо суперечить вимогам Земельного кодексу України.

Договір № 19/05-06/01 як з назви, так зі змісту свідчить, що за дійсним волевиявленням сторін повинен був направлений на будівництво будівель та споруд житлово-цивільного призначення на земельній ділянці площею 0,35 га. за адресою                     м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка № 2).

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, якій вони насправді вчинили. Відповідно до встановлених судовою колегією обставин, та наданих сторонами  доказів, суд дійшов висновку, що договір № 19/05-06/01 та договір  № 19/05-06/01\1, що укладені в один день,  вчинені для приховання правочину купівлі-продажу.

Роз'ясненням Вищого господарського суду України „ Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод дійсними”  №02-5\111, у п. 9 визначено, що встановивши у розгляді справи, що певну угоду укладено з метою приховати іншу угоду (удавана угода), господарський суд  на підставі ч. 2 ст. 58 ЦК України (нині ст. 235 ЦК України) має визнати, що сторонами укладено саме ту угоду, яку вони мали на увазі і розглянути справу по суті  із застосуванням правил, що регулюють цю угоду. Якщо вона суперечить закону, господарський суд повинен прийняти рішення про визнання її не дійсною.

Ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсність господарського зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону встановлена також статтею 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої таке зобов'язання може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для визнання недійсним договору від 10.05.2006р. за №19\05-06\01 , укладеного між філією „Укроборонбуд” ЦСБУ МОУ та ТОВ „Балтеко” про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2).

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України  у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості - відшкодувати вартість того, що одержано. У відповідності до п.5 цієї ж статті суд може застосувати наслідки недійсності  нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи те, що сторони за оскаржуваним договором від 10.05.2006р. за №19\05-06\01 частково  виконали  його умови, за результатом чого склали акт прийому-передачі нерухомого майна, що складає розмір пайової участі (паю) МОУ у даному договорі ,а саме - будівлі типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що розташована за адресою:                          м. Одеса, Італійський бульвар, 1, а також платіжним дорученням №1 від 26.10.2006р. ТОВ „Балтеко” сплатило вартість цього майна –2 800 000 грн., суд вважає за необхідне застосувати двосторонню реституцію, а саме: зобов'язати МОУ повернути ТОВ „Балтеко” отримані кошти у сумі 2 800 000 грн., та зобов'язати ТОВ „Балтеко” повернути МОУ будівлю типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що розташована за адресою:                         м. Одеса, Італійський бульвар, 1  на земельній ділянці площею 0,35 га.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу покласти на відповідачів  відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України.

                            Керуючись ст.ст.44, 49,  82-85 ГПК України, суд -

                                                              ВИРІШИВ:

1.  Позовну заяву Міністерства оборони України –задовольнити.

2. Визнати недійсним договір від 10.05.2006р. за №19\05-06\01, укладений між Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління  (госпрозрахункового)  „Укроборонбуд”  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Балтеко” про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту, шляхом пайової участі сторін на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1 (територія військового містечка №2).

3. Зобов'язати Міністерство оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Балтеко” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 32540017) 2 800 000 грн.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Балтеко” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 32540017) повернути Міністерству оборони України (м. Київ,                         пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) за актом приймання-передачі  об'єкт нерухомого майна: будівлю типографії загальною площею 1968,80 кв.м, що розташована за адресою: м. Одеса, Італійський бульвар, 1  на земельній ділянці площею 0,35 га.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Балтеко” (м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, код 32540017)  на користь Міністерства оборони України (м. Київ,                   пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

6. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (м. Киїів, вул. Артема, 59, код 32200555) на користь Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код 00034022) витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                        

                                                                                                АЛЕНІН О.Ю.

                                                                                                               ЖЕЛЄЗНА С.П.