Ухвала

від 27.09.2022 по справі 912/348/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

27.09.2022 м.Дніпро Справа № 912/348/22

Суддя Центрального апеляційного господарського суду Вечірко І.О. (доповідач)

розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2022р. у справі №912/348/22

за позовом: Кропивницької міської ради, м. Кропивницький

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО", м. Кропивницький

про стягнення 126361,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2022р. у справі №912/348/22 (повний текст складено - 07.06.2022р., суддя - Поліщук Г.Б., м. Кропивницький) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 126361,81 грн. за використання земельної ділянки площею 1,4226 га з кадастровим номером 3510100000:06:054:0072 за відсутності правовстановлюючих документів, а також 2481,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2022р. у справі №912/348/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2022р. апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору в розмірі 3721,50 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2022р. у справі №912/348/22. Апелянт посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18 про те, що юридична особа не позбавлена прав звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору і суд, за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний рахунок відстрочити або розстрочити таку сплату. Вказує на те, що майновий стан ТОВ "АВ і КО" не дає об`єктивної можливості сплатити судовий збір, підтвердженням чого є податкова декларація з податку на прибуток за 2021 рік, фінансова звітність малого підприємства за 2021 та декларація на прибуток та фінансова звітність малого підприємства, отримані товариством протягом І півріччя 2022. З вищевказаних документів вбачається, що матеріальний стан відповідача суттєво погіршився, порівняно з 2021 роком, особливо після введення в Україні військового стану. При цьому, з суми доходу, отриманого у 2022 році, товариство, окрім інших витрат, щомісячно сплачує по 25816,73 грн. на виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області в іншій справі. Відтак, апелянт об`єктивно позбавлений можливості щодо сплати судового збору.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021р. у справі №0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у клопотанні підстави не передбачені вказаною нормою.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010р. у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (п. 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить п. 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

За наведених обставин, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 281 ГПК України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ і КО" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України, та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ.О. Вечірко