Рішення

від 13.09.2022 по справі 906/191/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/191/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шокуров Д.Г. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Компанії "НОКА" Хольцферарбайтунгс ГмбХ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд"

про стягнення 5000 Євро, що еквівалентно 159 888,50 грн

Компанія "НОКА" Хольцферарбайтунгс ГмбХ звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" про стягнення 5 000 Євро, що еквівалентно 159 888,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням з боку відповідача зобов`язання щодо поставки товару, за який позивачем здійснена попередня оплата, в результаті чого виникла заборгованість, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 11.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/191/22 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.05.2022 продовжено строк підготовчого провадження.

28.06.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

13.09.2022 від відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи з метою надання доказів по справі на спростування доводів позивача.

Представник позивача заперечив щодо задоволення заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18.

У своїй заяві відповідач просить відкласти розгляд справи для надання доказів. Однак, враховуючи, що підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті, і у відповідача було достатньо часу для надання доказів, то суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про відкладення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Файнвуд" (продавець/відповідач) виставив компанії "НОКА" Хольцферарбайтунгс ГмбХ (покупець/позивач) рахунок-фактуру №1 від 28.06.2021 на оплату пиломатеріалів соснових вологістю 10-12% загальним об`ємом 70 кубічних метрів на загальну суму 19 600 Євро із попередньою оплатою в сумі 5 000 Євро на умовах поставки FCA - Житомир, шляхом надіслання його з офіційної електронної адреси ТОВ "Файнвуд" на електронну адресу представника покупця.

28.06.2021 покупцем була здійснена попередня оплата товару в сумі 5 000 Євро за платіжними реквізитами, які вказані в рахунку-фактурі№1 від 28.06.2021.

Оскільки строк виконання зобов`язань продавця з поставки товару не було зазначено в рахунку-фактурі №1 від 28.06.2021, покупцем 08.12.2021 на офіційну електронну адресу відповідача була направлена вимога від 07.12.2021 про здійснення поставки товару протягом семиденного строку від дня отримання вимоги.

Також вимога позивача від 07.12.2021 про здійснення поставки товару 08.12.2021 була направлена поштовою службою на юридичну адресу відповідача.

Проте, відповідач в зазначений у вимозі строк товар не поставив.

16.12.2021 позивачем направлена на адресу відповідача претензія про передачу товару, зазначеного у рахунку-фактурі №1 від 28.06.2021, або повернення суми попередньої оплати за товар у розмірі 5 000 Євро.

Також, 22.12.2021 копії вищезазначених вимоги та претензії були направлені на юридичну адресу відповідача цінним листом з описом вкладення.

Однак, відповідач товар позивачу не поставив, кошти не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. ст. 625, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Норма ст. 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною другою статті 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Норми ст. 181 ГК України передбачають можливість укладення господарських договорів як у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, так і у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виставив рахунок на оплату, а позивач сплатив відповідачу зазначену в рахунку суму попередньої оплати у розмірі 5000 Євро з посиланням в призначенні платежу на виставлений рахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що сторони, в порядку ст. 181, 265 Господарського кодексу України та ст. 205, 207, 639 Цивільного кодексу України досягли згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб шляхом направлення рахунку на оплату та безпосередньої часткової оплати позивачем вказаного рахунку. Тобто сторонами вчинено конклюдентні дії, що підтверджують їх волю на укладення договору поставки.

Відтак сторони у належній формі досягли згоди щодо таких істотних умов договору як предмет та ціна.

Щодо строку дії договору суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Про досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору свідчить також зміст претензії позивача від 07.12.2021 з вимогою про поставку товару протягом 7 календарних днів, а також претензії від 16.12.2021 з вимогою негайно передати позивачу товар, або повернути на користь покупця суму попередньої оплати у розмірі 5000 Євро.

Відповідно до приписів ст. 525, 526 ЦК України, з якими кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, договір поставки передбачає виникнення у однієї сторони (продавця/постачальника) зобов`язання з передачі (поставки) у встановлений строк (строки) товару іншій стороні (покупцю), яка в свою чергу зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст.530 ЦК України).

Судом встановлено виконання позивачем, як покупцем, свого обов`язку з перерахування відповідачу, як постачальнику, попередньої оплати за товар на суму 5 000,00 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

В матеріалах справи відсутні належні та достатні докази виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару або повернення суми попередньої оплати після пред`явлення позивачем вимоги.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки відповідачем у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку не спростовано факту невиконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару та повернення коштів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 5 000,00 Євро.

За змістом ст. ст. 192, 524 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони договору в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Вартість договору між сторонами визначена у євро, попередня оплата позивачем здійснена на валютний рахунок відповідача у євро.

У відповідності до постанови Великої Палати Верховного суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц визначено, що суд встановлює, чи визначено зобов`язання в іноземній валюті, чи у гривні з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті. У разі визначення зобов`язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов`язання і в резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

Враховуючи викладене, а також те, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів повернення позивачу коштів перерахованих у якості попередньої оплати за товар, позов підлягає задоволенню на суму 5 000,00 Євро (еквівалент 159 888,50 грн за курсом НБУ станом на 14.02.2022).

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Файнвуд" (10030, Житомирська область, м. Житомир. вул. Хлібна,21, код ЄДРПОУ 41395120) на користь Компанії "НОКА" Хольцферарбайтунгс ГмбХ ( Лангхольтер Вег, 1А, Рамсло-Затерланд, Німеччина, 26683, номер компанії згідно торгового реєстру HRB 151285) - 5 000 Євро, що еквівалентно 159 888,50 грн та 2 481,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.22

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу на адресу представника (рек..)

3- відповідачу (рек.)