Ухвала

від 12.09.2022 по справі 914/2381/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

12.09.2022Справа № 914/2381/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в судовому засіданні справу

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

до Львівської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України

Учасники справи:

від позивача (заявника): Бабкевич П.П., Богомазова І.О.,

від відповідача: Брильовська О.Р.,

від третьої особи-1: Котік О.С.,

від третьої особи-2: Слободян І.Ф.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська облдержадміністрація) про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18 "Про надання у постійне користування земельних ділянок" (далі - розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18/оскаржуване розпорядження).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18.08.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 914/2381/18 скасовані, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2022 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 залишено без змін.

17.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків.

23.06.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2022 відкрито провадження за нововиявленими обставинами за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судове засідання для розгляду заяви призначено на 08.08.2022.

30.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 05.07.2022 вказане клопотання задоволено.

04.07.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

21.07.2022 до суду від третьої особи-1 надійшли пояснення на заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

22.07.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

25.07.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення щодо додаткових пояснень, долучення доказів та заперечення на клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

01.08.2022 до суду від третьої особи-2 надійшли пояснення (заперечення) по суті заяви про перегляд за ново виявленими обставинами рішення суду.

В судове засідання 08.08.2022 з`явилися представники сторін та третіх осіб.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, заслухавши думку учасників справи, ухвалив у задоволенні клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи відмовити за безпідставністю, оскільки розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не передбачає призначення судових експертиз, правом на подання експертного висновку та на заявлення відповідного клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 99 ГПК України учасник справи наділений у ході розгляду спору в позовному провадженні.

Крім того, до додаткових пояснень від 21.07.2022 позивачем долучено додаткові докази по суті заявлених вимог.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника позивача про долучення доказів залишити без розгляду, оскільки вказані докази не є доказами, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, а подання нових доказів по суті спору не допускається.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 12.09.2022.

09.08.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 16.08.2022 вказане клопотання задоволено.

09.08.2022 до суду від третьої особи-2 надійшли пояснення (заперечення) по суті заяви про перегляд за ново виявленими обставинами рішення суду.

В судове засідання 12.09.2022 з`явилися представники сторін та третіх осіб.

В судовому засіданні позивача підтримав вимоги та доводи заяви, просив суд задовольнити її у повному обсязі, а представники відповідача та третіх осіб проти задоволення заяви заперечили, просили відмовити у її задоволенні.

Заслухавши позиції представників учасників справи, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18, суд зазначає таке.

Згідно з поданою заявою, нововиявленою обставиною є встановлення та визнання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21 протиправними дії голови Лисовицької сільської ради та виконкому Лисовицької сільської ради щодо видання довідки №138 від 03.05.2019.

Як зазначає заявник, довідка №138 від 03.05.2019, яка виступила ключовим доказом у справі, визнана в судовому порядку такою, що видана в результаті протиправних дій голови Лисовицької сільської ради та виконкому Лисовицької сільської ради, а тому виступає як недостовірний та недопустимий доказ.

Отож, заявник вважає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 у справі №380/17731/21, яке набрало законної сили, зафіксовано нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду справи, дана обставина не могла бути відома заявнику на час розгляду справи та суттєво вплинула на висновки Господарського суду міста Києва про права позивача при винесені оскаржуваного рішення.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах "Желтяков проти України" № 4994/04 від 09.06.2011).

За приписами частин 1, 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України), рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Суд відзначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: - по-перше, їх існування на час розгляду справи, - по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, - по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: їх наявність на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.

Дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27- 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі Праведная проти Росії від 18.11.2004).

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі 904/8052/16, 12 травня 2020 року у справі № 910/206/17, 20 січня 2020 року у справі № 910/4474/17, від 14.01.2020 у справі № 925/473/17, 13 листопада 2018 року у справі № 903/1297/14.

Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, викладені в іншій справі висновки суду (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановления рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15, від 14.07.2020 у справі № 910/2923/15-г та від 15.01.2020 у справі № 916/24/17.

Як вбачається з матеріалів справи, Львівською облдержадміністрацією 27.06.2018 видано розпорядження № 639/0/5/18 "Про надання в постійне користування земельних ділянок".

Так, згідно з пунктом 1 цього розпорядження затверджено Адміністрації Державної прикордонної служби України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості):

1.1. площею 7,7653 га (кадастровий номер - 4610700000:01:006:0051, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Проліскова, 8, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (для обслуговування будівель санаторію "Моршин-Прикордонник");

1.2 площею 5,1030 (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Згідно з пунктом 2 розпорядження № 639/0/5/18 припинено ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" право користування земельними ділянками, зазначеними у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження.

Надано Адміністрації Державної прикордонної служби України у постійне користування земельні ділянки, зазначені у підпунктах 1.1 і 1.2 цього розпорядження (пункт 3 розпорядження).

Предметом позову у справі № 914/2381/18 є вимога ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської облдержадміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18 з посиланням на положення статей 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, статей 141, 142, 152, 155 Земельного кодексу України, положення Закону України "Про місцеві державні адміністрації" у зв`язку із порушенням прав позивача на користування земельними ділянками, наданими згідно з державним актом на право користування землею, серія Б № 040956 від 1993 року, за відсутності згоди землекористувача на припинення його права, а також з огляду на розташування на земельній ділянці (площею 5,2 га) нерухомого майна позивача, зокрема, човнової станції, доступ до якої наразі обмежено.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні позовних вимог у справі № 914/2381/18, Господарським судом міста Києва у рішенні від 14.04.2021 (залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та постановою Верховного Суду від 24.05.2022) зазначено, що серед наявних у справі доказів відсутні такі, які б повно та достовірно підтверджували наявність нерухомого майна позивача саме на спірних земельних ділянках, а не на будь-яких інших, в тому числі тих, що перебувають у його власності. При цьому, судом першої інстанції враховано положення норм земельного та цивільного законодавства стосовно того, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил. Отже, за висновком місцевого господарського суду, Адміністрація Державної прикордонної служби України має право користуватися земельною ділянкою, розташованою під санаторним корпусом А-7 та частиною ділянки, необхідною для його обслуговування. Водночас, позивач не підтвердив жодним чином, а суд не встановив, що виділені третій особі-1 земельні ділянки, не призначені чи надмірні для обслуговування будівлі, на яку останній набув право власності, враховуючи, що ця будівля - це санаторний корпус, який, згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 826/14557/17, представляє собою цілісний майновий комплекс у сфері надання санаторних послуг.

Як на нововиявлену обставину у вказаній справі заявник посилається на встановлення та визнання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21 протиправними дій голови Лисовицької сільської ради та виконкому Лисовицької сільської ради щодо видання довідки №138 від 03.05.2019.

Підставами для вказаного рішення стало те, що голова Лисовицької сільської ради не наділений повноваженнями виконувати топографо-геодезичні роботи та видавати довідку з інформацією, яка не підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

У зазначеній довідці виконкому Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області від 03.05.2019 № 138 вказаний орган підтвердив, що на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту за адресою вул. Проліскова, 3, знаходиться нежитлова будівля реконструйована човнова станція з кафе-баром, яка згідно з рішенням № 51 від 30.11.2006 виконавчого комітету Лисовицької сільської ради оформлена за ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"; на території земельної ділянки площею 5,103 га за кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 будівлі відсутні.

Суд зазначає, що на вказану довідку Господарський суд міста Києва суд посилався при ухваленні рішення від 14.04.2021 № 914/2381/18 про відмову у позові.

Проте, суд наголошує, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, існування обставин на час розгляду справи, по-друге те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

Однак, за переконанням суду, зазначена заявником обставина не має такої ознаки нововиявленої як істотність, оскільки визнання протиправними дій голови Лисовицької сільської ради та виконкому Лисовицької сільської ради щодо видання довідки №138 від 03.05.2019 на момент вирішення спору та не взяття її до уваги судом в якості доказу не могло призвести до іншого результату судового розгляду.

Так, суд зробив висновок, що нерухоме майно позивача не знаходиться у межах земельної ділянки площею 5,103 га за кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 через відсутність у матеріалах справи жодних доказів протилежного, а довідкою №138 від 03.05.2019 такі висновки суду лише були підтверджені. Цей документ не являвся ключовим доказом встановлення обставини відсутності майна позивача на вказаній земельній ділянці.

Тобто, вказана довідка лише підтвердила відсутність майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" саме у межах земельної ділянки площею 5,103 га за кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, наявність якого на відповідній земельній ділянці позивач і так не довів.

Також, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом у разі виконання вимог процесуального закону (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 905/1502/15).

В контексті наведеного суд зазначає, що 23.05.2022 позивачем було подано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21 до суду касаційної інстанції в межах розгляду справи № 914/238/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 у справі № 914/238/18.

Отже, з огляду на викладене, зазначена заявником обставина не має усіх необхідних ознак нововиявленої в розумінні чинного процесуального закону, а зокрема, істотності для розгляду справи, яка б в установленому порядку спростовувала факти, що були покладені в основу судового рішення у справі № 914/2381/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду; 3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Приймаючи до уваги недоведення відповідачем наявності одночасно всіх трьох умов, які є необхідними для існування нововиявлених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 та залишення в силі цього судового рішення.

Згідно з вимогами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 покладаються на заявника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 233-235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 26.09.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко