Постанова

від 27.03.2023 по справі 914/2381/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 (судді: Козир Т. П. - головуючий, судді - Коробенко Г. П., Чорногуз М. Г.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 (суддя - Трофименко Т. Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі

№ 914/2381/18 за нововиявленими обставинами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

до Львівської обласної державної адміністрації,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Санаторій "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Адміністрація Державної прикордонної служби України,

про визнання незаконним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В:

1. Фабула справи

1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (далі - ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок") звернулося до господарського суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА) про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 "Про надання у постійне користування земельних ділянок" (далі - розпорядження від 27.06.2018 № 639/0/5-18 (оскаржуване розпорядження).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з розпорядженням представника Президента України від 15.12.1992 № 620 зареєстровано положення організації орендарів в смт Моршин Санаторію "Пролісок", а на підставі рішення виконавчого комітету Моршинської селищної ради від 20.07.1993 № 98 Санаторію "Пролісок" видано державний акт на право користування землею від 1993 року серія Б № 040956, зареєстрований у Книзі записів державних актів за № 4.

Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" користується безстроково земельною ділянкою державної власності площею 16,65 га, наданою для оздоровчих цілей.

Згодом Орендне підприємство "Санаторій "Пролісок" відповідно до розпорядження голови Стрийської районної державної адміністрації від 27.12.2002 № 768 було перереєстровано у ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок".

Позивач зазначав про дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, наданої згідно з державним актом, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.06.2007, від 10.05.2013, від 21.03.2017.

Водночас 27.06.2018 Львівською ОДА прийняте оскаржуване розпорядження, яким передано у постійне користування Адміністрації Державної прикордонної служби України земельну ділянку площею 7,7653 га, кадастровий номер 4610700000:01006:0051 (для обслуговування будівель санаторію " Моршин-Прикордонник "), та земельну ділянку площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100 (для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів).

Згідно з пунктом 2 оскаржуваного розпорядження припинено ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" право користування зазначеними земельними ділянками.

Позивач вказував на те, що він як землекористувач не відмовлявся від права користування земельними ділянками, наданими у 1993 році, а тому оспорюваним розпорядженням порушується його право на користування спірними земельними ділянками, право на які було припинено за відсутності згоди землекористувача, а також право користування свердловинами, розташованими на земельній ділянці, визначеної у розпорядженні як земельна ділянка площею 7,7653 га. Крім того, на другій земельній ділянці (площею 5,2 га, право користування якою припинено позивачеві згідно з оспорюваним розпорядженням), розташовано майно позивача, зокрема човнова станція, доступ до якої наразі обмежено.

1.2. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

1.3. Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, виходив з такого:

- Адміністрації Державної прикордонної служби України передано нерухоме майно - нежитлову будівлю санаторного корпусу (літ. "А-7") на вул. Пролісковій, 8, у м. Моршині, Львівської обл. з дотриманням загального принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 у справі № 5015/2805/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2017, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на нерухоме майно: нежитлову будівлю - санаторний корпус з ліжковим фондом 502 ліжка цілорічного використання, літ. "А-7", на вул. Проліскова, 8, у м. Моршині, Львівської обл.; витребувано із незаконного володіння ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" зазначене нерухоме майно;

- належне позивачу на праві власності нерухоме майно, про яке він вказує у позовній заяві, не розміщено на земельних ділянках, право користування якими припинено оспорюваним розпорядженням Львівської ОДА № 639/0/5-18;

- недоведення позивачем порушення його прав у цьому випадку.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2022 касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 - без змін.

2. Підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та короткий зміст судових рішень

2.1. 17.06.2022 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 за нововиявленими обставинами.

Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21 визнано протиправними дії голови Лисовицької сільської ради та виконавчого комітету Лисовицької сільської ради щодо видання довідки від 03.05.2019 № 138, яка була важливим і основним доказом при вирішенні спору у справі № 914/2381/18 (отже, довідка є недостовірним та недопустимим доказом). На думку заявника, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21, яке набрало законної сили, зафіксовано нововиявлену обставину, яка існувала на час розгляду справи № 914/2381/18, однак не була відома заявнику. На думку заявника, вказана вище обставина (визнання протиправними дії голови Лисовицької сільської ради та виконавчого комітету Лисовицької сільської ради щодо видання довідки від 03.05.2019 № 138) істотно впливає на висновки Господарського суду міста Києва щодо прав позивача при ухваленні оскаржуваного рішення у справі № 914/2381/18.

2.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022, у задоволенні заяви ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 залишено в силі.

Судові рішення аргументовано тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 914/2381/18, в якій просить вказані судові акти скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 за нововиявленими обставинами задовольнити. Просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 та ухвалити нове, яким позов ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" задовольнити.

Підставами для скасування судових рішень зазначає існування істотних обставин в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, які не були відомі ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" та не встановлені судом під час розгляду справи по суті. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки обставинам, встановленим у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/1773/21, про те, що сільський голова при видачі довідки від 03.05.2019 № 138 діяв протиправно, оскільки не мав на це відповідних повноважень (видав довідку з інформацією, яка не підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), які є істотними обставинами при вирішенні справи № 914/2381/18. Стверджує про залишення господарськими судами поза увагою належних і допустимих доказів, якими підтверджується факт розташування будівель позивача на оспорюваних земельних ділянках. Посилається на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України у справі № 903/32/15.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Львівська ОДА просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Вказує на таке: позивачу було відомо про рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/1773/21, адже він є стороною у цій справі; в оскаржуваних судових рішеннях була надана оцінка довідці від 03.05.2019 № 138 відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Стверджує про відсутність нововиявлених обставин у цій справі в розумінні пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими з підстав, наведених у цьому запереченні.

16.03.2023 на електронну пошту Верховного Суду від Санаторію "Моршин-прикордонник" Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Оскільки вказаний відзив взагалі не містить підпису особи, яка його подала (документ не підписаний електронним цифровим підписом із застосуванням посиленого сертифіката відкритого ключа та відсутні докази про перевірку електронного цифрового підпису, накладеного на відзив із використанням підсистеми "Електронний суд"), Верховний Суд залишає його без розгляду.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 914/2381/18 в порядку письмового провадження.

06.03.2023 на запит Верховного Суду від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 914/2381/18.

4.2. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права (пункт 1 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, окрім іншого, вимагає, щоб ухвалене судами остаточне рішення не могло бути скасоване.

4.4. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина 1 статті 129-1 Конституції України).

4.5. Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Господарський процесуальний кодекс України, а саме глава 3 розділу IV цього Кодексу, містить норми, які допускають можливість перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Тобто цим Кодексом закріплено інститут нововиявлених обставин.

Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, порядок чого врегульовано статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

За частиною 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України).

Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, визначений у частині 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, ні іншим учасникам господарського процесу; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

Нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (аналогічний висновок міститься у пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 127/10129/17, у пункті 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 зазначено, що не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

У пункті 27 постанови від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, яке переглядається.

4.6. З матеріалів справи вбачається, що як на підставу для перегляду рішення суду першої інстанції від 14.04.2021 за нововиявленими обставини заявник посилається на таке: рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 380/17731/21 визнано протиправними дії голови Лисовицької сільської ради та виконавчого комітету Лисовицької сільської ради щодо видачі довідки від 03.05.2019 № 138; ухвалюючи рішення Львівський окружний адміністративний суд виходив з того, що голова Лисовицької сільської ради не наділений повноваженнями виконувати топографо-геодезичні роботи та видавати довідку з інформацією, яка не підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

У зазначеній довідці від 03.05.2019 № 138 було підтверджено, що на території Лисовицької сільської ради за межами населеного пункту за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька знаходиться нежитлова будівля - реконструйована човнова станція з кафе-баром, яка згідно з рішенням від 30.11.2006 № 51 виконавчого комітету Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області оформлена за ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"; на території земельної ділянки площею 5,103 га за кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 будівлі відсутні (а.с. 84, т. 2).

Перевіривши обґрунтованість наведених заявником доводів щодо наявності/відсутності нововиявлених обставин у цьому випадку, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку, що зазначена заявником обставина - протиправність дій голови Лисовицької сільської ради при видачі довідки від 03.05.2019 № 138 не має такої ознаки нововиявленої обставини, як її істотність відповідно до пункту 1 частини 2 статті 320 Господарського процесуального кодексу України, на що помилково посилається позивач у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; а довідка від 03.05.2019 № 138, видана головою Лисовицької сільської ради поза межами своїх повноважень, є саме доказом у справі у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України.

Істотною обставиною для цієї справи є саме факт наявності або відсутності об`єктів нерухомості позивача на спірній земельній ділянці, який досліджувався судами на підставі всіх наявних у матеріалах справи доказів відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами попередніх інстанцій була надана оцінка вказаній довідці з урахуванням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а не вирішено спір лише згідно з цим документом.

Крім того, обставина наявності чи відсутності на спірній земельній ділянці нерухомого майна позивача беззаперечно має не лише істотне значення для правильного вирішення спору, а й достеменно повинна була бути відома заявнику - позивачу на час звернення до суду і вирішення спору по суті та з урахуванням принципу змагальності і рівності сторін, закріплених у статтях 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, мала доводитись ним на підставі належних і допустимих доказів за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивач обґрунтовує відповідну заяву не існуванням нововиявленої обставини у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а фактично посилається на переоцінку доказів (довідки від 03.05.2019 № 138), що не є нововиявленою обставиною згідно із частиною 4 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Верховний Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 за нововиявленими обставинами, яке залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

4.7. Щодо посилань скаржника на висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України у справі № 903/32/15, то необхідно зазначити, що згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, а не постановах Вищого господарського суду України. Постанови Вищого господарського суду України не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника щодо наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не можуть бути підставою для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони не спростовують установленого судами та ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

5.3. Ураховуючи викладене, беручи до уваги обставини, встановлені судами, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржених судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування постанови та ухвали, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 у справі № 914/2381/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік