Ухвала

від 26.09.2022 по справі 916/2465/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" вересня 2022 р. Справа № 916/2465/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. 2-823/22 від 23.09.2022) Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову, у справі

за позовом: Заступника керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар-2020, м. Одеса,

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дар-2020, в якій просить:

- Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Зеленогірської селищної ради Одеської області від 09.06.2020, індексний номер рішення: 52570275, яким видалено опис площі об`єкта 287,6 м2 та додано наступний опис: літ. "А" - будівля загальною площею 276,3 м2, літ "Б" - прибудова загальною площею 126,8 м2;

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дар-2020" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом проведення відповідної перебудови об`єкту та приведення його у стан, який передував реконструкції та відображений у технічному паспорті від 23.12.2018, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт партнер";

- Стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір на розрахунковий рахунок Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (неприбуткова організація); адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172;код класифікації доходів бюджету 22030101.

Разом з позовною заявою Заступник керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов наступним шляхом:

- Накласти арешт об`єкт нежитлової нерухомості, під літ. "А" будівля загальною площею 246,3 м2, літ "Б" прибудова, загальною площею 126,8 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, Бульвар десантний, буд.1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1966113251101).

В обґрунтування вказаної заяви прокурор посилається на ті обставини, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення до нього позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Також, прокурор зазначає, що підставою для звернення прокурора з позовом до суду і заявою про його забезпечення є самовільне будівництво нежитлової будівлі та неправомірне оформлення права власності на нього відповідача.

Як вказує прокурор, згідно з інформацією, отриманою від компетентних органів, ТОВ "Дар-2020" самочинно, без будь-яких дозвільних документів, та у порушення обмежень стосовно використання земельної ділянки, проведено реконструкцію нежитлової будівлі, за результатами якої її площа збільшилась на 115,5 м2. Крім того, державна реєстрація зміни площі будівлі з 287,6 м2 до 403,1 м2 відбулась за відсутності документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також на підставі технічного паспорту від 17.05.2020, виданого ТОВ "Експерт Партнер, акту приймання-передачі нерухомого майна від 14.11.2019 (без номеру), укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Дар-2020, довідки від 17.05.2020 №02-17, виданої ТОВ "Експерт Партнер", тобто в порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Застосування судом такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно відповідача не призведе до перешкоджання господарській діяльності ТОВ "Дар-2020", а з іншої сторони - зможе забезпечити виконання рішення суду у випадку задоволення позовної заяви.

Прокурор вказує, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду верховного суду від 23.06.2018 № 916/2026/17).

Також прокурором було зазначено, що в даному випадку застосування зустрічного забезпечення позову не потрібно.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що заява прокурора про забезпечення позову, не містить доказів, які б дійсно свідчили про ґрунтовне підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на неможливість або утруднення виконання рішення в цій справі у разі задоволення позову.

Отже, здійснивши оцінку доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих мотивів з посиланням на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову, які прокурор просить суд застосувати, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду. При цьому, припущення прокурора, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Прокурором в заяві не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У цій частині суд звертається до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 27.01.2021 у справі № 910/3480/20, від 16.03.2021 у справі № 921/302/20, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову Заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Заступнику керівника Суворовської окружної прокуратури м. Одеси у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-823/22 від 23.09.2022) у справі № 916/2465/22.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 26.09.2022.

Суддя Нікітенко Сергій Валерійович