Ухвала

від 22.09.2022 по справі 308/12527/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12527/21

1-кс/308/3447/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2022 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Ужгород клопотання заявника ТОВ «Мерсі Фарм» в особі представника адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна ( у порядку ст. 174 КПК України),-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ТОВ «МерсіФарм» в особі представника адвоката ОСОБА_3 , звернувся до слідчого Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту майна ( у порядку ст. 174 КПК України).

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що 27 вересня 2021 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 розглянуто клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000514 від 10.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

За наслідками розгляду такого клопотання винесено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та накладено арешт на майно ТОВ «Мерсі Фарм», зокрема трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 на трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний помер НОМЕР_1 (копія свідоцтва про реєстрацію машини та ухвала про арешт додається).

Постановою про закриття кримінального провадження від 21.12.2021 року, винесену старшим слідчим СВ відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНИ в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000514 від 10.09.2021 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (копія настанови додається).

Проте, як вказано у клопотанні, арешт, який був накладний на трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво- про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 на трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 не скасовано.

При обґрунтуванні клопотання, заявник посилається на положення ст.2, п. 9 ч. 1 ст. 7 та ст. 16 , абз. 2 ч. 1, ч.2 ст. 174 КПК України, ст. 41 Конституції України, КПК України.

Так, враховуючи, що кримінальне провадження закрите, заявник зазначає, що необхідності у продовженні застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна немає, що обумовлює скасування арешту майна у даному кримінальному провадженні та на підставі ст. 174 КПК України, просить: скасувати арешт, накладений на майно ТОВ «Мерсі Фарм» ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 від 27 вересня 2021 р. у справі № 308/12527/21 (провадження 1-кс/З08/4130/21) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000514 від 10.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 на трактор колісний марки «Беларус - 1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Слідчий, за клопотанням якого накладено арешт та прокурор у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень на адресу суду не надходило.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, позов заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить задоволити.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

З матеріалів клопотання встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року задоволено клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні під № 12021071170000514, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, про арешт майна. Накладено арешт на вилучені в ході проведення огляду дорожньо-транспортної пригоди речі з метою збереження їх в якості речових доказів, а саме: трактор колісний марки «Беларус-1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 трактор колісний марки «Беларус-1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів клопотання встановлено, що трактор колісний марки «Беларус-1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 на трактор колісний марки «Беларус-1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ТОВ «Мерсі Фарм».

Згідно ухвали про накладення арешту на майно, такий було накладено з метою збереження речових доказів.

Разом із тим, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 21.12.2021 року, винесену старшим слідчим СВ відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНИ в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000514 від 10.09.2021 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (копія настанови додана до матеріалів клопотання).

Згідно зі ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Цією ж статтею визначено, що власнику або іншому володільцю майна, які не були присутні при розгляді питання про його арешт, гарантовано право ініціювати скасування відповідного заходу перед слідчим суддею або судом (у разі здійснення судового розгляду справи по суті), якщо в подальшому у застосуванні арешту відпала потреба або його було накладено необґрунтовано. Обмежень щодо стадії процесу, на якій може бути заявлено відповідне клопотання, норми кримінального процесуального закону не містять.

Способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття процесуального рішення про скасування арешту майна чинним КПК прямо не передбачено.

Тобто у зв`язку із закриттям кримінального провадження, коли будь-які законні підстави для арешту майна відпали, продовження дії цього заходу є свавільним втручанням у право власності особи, яке є об`єктом охорони за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. В означеній ситуації в силу положень статті 13 Конвенції держава зобов`язана забезпечити особі можливість ефективного юридичного захисту порушеного права.

Оскільки арешт майна було накладено у межах кримінальної справи за процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом, спір про право власності на майно між суб`єктами цивільних правовідносин відсутній, питання про скасування арешту підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.

У порядку, визначеному КПК України, в умовах відсутності в цьому Кодексі спеціальних норм, які б регламентували прийняття окремого рішення про скасування арешту майна після закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні слідчим за правилами КПК України, підлягають застосуванню передбачені частиною першою статті 7, статтями 16, 24 цього Кодексу загальні засади кримінального провадження недоторканність права власності й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій або бездіяльності, в тому числі, слідчого, прокурора.

Оскільки кримінальне провадження закрито слідчим під час досудового розслідування, здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Так як прямих заборон ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна у відповідній ситуації і прийняття ним такого рішення закон не встановлює, то питання про скасування арешту майна може бути вирішено слідчим суддею за клопотанням власника або іншого володільця майна в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.

Згідно ч.1ст.100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків передбачених статтями160-166,170-174цьогоКодексу.

Статтею 41 Конституції України, а також статтею 16 КПК України передбачені права, які регулюють право власності та захист права власності державою, у статті 1 протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 317ЦК України зміст права власності включає в себе права володіння, користування та розпорядження власником своїм майном. Під володінням розуміється юридична можливість особи впливу на річ, фактичне панування особи над річчю. Користування полягає у наявності у особи можливості видобувати споживчі властивості речі. Право розпорядження полягає у юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

Доказів, які б на теперішній час свідчили про потреби досудового розслідування на такий ступінь втручання у право власності заявника слідчому судді не представлено, а накладений арешт, з урахуванням тривалого часу проведення досудового розслідування, відсутності відомостей про пред`явлення будь-кому підозри, перебування транспортного засобу на стоянці, свідчать про порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження заявника у праві його власності та завдань кримінального провадження, розслідування якого триває значний час.

На час розгляду скарги, органом досудового розслідування не було надано достатніх та належних доказів для безспірного висновку про наявність підстав, які б виправдали тривале тримання належного власнику майна під арештом, що прямо не узгоджується із положеннями ст. 28 КПК України та призводить до порушення принципу правової визначеності, у зв`язку з чим суттєво впливає на права власника щодо користування своїм майном.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним. Тобто у разі, коли на об`єкт нерухомого майна заявляють права інші суб`єкти цивільних правовідносин.

У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Порядок накладання арешту на майно та скасування арешту врегульовано ст.ст. 170-174 КПК України.

Згідно з вимогами частини першої статті 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження ? судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації (частина 3 статті 174 КПК).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України).

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Отже, у чинному КПК України законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна.

Також, відсутня заборона у вчиненні процесуальних дій з розгляду питань, які мали бути вирішені, але залишилися не вирішеними на етапі досудового провадження, закриття чи розгляду справи. Тобто помилки і недоліки, допущені у кримінальному провадженні, повинні виправлятися за тими ж правилами, тобто за правилами КПК України.

Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлюється статтею 174 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першоїстатті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті173і174цьогоКодексу). Крім того, уКПК України 2012 рокунемає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цьогоКодексу

З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді заКПК України 2012 рокунакладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другоюстатті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченомуКПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Беручи до уваги те, що арешт був накладений в рамках кримінального провадження № 12021071170000514 від 10.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке на сьогоднішній день закрито слідчим, арешт на майно було накладено ухвалою слідчого судді на стадії досудового розслідування, провадження припинено на стадії досудового розслідування, слідчий суддя доходить переконання, що відпала потреба у застосуванні цього заходу, а подальше існування такого обмежує право власності особи на мирне володіння належним майном, а тому накладений арешт на транспортний засіб підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.167,174,309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ТОВ «МерсіФарм» в особі, адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна ( у порядку ст. 174 КПК України) - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на майно ТОВ «Мерсі Фарм» ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 р. у справі № 308/12527/21 (провадження 1- кс/308/4130/21) у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000514 від 10.09.2021 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме трактор колісний марки «Беларус - 1221.2» 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 на трактор колісний марки «Беларус - 1221.2», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1