Рішення

від 05.09.2006 по справі 4/1185-21/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/1185-21/155

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

05.09.06                                                                                           Справа№ 4/1185-21/155

За позовом:         Виробничо-комерційна фірма ТзОВ “Агроконтракт”, м.Нововолинськ

до відповідача:  ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль

про стягнення    55132,60грн.

                                                                                           Суддя  Масловська Л.З.

  Представники:

  від позивача     -   Гадун О.М.-юрисконсульт

  від відповідача -   Марініч О.В.- юрисконсульт

  Права та обов”язки представникам сторін роз”яснені у відповідності до вимог ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Виробничо-комерційною фірмою ТзОВ “Агроконтракт”, м.Нововолинськ до ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль про стягнення  55132,60грн. заборгованості.

Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалами суду.

Представник позивача в судове засідання подав заяву №17/08 від 07.08.06р. про збільшення позовних вимог на суму 53235,86грн. В судове засідання від 05.09.06р. позивач подав заяву про відмову від заяви про збільшення позовних вимог, в решті позовних вимог просить задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання подав відзив №4/685 від 03.08.06року, яким проти позовних вимог заперечує, у зв”язку з тим, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст.75 ГПК України спір розглядається по наявних в справі матеріалах.

Розглянувши  матеріали  справи  та заслухавши представників сторін, суд встановив.

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 24.12.02р. №751 “Про реорганізацію ВАТ ДАК “Львівугілля” і наказу №239 від 24.12.2002р. ВАТ ДАК “Львіввугілля” є правонаступником ДВАТ шахта “Степова”.

Згідно наказу по ДП “Львіввугілля” від 12.02.03р. №1 “Про створення структурних підрозділів в системі ДП “Львіввугілля”, шахта “Степова” на даний час є його структурним підрозділом без статусу юридичної особи.

Між сторонами ВК фірма ТзОВ “Агроконтракт” та шахтою “Степова” (ДП “Львіввугілля”) існували договірні відносини.

У відповідності до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням укладення договору є волевиявлення сторін (надання та прийняття товару, послуг).

У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

           Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі (усній), він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином договір між сторонами укладений в усній формі та по своїй правовій природі містить ознаки договорів поставки,  та по якому сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов відповідно до вимог ст.638 ЦК України.

          Враховуючи, що сторони досягли згоди по основних істотних умовах та формі договору, суд застосовує до сторін  наслідки договірних зобов"язань та дає оцінку поданих сторонами доказів в сукупності відповідно до ст.43 ГПК України.

          У відповідності до умов договору (усних домовленостей які досягнуті сторонами) відповідач взяв на себе зобов”язання прийняти та оплатити товар, а позивач передати у власність відповідачу товар, по кількості та якості.

          За час існування господарських відносин відповідач заборгував позивачу 91635,69грн., що підтверджено актом звірки станом на 01.05.03р. В погашення заборгованості відповідач по акту приймання-передачі від 27.05.03року передав позивачу векселі на загальну суму 56641,76грн., тому сума заборгованості на даний час становить 34993,93грн., що підтверджено матеріалами справи (накладні №№286,176 відповідно від 02.10.01р., 23.10.01р., довіреності  серії ЛАА №112867, 113006 від 02.10.01р, 23.10.01р.).

          Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що позивачем пропущений строк позовної давності.

          Суд погодитися з такими запереченнями не може, оскільки сторонами термін виконання зобов”язання по оплаті отриманого товару  визначений не був.     

           Виходячи з принципів належного виконання зобов"язання, позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу 02.12.2005року.  в порядку ст.530 ЦК України.

          Крім того, у відповідності до вимог ст.264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов”язку. В даному випадку відповідач вчинив таку дію, передавши позивачу в рахунок погашення заборгованості векселі на загальну суму 56641,76грн.

           У відповідності до ст.526 ЦК України зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3333,53грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання. У відповідності до вимог ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі, правочин вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Враховуючи наведене та усні домовленості сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

          Крім того позивач у відповідності до вимог ст.625 ЦК України обрахував суму основного боргу з врахуванням інфляційних втрат в сумі 13717,02грн. та нарахував 3% річних за користування чужими коштами в сумі 3088,12грн. Враховуючи, що право на стягнення у позивача виникло тільки після заявлення претензії (ст.530 ЦК України) до задоволення підлягає 1272,71грн. інфляційних та 462,25грн. 3% річних.   

           Підстави виникнення зобов”язань (цивільних прав та обов"язків) встановлені  ст.11 ЦК України, зокрема з договорів (даний випадок), тобто носять диспозитивний характер.  Це полягає у обов”язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов”язання визначені умовами цього договору.

           Суд зазначає, що відповідачем належним чином договірні зобов”язання не виконано, а саме проведено лише часткову оплату за отриманий товар.

            За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення зобов"язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми основного боргу 34993,93грн. та штрафних санкцій 1734,96грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

            В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст.49 ГПК України).

Керуючись  ст.ст.264,526,530,625,638,639 ЦК України, ст.ст.35,43,49,82,84,85  ГПК України, суд -  

                                                      ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького,26 (р/р 20628301401474 у відділенні Промінвестбанку м.Червоноград, МФО 325376, ЗКПО 32323256) на користь виробничо-комерційна фірма ТзОВ “Агроконтракт”, м.Нововолинськ, вул.Шахтарська, 45а (р/р 26005301236 в ВОБ 6519 м.Нововолинськ, МФО 303321, ЗКПО 20138769) –34993,93грн. основного боргу, 462,25грн. 3% річних, 1272,71грн. інфляційних, 363,66грн. держмита та 77,88 грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

        Наказ видати.

          3.    В решті позовних вимог слід відмовити.

Суддя                                                                                                       Масловська Л.З.