Постанова

від 14.11.2006 по справі 4/1185-21/155

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/1185-21/155

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

14.11.06                                                                                           Справа  № 4/1185-21/155

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  М.В.Юркевича

суддів                           -  М.І.Городечна

                                         В.Л.Кузь

Розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу шахта «Степова»с. Глухів, Сокальського району, Львівської області

на рішення господарського  суду Львівської області від 05.09.2006 року    

у справі № 4/1185-21/155

за позовом: ТОВ ВКФ «Агроконтракт»м. Нововолинськ

до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу шахта «Степова»с. Глухів, Сокальського району, Львівської області

про стягнення 55 132,60 грн.  

З участю представників :

Від позивача –Гадун О.М. –представник  

Від відповідача –Мариніч О.В. –ю/т.

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.09.2006 року у справі №4/1185-21/155 частково задоволено позов ТОВ ВКФ «Агроконтракт»м. Нововолинськ, стягнувши ДП «Львіввугілля»м. Сокаль 34 993, 93 грн. основного боргу, 462,25 грн. –3% річних, 1 272, 71 грн. інфляційних, 363,66 грн. держмита та 77,88 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ДП «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу шахта «Степова»не погоджується з даним рішенням, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з огляду на наступні обстави та підстави:

- Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення  не прийнято до уваги того, що позивач звернувся в суд з позовною заявою після спливу строку позовної давності. Поставка товару здійснювалась позивачем згідно накладної № 98 від 13.09.2001 року на загальну суму 91 635,69 грн. З претензією про стягнення суми заборгованості позивач звернувся 25.11.2005 року;

- Посилання позивача на акт звірки розрахунків безпідставне, так як акт звірки є тільки документом, згідно якого бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договорами, накладними тощо.    

          Про час і місце розгляду справи сторони повідомленні ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.09.2006 року, направленою рекомендованою кореспонденцією.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними в матеріалах справи

доказами з'ясовано:

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем існували господарські правовідносини.

За час існування між сторонами господарських взаємовідносин відповідач заборгував позивачу згідно акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2005 року кошти в сумі 91 635,69 грн. (а.с. 11). Даний акт взаєморозрахунків підписаний головними бухгалтерами підприємств та завірений печатками з обох сторін.

В погашення заборгованості відповідачем згідно акту приймання-передачі від 27.05.2003 року передав позивачу векселі на загальну суму 56 641,76 грн. (а.с. 14). Сторонами по даній справі був підписаний наступний акт взаєморозрахунків, згідно якого, станом на 01.02.2005 року заборгованість відповідача перед позивачем склала в сумі 34 993, 93 грн. Даний акт скріплений підписами та печатками з обох сторін (а.с. 15).

02.12.2005 року позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення суми заборгованості за отриманий товар в сумі 34 993,93 грн. (а.с. 12). Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем останній підтверджує накладною № 286 від 02.10.2001 року на відпуск товару, довіреністю ЛАА № 112867, накладною № 176 від 23.10.2001 року, довіреністю ЛАА 113006 (а.с. 7-11).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач грошових зобов'язань належним чином не виконав, заборгованість за отриманий товар не погасив, що стало підставою для звернення позивача до суду про примусове стягнення заборгованості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Згідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Стаття 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній (усній) формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В основу доводів апеляційної скарги, незаперечуючи факт наявності заборгованості, скаржником покладено твердження про те, що позивач звернувся в суд з позовною заявою після спливу строку позовної давності. Суд першої інстанції, проаналізувавши позицію відповідача,  дав правильну оцінку цим спірним правовідносинам, поклавши в основу свого висновку ту обставину, що строк виконання грошового зобов'язання по оплаті товару сторонами був не встановлений. У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. А час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається із наявних матеріалів у справі, зокрема акту звірки від 01.05.2003 року, претензії від 02.12.2005 року відповідач свою заборгованість, виходячи із змісту п. 2 ст. 530 ЦК України, не погасив.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені апеляційної скарги Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу шахта «Степова»с. Глухів, Сокальського району, Львівської області відмовити.

2. Рішення  господарського суду Львівської області від 05.09.2006 року по справі №4/1185-21/155 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи  № 4/1185-21/155  повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                     М.В.Юркевич

Суддя                                                                             М.І.Городечна

Суддя                                                                              В.Л.Кузь