Ухвала

від 27.09.2022 по справі 753/20852/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20852/21

провадження № 2/753/834/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2022 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участі секретаря судових засідань Лісовської О.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду за адресою: вул. О. Кошиця, 5а питання щодо передачі за підсудністю цивільної справи № 753/20852/21 за позовом ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради , ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є племінником ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останнього була відкрита спадщина, яку позивач прийняв. Однак йому стало відомо, що заяву на прийняття спадщини також подав невідомий йому ОСОБА_4 , на чиє ім`я померлий дядько склав заповіт. Заперечуючи факт підписання даного заповіту своїм дядьком, ОСОБА_3 звертається до суду з позовною заявою про визнання заповіту недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2021 року цивільну справу № 753/20852/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 18 жовтня 2021 року.

02 листопада 2021 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача-2.

Ухвалою суду від 04 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено слухати справу в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання на 12 січня 2022 року.

16 грудня 2021 року до суду від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву( вх. № 88351).

28 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на вищезгаданий відзив відповідача (вх. № 90273).

10 січня 2022 року від відповідача Згурівської селищної ради надійшло клопотання (вх. № 1022) про розгляд справи за відсутності їхнього представника, окрім того в даному клопотанні зазначено, що позовні вимоги відповідач - визнає та розуміє наслідки визнання позовних вимог.

Ухвалою суду від 12 січня 2022 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від Згурівської селищної ради: довідку про вчинення нотаріальної дії про посвідчення секретарем Безуглівської сільської ради заповіту від імені ОСОБА_5 10 листопада 2020 року за реєстровим номером 9; за наявності можливості - засвідчену належним чином копію реєстру для реєстрації нотаріальних дій Безуглівської сільської ради за 10 листопада 2020 року; належним чином завірені копії матеріалів справи, яка формувалась при посвідченні заповіту секретарем Безугліської сільської ради Горб Світланою Іванівною 10 листопада 2020 року за № 9, згідно змісту якого ОСОБА_5 усе своє майно, де б воно не знаходилось та з чого не складалося, заповідав ОСОБА_4 .

19 січня 2022 року до суду від відповідача 1 - ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №3831).

22 лютого 2022 року на виконання ухвали суду від 12 січня 2022 року, відповідачем 2 -Згурівською селищною радою на адресу суду було надіслано витребувані докази: копію реєстру для реєстра нотаріальних дій Безуглівської сільської ради за 10 листопада 200 року, копію заповіту від 10 листопада 2020 року за №9 посвідчений секретарем Безуглівської сільської ради Горб С.І., згідно змісту якого ОСОБА_5 заповідав усе майно ОСОБА_4 , копію рішення Безуглівської сільської ради про призначення відповідального за вчинення нотаріальних дій ОСОБА_6 секретаря сільської ради.

Підготовче засідання 2 березня 2022 року не відбулось оскільки, відповідно до розпорядження голови Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2022 року № 2-вс у зв`язку з введенням на території України 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, з метою збереження життя та здоров`я працівників суду та відвідувачів оголошено здійснення розгляду лише кримінальних проваджень, у яких особи тримаються під вартою та у разі наявності клопотань, що потребують невідкладного розгляду, а також припинено пропуск до приміщення суду усіх відвідувачів, окрім учасників судового процесу за заявами та клопотаннями, що потребують невідкладного розгляду. Згодом підготовче засідання було призначено на 31 травня 2022 року.

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року було задоволено клопотання представника позивача про повторне витребування від Згурівської селищної ради доказів. Підготовче засідання було відкладено на 14 липня 2022 року.

28 червня 2022 року від Згурівської селищної ради на виконання вищевказаної ухвали надійшов лист, в якому зазначено, що надати витребувані в ухвалі суду документи не виявляється можливим, враховуючи те, що вони були вилучені на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні.

12 липня 2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання призначене на 14 липня 2022 року було відкладено на 09 серпня 2022 року за клопотанням відповідача, та у зв`язку з тим, що останнім не отримано доказів, долучених позивачем до матеріалів справи 12 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 9 серпня 2022 року витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець Н.В. копію спадкової справи № 67751795, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

12 вересня 2022 року на виконання вимог ухвали суду надійшла копія спадкової справи № 67751795, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

У судове засідання 27 вересня 2022 року з`явився представник позивача та представник відповідача. Судом з`ясовувалась думка учасників справи щодо передачі цивільної справи за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області, оскільки як вбачається з матеріалів спадкової справи більша частина нерухомого майна спадкодавця знаходиться в Броварському районі Київської області.

Представник позивача заперечував проти передачі справи за підсудність, вказав, що у спорах про визнання заповіту недійсним застосовуються загальні правила підсудності. Надав суду письмові заперечення.

Представник відповідача залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Вивчивши матеріали цивільної справи та матеріали спадкової справи, заслухавши думку учасників справи, суд приходить до висновку, що справу слід передати за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області з наступних підстав.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у частині першій статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (п.24 рішення від 20.07.2006; заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Як зауважує Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 21.10.2010 у справі «Дія 97» проти України», процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності; учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (заява №19164/04, § 47).

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із позовом про визнання заповіту, складеного на користь відповідача, недійсним. Відповідно до копії заповіту від 10 листопада 2020 року спадкодавець заповів відповідачу все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і все те, що йому належатиме на день смерті.

Як вбачається з копії спадкової справи спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 ; гаражного боксу за адресою: АДРЕСА_2 ; грошових коштів на рахунках банків, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки кадастровий номер 3221284401:01:052:0030 за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки кадастровий номер 3221284401:01:052:0046 за адресою: Київська обл, Броварський р-н, с. Красилівка; земельної ділянки кадастровий номер 3221284401:01:052:0008 за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки кадастровий номер 3221284401:01:052:0029 за адресою: АДРЕСА_3 ; два автомобілі марки Mercedes-Benz.

Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт - це розпорядження особи (заповідача) щодо належного їй майна, майнових прав і обов`язків на випадок своєї смерті, складене у встановленому законом порядку.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином. Як правочин він має відповідати всім вимогам, що звичайно пред`являються до правочинів відповідно до цивільного законодавства. Його значення полягає в тому, щоб визначити порядок переходу усього майна, майнових прав і обов`язків до певних осіб, якого будуть дотримуватися після смерті заповідача.

Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна (заповіту) та застосування наслідків недійсності пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Так, відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 489/2055/19 Верховний Суд зазначив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 провадження № 12-73гс20 висловила наступні правові позиції:

«7.15. Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або його основної частини.

7.16. Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).

7.22. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

7.23. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

7.24. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

7.25. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

Частина перша статті 30 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина перша статті 378 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (стаття 32 ЦПК України).

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу, в тому числі із приводу нерухомого майна, враховуючи те, що за результатами вирішення вказаного спору буде визначено права спадкоємця на таке нерухоме майно (право власності на нього), на дану категорію справ поширюється дія правила про виключну підсудність, підстави для застосування правил підсудності справ за місцем проживання відповідача, визначені статтею 27 ЦПК України, - відсутні, а відтак дана справа не підсудна Дарницькому районному суду міста Києва.

Оскільки місцезнаходження більшої частини спірного нерухомого майна є Київська обл, Броварський р-н, с. Красилівка, то, керуючись пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, матеріали цивільної справи №753/20852/21 слід передати на розгляд Броварського міськрайонного суду Київської області.

Керуючись статтями 27, 31, 187, 260, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

цивільну справу № 753/20852/21 за позовом ОСОБА_3 до Згурівської селищної ради, ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним передати на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.В. Шаповалова