Постанова

від 22.09.2022 по справі 711/9465/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1192/22Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/9465/19 Категорія: 305010900 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

За участі секретаря Чуйко А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2022 року, постановлене під головуванням судді Казидуб О.Г. у залі № 4 Придніпровського районного суду м. Черкаси 09.06.2022 року о 11 год. 55 хв., повний текст рішення складений 22.06.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

03.12.2019року ОСОБА_1 звернувсявсуд зпозовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказує, що 07.02.2018 року близько 08 год. в м. Черкаси на перехресті вулиць Подолинського та Надпільної водій автомобіля CITRОЕN С1 д. н. з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не впевнився в безпечності дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем TOYOTA VENZA д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 2.3 «б», п. 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП України.

Внаслідок дорожньо транспортної пригоди водії автомобілів отримали тілесні ушкодження, а автомобілі відповідно механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля TOYOTA VENZA д. н. з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2019 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2019 року, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля CITRОЕN С1 д. н. з. НОМЕР_1 застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» за полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0545689 від 06 липня 2017 року.

Згідно п. 6 Полісу страхувальником (власником) вказаного автомобіля є - ОСОБА_2 . Страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, згідно Полісу, складає 100 000 грн.

Відповідно висновку за результатами експертного товарознавчого дослідження № 027/19 від 26.01.2019 року, складеного судовим експертом Кипа С.М., вартість матеріальних збитків, заподіяних при дорожньо транспортній пригоді 07.02.2018 року власнику автомобіля TOYOTA VENZA д. н. з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 склала 532 137,34 грн.

09.01.2019 року позивач ОСОБА_1 направив до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» заяву щодо відшкодування шкоди, на підставі якої йому було виплачено 100 000 грн.

Таким чином, ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» виплатила ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, яка є не достатньою, як вважає ОСОБА_1 для відновлення порушених прав позивача, а саме : компенсації матеріальних збитків, заподіяних при дорожньо транспортній пригоді 07.02.2018 року в сумі 532 137,34 грн.

Позивач ОСОБА_1 вказує у позовній заяві, що для повного відновлення порушених прав за ним закріплено право на отримання різниці за рахунок відповідача, між сумою страхової виплати і фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля (спричиненої шкоди), яка становить 432 137,34 грн. (532 137,34 грн. - 100 000 грн.).

Позивач посилається в позові, що він був змушений звернутися до судового експерта, без висновку якого не міг реалізувати своє право на компенсацію матеріальної шкоди, оскільки розмір шкоди не був встановлений, а тому у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_3 вартості оплати проведеного експертного авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2500 грн., що підтверджується квитанцією № 027/19 від 26.01.2019 року.

Також позивач ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок дорожньо транспортної пригоди 07.02.2018 року йому було спричинено легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 02-01/492 від 18.04.2018 року. У зв?язку із отриманими легкими тілесними ушкодженнями він поніс витрати на лікування, а саме : на придбання ліків в сумі 5020,82 грн., що підтверджується відповідними чеками про придбання ліків.

Внаслідок дорожньо траноспортної пригоди 07.02.2018 року позивачу ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка полягає в спричиненні психологічних страждань, фізичного болю, негативного впливу на стан здоров?я, порушення звичайного способу життя, яку позивач оцінює в розмірі 20000 грн.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов?язані солідарно відшкодувати ОСОБА_1 : - суму компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, необхідну для відновлення порушених прав позивача в розмірі 432137,34 грн.; - вартість оплаченого експертного авто-товарознавчого дослідження в розмірі 2500, 00 грн.; - витрати на придбання ліків в сумі 5020,82 грн., а всього 439658,16 грн.

Також позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» зобов?язані відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., з яких: ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» - 5 000 грн. в якості 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров?ю, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 15 000 грн., що становить різницю між загальним розміром моральної шкоди та страховою виплатою, яку зобов?язане здійснити ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» (20 000 - (100 000 х 5%)).

На підставівикладеного позивач ОСОБА_1 просив суд:стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму компенсаціїзбитку,що перевищуємежі страховоївиплати,в розмірі432137,34грн.Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витратинапроведення експертногоавто-товарознавчогодослідженняврозмірі 2500, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витратина придбанняліківвсумі 5020,82 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати в розмірі 125183,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. В решті позову відмовлено.

Компенсовано за рахунок держави на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 574 грн.79 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є таким, що не відповідає вимогам процесуального права, а тому підлягає до скасування з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунки експертизи, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , майже повністю збігалися з розрахунками матеріальних збитків, зазначеними в експертизі, яка проводилася на підставі ухвали суду в даній справі.

Скаржник вважає, що суд безпідставно відхилив вище вказані висновки експертизи, надавши перевагу Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 21552 від 31.01.2019 року, відповідно до якого розмір, спричиненої ОСОБА_1 матеріальної шкоди становив лише 225183,34 грн., тобто майже у два рази менше, ніж аналогічні розрахунки у експертних висновках № 027/19 та № 1596.

ОСОБА_1 посилається, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/492 від 18.04.2018 року, довідки з історії хвороби від 07.02.2018 року, виданої травмпунктом Міської лікарні № 3 м. Черкаси, на тілі ОСОБА_1 у зв`язку із дорожньо транспортною пригодою були зафіксовані наступні ушкодження: забій у вигляді поверхневої рани лобової ділянки праворуч; забій правого колінного суглобу; ЗЧМТ; струс головного мозку; забій шийного відділу хребта.

Таким чином, скаржник зазначає в апеляційній скарзі, що всупереч наявним в матеріалах справи доказам на підтвердження шкоди, завданої здоров`ю позивача з вини ОСОБА_3 , районний суд вирішив взагалі не покладати на відповідачів жодних, понесених ОСОБА_1 витрат на відновлення свого здоров`я.

Скаржник ОСОБА_1 вказує, що, на його думку, суд безпідставно зменшив заявлений позивачем до відшкодування розмір моральної шкоди з 20000 грн. до 10000 грн., тому просить стягнути саме 20000 гривень моральної шкоди з відповідачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.06.2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Український страховий стандарт» задовольнити в повному обсязі.

29 серпня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвоката Захарченко Н.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві представник відповідачів вказує, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.06.2022 року у справі № 711/9465/19 є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування відповідачі не вбачають.

Твердження скаржника щодо незаконності оскаржуваного рішення суду є безпідставними та необґрунтованими. Сторона відповідачів погоджується із висновками суду щодо взяття за основу Звіту № 2152 про оцінку колісного транспортного засобу від 31.01.2019 року, виконаного ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 225183,34 грн.

Відповідачі погоджуються з такою вартістю відновлювального ремонту, оскільки Звіт виконано не зацікавленою особою та незадовго після самої дорожньо транспортної пригоди.

На підставі вказаного звіту була виплачена страхова сума, а позивачем ОСОБА_1 , вказаний звіт не оскаржувався.

Стосовно твердження скаржника щодо витрат на лікування, представник відповідачів зазначає, що більшість чеків, які були надані позивачем до суду в підтвердження позовних вимог, поганої якості, що не дозволяє встановити, які саме ліки купувалися, коли їх було придбано, та чи призначались вони лікарем згідно із записами в історії хвороби та медичними картками позивача.

Представник відповідачів звертає увагу, що вказані у долучених квитанціях медичні препарати не відповідають діагнозу і не впливають на лікувальний процес, інша частина чеків не відповідає даті травмування та терміну лікування.

На підставі викладеного, представник відповідачів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами витрати в сумі 5020,82 грн. на придбання ліків, а тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

У відзиві представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - адвокат Захарченко Н.О. просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.06.2022 року відмовити повністю.

20 вересня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відзив.

У запереченні ОСОБА_1 вказує, що, викладені у відзиві доводи, не спростовують вимог апеляційної скарги, та не доводять обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Доводи відповідачів суперечать, як фактичним обставинам справи, так і зібраним у ній письмовим доказам.

Скаржник зазначає, що не взяття доказів до уваги, а саме: «нечитабельність» квитанцій, не є достатньою самостійною підставою звільнити відповідачів від компенсації на користь позивача понесених останнім витрат на лікування. Просить задовольнити його вимоги повністю.

Сторони про день та час , місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Заяв та клопотань про перенесення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідачів, які з?явились вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із наявних в матеріалах справи доказів, прийшовши до висновку, що оскільки виплата страхового відшкодування ОСОБА_1 здійснювалась на підставі звіту № 21552 про оцінку колісного транспортного засобу від 31.01.2019 року, то районний суд взяв за основу саме звіт № 21552, із визначеним даним звітом розміром матеріальної шкоди в сумі 225183,34 грн., з якої і виходив при здійсненні компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, так як страховиком відшкодовано 100000 гривень, що було враховано судом при розрахунку різниці матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стягуючи із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію збитку, суд першої інстанції виходив із норми ст. 1167 ЦК України, пославшись, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, тобто, суд першої інстанції вказав, що у даному випадку, саме на відповідача ОСОБА_3 , як винуватця у дорожньо транспортній пригоді лежить відповідальність та обов`язок відшкодування в повному обсязі завдану матеріальну шкоду ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги стосовно відшкодування витрат на придбання ліків, суд виходив з недоведеності позивачем витрат в сумі 5020,82 грн. на придбання ліків у зв`язку з дорожньо- транспортною пригодою.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування завданої моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки власник автомобіля ОСОБА_2 не була учасником дорожньо транспортної пригоди, та не вчиняла жодних дій, направлених на спричинення позивачу будь-якої шкоди, а тому дані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково вимоги щодо моральної шкоди, районний суд вирішив визначити моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, стягнувши моральну шкоду із відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 . При цьому, суд першої інстанції виходив з принципу розумності та справедливості, вказавши що розмір 10000 грн. є співмірним із розміром заявленої матеріальної шкоди та обставинами справи, отриманими моральними стражданнями позивачем.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції лише в частині відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, оскільки висновки суду першої інстанції в даній частині не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду та скасування рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 125183, 34 грн. із прийняттям нового судового рішення в цій частині вимог позивача , виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 від 05.12.2013 року про реєстрацію транспортного засобу, - ОСОБА_1 є власником автомобіля «Toyota Venza», д. н. з. НОМЕР_2 .

Постановою слідчого СВ ЧВП ГУНП в Черкаській області Рудь С.С. від 13.12.2018 року, - закрито кримінальне провадження за № 12018251010000939 від 07.02.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні події кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України вказано, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.01.2019 року Серія БД № 227160, ОСОБА_3 , 07.02.2018 року о 08 год. 00 хв. в м. Черкаси, перехрестя вул. Подолинського - Надпільна, керуючи автомобілем «Citroen C1», д/н НОМЕР_1 , не впевнився в безпечності руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п.2.3 «б», п.16.11 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Внаслідок дорожньо транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Винним у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди визнано ОСОБА_3 та закрито провадження у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Вказані обставини підтверджуються постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2019 року (справа № 711/415/19), яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 14.06.2019 року, та додатковому доказуванню не підлягають.

Відповідальність водія автомобіля «Toyota Venza», д. н. з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/0545689 у ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт».

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 100000 грн., за шкоду заподіяну життю та здоров`ю 200000 грн. Розмір франшизи 0,00 грн.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вище викладених фактичних обставин, мають наступне правове регулювання.

Апеляційний суд акцентує увагу, що майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом частини першої статті 28, статті 29ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов?язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо транспортної пригоди, зевакуацією транспортного засобу з місця ДТПдо місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов?язком страховика є відшкодування витрат, пов?язаних

з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов?язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-691цс15 вказано, що «суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20) зроблено висновок, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою ОСОБА 1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин, саме ОСОБА 2 , як особа винна у вчиненні ДТП, зобов?язаний сплатити ОСОБА 1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням.

Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п?ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом при розгляді справи в матеріалах справи наявний Звіт № 21552 про оцінку колісного транспортного засобу від 31.01.2019 року, висновок від 26.01.2019 року № 027/19, виконаний судовим експертом Кипою С.М. на замовлення ОСОБА_1 , та висновок експерта № 1596 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 14.02.2022 року, яка була проведена на підставі ухвали суду першої інстанції.

Так, згідно висновку експерта від 26 січня 2019 року № 027/19, виконаного на замовлення ОСОБА_1 вартість матеріальних збитків, заподіяних при ДТП 07.02.2018 року власнику автомобіля «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2 прирівнюється до ринкової вартості КТЗ станом на момент події і складає 532137,34 грн.

Згідно даних звіту № 21552 про оцінку колісного транспортного засобу від 31.01.2019 року ринкова вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 410064,48 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 225183,34 грн.

Відповідно до висновку експерта № 1596 від 14.02.2022 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2 , у результаті ДТП (07.02.2018) складає 302208, 23 грн.

Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що як вбачається з вище вказаного, звіт, експертиза від 26 січня 2019 року № 027/19, експертиза № 1596 від 14.02.2022 між собою різняться та містять дещо різні суми стосовно збитків завданих пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо транспортної пригоди.

Однак, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне взяти за основу висновок № 1596 від 14.02.2022 року, наданий суду, оскільки вказана експертиза була призначена судом першої інстанції у зв`язку з протиріччям звіту № 21552 та автотоварознавчою експертизою від 26 січня 2019 року № 027/19.

В матеріалах справи не міститься жодних належних, достовірних доказів того, що вище вказаний висновок експертизи (№ 1596від 14.02.2022року)виготовлений з порушенням норм законодавства, та є неналежним доказом у даній справі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується в цій частині доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції необґрунтовано надав перевагу звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 21552 від 31.01.2019 року перед іншими письмовими доказами, а саме: висновком експерта № 1596 за результатами експертного автотоварознавчого дослідження від 14.02.2022 року, виготовлено на підставі ухвали суду у даній справі від 23.12.2020 року.

Отже, приймаючи до уваги зміст висновку експерта № 1596 від 14.02.2022 року, який був виконаний на підставі ухвали суду, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Toyota Venza», д/н НОМЕР_2 , у результаті ДТП (07.02.2018 року) складає: 302208, 23 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в рахунок відшкодування шкоди згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/054689 було виплатило ОСОБА_1 100000,00 грн. за мінусом франшизи в сумі 2600 грн. та без врахування ПДВ в сумі 1621, 22 грн.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» повністю сплачене страхове відшкодування, згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/054689, проте розмір завданої матеріальної шкоди було відшкодовано не в повному розмірі та її залишок становить 202208 грн.

Враховуючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ДТП відбулося з вини відповідача ОСОБА_3 , який на правовій підставі керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали є безпосередній причинний зв`язок, що встановлено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2019 року, то сума відшкодування має бути стягнута саме з винної особи відповідача ОСОБА_3 в розмірі завданої позивачу матеріальної шкоди, за відрахуванням суми сплаченої страховою компанією, тобто стягненню підлягає 202208 грн. ( 302 208 грн. 100 000 грн.).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, зумовлена законодавчим обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Тому саме відповідач, як винна особа у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 709/370/20, провадження 61-16320св20.

Таким чином, враховуючи вище викладені норми права, висновки Верховного Суду, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, у зв`язку з чим слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 202208 грн. матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, так як ДТП відбулося з вини відповідача ОСОБА_3 , який на правовій підставі керував транспортним засобом, та між його діями та наслідками, що настали є безпосередній причинний зв`язок. Отже, сума відшкодування має бути стягнута саме з відповідача ОСОБА_3 у розмірі завданої позивачу матеріальної шкоди, за відрахуванням суми сплаченої страховою компанією.

Стосовно позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, понесених позивачем ОСОБА_1 на придбання ліків, то колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати наступне.

Статтею 23 Закону України"Прообов?язкове страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів" встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров?ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов?язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров?я.

У зв?язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов?язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров?я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (пункт 24.1 статті 24 Закону).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров?я.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів, пов`язаних зі стаціонарним лікуванням чи амбулаторним лікуванням, діагностикою, реабілітацією внаслідок дорожньо транспортної пригоди, як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції.

Із даних позовної заяви ОСОБА_1 та доданих до заяви в додатку ксерокопій квитанцій про придбання ліків та медичних препаратів, якими позивач ОСОБА_1 обґрунтовує витрати в сумі 5020,82 грн., не вбачається, що згідно рекомендованого лікарем та призначеного лікування він придбав саме ті лікарські засоби, які вказано в записах лікаря травматолога, де описано лише отримані травми , переломи ребер та рекомендовано лежати вдома ОСОБА_1 .

Із наявних в матеріалах справи ксерокопіях квитанцій про придбання ліків не вбачається, що позивачу було призначено ряд ліків від хвороби кардіологічного характеру, чи інших ліків, які не пов`язані із лікуванням, та отриманими легкими тілесними ушкодженнями згідно висновку судово-медичної експертизи № 02-01/492 від 18.04.2018 року.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про недоведеність вимог позивача про витрати на лікування саме у розмірі 5020 грн. 82 коп., на яких наполягає позивач ОСОБА_1 . Надані позивачем квитанції про придбання ліків не підтверджують ні період , в який позивач потребував лікування після ДТП, ні перелік медичних препаратів та ліків не відповідає отриманим ушкодженням та призначенням лікарів, які надано позивачем суду у додатку для підтвердження позовних вимог щодо стягнення витрат за лікування.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Д опустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниобов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в даній частині, колегією суддів апеляційного суду встановлено той факт, що дійсно із деяких наданих позивачем чеків неможливо встановити, які саме ліки купувалися позивачем та коли їх було придбано, що і було зазначено судом першої інстанції, оскільки така інформація відсутня, а в решті, де читається на квитанціях, що саме і коли було придбано в аптеці, то вказане не має відношення до пошкоджень, отриманих позивачем і не перебуває у наслідково причинному зв`язку внаслідок отриманих позивачем ушкоджень здоров?ю .

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до висновку медичної експертизи документів № 103 від 29.03.2021 року (а. с. 224, т. 1) виконаного ТОВ «Асістанс центр «ЕЛ.АЙ.СІ. Асістанс» (Сервісна компанія з підтримки експертної оцінки страхових випадків та аналізу інформації щодо наданих медичних послуг, ЄДРПОУ 31568089) на замовлення ПрАТ «СК «Український Страховий Стандарт» документів з історії діагнозу, вбачається, що касові чеки за медикаментами не підлягають виплаті по заявленому випадку виходячи з наступного:

- дати ряду чеків не відповідають даті травмування та терміну лікування;

- лікарські препарати не відповідають діагнозу і не впливають на лікувальний процес (препарат Фітоліт - Лікування і профілактика сечокам?яної хвороби, Солкосернл - хронічна венозна недостатність, що супроводжується трофіческими порушеннями, Формідон - обробка запалень на шкірі, Цитра-кальцемін - комплекс вітамінних добавок, Метронідазон - лікування анаеробних інфекцій органів грудної клітки, голови, шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи, а також анаеробної септицемії і бактеріємії. Касарк - артеріальна гіпертензія тощо).

Отже, слід дійти висновку, що суду не надано доказів призначення вказаних вище ліків позивачу ОСОБА_1 з метою проходження лікування отриманих травм в результаті ДТП 07.02.2018 року.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами витрати в сумі 5020,82 грн. на придбання ліків, а тому ці витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, оскільки, витрати позивача на лікування не підтверджено належним чином, то не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з страховика ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» в частині стягнення моральної шкоди завданої в наслідок ушкодження здоров`я, що і було зазначено судом першої інстанції.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що слід вказати наступне.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 56 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім?ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, у відповідності до вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв?язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв?язку з порушенням права власності.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин, чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому, виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.03.2019 року, яким, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. передбаченого ст. 124 КУпАП має преюдиційне значення для вирішення даної цивільної справи по суті, оскільки ним встановлено порушене право позивача. Тобто, вказаним рішенням суду встановлено наявність факту вини відповідача, який своїми діями заподіяв моральну шкоду позивачу.

Щодо змісту причинного зв`язку, то він полягає у тому, що вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди.

Вина є суб`єктивним елементом. Тут діє презумпція заподіювача шкоди (за аналогією майнової шкоди).

Висновок суду першої інстанції, що факт спричинення позивачу моральних страждань внаслідок спричинення матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_1 відповідачем внаслідок ДТП є доведеним і правильним.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд першої інстанції виходив з втрат немайнового характеру, що їх зазнав позивач, зміни, які відбулись в житті позивача, витрачений час на відновлення життєвих зв?язків, його душевної рівноваги та морального стану, обставин її завдання та вини відповідача в скоєнні ДТП, виходячи із засад розумності та справедливості, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вірно визначив суму моральної шкоди, задовольняючи позовну вимогу частково в даній частині вимог, визначивши моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Тому з врахуванням вказаних обставин та вимог розумності і справедливості, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов до вірного висновку, про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди саме в сумі 10000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , як власника автомобіля, про відшкодування завданої моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки остання не була учасником ДТП, не вчиняла жодних дій, направлених на спричинення позивачу будь-якої шкоди, а відповідальність несе лише винна особа.

Так, суд першої інстанції вірно послався, що вимоги ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу, є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 1116, 1167 ЦК України відповідальність за завдану матеріальну та моральну шкоду несе особа, яка її завдала, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Щодо витрат, понесених на правничу допомогу, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Згідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено, як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем було надано: Ордер серія ЧК №140782 від 05.02.2020 року, Договір про надання правової допомоги від 04.02.2020 року, в якому зазначено, що розмір гонорару визначається згідно акту прийому-передачі послуг. Проте такого акту суду надано не було, як і квитанції про оплату позивачем послуг за Договором від 04.02.2020 року.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що витрати позивача на правничу допомогу в сумі 10000 грн. не підлягають до відшкодування, оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, з чим і погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином,рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 09.06.2022 року у даній справі слід змінити в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, яка має бути стягнута з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, та вказати, що до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 202208 грн. матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язкуз частковимзадоволення апеляційноїскарги тачастковим задоволеннямпозовних вимог ОСОБА_1 підлягаютьчастковому задоволенню пропорційно до задоволених вимог та стягненню судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Оскільки, відповідач ОСОБА_3 відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що підтверджується копією посвідчення, то судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції слід компенсувати за рахунок держави частково на користь ОСОБА_1 у розмірі 4215,20 грн. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Український страховий стандарт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди змінити в частині стягнення відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимоги у цій частині вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 202208 грн. матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль.

В решті рішення суду залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції компенсувати за рахунок держави частково на користь ОСОБА_1 у розмірі 4215,20 грн. пропорційно задоволених вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 27.09. 2022 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков