Постанова

від 14.09.2022 по справі б8/180-11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № Б8/180-11 (911/1704/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Громака В.О.,

за участю арбітражного керуючого Різника О.Ю. (поза межами суду),

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич Трансбуд»

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022

та рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021

у справі № Б8/180-11 (911/1704/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича

до: 1. ОСОБА_1 ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич Трансбуд",

3. ОСОБА_2 ,

4. ОСОБА_3 ,

5. ОСОБА_4 ,

6. ОСОБА_5

про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № Б8/180-11

за заявою Державної податкової інспекції у м. Славутичі

до Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірма "Відродження Полісся"

про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №Б8/180-11 за заявою ДПІ у м. Славутичі про банкрутство ТОВ - Фірма «Відродження Полісся».

Постановою Господарського суду Київської області від 06.12.2011 ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 02.02.2021 ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

В межах провадження у даній справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», проведеного 30.06.2015.

У червні 2021 року ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ТОВ "Славутич Трансбуд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в якій просив:

1) визнати недійсними наступні документи, що оформлені за результатами проведення аукціону з продажу майна ТОВ - Фірма «Відродження Полісся», що відбувся 30.06.2015:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2015, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 про продаж цілісного майнового комплексу;

- визнати недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 ;

- визнати недійсними свідоцтва на об`єкти нерухомого майна № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016, № 776 від 02.08.2016, що видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області;

2) скасувати наступні рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 :

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115;

3) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Славутич Трансбуд» на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

4) витребувати з чужого незаконного володіння громадянки України ОСОБА_2 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

5) витребувати з чужого незаконного володіння громадянина України ОСОБА_3 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

6) витребувати з чужого незаконного володіння громадянина України ОСОБА_4 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

7) витребувати з чужого незаконного володіння громадянки України ОСОБА_5 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» 1/2 частки нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ;

8) визнати за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» право власності на наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115; збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115; нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- нерухоме майно за реєстраційним номером 990831632115, квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ;

- нерухоме майно за реєстраційним номером 990850132115, квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .

Вимога ліквідатора про повернення у власність банкрута нерухомого майна на підставі частини третьої статті 387 ЦК України, статей 388 і 392 ЦК України, обґрунтована тим, що результати аукціону з продажу спірного майна боржника, який відбувся 30.06.2015, ухвалою Господарського суду від 13.02.2018 визнано недійсним; договір купівлі-продажу, укладений за результатом аукціону, визнаний недійсним; дії попереднього ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Петерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна банкрута ухвалою Господарського суду від 10.02.2016 визнані неправомірними.

Позивач зазначав, що зважаючи на те, що між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ТОВ «Славутич Трансбуд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відсутні будь-які договірні відносини, спірне нерухоме майно підлягає витребуванню на користь банкрута в порядку віндикації на підставі статті 388 ЦК України, що дозволить включити повернений актив до ліквідаційної маси банкрута з метою задоволення вимог кредиторів.

Відповідачі 3, 4 з посиланням на положення статей 321, 330, 387, 388 ЦК України щодо непорушності права власності особи та у зв`язку з тим, що вони є добросовісними набувачами, просили відмовити у задоволенні заяви ліквідатора.

Відповідачі 5, 6 заперечували проти позовних вимог ліквідатора боржника, зауваживши, що частина 1 статті 388 ЦК України не підлягає застосуванню у даному випадку, оскільки квартира була продана в порядку, встановленому для виконання судових рішень, вони є добросовісними набувачами спірної квартири, а добросовісність набувача майна презюмується (частина 5 статті 12 ЦК України).

У відзивах на заяву ліквідатора відповідачі 3 - 6 зазначали про пропуск ліквідатором банкрута строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.06.2015, укладеного між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 , зокрема, що вказаний строк сплив 15.07.2018.

Крім цього відповідачами 3 - 6 були подані заяви про застосування строків позовної давності, що є окремою самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про витребування майна.

В свою чергу ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення із заявою у даній справі про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.11.2021:

1. Заяву ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича про визнання недійсними правочинів щодо продажу майна на аукціоні та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.

2. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2015, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 про продаж цілісного майнового комплексу.

3. Визнано недійсним акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, що укладений між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 .

4. Визнано недійсними свідоцтва на об`єкти нерухомого майна № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016, № 776 від 02.08.2016, що видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою Київської області.

5. Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 :

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30785532 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №991083032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781734 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990866132115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30780480 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990792032115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781163 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990831632115;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30781489 від 04.08.2016, Наваліхіна Олена Олександрівна, Славутицька міська державна нотаріальна контора, Славутицький міський нотаріальний округ, Київська обл. про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за №990850132115.

6. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Славутич Трансбуд» на користь ТОВ Фірма «Відродження Полісся» наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115, збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою Київська обл., м. Славутич, вулиця Лісна (Будбаза), будинок 5;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115, нежитлова будівля, «Цех по виробництву модульних конструкцій» загальною площею 562,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

7. Визнано за ТОВ Фірма «Відродження Полісся» право власності на наступне нерухоме майно:

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990792032115; збірно-бетонний корпус ЗБК УМР «Автогосподарства бази механізації» загальною площею 1134,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 991083032115; нежитлова будівля, « Цех по виробництву модульних конструкцій » загальною площею 562,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

- реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 990866132115, комплекс «Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям» загальною площею 1368,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

8. Відмовлено в частині заяви ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю про витребування з володіння громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, загальною площею 59,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ), а також про витребування з володіння громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, загальною площею 70,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 ) та визнання за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» права власності на вказані об`єкти.

9. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича 2270 грн судового збору.

10. Стягнуто з ТОВ «Славутич Трансбуд» на користь ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича 2270 грн судового збору.

Проаналізувавши та оцінивши в сукупності фактичні обставини даної справи, зокрема:

- встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 неправомірні дії ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна банкрута, які в подальшому не були виправлені ліквідатором;

- вчинення ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Патериловим В.В. очевидно неправомірних дій щодо фактичної передачі майна банкрута гр. ОСОБА_1 28.07.2016 (тобто після того, як судом встановлено відповідні порушення ліквідатора та зобов`язано усунути недоліки);

- невжиття ліквідаторами ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Патериловим В.В. та арбітражним керуючим Пилипенко Т.В. заходів, спрямованих на оскарження результатів аукціону з продажу майна Банкрута від 30.06.2015, проведеного з порушенням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон про банкрутство) та витребування цього майна від третіх осіб, що стало підставою для відсторонення арбітражних керуючих Патерилова В.В. та Пилипенко Т.В. у даній справі;

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута від 30.06.2015 ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018, зокрема за заявою заставного кредитора ПАТ «Банк Форум», а не ліквідатора банкрута;

- нездійснення повноцінного захисту інтересів банкрута ліквідатором арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. (в контексті подання заяви про визнання недійсним договору та витребування майна з недоліком, який став однією з підстав для залишення заяви без розгляду);

- пасивну процесуальну поведінку та невжиття всупереч інтересам боржника та кредиторів ліквідаторами ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражним керуючим Шаргалом Р.В. та арбітражним керуючим Загоруйком А.А. заходів, спрямованих на оспорювання правочину, укладеного за результатом аукціону, визнаного судом недійсним, та на витребування майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (у т.ч. враховуючи невжиття арбітражним керуючим Шаргалом Р.В. в період з 19.03.2019 по 14.05.2019 заходів щодо підтримання заяви, поданої арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. та усунення недоліків заяви);

- фактичні обставини, які свідчать про невідкладне вжиття відповідних заходів арбітражним керуючим Різником О.Ю. після його призначення ліквідатором ТОВ - Фірма «Відродження Полісся»,

суд дійшов висновку про доведеність існування об`єктивних перешкод для ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності, визнав поважними причини пропуску ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. позовної давності щодо звернення із заявою про визнання недійсними правочинів та витребування майна банкрута, що є підставою на звернення із даним позовом та захисту в судовому порядку.

Задовольняючи вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 30.06.2015, укладеного між ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» та ОСОБА_1 , акта про передання права власності від 28.07.2016, свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна від 02.08.2016, скасування рішень державного реєстратора, суд виходив з того, що:

- положеннями статті 55 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (який був чинним станом на дату проведення аукціону та укладення договору з переможцем аукціону, а також на дату визнання недійсними результатів аукціону) закріплено, що наслідком визнання результатів аукціону недійсними є визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу;

- у зв`язку з недійсністю результатів аукціону з продажу майна банкрута та договору від 30.06.2015, акт про передання права власності на нерухоме майно від 28.07.2016, підлягає визнанню недійсним, внаслідок чого підлягають визнанню недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_1 , видані Славутицькою міською державною нотаріальною конторою 02.08.2016 за № 775, 776, 777, 778, 779;

- визнання недійсними свідоцтв про право власності ОСОБА_1 , виданих Славутицькою міською державною нотаріальною конторою 02.08.2016 за № 775, 776, 777, 778, 779, тягне за собою скасування відповідних рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 .

Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності суд виходив з того, що визнання недійсними результатів торгів (аукціону) є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України.

Встановивши, що відповідач 2 (ТОВ «Славутич Трансбуд») не надав доказів на підтвердження обставин добросовісного набуття спірного нерухомого майна, а саме доказів на підтвердження здійснення оплати придбаного за недійсним договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна, суд дійшов висновку, що відповідач 2 в даному випадку не може бути визнаний добросовісним набувачем, а відповідно до частини 3 статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відмовляючи у задоволенні вимог ліквідатора ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» арбітражного керуючого Різника О.Ю. про витребування з володіння громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь банкрута часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990831632115 (квартира, заг. пл. 59,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ), а також про витребування з володіння громадян України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь банкрута часток нерухомого майна за реєстраційним номером 990850132115 (квартира, заг. пл. 70,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ) та визнання за ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» права власності на вказані об`єкти, місцевий господарський суд, за встановлених судом обставин саме у цій справі (відсутності доказів наявності іншого житла у відповідачів 3-6; проживання у спірному помешканні разом з Відповідачами 5, 6 її малолітніх сина та доньки) суд виходив з того, що у разі витребування від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спірних квартир будуть порушені їх права, а також права малолітніх сина та доньки відповідачів 5, 6, гарантовані Конституцією та законами України, а конкуруючий суспільний інтерес ліквідатора у поверненні майна до ліквідаційної маси не може вважатися співмірним із тими негативними наслідками, яких зазнає життя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також малолітніх сина та доньки відповідачів 5, 6.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у справі №Б8/180-11 (911/1704/21) залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що визнання недійсними результатів торгів (аукціону) є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 ЦК України, а у даному випадку, за відсутності доказів на підтвердження здійснення оплати придбаного за недійсним договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна, саме, за частиною третьою цієї статті, відповідно до якої, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При цьому зазначив, що у даному конкретному випадку втручання у право власності ТОВ «Славутич Трансбуд» є законним, виправданим та таким, що відповідає принципу пропорційності, оскільки у даному випадку суспільний публічний інтерес ТОВ - Фірма «Відродження Полісся» (котрий виражається у необхідності повернення спірних об`єктів нерухомості до ліквідаційної маси з метою їх реалізації у встановленому порядку та погашення вимог кредиторів, у т.ч. за вимогами із заробітної плати) переважає над приватним інтересом ТОВ «Славутич Трансбуд» щодо збереження спірних об`єктів нерухомості у власності, за відсутності доказів на підтвердження здійснення останнім оплати придбаного за недійсним договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна.

Також, оцінивши в сукупності фактичні обставини даної справи суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про доведеність існування об`єктивних перешкод для боржника на звернення до суду за захистом порушеного права у межах строку позовної давності, що є підставою для визнання поважними причини пропуску позовної давності, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядалося на підставі статті 269 ГПК України, оскільки не оскаржувалося сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Славутич Трансбуд» (скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі № Б8/180-11(911/1704/21), ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ Фірма "Відродження Полісся" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича відмовити повністю.

Підстави оскарження визначено пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (у даному випадку - частину 5 статті 267 ЦК України), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суд: від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 (щодо застосування правил щодо позовної давності до правовідносин у зв`язку із банкрутством - у загальному порядку та об`єктивності поважних причин поновлення строку давності); від 05.03.2020 у справі № 14/325"б" (щодо об`єктивного характеру причин пропуску строку позовної давності для визнання їх поважними).

Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно строк позовної давності було поновлено у зв`язку із визнанням причин його пропуску поважними, хоча наведені ліквідатором і покладені судами в основу рішень причини носять суто суб`єктивний характер і залежали виключно від позивача, зважаючи на те, що ані ліквідатором, ані судами не наведено жодних об`єктивних (тобто таких, що не залежать від позивача) причин, що являли собою перешкоди у зверненні до суду із позовом.

Наведене, на думку скаржника, вказує на неправомірне застосували до спірних правовідносин частини 5 статті 267 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ Фірма «Відродження Полісся» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог, просить касаційну скаргу ТОВ «Славутич Трансбуд» на рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 та постанову ПАГС від 31.05.2022 у справі № Б8/180-11 (911/1704/21) залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Розгляд клопотань

13.09.2022 до Верховного Суду від ТОВ "Славутич Трансбуд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання через перебування у відрядженні.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про його відхилення позаяк явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а скаржником не обґрунтовано та не доведено неможливість заміни представника зазначеного в клопотаннях іншим представником для участі в судовому засіданні, якщо він визнавав це за необхідне. З врахуванням наведеного зазначені скаржником обставини в обґрунтування причин неявки в судове засідання його представника не можуть бути визнані поважними та об`єктивно непереборними.

До того ж представник скаржника не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини четвертої статті 197 ГПК України, проте цим правом не скористався.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Предметом цього касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою ТОВ «Славутич Трансбуд» є постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, прийнята за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у справі.

У відповідності до статті 269 ГПК України апеляційний перегляд рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 судом апеляційної інстанції здійснювався в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Славутич Трансбуд» в частині задоволення заяви ліквідатора.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалося на підставі статті 269 ГПК України, оскільки сторонами не оскаржувалося.

Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги щодо порядку строків позовної давності та визнання поважними причин їх пропуску в межах процедури банкрутства в частині задоволення вимог щодо майна ТОВ «Славутич Трансбуд».

Щодо вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час ліквідаційної процедури, спірне нерухоме майно боржника, що перебувало у власності боржника, було включене до ліквідаційної маси у складі цілісного майнового комплексу та реалізоване на аукціоні у вигляді цілісного майнового комплексу, що відбувся 30.06.2015. Переможцем аукціону був визначений ОСОБА_1 .

За результатами аукціону 30.06.2015 між боржником в особі ліквідатора Патерилова В.В. як продавцем та переможцем аукціону ОСОБА_1 як покупцем був укладений договір про продаж цілісного майнового комплексу.

28.07.2016 боржник передав переможцю аукціону ОСОБА_1 реалізоване на аукціоні майно за Актом про передання права власності на нерухоме майно.

Славутицька міська нотаріальна контора Київської області видала ОСОБА_1 свідоцтва про право власності № 779 від 02.08.2016, № 778 від 02.08.2016, № 775 від 02.08.2016, № 777 від 02.08.2016 та № 776 від 02.08.2016.

На підставі вказаних свідоцтв 02.08.2016 було проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в державних реєстрах.

В подальшому, протягом 2017-2018 років спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_1 на користь третіх осіб - інших відповідачів у справі.

В позовній заяві ліквідатор зазначає, що ТОВ "Славутич Трансбуд" купило частину спірного нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 18.01.2017, укладеними з ОСОБА_1 .

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 18.01.2017 Славутицькою міською державною нотаріальною конторою (державний реєстратор Наваліхіна О.О.) зареєстровано право власності ТОВ "Славутич Трансбуд" на наступне нерухоме майно:

- РНОНМ 990792032115 - Збірно-бетонний корпус (ЗБК УМР "Авто-господарства бази механізації"); підстава - договір купівлі-продажу № 55 від 18.01.2017;

- РНОНМ 991083032115 - Цех по виробництву модульних конструкцій; підстава - договір купівлі-продажу № 59 від 18.01.2017;

- РНОНМ 990866132115 - Комплекс "Підприємство по виготовленню металочерепиці, металопрофілю і комплектуючих із матеріалів з полімерним покриттям"; підстава - договір купівлі-продажу № 57 від 18.01.2017.

Станом на час розгляду справи право власності на вказані об`єкти нерухомості (РНОНМ 990792032115, 991083032115, 990866132115) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Славутич Трансбуд" (код ЄДРПОУ 34845604).

Водночас, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2016 у справі № Б8/180-11 були визнані неправомірними дії ліквідатора боржника арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна банкрута та зобов`язано ліквідатора повторно провести конкурс із визначення організатора аукціону.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі №Б8/180-11 визнано недійсними результати аукціону з продажу спірного майна боржника, що відбувся 30.06.2015.

Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство визначено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Таким чином, правомірним є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що наслідком визнання результатів аукціону недійсними є визнання недійсним укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу відповідно до статті 55 Закону про банкрутство, а відтак укладений між ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу від 30.06.2015 підлягає визнанню недійсним та видані на його підставі свідоцтва про право власності від 02.08.2016 за № 775, 776, 777, 778, 779.

Розглядаючи вимог про витребування майна суди виходили з того, що право на пред`явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 ЦК України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до системного тлумачення приписів статті 387 ЦК України у поєднанні з комплексом норм, що регулюють набуття і реалізацію права власності, передбачений цією нормою спосіб захисту права власності є матеріально-правовою вимогою власника, що на момент подання позову фактично не володіє своїм індивідуально визначеним майном, до не власника, що на момент подання позову незаконно фактично володіє цим майном, про вилучення цього майна в натурі.

Тобто, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник індивідуально визначеного майна.

Відповідно до частини першої статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Тобто відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про незаконність свого володіння майном (добросовісний набувач).

Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суди з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі №756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, правомірно вказали, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08 підтримав зроблені раніше судовою палатою висновки у постанові від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09 що: після введення процедури ліквідації до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника; вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону, та, обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство; здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство (проведення аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство), не є вираженням волі власника майна (банкрута), на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини першої статті 388 ЦК України.

ТОВ «Славутич Трансбуд» в касаційній скарзі стверджує, що є добросовісним набувачем спірного майна, однак жодним чином не спростовує правильність застосування судами положень статті 388 ЦК України щодо витребування цього майна.

Скаржник зазначає, що придбало спірне нерухоме майно за оплатними правочинами від 18.01.2017, які були укладені із ОСОБА_1 (переможець аукціону) (продавець за договором).

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Славутич Трансбуд» не було виконано вимоги ухвали суду від 14.06.2021 про надання суду договору купівлі-продажу майна від 18.01.2017, укладеного з ОСОБА_1 , а також доказів на підтвердження здійснення оплати придбаного за договором.

За відсутності доказів на підтвердження обставин добросовісного набуття спірного нерухомого майна, а саме доказів на підтвердження здійснення оплати придбаного за недійсним договором купівлі-продажу спірного нерухомого майна, суди позбавлені можливості перевірити умови вказаного договору, обумовлену сторонами вартість нерухомого майна та встановити факт оплатності/неоплатності зазначеного правочину, виконання обов`язку покупця щодо оплати вартості нерухомого майна.

Верховний Суд зауважує, що можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК України).

Зважаючи на встановлені судами обставини (нерухоме майно вибуло із володіння ТОВ-фірма «Відродження Полісся» за наслідком проведення аукціону, результати якого визнано недійсними; подальше визнання недійсним договору купівлі-продажу із набувачем ОСОБА_1 є свідченням того, що останній не мав права на його відчуження на користь відповідачів; невиконання відповідачем 2 - ТОВ «Славутич Трансбуд» вимоги суду щодо надання витребуваних доказів на підтвердження обставин оплатного набуття спірного нерухомого майна у власність для встановлення обставин добросовісності/недобросовісності набуття такого майна) Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про наявність підстав для застосування у даному випадку (в частині вимог до відповідача 2 ТОВ «Славутич Трансбуд») положень частини З статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо строків позовної давності та поважності причин пропуску позовної давності для звернення із позовом.

В касаційній скарзі відповідач 2 посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції частини 5 статті 267 ЦК України щодо визнання поважними причин пропущення позовної давності, внаслідок чого порушене право підлягає захисту, оскільки помилково визнали поважними причини, які є суб`єктивними обставинами, а саме бездіяльність або неналежну діяльність осіб (попередніх ліквідаторів), що виступали від імені позивача.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при вирішенні питання щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності, Верховний Суд зазначає наступне.

З встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що відповідач 2 заявив клопотання про застосування позовної давності до вимог ліквідатора про витребування майна. В свою чергу ліквідатор боржника арбітражний керуючий Різник О.Ю. просив суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення з вимогами про визнання недійсними правочинів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, пропуск позовної давності не є абсолютною та безумовною підставою для відмови у позові, адже відповідно до приписів частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

За загальним правилом, в спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку.

Вказаний вище правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012.

Аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону про банкрутство, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В силу норм Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є суб`єктом незалежної професійної діяльності, і водночас з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника; ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) боржника.

Через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Тобто, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом про банкрутство, до яких зокрема віднесено формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 904/5978/14, №904/7981/17).

У зв`язку із викладеним, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме,

- неправомірні дії ліквідатора ТОВ - Фірма "Відродження Полісся" арбітражного керуючого Патерилова В.В. в частині підготовки до реалізації майна боржника, які в подальшому не були виправлені ліквідатором (ухвала Господарського суду Київської області від 10.02.2016);

- після встановлених судом порушень у діяльності ліквідатор та зобов`язання останнього їх усунути вчинення ліквідатором боржника арбітражним керуючим Патериловим В.В. очевидно неправомірних дій щодо фактичного відчуження майна боржника на користь ОСОБА_1 ,

- не вжиття попередніми ліквідаторами (арбітражний керуючий Патерилов В.В. та арбітражний керуючий Пилипенко Т.В.) заходів, спрямованих на оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника, проведеного з порушенням Закону про банкрутство та витребування майна боржника від третіх осіб, що стало підставою для відсторонення арбітражних керуючих Патерилова В.В. та Пилипенко Т.В. від виконання повноважень у даній справі про банкрутство;

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2018 саме за заявою заставного кредитора ПАТ "Банк Форум", а не ліквідатора боржника;

- неналежний захист інтересів боржника та його кредиторів зважаючи на встановлені обставини про залишення без розгляду раніше заявленого арбітражним керуючим Смірновим Ю.М. позову про витребування спірного майна, а також процесуальна бездіяльність арбітражного керуючого Шаргала Р.В. та арбітражного керуючого Загоруйка А.А. щодо вжиття заходів, спрямованих на оспорювання правочину, укладеного за результатом аукціону, визнаного судом недійсним, та на витребування майна боржника, що знаходиться у третіх осіб,

Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо поважності та об`єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності на звернення до суду в межах заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту.

Окрім того, колегія суддів звертається до висновків про застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №902/357/18 та від 23.10.2018 у справі № 904/5978/14, що полягають у можливості визнання поважними причин пропущення строку позовної давності у зв`язку з бездіяльністю раніше призначених ліквідаторів банкрута та вчинення ними дій не в інтересах банкрута та його кредиторів, тобто обставини, які робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів щодо поважності причин пропуску строків для звернення ліквідатора до суду здійснено без врахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду у справі №14/325б від 05.03.2020 про об`єктивний характер обставин для визнання причин пропуску строків поважними судом відхиляються.

Наведені заявником в обґрунтування причин пропуску строку позовної давності обставини у своїй сукупності є відмінними від обставин лише призначення ліквідатором боржника іншого арбітражного керуючого у справі № 14/325б, відтак висновок судів про їх поважність жодним чином не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, яка була врахована судами попередніх інстанцій.

Отже, викладені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи. Відтак, оскаржувані судові рішення з цих підстав скасуванню не підлягають.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті вибірковості та неповноти оцінки доказів, оскільки наведені ліквідатором обставини носять суто суб`єктивний характер, не відповідають встановленим обставинам справи та не приймаються до уваги Верховним Судом. Такі доводи зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена судами першої та апеляційної інстанцій та встановлення інших обставин справи, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У справі, що розглядається, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду, судами першої та апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку спірним правовідносинам, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Отже, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при ухваленні рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, зокрема й через неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження за касаційним розглядом справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич Трансбуд» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у справі №Б8/180-11 (911/1704/21) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Пєсков В.Г.

Ткаченко Н.Г.