Рішення

від 18.08.2022 по справі 398/4324/21

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4324/21

провадження №: 2/398/505/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2022 р.

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

судді Нероди Л.М.,

за участі секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №398/4324/21ц за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр медико-санітарної допомоги Олександрійської міської ради» про визнання звільнення протиправним та поновлення на роботі,

учасники: позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Ковальов А.І.; представники відповідача Гірник О.М., Малиновська Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, де просить визнати незаконним і скасувати наказ головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Олександрійської міської ради» №27-ц від 10.08.2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 сестри медичної ЗПСМ Олександрійської РА ЗПСМ з 10 серпня 2021 року згідно п. 6 ст. 36 КзпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці та поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної ЗПСМ Олександрійської РА ЗПСМ з 10 серпня 2021 року; допустити негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі; стягнути моральну шкоду з відповідача у розмірі 30 000 грн 00 коп.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

У позовній заяві позивач вказує, що працювала на посаді медичної сестри ЗПСМ з 21.10.2019 року, а 11.06.2021 року її повідомили про подальшу зміну істотних умов праці на підставі ст. 32 КЗпП України та запропоновано переведення в межах спеціальності та кваліфікації до іншого структурного підрозділу, а саме медичним працівником фельдшерсько-акушерського пункту с. Куколівка з посадовим окладом згідно штатного розпису. 10.08.2021 року на підставі наказу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Олександрійської міської ради» №27 позивача звільнено, у зв`язку з відмовою від продовження роботи за зміною істотних умов праці. Позивач вважає її звільнення вчинене з грубим порушенням законодавства про працю, тому підлягає поновленню на роботі.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧІВ

Представник відповідача зазначив, що КНП «ЦПМСД Олександрійської міської ради» складається з 31 структурного підрозділу, серед них 14 амбулаторій загальної практики сімейної медицини та 17 фельдшерсько-акушерських пунктів, місцезнаходження більшості з яких знаходиться на території Олександрійського району. Лише один структурний підрозділ - Олександрійська районна амбулаторія загальної практики сімейної медицини, знаходиться в межах м. Олександрія, за адресою вул. Анатолія Кохана, 12. Таким переважна кількість медичних працівників працюють в структурних підрозділах КНП «ЦПМСД Олександрійської міської ради», які знаходяться на території сіл та селищ Олександрійського району, де проживає більшість населення, яке обслуговує даний медичний заклад. Тому для забезпечення належної якості надання медичної допомоги населенню в усіх структурних підрозділах КНП «ЦПМСД Олександрійської міської ради», керуючись Статутом даного медичного закладу та ч. 3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством. З метою оптимізації робочого процесу та необхідністю ефективного використання трудових ресурсів, а саме у зв`язку з недонавантаженням сестри медичної ЗПСМ ОСОБА_1 та укомплектування ФАПу с. Куколівка мною, як керівником медичного закладу, вирішено з 11 серпня 2021 року перевести, в межах спеціальності і кваліфікації сестру медичну ЗПСМ ОСОБА_1 з Олександрійської районної амбулаторії ЗПСМ до іншого структурного підрозділу - ФАПу с. Куколівка, де вона пропрацювала до переведення в Олександрійську районну амбулаторію ЗПСМ, з 01.06.2013 року до 12.02.2019 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19.10.2021 року відкрито провадження у справі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З 21.10.2019 року ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри ЗПСМ, а 11.06.2021 року її повідомили про подальшу зміну істотних умов праці на підставі ст. 32 КЗпП України.

10.08.2021 року від позивача надійшла письмова заява про відмову на переведення в іншу місцевість та цього ж дня на підставі наказу Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Олександрійської міської ради» №27 її звільнено, у зв`язку з відмовою від продовження роботи за зміною істотних умов праці.

ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України.

Згідно частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, запровадження змін в організації виробництва і умов праці є винятковим правом роботодавця, який може самостійно визначати найбільш вигідні умови здійснення його господарської діяльності. При цьому, працівник має право погодитись або відмовитися від запропонованих змін в організації виробництва та змін істотних умов його праці.

Так, відповідачем у червні 2021 року, а саме 11 червня направлено позивачу повідомлення №650 від 11.06.2021 року про зміну істотних умов праці та запропоновано переведення в межах спеціальності та кваліфікації до іншого структурного підрозділу, а саме медичним працівником фельдшерсько-акушерського пункту с. Куколівка з посадовим окладом згідно штатного розпису. При цьому відповідачем надано позивачу 2-місячний строк з дня отримання даного повідомлення подати відділу персоналу заяву про згоду або відмову позивача продовжувати роботу в нових умовах праці.

Зі змісту даного повідомлення вбачається, що підставою для змін істотних умов праці є наказ №102-ОДЦ від 11.06.2021 року. При цьому позивач не звернулася до відповідача за роз`ясненнями, які саме зміни в організаціє і праці стали підставою для зміни істотних умов праці та в чому полягають такі зміни.

Наказом №102-ОДЦ від 11.06.2021 року передбачено переведення до іншого структурного підрозділу, а саме медичним працівником фельдшерсько-акушерського пункту с. Куколівка з посадовим окладом згідно штатного розпису, в межах спеціальності та кваліфікації.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 цього Кодексу.

Із аналізу ч. 3 ст. 32 КЗпП України можна зробити висновок, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад він має попередити працівника про це не пізніше, ніж за два місяці. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попереджені дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем.

З досліджених судом документів встановлено, що 11 червня 2021 року позивач отримала повідомлення про зміну істотних умов праці.

Отже, відповідач надавав позивачу можливість для вирішення та надання відповіді про прийняття чи відмову від прийняття запропонованих умов, які стосувались зміни істотних умов праці та переведенням на роботу в іншу місцевість, при цьому встановлював передбачений положеннями ст. 32 КЗпП України 2-місячний термін.

Оскаржуваний наказ №27-ц про звільнення ОСОБА_1 прийнято відповідачем 10.08.2021 року.

Отже, позивача попереджено 11.06.2021 року про зміну істотних умов праці під підпис, але позивач використав своє право та подала заяву 10.08.2021 року щодо відмови від переведення в іншу місцевість: с. Куколівка, тому суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано процедури ознайомлення згідно з вимогами ст. 32 КЗпП України, відповідно до якої у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Відповідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Ч. 3 ст. 32 КЗпП України встановлений перелік істотних умов праці, а саме: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад.

Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці.

У п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці допускається, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці і працівник був повідомлений про ці зміни не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що істотні умови трудового договору було змінено не у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже, зі змісту зазначених норм вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2012 року у справі №6-59цс12 і відповідно до ч. 4 ст. 363 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці віднесено до виключних повноважень власника. Водночас такі зміни не повинні означати примусу до праці.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно неправомірності звільнення її відповідачем на день раніше: 10.08.2021 року, так як відповідно змісту оскаржуваного наказу №27-ц від 10.08.2021 року вказано про надання 10.08.2021 року позивачем письмової відмови від переведення, тому звільнена 10.08.2021 року.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Норми п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вказують, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів про надання згоди на запропоновані зміни істотних умов праці або про невзяття відповідачем до уваги такої наданої згоди.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не погоджується на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (ч. 4 ст. 32 КЗпП України).

При цьому п. 6 ст. 36 КЗпП України містить самостійну (виключну) підставу для припинення трудового договору - припинення договору у разі відмови працівника від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, яка ґрунтується на нормах ч. 4 ст. 32 КЗпП України, - якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (до якого віднесено і звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Суд дійшов висновку, що у зв`язку з ненаданням згоди позивача на продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, якими, про зміни істотних умов праці позивача повідомлено відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України, відповідач правомірно звільнив позивача з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, а отже наказ №27-ц від 10.08.2021 року є законним, оскільки прийнятий з дотриманням вимог положень КЗпП України, а звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону про працю.

НОРМИ ПРАВА

Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ч. 3 ст. 32 КЗпП України встановлений перелік істотних умов праці, а саме: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад.

Норми п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вказують, що підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Доказами такої відмови повинно бути письмове повідомлення роботодавця про майбутню зміну істотних умов праці з розпискою працівника про відмову від продовження роботи або письмова заява працівника про відмову від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, та враховуючи той факт, що позивач не довів наявність фактів про які вказує у позові та завдання їй моральної шкоди, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.08.2022 року.

СУДДЯ: Л.М. НЕРОДА