Постанова

від 26.09.2022 по справі 522/5511/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3781/22

Справа № 522/5511/19

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 53

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, OU LUMAR S.A., LUMAR S.A. , Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА», за участі третьої особи Всеукраїнське об`єднання профспілок «Федерація морських професійних спілок України», про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, OU LUMAR S.A., LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА», в якому просить стягнути солідарно з Компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, Компанії OU LUMAR S.А., Компанії LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі у розмірі 39164,33 дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення по суті справи; суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 75000 гривень та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2017 року між компанією OU LUMAR S.A. та ОСОБА_1 було укладено Трудовий договір за наймом на судно «MEKONG SPIRIT». Компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY є власником судна. Компанія LUMAR S.A. є Комерційним менеджером судна та здійснювала фактичне управління судном, виконувала комерційні і маркетингові операції, пов`язані з діяльністю судна. ТОВ «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» надавала позивачеві послуги з працевлаштування на судно. 25.05.2017 року поблизу о. Крит судно було затримано береговою охороною Грецької Республіки. Згодом на судно було накладено арешт на території порту Соуда, Республіка Греція, а членам екіпажу судна заборонено залишати територію Грецької республіки, зокрема і позивачеві. Лише 18.07.2018 року Апеляційним судом м. Афін було проголошено рішення щодо скасування заборони для членів екіпажу на перетин кордону Грецької Республіки, після чого позивач повернувся в Україну. В період з 20.05.2017 року по 27.07.2018 року позивач постійно перебував на судні «MEKONG SPIRIT» та виконував свої трудові обов`язки, в свою чергу роботодавці не дотримувалися умов трудового договору, не виплатили заробітну плату та своїми діяннями пригнітили моральний стан позивача та його родичів (т. 1, а.с. 3-14).

07 червня 2021 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_1 до OU LUMAR S.A. , за участі третьої особи Всеукраїнське об`єднання профспілок «Федерація морських професійних спілок України», про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з OU LUMAR S.A. грошові кошти в сумі 12135 доларів США 79 центів. Стягнуто з OU LUMAR S.A. на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10178 гривень 34 коп. У задоволенні решти вимог до OU LUMAR S.A. відмовлено. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, LUMAR S.A. , Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» відмовлено в повному обсязі (т. 3, а.с. 87-94).

14 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направила засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року. Апелянт вважає, що судом не вірно встановлено обставини справи, що призвело до безпідставного зменшення розміру заробітної плати. А саме, як зазначає апелянт, суд прийшов до висновку про те, що за час перебування судна в Греції, воно не функціонувало, в свою чергу апелянт наголошує, що вантаж, який перебував на судні є небезпечним вантажем і згідно з Манільськими поправками екіпаж судна зобов`язаний був нести цілодобову вахту, як палубну, так і машинну, а тому ОСОБА_1 , як механік, не припиняв свою роботу, хоча судно і стояло на якорі. Також, апелянт вказує, що не погоджується з висновком стосовно обмежувальних заходів, застосованих до ОСОБА_1 владою Греції. Стосовно цього апелянт зазначає, що в матеріалах справи є витяг з бази даних про випадки залишення моряків без допомоги Міжнародної організації праці, де вбачається, що владою Греції було заборонено залишати територію Греції всім членам екіпажу судна, крім того вони не мали права залишати судно й через чинні трудові договори. Апелянт наполягає, що висновок про те, що компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY у трудовому договорі визначена лише як власник судна, базується на не точному перекладі трудового договору, який наявний в матеріалах справи, а тому компанія є не тільки власником судна, а й роботодавцем ОСОБА_1 . Апелянт не згоден із висновком суду про невизнання роздруківок з сайтів, відеоматеріалів та електронного листування як належних та допустимих доказів, адже під час розгляду справи учасники справи не висловлювали сумніви щодо достовірності роздруківок з офіційного сайту міжнародної бази даних суден, а судом не було витребувано оригіналу електронного доказу. Також, апелянт вважає, що скрін-шоти повідомлень можуть визнаватися судом як належні докази з урахуванням всіх обставин справи, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Тому, апелянт просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.06.2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі (т. 3, а.с. 99-112).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони про час та порядок проведення судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали.

08 вересня 2022 року представник апелянта - ОСОБА_9. подав клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутня посадова інструкція другого механіка, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити які саме трудові обов`язки виконував позивач на судні, яке не функціонує та знаходиться під арештом. Суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи також не підтверджується факт постійного перебування позивача на судні з 20.05.2017 року по 27.07.2018 року та виконання ним трудових обов`язків протягом вказаного періоду. Також, суд першої інстанції вказував на те, що в матеріалах справи відсутні докази заходів обмежувального характеру щодо позивача, а саме заборона покидати судно, порт або Грецьку республіку. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що позивач не довів своє право на отримання компенсації за роботу в понадурочний час у розмірі 26964 дол. США. При цьому, суд першої інстанції не брав до уваги пояснення представника позивача, що сума повної заробітної плати (gross wages all inclusive) у розмірі 5250 дол. США є гарантованим платежем незалежно від того чи виконував позивач свої трудові обов`язки у понаднормовий час чи ні. Судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на ту обставину, що між Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY та Компанією LUMAR S.A. укладено договір на управління судном Mekong spirit та як наслідок делегування обов`язків роботодавця Компанії LUMAR S.A. Суд першої інстанції не взяв до уваги як доказ надану представником позивача копію договору на управління судном від 01.09.2014 року, так як вказана копія належним чином не засвідчена. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітний платі в солідарному порядку з відповідачів Компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, Компанії LUMAR S.A. та Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА». З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 (базовий оклад (basic monthly wage) та щомісячна оплачувана відпустка (monthly leave pay) в розмірі 12135,79 дол. США, яка підлягає стягненню з Компанії OU LUMAR S.А.. А також оскільки суду першої інстанції не доведено завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення його прав діями чи бездіяльністю відповідачів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині (т. 3, а.с. 89-92).

Апеляційний суд, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Обставини справи та оцінка апеляційного суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за професією є моряком (т. 1, а.с. 25).

01 січня 2016 року між Федерацією морських професійних спілок України та STARLIO SHIPHOLDING COMPANY укладений Колективний договір для врегулювання умов найму моряків, які працюють на суднах під іноземним прапором, копію якого додано позивачем до позову (т. 1, а.с. 27-47).

20 травня 2017 року ОСОБА_1 уклав трудовий договір з власником/агентом судна «MEKONG SPIRIT» щодо працевлаштування на посаду другого механіка. Приблизний час вступу на посаду: 21.05.2017 року, власник судна: STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (Республіка Ліберія, Монровія, 80 Броуд Стріт), менеджер за Міжнародною Конвенцією про працю на морському судноплавстві: OU LUMAR S.А. (Естонія, Таллінн, Пунане, 14А) назва судна: «MEKONG SPIRIT», прапор: Мальта, термін дії договору: 5 місяців (+/-1) на розсуд власника. Трудовим договором встановлено: базовий оклад (basic monthly wage) 2730 дол. США, оплата місячного понаднормового часу (monthly overtime) 1890 дол. США, ставка понаднормового часу більше 103 годин 18,35 дол. США, щомісячна оплачувана відпустка (monthly leave pay) 630 дол. США, повна заробітна плата (gross wages all inclusive) 5250 дол. США (т. 1, а.с. 48-50).

З індивідуального трудового договору (який перекладено з англійської на українську мову) вбачається, що дійсний колективний договір Федерації морських професійних спілок України вважається включеним у договір від 20 травня 2017 року (т. 1, а.с. 49).

Позивач повідомив, що 25 травня 2017 року поблизу о. Крит судно «MEKONG SPIRIT» було затримано береговою охороною Грецької Республіки. Згодом на судно було накладено арешт на території діючого порту Соуда, Грецька Республіка, а членам екіпажу судна заборонено залишати територію Грецької Республіки, зокрема і ОСОБА_1 .. Позивач вказував на те, що лише 18 липня 2018 року Апеляційним судом м. Афін було проголошено рішення щодо скасування заборони перетину кордону Грецької Республіки для членів екіпажу, серед яких був ОСОБА_1 , після чого позивач повернувся до України. При цьому, позивач зазначив, що з 20.05.2017 року по 27.07.2018 року він постійно перебував на судні «MEKONG SPIRIT» та виконував свої трудові обов`язки протягом даного періоду. З огляду на це, на думку позивача, за вказаний період він повинен був отримати заробітну плату у розмірі 75075 дол. США, однак заробітна плата позивачу була сплачена частково у розмірі 35910,67 дол. США. Тому, позивач вважає, що сума заборгованості по заробітній платі складає 39164,33 дол. США, яка на момент подання позовної заяви у гривневому еквіваленті складала 1057045,26 грн, та підлягає стягненню солідарно з Компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, Компанії OU LUMAR S.А., Компанії LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» на користь ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 4, 9-10).

Крім того, позивач вказував на те, що на борту судна знаходилося 17 членів екіпажу, які були позбавлені конституційного права свободи пересування, не отримували належної юридичної допомоги під час затримання правоохоронними органами, не отримували передбачених Колективним договором належних умов під час перебування на судні, у результаті чого для членів екіпажу склалися вкрай неприйнятні умови для життя. Тому, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів відшкодування моральної шкоди у розмірі 75000 гривень (т. 1, а.с. 7, 13).

Отже, предметом позову в даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати члена екіпажу у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків на борту судна за час дії індивідуального трудового договору з урахуванням періоду арешту, накладеного на судно, власником якого є іноземна юридична особа.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Згідно зі ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Так, у міжнародному цивільному процесі під підсудністю цивільних справ за участю іноземних осіб (міжнародною підсудністю) розуміють компетенцію судів певної держави щодо розгляду і вирішення цивільних справ та здійснення окремих процесуальних дій щодо іноземного елемента. Тому спочатку необхідно вирішити питання про те, чи підлягає розгляду конкретна справа на території держави, до суду якої звернувся заявник, а вже потім має бути визначений конкретний суд, наділений повноваженнями вирішувати подібні цивільні справи.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

ЦПК України передбачає загальну, територіальну, альтернативну та виключну підсудність. У той же час Закон України «Про міжнародне приватне право» передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Відтак, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд повинен з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд справи.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2021 року у справі №501/1350/17.

Статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначені підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

У листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом», а саме у п. 4 роз`яснено, що визначення підсудності справ з іноземним елементом залежить від категорії спору. При вирішенні питання про підсудність справ судам України також мають враховуватися вимоги загальної, альтернативної, договірної, виключної підсудності. Підсудність справ, які виникають із трудових правовідносин, визначається відповідно до статті 110 ЦПК України 2004 року (підсудність справ за вибором позивача), статті 8 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Підсудність справ за вибором позивача у чинному ЦПК України передбачена статтею 28.

Так, згідно зі ст. 28 ЦПК України, яка передбачає випадки застосування альтернативної підсудності, а саме ч. 15 цієї статті, позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Таким чином, враховуючи, що один із відповідачів, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА», знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 42, тобто на території України, позивачем обрано суд для подання позовної заяви за правилами альтернативної підсудності.

Відповідно до ст. 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Статтями 52, 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Трудові відносини громадян України, які працюють за кордоном, регулюються правом України в разі, якщо:

1) громадяни України працюють у закордонних дипломатичних установах України;

2) громадяни України уклали з роботодавцями - фізичними або юридичними особами України трудові договори про виконання роботи за кордоном, у тому числі в їх відокремлених підрозділах, якщо це не суперечить законодавству держави, на території якої виконується робота;

3) це передбачено законом або міжнародним договором України.

Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з`ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.

Вибір законодавства для регламентації трудових відносин на транспорті, наприклад, на морському, зумовлює типова колізійна прив`язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільному - особистий закон перевізника.

З матеріалів справи вбачається, що судно, власником якого є компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, ходить під прапором Мальти (а.с. 48-49).

В той же час міжнародна угода між Україною та Мальтою, яка б визначала право, яке підлягає застосуванню при вирішенні трудового спору, відсутня.

Враховуючи, що в колективному договорі, який є складовою частиною індивідуального трудового договору ОСОБА_1 від 20 травня 2017 року, сторони узгодили, що даний договір підпорядковується законодавству України та міжнародним конвенціям, договорам і угодам, що підписані Україною, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин законодавства України.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розміру стягуваної заборгованості по заробітній платі та в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт). Строк, на який працівник наймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором.

Згідно зі ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту.

Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Президією Верховної Ради Української РСР 30 червня 1961 року та Мальтою 04 січня 1965 року (далі - Конвенція № 95), термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.

Згідно зі статтею 5 Конвенції № 95 заробітна плата виплачуватиметься безпосередньо заінтересованому працівникові, якщо національне законодавство, колективний договір або рішення арбітражного органу не передбачають протилежного і якщо заінтересований працівник не погоджується на інший метод.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Конвенції № 95 коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з п.п. 5.2, 5.3. Колективного договору робота починається з дня від`їзду з країни проживання, а останнім днем роботи буде вважатися день прибуття в країну проживання (т. 1, а.с. 30).

Відповідно до даних, що містяться у паспорті моряка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , датою і місцем найняття позивача на судно «MEKONG SPIRIT», власником якого є STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, є 19.05.2017 року, Одеса; посада «second engineer» (другий механік); дата і місце звільнення: 27.07.2018 року, Lavrio (Лавріон, Греція) (т. 1, а.с. 26).

Згідно з індивідуальним трудовим договором заробітна плата сплачується ОСОБА_1 з 20.05.2017 року та включає цю дату (а.с. 48-49).

Пунктом 6.1 статті 6 Колективного договору передбачено, що робочими годинами будуть 8 годин в день з понеділка по п`ятницю і 4 години в суботу, але їх кількість не в якому разі не має перевищувати 44 годин на тиждень (т. 1, а.с. 30).

Кожна година, перепрацьована більше, ніж 44 годин на тиждень, має розглядатися як понаднормовий і компенсуватися відповідно до Додатку 2 «Заробітна плата» (п. 7.1 ст. 7 Колективного договору) (т. 1, а.с. 30).

Відповідно до ст. 12 Колективного договору передбачено, що кожен моряк має право, після припинення найму за будь-якою причиною на отримання відпускних за кожен повний відпрацьований місяць та пропорційно за більш короткий період.

Як вже зазначалося вище, базовий оклад відповідно до індивідуального трудового договору визначено у розмірі 2730 дол. США; місячний понаднормовий час - 1890 дол. США; ставка понаднормового часу більше 103 годин - 18,35 дол. США; щомісячна оплачувана відпустка - 630 дол. США (кількість днів відпустки в місяць: 7 днів); повна заробітна плата - 5250 дол. США. При цьому, кількість годин в робочому тижні визначена на рівні 40 годин (а.с. 48-49).

З матеріалів справи вбачається, що заробітна плата позивачеві була сплачена у частині базової ставки без урахування інших складових заробітної сплати - місячного понаднормового часу та оплачуваної відпустки (т. 1, а.с. 51).

Позивач вказує на те, що за період з 20.05.2017 року по 27.07.2018 року він повинен був отримати заробітну плату у розмірі 75075 дол. США, однак заробітна плата була сплачена лише частково у розмірі 35190,57 дол. США, а отже сума заборгованості по заробітній платі, на думку позивача, складає 39164,33 дол. США (т. 1, а.с. 4-5).

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за заробітною платою відповідачі власного розрахунку не надали, заперечення щодо обставин, зазначених позивачем в обґрунтування позовних вимог, в матеріалах справи відсутні, крім того, перебування протягом зазначеного часу на борту судна підтверджується копією паспорта моряка. Таким чином, позивачем доведено розмір заборгованості за заробітною платою у розмірі 39164,33 дол. США.

Разом з тим, згідно із Стандартною угодою про експлуатаційне управління суднами (Менеджменту), кодова назва «Шипман 98», укладеного між STARLIO SHIPHOLDING COMPANY та LUMAR S.A. , копія якої надана представником позивача (двома мовами: англійською та українською), який було надіслано компанією LUMAR S.A. разом із відзивом на позовну заяву в справі №522/5818/19 за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY , OU LUMAR S.A., LUMAR S.A. , Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА», за участі третьої особи Всеукраїнське об`єднання профспілок «Федерація морських професійних спілок України», про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, визначено наступне (т. 3, а.с. 7-42):

- судновласник, назва: STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, місцезнаходження зареєстрованого офісу: вул. Броад, 80, Монровія, Ліберія;

- менеджер, назва: LUMAR S.A., місцезнаходження зареєстрованого офісу: вул. Беллот СН-1206, 3, Женева, Швейцарія;

- компанія (з посиланням на Міжнародний кодекс управління безпекою, Міжнародний кодекс з охорони суден та портових засобів), назва: OU LUMAR S.A., унікальний ідентифікаційний ІМО номер: 5.602.966, адреса зареєстрованого офісу: Таллінн, Естонія (т. 3, а.с. 19).

- назва судна: «MEKONG SPIRIT»;

- тип судна: контейнерне судно;

- прапор: Мальта (т. 3, а.с. 20).

Відповідно до умов та положень, передбачених цією угодою, протягом терміну дії цієї угоди менеджери надаватимуть послуги з управління щодо судна в якості агентів для і від імені власників (п. 3 Угоди) (т. 3, а.с. 25).

Розділом 2 (послуги) передбачено, що менеджери повинні забезпечити технічне управління, управління екіпажем і страхування екіпажу, а також повинні надавати послуги для судна відповідно до інструкцій власників (пункти 4-6 Угоди) (т. 3, а.с. 26-27).

Відповідно до п. 11 Розділу 4 (Страхування, бюджети, витрати, доходи і збори) за винятком випадків в підпункті 11(с), всі грошові кошти, зібрані менеджерами відповідно до умов цієї угоди (крім грошових коштів, що підлягають виплаті власниками менеджерам), і будь-які відсотки за ним повинні зберігатися в кредит власників на окремому банківському рахунку. Всі витрати, понесені менеджерами відповідно до умов цієї угоди від імені власників (включаючи витрати, передбачені п. 12(с)), можуть бути віднесені на рахунок Власників, зазначеному в пункті 11(а), але в будь-якому випадку залишаються такими, що підлягають оплаті власниками менеджерам на вимогу. Всі грошові кошти, зібрані менеджерами відповідно до п. 6 (Комерційне управління), повинні бути перераховані на банківський рахунок на ім`я власників або як може бути інакше вказано власниками в письмовому вигляді (т. 3, а.с. 31).

Крім того, п.п. (а) п. 13 Угоди передбачено, що незважаючи на все, що міститься в цьому документі, менеджери ні за яких обставин не повинні використовувати або приймати на себе зобов`язання по використанню власних коштів для фінансування надання послуг з управління (т. 3, а.с. 32).

Таким чином, з наведеного вбачається, що менеджер здійснює свою діяльність з управління судном виключно в інтересах і від імені власника судна, яким в даному випадку є компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY та в свою чергу є роботодавцем ОСОБА_1 відповідно до індивідуального трудового договору від 20 травня 2017 року, а отже відповідальність щодо заборгованість за заробітною платою лежить на STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, як роботодавцеві та власникові судна.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач вказував на те, що з 25.05.2017 року по 18.07.2018 року йому було заборонено залишати територію Греції, через обвинувачення, що були висунуті до судновласника та судна владою Греції, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був вимушений залишатися на судні та виконувати свої трудові обов`язки, перебуваючи в статусі моряка. Позивач вказує на те, що протягом зазначеного періоду він не отримував жодного документа від грецької влади в офіційному порядку та не знав у чому саме полягають обвинувачення грецьких правоохоронних органів стосовно всього екіпажу та до нього особисто. Позивач наголошує на тому, що відповідач - 1, відповідач - 2, відповідач - 3 не надавали ніяких пояснень стосовно правового захисту членів екіпажу - громадян України, у тому числі позивача. Крім того, позивач повідомив, що на борту судна знаходилося 17 членів екіпажу, які були позбавлені конституційного права свободи пересування, не отримували належної юридичної допомоги під час затримання правоохоронними органами, не отримували передбачених Колективним договором належних умов під час перебування на судні, в результаті чого для членів екіпажу склалися вкрай неприйнятні умови для життя (т. 1, а.с. 6-7).

На підтвердження зазначеного позивачем надано рапорт про опалювальні пристрої (т. 1, а.с. 54), рапорт про фізичний стан екіпажу (т. 1, а.с. 55), рапорт про стан судна (т. 1, а.с. 56), рапорт про затримки постачання (т. 1, а.с. 57), рапорт щодо виплати заробітної плати (т. 1, а.с. 59), а також інші рапорти і запити щодо отримання належного забезпечення членів екіпажу (в тому числі надання медичного обслуговування, води та їжі), та надання палива для підтримання функціонування судна (т. 1, а.с. 60-83).

Відповідно до п. 26-1, 26-2 Колективного договору Судновласник повинен забезпечити кожному моряку, що знаходиться на борту судна, достатньо їжі хорошої якості та такого типу, який відповідає дієтичним і/або релігійним вимогам моряка; місце проживання адекватного розміру і стандарту; відповідну постільну білизну; необхідний столовий прилад і посуд; умови для прання. Крім того, Судновласник повинен забезпечити камбуз з усім обладнанням, необхідним для приготування їжі. Все обладнання повинне бути хорошої якості (т. 1, а.с. 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до абз. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Як вже зазначалося вище, згідно із Стандартною угодою про експлуатаційне управління суднами (Менеджменту), кодова назва «Шипман 98» судновласник, назва: STARLIO SHIPHOLDING COMPANY є власником судна «MEKONG SPIRIT», LUMAR S.A. є менеджером судна, а OU LUMAR S.A. є компанією судна (з посиланням на Міжнародний кодекс управління безпекою, Міжнародний кодекс з охорони суден та портових засобів).

Відповідно до п. 1.1.2 Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден та запобіганням забрудненню (Міжнародний кодекс з управління безпекою) термін «Компанія» означає власника судна або будь-яку іншу організацію чи особу, таку як керівник або фрахтувальник судна без екіпажу, які перебрали на себе відповідальність за експлуатацію судна від власника судна та які, перебравши таку відповідальність, погодилися взяти на себе всі обов`язки і відповідальність, передбачені Кодексом.

Згідно зі змісту пп. VIII та ІХ п. 5 Розділу 2 Стандартної угоди якщо менеджером є компанія, забезпечення того, щоб екіпаж під час вступу на судно був належним чином ознайомлений зі своїми обов`язками на судні і щоб інструкції, що мають важливе значення для судна були визначені, задокументовані і передані екіпажу до виходу в моря, покладається на компанію. Якщо менеджери не є компанією забезпечення того, що екіпаж до надходження на судно був належним чином ознайомлений зі своїми обов`язками і доручення екіпажу підкорятися всім розумним наказам компанії у зв`язку з експлуатацією судна, покладається на менеджера.

Тобто, кожен з Відповідачів в певному обсязі був уповноважений на виконання функцій та обов`язків стосовно експлуатації та забезпечення функціонування належним чином судна, а також підтримання життєздатності та забезпечення належних умов праці та проживання членів екіпажу.

Відповідно до копії Ліцензії серія АВ№585186 від 02.07.2012 року вид господарської діяльності ТОВ «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» є посередництво у працевлаштуванні за кордоном (т. 1, а.с. 135).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про зайнятість населення» суб`єкт господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, несе відповідальність згідно із законодавством за погіршення умов трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, копія якого зберігається у такого суб`єкта протягом трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що під час перебування позивача у трудових відносинах на судні ТОВ «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» здійснювало певний контакт з членами екіпажу, що підтверджується електронним листуванням від 22.06.2017 року, однак відповідно до змісту вказаного листа відповідач не здійснював будь-яких дій стосовно захисту прав членів екіпажу, зокрема і позивача, щодо належних умов праці та життя на арештованому судні (т. 1, а.с.79 зворот). На спростування вказаного ТОВ «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» доказів не надали.

Крім того, стороною Відповідачів не спростовано завдання моральної шкоди та право на відшкодування моральної шкоди, вчиненої внаслідок порушення прав ОСОБА_1 діями та бездіяльністю відповідачів.

З огляду на це, апеляційний суд вважає, що моральна шкода в розмірі по 75000 грн відповідає вимогам розумності і справедливості та підлягає стягненню на користь позивача у частці відповідно до ступеня вини відповідачів у співвідношенні 3/10, 3/10, 3/10, 1/10, тобто у розмірі 22500 грн, 22500 грн, 22500 грн та 7500 грн відповідно.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено судові витрати у загальному розмірі 35161 гривня 33 копійки, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 3, а.с. 52-83).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог до відповідачів, апеляційний суд вважає за потрібне змінити розподіл судових витрат, стягнувши з STARLIO SHIPHOLDING COMPANY 33930 гривень 70 копійок, з LUMAR S.A. 527 гривень 40 копійок, з OU LUMAR S.A. 527 гривень 40 копійок, а з ТОВ «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» 175 гривень 80 копійок.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог до OU LUMAR S.A. і в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди, ухвалюючи в цій частині нове рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 червня 2021 року - скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог до OU LUMAR S.A. щодо заборгованості по заробітній платі, в частині відмови у задоволенні позовних вимог до компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цих частинах нове рішення.

Стягнути з компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (Ліберія, м. Монровія, вул. Броад, 80) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 39164,33 доларів США, відшкодування моральної шкоди у розмірі 22500 гривень та судові витрати у розмірі 33930 гривень 70 копійок.

Стягнути з компанії OU LUMAR S.A. (Естонія, Таллінн, вул. Пунане, 14А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 22500 гривень та судові витрати у розмірі 527 гривень 40 копійок.

Стягнути з компанії LUMAR S.A. (1206, Швейцарія, м. Женева, авеню Жуль-Крос, 8) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 22500 гривень та судові витрати у розмірі 527 гривень 40 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА» (код ЄДРПОУ: 34598184, адреса: 65048, м. Одеса, вул. Канатна, 42, оф. 401) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 7500 гривень та судові витрати у розмірі 175 гривень 80 копійок.

В іншій частині рішення - залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький