Рішення

від 07.06.2021 по справі 522/5511/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/5001/21

Справа № 522/5511/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Куртушан Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, OU LUMAR S.A., LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА , за участі третьої особи Всеукраїнське об`єднання профспілок Федерація морських професійних спілок України , про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, OU LUMAR S.A., LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА , в якому просить стягнути солідарно з Компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (80,вул.Броад, м. Монровія, Ліберія), Компанії OU LUMAR S. А. (14А, вул. Пунане, м. Таллінн, Естонія), Компанії LUMAR S.A. (авеню Жуль-Крос, 8, м. Женева, Швейцарія, 1206), Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА" (код ЄДРПОУ: 34598184, вул. Канатна 42, оф. 401, м. Одеса, 65048) на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі у розмірі 39 164, 33 (тридцять дев`ять тисяч сто шістдесят чотири дол. тридцять три цента) дол. США за курсом НБУ на день ухвалення судового рішення по суті справи; суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2017 між компанією OU LUMAR S. A. (далі - Відповідач-2) та ОСОБА_1 (далі - Позивач) було укладено Трудовий договір за наймом (далі - Трудовий договір) на судно "MEKONG SPIRIT" (IMO 9118513, прапор - Мальта) (далі - Судно).

Компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY є власником Судна. Компанія LUMAR S.A. є Комерційним менеджером судна та здійснювала фактичне управління судном, виконувала комерційні і маркетингові операції, пов`язані з діяльністю судна. ТОВ "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА" надавала позивачеві послуги з працевлаштування на Судно.

25.05.2017 року поблизу о. Крит Судно було затримано береговою охороною Грецької Республіки. Згодом на Судно було накладено арешт на території порту Соуда, Республіка Греція, а членам екіпажу Судна, заборонено залишати територію Грецької республіки, зокрема і Позивачеві.

Лише 18.07.2018 року Апеляційним судом м. Афін було проголошено рішення щодо скасування заборони для членів екіпажу на перетин кордону Грецької Республіки, після чого Позивач повернувся в Україну.

В період з 20.05.2017 по 27.07.2018 Позивач постійно перебував на судні "MEKONG SPIRIT? та виконував свої трудові обов`язки, в свою чергу Роботодавці не дотримувалися умов трудового договору, не виплатили заробітну плату та своїми діяннями пригнітили моральний стан Позивача та його родичів.

Ухвалою суду від 04.04.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з призначенням судового засідання на 12.06.2019 року.

12.06.2021 року до участі у справі у якості третьої особи залучено Всеукраїнське об`єднання профспілок Федерація морських професійних спілок України , розгляд справи відкладено на 20.06.2019 року.

20.06.2019 року судом зупинено провадження у справі у зв`язку із зверненням до компетентного органу міста Женеви Швейцарської конфедерації щодо вручення документів відповідачу по справі LUMAR S.A., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та допиту у якості відповідача LUMAR S.A. по суті позовних вимог.

22.08.2021 року від ТОВ "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА" до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову до товариства, посилаючись на те, що товариство не є особою відповідальною за виконання умов контракту від 20.05.2017 року, а є лише посередником працевлаштування за кордоном.

06.09.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач посилається на те, що ТОВ "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА" було обізнане про невиконання умов вказаного контракту та про те, що позивач несе моральні страждання, у зв`язку з не нормальними умова перебування на судні.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року провадження у справі поновлене та призначено судове засідання на 28.11.2019 року.

28.11.2019 року судом зупинено провадження у справі у зв`язку із зверненням до компетентного органу міста Женеви Швейцарської конфедерації щодо вручення документів відповідачу по справі LUMAR S.A., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та допиту у якості відповідача LUMAR S.A. по суті позовних вимог.

07.02.2020 року судом поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.02.2020 року.

25.02.2020 року судом постановлено звернутися до компетентного органу міста Женеви Швейцарської конфедерації - Tribunal civil - Tribunal de premiere instance із судовим дорученням про вручення документів, а саме ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про звернення із судовим дорученням та судової повістки про виклик в судове засідання відповідачу по справі LUMAR S.A., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до умов Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року.

31.08.2021 року судом зупинено провадження у справі у зв`язку з вказаним зверненням.

09.11.2020 року провадження у справі поновлене, призначено розгляд справи на 07.12.2020 року.

07.12.2020 року у зв`язку з неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 24.02.2021 року.

24.02.2021 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, розгляд справи відкладено на 17.03.2021 року.

17.03.2021 року у справі оголошено перерву до 30.03.2021 року.

30.03.2021 року у зв`язку з необхідністю ознайомлення з наданими документами у справі оголошено перерву до 30.04.2021 року.

30.04.2021 року розгляд справи відкладено на 03.06.2021 року.

03.06.2021 року розгляд справи відкладено на 07.06.2021 року.

07.06.2021 року позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат в сумі 35161,33 грн.

У судовому засіданні 07.06.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Представник відповідача ТОВ "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА" позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Інші учасники справи, які були повідомлені про час, дату і місце судового засідання в суд не з`явилися, будь-яких клопотань чи заяв, стосовно відкладення розгляду справи не надали.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено , що 20.05.2017 між Компанією OU LUMAR S. А. ( АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір про працевлаштування на судно "MEKONG SPIRIT" (IMO 9118513, прапор - Мальта) на посаду другого механіка.

Відповідно до умов трудового договору, укладеного з Позивачем вбачається, що невід`ємною частиною трудового договору є положення Колективного договору, укладеного 01.01.2016 між Всеукраїнським об`єднанням профспілок Федерація морських професійних спілок України та STARLIO SHIPHOLDING COMPANY для врегулювання умов найму моряків, які працюють на суднах під іноземним прапором.

Відповідно до частини 33.2 статті 33 Колективного трудового договору визначено, що даний договір підпорядковується законодавству України, та міжнародним конвенціям, договорам і угодам, що підписані Україною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до трудових правовідносин які виникли на підставі трудового договору від 20.05.2017 року про працевлаштування позивача на судно "MEKONG SPIRIT" необхідно застосовувати законодавство України.

Трудовий договір, укладений із Позивачем передбачає термін найму на судно "MEKONG SPIRIT" на строк 5 місяців (+/- 1) на посаду другого механіка. Трудовим договором встановлено: базовий оклад (basic monthly wage) 2730 дол.США, оплата місячного понаднормованого часу (monthly overtime) 1890 дол. США, ставка понаднормованого часу більше 103 годин 18,35 дол. США, щомісячна оплачувана відпустка (monthly leave pay) 630 дол. США, повна заробітна плата (gross wages all inclusive) 5250 дол. США

Згідно п.п. 5.2, 5.3. Колективного договору робота починається зі дня від`їзду з країни проживання, а останнім днем роботи буде вважатися день прибуття в країну проживання. Як зазначав представник позивача та не заперечував представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА позивач виїхав з України (країна проживання) 19.05.2017 року, а прибув в Україну 27.07.2018. Отже, позивач має право на оплату труда за період 14 місяців та 8 днів. За вказаний період позивач мав отримати базовий оклад у розмірі 38948 дол. США. Згідно розрахунку наданого позивачем загальна сума виплат склала 35910,67 дол. США. заборгованість склала 3037,33 дол. США.

Ст. 12 Колективного договору передбачено, що кожен моряк має право, після припинення найму за будь-якою причиною на отримання відпускних за кожен повний відпрацьований місяць та пропорційно за більш короткий період. Враховуючі час найму, а саме 14 місяців 8 днів позивач має право на отримання відпускних у розмірі 9098,26 дол. США.

У відповідності до ст. 7 Колективного договору та умов трудового договору від 20.05.2017 року кожна година яку позивач відпрацює більше ніж звичайні 40 годин на тиждень, повинна розглядатись як надурочний робочий час та компенсуватись за ставкою 1890 дол. США на місяць. Додаткові години понад 103 години оплачуються за ставкою 18.35 дол. США за понад нормовану годину. Ст. 7 Колективного договору передбачено механізм контролю за надурочним часом, у відповідності до якого понадурочний час повинен реєструватися індивідуально у двох примірниках, або капітаном, або начальником служби. Такий запис повинен надаватись моряку на затвердження за кожний місяць. Обидва примірника повинні бути підписані капітаном або начальником служби, після чого вказаний звіт є кінцевим. Один примірник повинно бути передано моряку.

Крім того, як зазначає сам позивач, судно Mekong spirit починаючи з 25.05.2017 року було затримано береговою охороною Грецької Республіки, та згодом на судно було накладено арешт. Отже, судно не функціонувало в звичайному режимі для транспортування вантажів. У позові позивач зазначає, що починаючи з 20.05.2017 по 27.07.2018 він постійно перебував на судні та виконував власні трудові обов`язки протягом вказаного періоду. Але в матеріалах справи відсутня посадова інструкція другого механіка, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити які саме трудові обов`язки виконував позивач на судні яке не функціонує та знаходиться під арештом. Матеріалами справи також не підтверджується факт постійного перебування позивача на судні з 20.05.2017 по 27.07.2018, та виконання їм трудових обов`язків протягом вказаного періоду. В матеріалах справи також відсутні докази заходів обмежувального характеру щодо позивача, а саме заборона покидати судно, порт або Грецьку республіку.

Враховуючи наведене, суд вважає що позивач не довів своє право на отримання компенсації за роботу в понадурочний час у розмірі 26 964 дол. США.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, що сума повної заробітної плати (gross wages all inclusive) у розмірі 5250 дол. США є гарантованим платежем незалежно від того чи виконував позивач свої трудові обов`язки у понад нормований час чи ні.

Системний аналіз положень Колективного трудового договору дає можливість встановити що термін Робота за трудовим договором має дві складові. Одна складова - це виконання позивачем своїх професійних обов`язків в звичайному режимі функціонування судна, яке оплачуються за ставкою повної заробітної плати (gross wages all inclusive) у розмірі 5250 дол. США, друга складова - це робота в аварійних ситуаціях або, коли позивач не виконує свої професійні обов`язки з різних причин. Так, наприклад, під час репатріації моряка (ст. 19 Колективного трудового договору) роботодавець зобов`язаний нести розходи по сплаті основного (базового) окладу у розмірі 2730 дол. США, за час з моменту залишення судна до прибуття до міста первісного найму, не зважаючи, що цей час включається до терміну роботи (п.п. 5.2., 5.3 ст. 5 Колективного трудового договору). Отже, не доведення позивачем свого постійного знаходження на судні Mekong spirit та виконання позивачем своїх професійних обов`язків у тому числі у понад нормований час не дає підстав стверджувати що період знаходження в трудових відносинах за трудовим договором з 20.05.2017 по 27.07.2018 підлягає оплаті за ставкою повної заробітної плати.

Судом також не приймаються до уваги пояснення щодо солідарної відповідальності за не повну та не своєчасну виплату заробітної плати Компанії OU LUMAR S. А. (14А, вул. Пунане, м. Таллінн, Естонія) разом з Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (80,вул.Броад, м. Монровія, Ліберія), Компанією LUMAR S.A. (авеню АДРЕСА_3 ), Товариством з обмеженою відповідальністю "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА".

Як зазначалось вище в матеріалах справи міститься копія трудового договору між Компанією OU LUMAR S. А. (14А, вул. Пунане, м. Таллінн, Естонія) та ОСОБА_1 про працевлаштування на судно "MEKONG SPIRIT" (IMO 9118513, прапор - Мальта) на посаду другого механіка. Де зазначено що власником судна є Компанія STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (80, вул. Броад, м. Монровія, Ліберія) та те що Компанія OU LUMAR S. А. є менеджером за Міжнародною конвенцією про працю в морському судноплавстві, 2006 р. (вказана конвенція Україною не ратифіковано). Але вказаний трудовий договір відповідачем Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY не підписаний, в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази підтверджуючі, що вказана компанія є власником судна "MEKONG SPIRIT" (витяг з судового регістру Мальти) та договір між Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY і Компанією OU LUMAR S. А. Суд не приймає до уваги посилання позивача на роздруківку інформації, яка міститься в міжнародній базі даних суден EQUASIS, так як відповідно до ст. 100 ЦПК України вказаний доказ є паперовою копією електронного доказу. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Але вказана письмова копія електронного доказу належним чиним не засвідчена, оригінал електронного доказу не надано, а також не зазначено де знаходиться оригінал електронного доказу.

Крім того, на теперішний законодавством України не передбачений порядок засвідчення паперових копій електронних доказів. На підтвердження цього є внесення депутатами в Верховну Раду Проекта Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання нотаріальної діяльності № 5644 від 10.06.2021, відповідно до якого пропонується надання нотаріусам повноважень на здійснення нотаріальних дій у сфері: засвідчення вірності паперової копії електронного документа; огляд відео- та аудіо записів, інших об`єктів, у тому числі веб-сайтів, інших місць збереження даних у мережі Інтернет.

Враховуючі наведене суд вважає що наданий позивачем доказ не може вважатися достовірним, належним та допустимим.

Вказані обставини не дають суду можливості встановити які правовідносини виникли між зазначеними компаніями, прийняття Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY обов`язків судновласника перед позивачем.

Судом також не приймається до уваги посилання позивача на ту обставину, що між Компанією STARLIO SHIPHOLDING COMPANY та Компанією LUMAR S.A. укладено договір на управління судном Mekong spirit та як наслідок делегування обов`язків роботодавця Компанії LUMAR S.A. Вказана обставина наводиться представником позивача як підстава відповідальності Компанії LUMAR S.A. за заборгованість по заробітній платі перед позивачем. Суд не бере до уваги як доказ, надану представником позивача копію договору на управління судном від 01.09.2014 року так як вказана копія належним чином не засвідчена.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень позивача стосовно відповідальності ТОВ Арго Шіпінг Сервіс Одеса щодо заборгованості по заробітній платі. У якості обґрунтування наводиться, що ТОВ Арго Шіпінг Сервіс Одеса є особою, що вповноважена Працедавцем на часткове виконання його повноважень в розумінні ст. 21 КЗпП. Але позивачем не враховано що відносини між ТОВ Арго Шіппінг Сервісес Одеса та Компанією OU LUMAR S. А. підпадають під ознаки інституту представництва, а тому на них поширюються положення Глави 17 Представництво ЦК України. Частиною 1 ст. 239 ЦК встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Враховуючі наведене у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітний платі в солідарному порядку з відповідачів Компанії STARLIO SHIPHOLDING COMPANY (80,вул.Броад, м. Монровія, Ліберія), АДРЕСА_3 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА".

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" та ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 статті 12 Конвенції "Про захист заробітної плати" встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується сума заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 (базовий оклад (basic monthly wage) та щомісячна оплачувана відпустка (monthly leave pay) в розмірі 12135,79 дол. США. та підлягає стягненню з Компанії OU LUMAR S. А.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 26-1, 26-2 Колективного договору Судновласник повинен забезпечити кожному моряку, що знаходиться на борту судна, достатньо їжі хорошої якості та такого типу, який відповідає дієтичним і/або релігійним вимогам моряка; місце проживання адекватного розміру і стандарту; відповідну постільну білизну; необхідний столовий прилад і посуд; умови для прання. Крім того, Судновласник повинен забезпечити камбуз з усім обладнанням, необхідним для приготування їжі. Все обладнання повинне бути хорошої якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стаття 23 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, факт перебування Позивача на Судні з 25.05.2017 по 18.07.2018 через обвинувачення, що були висунуті до Відповідачів та Судна владою Греції суд не може розцінювати як загальновідомий та визнаний всіма учасниками справи.

У відповідності до ч.3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Як зазначає професор ОСОБА_4 : загальновідомі факти - це такі, які повинні бути відомі в даній місцевості кожній розумній та володіючій життєвим досвідом людині, у тому числі сторонам та суддям (Васьковский Є.В. Учебник гражданского процесса (2-е изд., М., 1917). До тогож, ОСОБА_5 зазначає, наступну рису загальновідомих фактів: факти, сумніватися в існуванні яких немає жодних підстав, оскільки вони доступні великій кількості осіб або вже встановленні на підставі джерел, які заслуговують на довіру ( ОСОБА_6 . Основні поняття доказового права України: проблеми законодавчого закріплення// Право України. 2010. № 12. С.225).

Отже, зазначені позивачем факти як загальновідомі, не можуть бути визнаними судом такими, оскільки, по перше, вказані події відбувалися за кордоном, по друге, висвітлення певних подій, на які посилається позивач, у засобах масової інформації не пов`язувалось конкретно з позивачем.

Щодо доданих до позовної заяви доказів, зокрема, рапортів, відео матеріалів та публікацій в ЗМІ, які оглянуті судом під час судового засідання, то суд не вважає їх належними, допустимими та достовірними доказами по справі, оскільки вони не підтверджують факти умов перебування на судні особисто позивача ОСОБА_1 . А також, як зазначалось вище, на теперішний час взагалі відсутня можливість надання у якості доказу паперової копії електронного доказу так як відсутній закон який встановлює порядок засвідчення таких доказів.

Так, матеріали справи містять рапорти: про опалювальні пристрої від 06.12.2017 рік; про фізичний стан екіпажу від 15.12.2017 рік; про стан судна від 15.12.2017; про затримки постачання від 15.12.2017; про виплату заробітної плати; про стан екіпажу від 20.03.2018; рапорт про недоліки в забезпечені членів екіпажу від 18.12.2017; про екіпаж від 20.03.2018. Але з вказаних рапортів не можливо встановити статус осіб які підписали вказані рапорти окрім позивача, кому та коли вони передавались або направлялись. Тому. інформація яка міститься у наведених рапортах не може вважатися достовірною.

Суд також вважає недопустимими доказами роздруківки електронного листування із судновласником (т.1 а.с. 65-83) так як в матеріалах справи відсутні докази належності електронної поштової скриньки саме вказаній особі, а також договірного врегулювання електронного листування.

Що стосується відеозаписів репортажів телеканалів 1+1 , Інтер , та Перший міський , то суд враховує правову позицію Верховного суду щодо цього питання (постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №908/1120/17, постанова Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі №404/700/17), та вважає вказані докази недопустими та недостовірними, так як вони не містять усіх реквізитів електронного доказу.

Як підтверджує постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі №908/1120/17, для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події.

Отже, оскільки суду не доведено завдання позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення його прав діями чи бездіяльністю відповідачів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77, 78, ч. 3 ст. 82 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, враховуючи доведеність суду понесення стороною позивача судових витрат в сумі 35161,33 грн., суд стягує на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 10178, 34 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 158, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до OU LUMAR S.A., за участі третьої особи Всеукраїнське об`єднання профспілок Федерація морських професійних спілок України , про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково .

Стягнути з OU LUMAR S.A. (адреса: вул. Пунане, 14А, м. Таллінн, Естонія, 13619) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) грошові кошти в сумі 12135 (дванадцять тисяч сто тридцять п`ять) доларів США 79 центів.

Стягнути з OU LUMAR S.A. (адреса: вул. Пунане, 14А, м. Таллінн, Естонія, 13619) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ) судові витрати в сумі 10178 (десять тисяч сто сімдесят вісім) гривень 34 коп.

У задоволенні решти вимог до OU LUMAR S.A. - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до STARLIO SHIPHOLDING COMPANY, LUMAR S.A., Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ШІПІНГ СЕРВІСЕС ОДЕСА - відмовити в повному обсязі.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 14.06.2021 року.

Суддя: В.Я. Бондар