Постанова

від 26.09.2022 по справі 160/3281/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 160/3281/22

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року

у справі №160/3281/22

за позовом Фермерського господарства "Сапфір Плюс"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2020 р. Фермерське господарство "Сапфір Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) від 15.12.2021 №2947 про відповідність платника податку на додану вартість - Фермерського господарства «САПФІР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42026246, місцезнаходження: 51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с.Карабинівка, вул. Центральна, буд. 33) критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658, місцезнаходження: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Сімферопольська, будинок 17-А) виключити Фермерське господарство «САПФІР ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42026246, місцезнаходження: 51471, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Карабинівка, вул. Центральна, буд. 33) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає прийняте рішення протиправним, оскільки таке не містить належної мотивації віднесення позивача до ризикових платників податків. Позивач вказує, що він не здійснював реалізацію товарів/послуг, відмінних від придбаних, що виключає наявність підстав для віднесення підприємства до категорії ризикових.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 р. у справі № 160/3281/22 адміністративний позов Фермерського господарства "Сапфір Плюс" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Судом встановлено, що позивача віднесено до переліку ризикових платників податку. Дослідивши обставини по справі, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальне здійснення господарської діяльності та відсутність підстав для віднесення останнього до переліку ризикових. Судом зазначено, що приймаючи оскаржуване рішення, відповідач фактично спирався виключно на відомості ЄРПН, без дослідження об`єктивних обставин здійснення господарських операцій. На переконання суду, посилання на наявність податкової інформації, без конкретизації даної інформації, не може бути визнано достатньою самостійною підставою для віднесення платника податків до категорії ризикових платників податків. Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 р. у справі № 160/3281/22, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки тому факту, що позивача включено до переліку ризикових платників за критерієм "у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування" (п. 8). Аналізом фінансово - господарської діяльності ФГ "САПФІР-ПЛЮС", згідно даних ЄРПН, встановлено, що підприємством придбано Товар: - Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 2.755L WAGON A/T Суфікс Z5 JTEBR3FJ10K208131 1GD8744192 (доук.), ціна - 1416,0 тис. грн., сума ПДВ - 283,2 тис.грн., що складає 53% від загального ПК. Ділова мета - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків, та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому. З урахуванням того, що згідно даних довідки № 20-ОПП на підприємстві відсутня достатня кількість сільськогосподарської техніки для збирання врожаю, наприклад комбайн, та обробітку землі, наприклад (сівалки, культиватори, тощо) можна зробити висновок, що ФГ «САПФІР-ПЛЮС» відсутня ділова мета та платник не має наміру одержати економічний ефект за рахунок придбання автомобіля преміум класу. Придбання послуг щодо збирання врожаю, згідно даних ЄРПН за 2021 рік, відсутні. Також, відповідач зазначає, що проведено аналіз 2020 року, згідно якого встановлено, що підприємство в 2020 році здійснює придбання тільки товару «озима пшениця Каділон еліта» 2 т ( ПН №54 від 26.08.2021), при цьому ж в 2020 році здійснює реалізацію пшениці 193 т (ПН № 1,2 від 08.08.2020 та 10.08.2020, та ПН № 1 від 11.11.2020 ) та соняшника 72 т (ПН № 1,2 11.09.2020 та 24.09.2020), однак придбання насіння соняшника відсутнє. Згідно аналізу даних ЄРПН 2018-2019 роки придбання насіння соняшника відсутнє Підприємство є платником ПДВ з 01.07.2018 року. Аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, Фермерське господарство «САПФІР-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42026246) є юридичною особою, зареєстрованою 28.03.2018 р. про що внесено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 12321020000004456, взято на облік як платника податків Західно-Донбаським ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській (Павлоградський р-н) 28.03.2018 року, основний вид діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Фермерське господарство «САПФІР-ПЛЮС» з 01.07.2018 є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 20.08.2020 №81843/04-36-54-30 та з 01.07.2018 є платником податку на додану вартість, що підтверджується Витягом №1804244500020 від 16.08.2018.

Судом також встановлено, що у протоколі засідання комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №310 від 15.12.2021 зазначено, що аналізом фінансово-господарської діяльності ФГ «САПФІР-ПЛЮС», згідно даних ЄРПН, встановлено, що підприємством придбано Товар: - Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 2.755L WAGON A/T Суфікс Z5 JTEBR3FJ10K208131 1GD8744192 (доук.), ціна - 1416,0 тис. грн., сума ПДВ - 283,2 тис. грн., що складає 53% від загального ПК. Ділова мета - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект в результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків, та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) у майбутньому. З урахуванням, того що згідно даних 20-ОПП на підприємстві відсутня достатня кількість сільськогосподарської техніки для збирання врожаю, наприклад комбайн, та обробітку землі, наприклад (сівалки, культиватори, тощо) можна зробити висновок, що ФГ «САПФІР-ПЛЮС» відсутня ділова мета та платник не має наміру одержати економічний ефект за рахунок придбання автомобіля преміум класу. Придбання послуг щодо збиранню врожаю згідно даних ЄРПН за 2021 рік відсутні. Також, проведено аналіз 2020 року, згідно якого встановлено, що підприємство в 2020 році здійснює придбання тільки товару «озима пшениця Каділон еліта» 2 т ( ПН №54 від 26.08.2021), при цьому ж в 2020 році здійснює реалізацію пшениці 193 т (ПН № 1,2 від 08.08.2020 та 10.08.2020, та ПН № 1 від 11.11.2020 ) та соняшника 72 т (ПН № 1,2 11.09.2020 та 24.09.2020), однак придбання насіння соняшника відсутнє. Згідно аналізу даних ЄРПН 2018-2019 роки придбання насіння соняшника відсутнє Підприємство є платником ПДВ з 01.07.2018. Аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій. Таким чином, сукупність фактів та обставин характеризують ризиковість платника податку на додану вартість для включення до Реєстру ризикових підприємств.

Рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №2947 від 15 грудня 2021 року, Фермерське господарство «САПФІР-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42026246) визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податків на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку ( аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій.)

Позивач скористався своїм правом на надання пояснень та їх документального підтвердження та подав до контролюючого органу інформацію щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості вих. №22/01/04 від 30 січня 2022 року із залученням 100 документів, підтверджуючих реальність здійснення ФГ «САПФІР-ПЛЮС» господарської діяльності.

Про отримання контролюючим органом поданих позивачем пояснень та копій документів для прийняття рішення щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку свідчить квитанція №2 від 31.01.2022.

Проте, рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.02.2022 №247 з урахуванням отриманих від платника податку пояснень та копій відповідних документів від 30.01.2022 №22/01/04 встановлено відповідність ФГ «Сапфір Плюс» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Податкова інформація: «Підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі».

Не погодившись із прийнятим відповідачем рішенням про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків №2947 від 15 грудня 2021 року, останній звернувся до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та, з огляду на доводи апеляційної скарги, зазначає наступне:

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 на виконання вимог пункту 201.16 статті 201 ПК України затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.

За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття (додаток 4).

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Отже, відповідно до положень пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Крім того, згідно Додатку 4 до Порядку № 1165, яким затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, прямо передбачено можливість оскарження такого рішення в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, які зокрема ґрунтуються на правових висновках Верховного Суду щодо до того, що спірне рішення не порушує права платника та не є об`єктом оскарження, не підлягають врахуванню, адже вони були сформовані до набрання чинності Порядком № 1165 01.02.2020 року.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 340/474/20.

Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов`язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація. Втім рішення не відповідає вищеозначеним вимогам Порядку № 1165.

Комісією прийнято рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. У графі Податкова інформація зазначено: аналіз наявної податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій.

В оскаржуваному рішенні відповідачем, в рядку "Податкова інформація", не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючим органом лише процитовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Водночас, такі обставини вказані у протоколі засідання цієї комісії.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2021 року по справі № 140/17441/20 зазначив, що при вирішенні спорів такої категорії суди, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.

Суд зазначає, що комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, має обґрунтувати, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року по справі №340/1098/20.

Так, загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

При цьому податкова інформація, наявна у контролюючого органу, є лише статистичними даними, які самі по собі не можуть свідчити про вчинення підприємством порушень та не підтверджує ризиковість платника податків.

Будь-яка податкова інформація, зокрема, надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні закону.

Така позиція підтримується Верховним Судом, про що свідчить правовий висновок останнього, викладений у постановах від 02.04.2020 року по справі №160/93/19, від 04.06.2020 року по справі №340/422/19 та від 16.04.2021 по справі №813/1301/15.

Позивач з метою спростування сумнівів та доводів контролюючого органу в реальності здійснених ним господарських операцій, припущень щодо ризиковості його фінансово-господарської діяльності подав до контролюючого органу документи на підтвердження здійснення господарських операцій, та добросовісності його як платника податку.

Разом із тим, відповідач не обґрунтував, чому ці документи не були взяті до уваги на підтвердження невідповідності платника податку критерію ризиковості платника податку.

Суд також звертає увагу, що відповідачем доказів того, що контролюючий орган досліджував обставини господарської діяльності позивача станом на момент прийняття рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.02.2022 №247 з урахуванням отриманих від платника податку пояснень та копій відповідних документів від 30.01.2022 №22/01/04 не надано.

Доводи скаржника щодо можливої нереальності здійснення господарських операцій, суд також вважає необґрунтованими, оскільки сумніви та протиріччя контролюючого органу щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства України під час здійснення господарської діяльності повинні досліджуватися шляхом проведення перевірок такого платника податків, за умови наявності підстав для її проведення визначених ПК України, а не шляхом прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості.

Отже, приймаючи оскаржувані рішення та вказуючи на недоліки у господарських операціях позивача, відповідач фактично спирався виключно на відомості ЄРПН, без дослідження об`єктивних обставин здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення відповідача не містить належної мотивації підстав та причин відповідності позивача критеріям ризиковості платника податку, а фактично ґрунтується на непідтверджені придбання товару по ланцюгу постачання.

Крім того, колегія суддів зазначає, що здійснення автоматизованого моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Втім, з матеріалів справи вбачається, що претензії контролюючого органу по суті пов`язані з діяльністю не самого позивача, а його контрагентів в ланцюгу постачання. Отже, несприятливі наслідки не мають за таких умов наставати для сумлінного платника податків, тому, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення не відповідає своїй меті.

Надання платником податків до податкового органу в порядку, передбаченому п. 6 Порядку № 1165, документів з метою прийняття останнім рішення про виключення такого платника з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, є правом платника, а не його обов`язком.

У спірному випадку позивачем прийнято рішення про захист свого порушеного права саме шляхом звернення до суду із цим адміністративним позовом, що не суперечить положенням Порядку № 1165 та іншим нормам податкового законодавства.

Щодо доводів скаржника про відсутність порушеного права позивача, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями, адже у відповідності до п. 6 Порядку № 1165 коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Таким чином автоматично змінюється алгоритм дій контролюючого органу, чим ускладняється діяльність платника податків, адже на нього покладаються додаткові обов`язки, пов`язані з реєстрацією податкових накладних.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права не допущено, доводи апеляційної скарги не спростовують привільні по суті висновки суду, а тому підстав для його скасування або зміни не убачається.

Представник позивача подав Третьому апеляційному адміністративному суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3600 грн.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі,: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, на підтвердження витрат, які понесені на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката до суду було надано: договір про надання правничої допомоги №15/03 від 15.03.2021 року, додаткова угода від 08.09.2022 №7 до договору про надання правничої допомоги від 15.03.2021 №15/03; акт приймання-передачі виконаних робіт від 08.09.2022 №7 до договору про надання правничої допомоги від 15.03.2021 №15/03; рахунок-фактура від 09.09.2022 №7; платіжне доручення від 09.09.2022 №263.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В той же час суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачем не подано клопотань та заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який розраховано позивачем.

В даному випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, враховуючи, що звернення до суду апеляційної інстанції відбулося за ініціативи податкового органу, що подавав апеляційну скаргу, а позивач направляв на неї відзив, що узгоджується з умовами додаткової угоди до договору та актом виконаних робіт, з урахуванням будь яких заперечень з боку податкового органу щодо не співмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що підлягають задоволенню судом витрати у загальному розмірі 3600 грн., оскільки суд з власної ініціативи не може зменшувати заявлену суму.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає наявними підстави для задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 р. у справі № 160/3281/22 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 р. у справі № 160/3281/22 - залишити без змін.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Сапфір Плюс» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3600,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.

Головуючий - суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк

суддяЯ.В. Семененко