Постанова

від 13.09.2022 по справі 755/3994/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/3994/20 Головуючий у 1-й інст. - Катющенко В.П.

Апеляційне провадження 22-ц/824/7515/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Акціонерного товариства «Альфа - Банк» - Луньової Анни Геннадіївни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», треті особи: ОСОБА_2 , в особі законного представника ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну та збільшення позовних вимог просила :

- визнати незаконним рішення реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30.05.2019 року 10:09:36;

- скасувати рішення реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30.05.2019 року 10:09:36;

- припинити право власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно п`ятикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47112041 від 30.05.2019 року 10:09:36, прийнятого реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М. на підставі договору іпотеки від 19.08.2011 року та повідомлення від 27.02.2019 року, за АТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», зареєстровано право власності на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності позивачу.

19.08.2011 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» був укладений договір іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання нею зобов`язань за договором невідновлюваної кредитної лінії № 030.301.5-62/11-58/KR від 19.08.2011 року, договором кредиту № 030.29-50/124-С від 24.01.2006 року та договором кредиту № 030.29-50-207-С від 29.12.2006 року нерухоме майно, вищевказану квартиру.

Крім того, посилається на те, що позивачу не надходило та вона не отримувала жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя в розумінні ст. 35 Закону України «Про іпотеку», згоду на відчуження предмету іпотеки позивач також не надавала, отже дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, яке виникло на підставі договору іпотеки, є протиправними, оскільки не були виконані умови п. 6.1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, серед переліку підстав для внесення оспорюваного рішення відсутня оцінка вартості іпотеки, що свідчить про порушення приписів ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, квартира, у якій проживає малолітня дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було відомо іпотекодержателю, перереєстрована на іпотекодержателя без попереднього дозволу органів опіки та і піклування, що також свідчить про незаконність такої реєстрації.

Також, перереєстрація права власності квартири за банком свідчить про подвійне стягнення заборгованості з позивача, оскільки рішенням суду від 08.06.2016 року у справі № 755/22171/15-ц було стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 751 594 грн 18 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Скасовано рішення реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Припинено право власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк» на нерухоме майно - п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнуто з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 816,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн, а всього 6 816 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, 15 березня 2022 року представник Акціонерного товариства «Альфа - Банк» - Луньова Анна Геннадіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги без задоволення.

Посилається на те, що на адресу іпотекодателів двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилались повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням.

Крім того, посилається на те, що у зазначених повідомленнях позичальника попереджено про те, що у разі невиконання відповідної вимоги протягом 30- денного строку банк має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Посилається на те, що повідомлення направлені були на адресу вказану в іпотечному договорі АДРЕСА_3 .

При цьому у повідомленнях про вручення поштових відправлень зазначено прізвище ОСОБА_4 , вказано, що вона являється матір`ю отримувача.

Вважає, що кредитором повністю дотримані всі вимоги чинного законодавства, вжито всіх заходів з метою повідомлення іпотекодателя належним чином про заборгованість та намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зазначає, що позивач повинен довести факт, що дитина мала майнові права відносно спірної квартири на час укладення саме іпотечного договору, яких не було. Свідоцтво про народження дитини не може саме свідчити про те, що права дитини порушені певними правочинами, укладеними її батьками. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення прав дитини під час укладення договору.

Від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, представник відповідача просить слухати справу у їх відсутності, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про перехід права власності на належне позивачу майно у власність відповідача було прийняте державним реєстратором всупереч умовам Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 року , а також з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку № 1127.

Крім того, рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк» було прийняте державним реєстратором всупереч вимогам ст.ст. 35, 37 ЗУ «Про іпотеку», вимогам Порядку № 1127, а також положенням ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що 19.08. 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , іпотекодавцем, був укладений Договір іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО, посвідчений Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 4295 (а.с. 30-33, т.1).

За умовами Договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 030.301.5-62/11-58/KR від 19.08.2011 року, договором кредиту № 030.29-50/124-С від 24.01.2006 року та договором кредиту № 030.29-50-207-С від 29.12.2006 року, укладеними між іпотекодавцем та іпотекодержателем, нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ., та належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМР (КМДА) 05.12.2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 25.11.2005 року № 2238-С/КІ та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 08.12.2005 року за № 41524, а в книзі № 283-122, реєстраційний номер 34035108 (п. 1.1 Договору іпотеки, а.с. 30, т.1).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 105 638,00 грн; балансова вартість предмету іпотеки, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, серія ССУ № 887231, виданого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 01.07.2011 року № 30481259, становить 868 664,00 грн.

Одночасно з посвідченням Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна до припинення договору іпотеки, що зареєстровано в реєстрі за № 4290.

03.12.2019 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019, правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк, код ЄДРПОУ: 23494714.

30.05.2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М., за результатами розгляду заяви АТ «Укрсоцбанку» та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, винесено рішення провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_4 , за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», податковий номер 00039019. Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна (а.с. 38, т.2).

Згідно витягу № 168573890 від 30.05.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В.М., 27.05.2019 року 20:48:26 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1840954180000, яким є квартира АДРЕСА_4 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: Договір іпотеки, серія та номер: 4295, виданий 19.08.2011 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П.; повідомлення, серія та номер: 13-3-03/96-1037, виданий 27.02.2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47112041 від 30.05.2019 року10:09:36, Сорока В.М. , КП «Реєстраційне бюро» ( а.с. 39, т.2).

На час укладення Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 року чинною була редакція Закону України «Про іпотеку» від 07.08.2011 року.

Згідно ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч.1-3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У пунктах 58, 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначено, що: «закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону».

Судом встановлено, що умовами Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 року передбачені способи звернення стягнення на Предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3. визначено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»

Таким чином, Договір іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений Законом України «Про іпотеку».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до змісту ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до п. 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно п. 61 вказаного Порядку, у редакції чинній станом на 27.05.2019 року - день звернення іпотекодержателя з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено з матеріалів копії реєстраційної справи № 1840954180000, сформованої Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що 27.05.2019 року уповноважений представник АТ «Укрсоцбанк» при зверненні до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк» не подав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Також, матеріали реєстраційної справи містять дві копії повідомлення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 13.3-03/96-1035 від 27.02.2019 року та одну копію повідомлення № 13.3-03/96-1037 від 27.02.2019 року та копії накладних № S002645146 та № S002645148, з яких не вбачається, що відправлення було отримано іпотекодержателем ОСОБА_1 (а.с. 233- 235, т.1)

Крім того, серед матеріалів вказаної реєстраційної справи відсутня оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, що є порушенням вимог ч.ч. 1-3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» щодо обов`язку Іпотекодержателя у разі набуття права власності на предмет іпотеки відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Отже, за відсутності оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність вбачається відсутність можливості оцінити чи не перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя на 90 відсотків вартості предмета іпотеки, які іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином, іпотекодержателем при зверненні до державного реєстратора для реєстрації прав та їх обтяжень на спірну квартиру на підставі іпотечного договору, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не було подано документу, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, а також - не подано оцінку предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк».

Крім того, відповідно до інформаційної довідки № 168568886 від 30.05.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на момент прийняття рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2019 року спірне нерухоме майно перебувало під обтяженням у вигляді арешту, про що до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним реєстратором приватним виконавцем Шмідт К.В. було внесено запис про обтяження № 26725695 (спеціальний розділ) від 21.06.2018 року, підстава виникнення обтяження: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 56564268, виданий 07.06.2018 року, видавник: приватний виконавець Шмідт К.В. (а.с. 6-7, т.2).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про перехід права власності на належне позивачу майно у власність відповідача було прийняте державним реєстратором всупереч умовам Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19.08.2011 року , а також з порушенням вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку № 1127.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/22171/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Предметом розгляду були правовідносини, що виникли між сторонами з Договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 030.301.5-62/11-58КR, а також договорів, що були укладені з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 751 594 грн 18 коп.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_8 , рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного суд від 01 листопада 2018 в частині позовних вимог до ОСОБА_7 - скасовано.

В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - відмовлено. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2016 та постанову Київського апеляційного суд від 01.11.2018 залишено без змін.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Як встановлено з матеріалів справи на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення у квартирі була зареєстрована малолітня дочка позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с. 42 - 43, т.1).

Те, що іпотекодавець був обізнаний щодо реєстрації у спірній квартирі малолітньої дитини підтверджується постановою Верховного суду від 18.12.2019 року у справі № 755/10564/18, винесеної за результатом розгляду касаційної скарги АТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К. В. щодо подання заявки на реалізацію арештованого нерухомого майна від 21 червня 2018 року.

Задовольняючи скаргу, суд виходив з того, що приватним виконавцем разом із заявкою на реалізацію арештованого нерухомого майна № 1117 від 21 червня 2018 року не направлено до ДП «Сетам» копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду, хоча йому було відомо про наявність зареєстрованої малолітньої особи у квартирі АДРЕСА_1 до моменту подачі заявки на реалізацію арештованого майна.

Постановою Верховного суду від 18 грудня 2019 року касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року - залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Як встановлено судом у матеріалах реєстраційної справи будь-які дозволи органу опіки та піклування щодо реалізації предмета іпотеки, де зареєстровано місце проживання неповнолітньої особи, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підставою для задоволення позову у частині позовних вимог щодо скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» є те, що рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк», було прийняте державним реєстратором всупереч вимогам ст.ст. 35, 37 ЗУ «Про іпотеку», вимогам Порядку № 1127, а також положенням ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей»,

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній до 16.01.2020 року, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Відповідно до змісту цієї норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній з 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

( Постанова Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 906/516/19 та від 20.08.2020 року у справі №916/2464/19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30.05.2019 року10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та припинення права власності за АТ «Альфа-Банк» на вказане нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах реєстраційної справи містяться дві копії повідомлення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 13.3-03/96-1035 від 27.02.2019 року та одну копію повідомлення № 13.3-03/96-1037 від 27.02.2019 року та копії накладних № S002645146 та № S002645148, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки належними доказами направлення повідомлень, вимог є розрахунковий чек, поштова накладна та опис вкладення у конверт.

Вищевказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої палати Верховного суду у справі № 645/1979/15-ц.

До апеляційної скарги представник відповідача надав звіт № ВА 190527 - 003 від 29 травня 2019 року про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи відповідачем не були надані до суду першої інстанції, а представник відповідача не заявив клопотання апеляційному суду про прийняття нових доказів.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За умовами ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки доказів неможливості подання звіту № ВА 190527 - 003 про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 до суду першої інстанції відповідачем не було подано, клопотання про приєднання нових доказів представником відповідача не заявлено, апеляційний суд не приймає до уваги приєднаний до апеляційної скарги звіт № ВА 190527 - 003 про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 .

Крім того, серед матеріалів реєстраційної справи відсутня оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності на момент набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність, що є порушенням вимог ч.ч.1-3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» щодо обов`язку іпотекодержателя у разі набуття права власності на предмет іпотеки відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав дитини під час укладення Іпотечного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ч.4 ст. 12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для вчинення будь - яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Спірна квартира переєстрована на іпотекодержателя без попереднього дозволу органів опіки та піклування, що свідчить про незаконність такої переєстрації.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа - Банк» - Луньової Анни Геннадіївни - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року.

Головуючий

Судді