Постанова

від 12.10.2023 по справі 755/3994/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 755/3994/20

провадження № 61-2449св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: реєстратор комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сорока Валерій Миколайович, акціонерне товариство «Альфа-Банк» (акціонерне товариство «Сенс Банк»), комунальне підприємство «Реєстраційне бюро»,

треті особи: ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Катющенко В. П., та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» (далі - КП «Реєстраційне бюро») Сороки В. М., акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», яке змінило найменування на акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»)), КП «Реєстраційне бюро», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , Служба

у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, прийнятого реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В. М. на підставі договору іпотеки

від 19 серпня 2011 року та повідомлення від 27 лютого 2019 року, за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», зареєстровано право власності на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності

ОСОБА_1

19 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та АТ «Укрсоцбанк» був укладений договір іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання нею зобов`язань за договором невідновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2011 року № 030.301.5-62/11-58/KR, договором кредиту від 24 січня

2006 року № 030.29-50/124-С та договором кредиту від 29 грудня 2006 року № 030.29-50-207-С, нерухоме майно: вищевказану квартиру.

Крім того, посилається на те, що їй не надходило і вона не отримувала жодних повідомлень та письмових вимог від іпотекодержателя в розумінні статті 35 Закону України «Про іпотеку». Згоду на відчуження предмету іпотеки вона також не надавала, отже дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникло на підставі договору іпотеки, є протиправними, оскільки не були виконані умови пункту 6.1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Також, серед переліку підстав для внесення оспорюваного рішення відсутня оцінка вартості предмета іпотеки, що свідчить про порушення приписів статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, право власності на квартиру, у якій проживає малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було відомо іпотекодержателю, перереєстроване на іпотекодержателя без попереднього дозволу органів опіки та і піклування, що також свідчить про незаконність такої реєстрації.

Також, перереєстрація права власності на квартиру за банком свідчить про подвійне стягнення заборгованості з позивача, оскільки рішенням суду

від 08 червня 2016 року у справі № 755/22171/15-ц вже було стягнуто

з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 751 594,18 грн.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним рішення реєстратора КП «Реєстраційне бюро»

Сороки В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36;

- скасувати рішення реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Сороки В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36;

- припинити право власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Сороки В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Припинено право власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно: п`ятикімнатну квартиру

АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-банк» залишено без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року залишено без змін.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції,

з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про перехід права власності на належне позивачу майно

у власність відповідача було прийняте державним реєстратором усупереч умовам Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року, зокрема пунктів 4.1., 4.2., а також з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127, в частині покладання на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом обов`язку не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й встановити відповідність заявлених прав

і поданих документів вимогам законодавства.

Також суд зазначив, що державним реєстратором не дотримано вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», зокрема щодо направлення письмової вимоги про усунення порушення, повідомлення про необхідність виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Крім того, суд вказав, що рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк» було прийняте державним реєстратором всупереч положенням Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», а саме за відсутності будь-яких дозволів органу опіки та піклування щодо реалізації предмета іпотеки, де зареєстровано місце проживання неповнолітньої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 лютого 2023 року АТ «Сенс Банк» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року (надійшла до суду

22 лютого 2023 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 27 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Сенс Банк», витребувано справу із Дніпровського районного суду м. Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

08 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

15 березня 2023 року від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Мартиненка О. В. надійшов відзив на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не застосовано положення статей 12, 33, 36 Закону України «Про іпотеку», не враховано положення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року, безпідставно зазначено про неповідомлення банком іпотекодавця про усунення порушення та звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Зазначає, що судами при постановленні оскаржуваних рішень не з`ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки.

Також заявник вказує, що на адресу іпотекодателів двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилались повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Посилається на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення прав дитини під час укладення Іпотечного договору, який у силу статті 204 ЦК України (презумпція правочину) є чинним та породжує права та обов`язки.

Підставами касаційного оскарженнярішення Дніпровського районного суду

м. Києва від 26 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду

від 13 вересня 2022 рокузаявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19), від 13 липня 2022 року у справі

№ 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21),від 29 вересня 2020 року

у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), у постановах Верховного Суду від05 березня 2018 рокуу справі № 343/774/15 (провадження № 61-4268св18), від 25 квітня 2018 року у справі

№ 640/1332/15 (провадження № 61-8582св18), від 10 грудня 2018 року

у справі № 760/17168/15 (провадження № 61-30св18), від 06 березня

2019 рокуу справі № 643/10210/15 (провадження № 61-3983св18),

від 22 травня 2019 року у справі № 490/3505/17 (провадження

№ 61-5426св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 755/21962/15 (провадження № 61-15887св18), від 15 жовтня 2020 року у справі

№ 755/2030/19 (провадження № 61-9991св20), від 01 липня 2021 року

у справі № 756/16996/18 (провадження №61-15483св20), від 06 жовтня

2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20),

від 09 лютого 2022 року у справі№ 760/24222/19 (провадження

№ 61-9300св21), та у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14), від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15, від 06 квітня2016 року у справі

№ 6-589цс16, від 10 липня 2017 року у справі № 6-1002цс17.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката

Мартиненка О. В. зазначено, що належними доказами направлення повідомлень/вимог є розрахунковий чек, поштова накладна та опис вкладення у конверт (відправлених документів). У реєстраційній справі відсутні чеки та описи вкладення про відправку конвертів з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також вказує, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з цим, перереєстрація права власності на квартиру за АТ «Укрсоцбанк» свідчить про подвійне стягнення.

Зокрема, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 червня 2016 року у справі № 755/22171/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 751 594,18 грн. Тобто, у той момент, коли вже було наявне рішення про стягнення заборгованості, банк додатково зареєстрував на себе право власності на квартиру, що свідчить про подвійне стягнення з однієї і тієї ж особи.

Також представник зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 було перереєстроване на Іпотекодержателя без попереднього дозволу органів опіки та піклування, що свідчить про незаконність такої перереєстрації та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, оскільки були порушені права малолітньої особи - ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 серпня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк», іпотекодержателем, та

ОСОБА_1 , іпотекодавцем, був укладений Договір іпотеки

№ 030.301.5-62/11-58/ІО, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. (далі - приватний нотаріус КМНО Ковальчук С. П.), за реєстровим № 4295.

За умовами договору іпотеки іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором невідновлюваної кредитної лінії від 19 серпня 2011 року № 030.301.5-62/11-58/KR, договором кредиту № 030.29-50/124-С від 24 січня 2006 року та договором кредиту № 030.29-50-207-С від 29 грудня 2006 року, укладеними між іпотекодавцем та іпотекодержателем, нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМР (КМДА) 05 грудня 2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення

від 25 листопада 2005 року № 2238-С/КІ та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 08 грудня 2005 року за № 41524, а в книзі

№ 283-122, реєстраційний номер 34035108.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 договору іпотеки заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 2 105 638,00 грн; балансова вартість предмету іпотеки, відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, серія ССУ № 887231, виданого Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 01 липня 2011 року

№ 30481259, становить 868 664,00 грн.

Одночасно з посвідченням договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО

від 19 серпня 2011 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П. накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна до припинення договору іпотеки, що зареєстровано в реєстрі за № 4290.

03 грудня 2019 року до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ: 00039019, правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк, код ЄДРПОУ: 23494714.

30 травня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В. М., за результатами розгляду заяви АТ «Укрсоцбанку» та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, винесено рішення провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна, на квартиру, що розташована у

АДРЕСА_4 , за суб`єктом: АТ «Укрсоцбанк», податковий номер 00039019. Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Згідно витягу № 168573890 від 30 травня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Сорокою В. М., 27 травня 2019 року 20:48:26 було здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 1840954180000, яким є квартира у АДРЕСА_4 , за АТ «Укрсоцбанк», підстава виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 4295, виданий 19 серпня 2011 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Ковальчук С. П.; повідомлення, серія та номер: 13-3-03/96-1037, виданий 27 лютого 2019 року, видавник: АТ «Укрсоцбанк», підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу), індексний номер: 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, Сорока В. М. , КП «Реєстраційне бюро».

На час укладення Договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року чинною була редакція Закону України «Про іпотеку» від 07 серпня 2011 року.

Умовами договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року передбачені способи звернення стягнення на Предмет іпотеки, зокрема пунктом 4.5.3. визначено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань

у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У частині першій статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Згідно з частиною другою, третьою четвертою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 33 ЗУ «Про іпотеку» (редакція закону від 07 серпня 2011 року) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої, другої, третьої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно

з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Судами установлено, що умовами договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року передбачені способи звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, пунктом 4.5.3. визначено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що договір іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року містить застереження, яке надавало банку право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений Законом України «Про іпотеку».

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку

з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Згідно з пунктом 61 вказаного Порядку (у редакції чинній станом на

день звернення іпотекодержателя АТ «Укрсоцбанк» з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Судами попередніх інстанцій встановлено з матеріалів копії реєстраційної справи № 1840954180000, сформованої Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що 27 травня 2019 року представник АТ «Укрсоцбанк» при зверненні до державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» з заявою про державну реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» прав та їх обтяжень на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , не подав державному реєстратору документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Також, матеріали реєстраційної справи містять дві копії повідомлення іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням № 13.3-03/96-1035 від 27 лютого 2019 року та одну копію повідомлення № 13.3-03/96-1037 від 27 лютого

2019 року та копії накладних № S002645146 та № S002645148, з яких не вбачається, що відправлення було отримано іпотекодержателем ОСОБА_1 .

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку № 1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тому є правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про перехід права власності на належне позивачу майно

у власність відповідача було прийняте державним реєстратором всупереч умовам договору іпотеки № 030.301.5-62/11-58/ІО від 19 серпня 2011 року,

а також з порушенням вимог пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 61 Порядку № 1127.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що на час прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення у іпотечній квартирі була зареєстрована малолітня дочка позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Те, що іпотекодавець був обізнаний про реєстрацію у спірній квартирі малолітньої дитини, підтверджується постановою Верховного суду

від 18 грудня 2019 року у справі № 755/10564/18, прийнятої за результатом розгляду касаційної скарги АТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Судами встановлено, що у матеріалах реєстраційної справи будь-які дозволи органу опіки та піклування щодо реалізації предмета іпотеки, де зареєстровано місце проживання неповнолітньої особи, відсутні.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що підставою для задоволення позову у частині позовних вимог щодо скасування рішення реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Сороки В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47112041

від 30 травня 2019 року 10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» є те, що рішення про перехід права власності на належне ОСОБА_1 майно у власність АТ «Укрсоцбанк» було прийняте державним реєстратором всупереч вимогам статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», вимогам Порядку № 1127, а також положенням Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що ефективним та передбаченим законом способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Сороки В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47112041 від 30 травня 2019 року 10:09:36, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та припинення права власності АТ «Альфа-Банк» на вказане нерухоме майно.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року

у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19), від 13 липня

2022 рокуу справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21),

від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження

№ 14-711цс19), у постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року

у справі № 343/774/15 (провадження № 61-4268св18), від 25 квітня

2018 рокуу справі № 640/1332/15 (провадження № 61-8582св18),

від 10 грудня 2018 року у справі № 760/17168/15 (провадження

№ 61-30св18), від 06 березня 2019 року у справі № 643/10210/15 (провадження № 61-3983св18), від 22 травня 2019 року у справі

№ 490/3505/17 (провадження № 61-5426св19), від 08 квітня 2020 року

у справі № 755/21962/15 (провадження № 61-15887св18), від 15 жовтня

2020 рокуу справі № 755/2030/19 (провадження № 61-9991св20),

від 01 липня 2021 року у справі № 756/16996/18 (провадження

№ 61-15483св20), від 06 жовтня 2021 року у справі № 206/6043/19 (провадження № 61-16695св20), від 09 лютого 2022 року у справі

№ 760/24222/19 (провадження № 61-9300св21), та у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2014 року у справі № 922/3658/13 (провадження № 3-71гс14), від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15,

від 06 квітня2016 року у справі № 6-589цс16, від 10 липня 2017 року у справі № 6-1002цс17, не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаних справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти лише такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, переважно зводяться до незгоди

з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк»залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник