Рішення

від 22.09.2022 по справі 225/64/16-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/225/416/2022

Єдиний унікальний номер № 225/64/16-ц

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2022 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Челюбєєва Є.В.,

за участі:

секретаря Федорцової І.С.,

представника відповідача Стрикаля О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського міського суду Донецької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 29 січня 2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № №175АІ10140129002, згідно з яким відповідачу було надано в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до п.1.1. надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 135000 грн. зі сплатою 13,0 % річних.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши кредит у вищевказаній сумі.

Відповідач умови кредитного договору виконував неналежним чином та в результаті порушення умов кредитного договору №175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, станом на 09 листопада 2015 року, згідно розрахунку заборгованості по кредиту, заборгованість складає 166734, 84 грн., з яких: заборгованість за кредитом 111870,49 грн.; заборгованість за відсотками 18115,97 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 16886,40 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 5189,34 грн; інфляційні витрати за кредитом 1233,50 грн.; інфляційні витрати за відсотками 3439,14 грн.

Враховуючи те, що відповідач своїх зобов`язань не виконує, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Представник позивача під час судового розгляду позовні вимоги підтримала повністю, в останнє судове засідання не з`явилася, надав заяву про проведення судового засідання без її участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву від 07 липня 2022 року представником відповідача Стрикаль О.В. зазначено, що з даною позовною заявою ОСОБА_1 не погоджується, вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» є безпідставними та такими, що суперечать законодавству України, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 не згоден з розміром заборгованості, заявленої позивачем, оскільки вона завищена та не враховує суми фактично внесених коштів відповідачем по договору кредиту № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року.

Оскільки позивачем не надано виписок руху коштів по рахунку боржника, квитанцій про сплату кредиту, у зв`язку з чим не має можливості встановити розмір суми заборгованості, право вимоги на яку набуло ПАТ «Альфа-Банк», що в свою чергу позбавляє можливості встановити і розмір прострочених відсотків за договором кредиту № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року.

Матеріали справи № 225/64/16-ц не містять первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення її часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки, виписки з рахунку боржника, тощо), тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості здійснений позивачем, є безспірним. Розрахунки боргу, підготовлені працівниками ПАТ «Укрсоцбанк», щодо наявності грошового зобов`язання ОСОБА_1 за основним боргом, відсотках за договором кредиту № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум і слугувати доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Окрім того, долучені до матеріалів справи № 225/64/16-ц світлокопії документів, не є належними доказами, які можуть підтвердити обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Світлокопія договору кредиту № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року не містить п. 5.4., згадка про який йдеться у п.п. 3.3.16. цього Договору, а це вказує, що сторони не досягнули всіх істотних умов договору та дає підстави вважати його не укладеним.

З матеріалів цивільної справи № 225/64/16-ц, вбачається, що позивач станом на 07 липня 2022 року оригіналів доданих до позовної зави документів для огляду в Дзержинському міському суду Донецької області не надав, а тому позовні вимоги по цій справі ґрунтується на підставі неналежних доказів.

За таких обставин, представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості немає.

У поясненнях на відзив від 16 серпня 2022 року представник позивача зазначив, що вважає доводи відзиву необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи за наступних обставин.

ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «АльфаБанк» та ОСОБА_1 , 29 січня 2014 року уклали Договір кредиту №175АІ10140129002, згідно з яким відповідачу було надано в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до п.1.1. надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 135000 грн. зі сплатою 13,0 % річних, з терміном повернення кредиту до 28 січня 2017 року. Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором ( п. 3.3. кредитного договору).

До складу кредитного договору входить серед іншого і додаток № 1, детальний розпис сукупної вартості кредиту значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

При цьому у складових частинах договору зазначено погоджені сторонами умови кредитування: ліміт кредиту 135000,00 грн.; строк кредитування 36 місяців; процентна ставка, відсотків річних 13,00 %; порядок зміни процентної ставки та інше. Всі викладені умови погоджені та підписані сторонами кредитного договору та повністю відображені у його складових частинах.

Додаток № 1, який є складовою частиною кредитного договору, підписано позичальником, при цьому вказано, що він підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування, також позичальником підтверджено отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для неї, в тому числі, в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором.

Таким чином, кредитором до підписання кредитного договору була надана відповідачу в письмовій формі інформація про умови кредитування, про орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначення сукупної вартості кредиту та процентної ставки, в тому числі, про плату за обслуговування кредиту.

Отже, відповідач, ознайомившись з умовами кредитного договору та вважаючи їх прийнятними для себе, підписав вказаний вище кредитний договір, не надавши відповідних зауважень або виправлень, чим висловив своє волевиявлення і згоду з усіма умовами договору, отримавши при цьому оригінал договору у день його укладення. Також відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що він звертався до банку із заявою про відмову від договору, або з будь-якими заявами про заперечення щодо його умов.

Окрім того, Законом України «Про споживче кредитування» чітко передбачена можливість банками передбачити у кредитному договорі нарахування та сплату комісії, які позичальник зобов`язаний сплатити банку. При цьому згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» форма комісії визначається банком самостійно.

Враховуючи вищенаведене, на думку представника позивача, спростовуються усі доводи відповідача, які зазначено у додаткових поясненнях щодо виконання договору, отримання грошових коштів та відсутність зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, належно з`ясувавши дійсні обставини справи, надавши оцінку їх доводам і наданим ними доказам, приходить до наступних висновків.

Однією з підстав цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2ст. 11 ЦК Україниє договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідност. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 207,1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як стверджує позивач, 29.01.2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № №175АІ10140129002 на купівлю автотранспортних засобів , згідно з яким відповідачу було надано в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до п.1.1. надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 135000 грн. зі сплатою 13,0 % річних (а.с.4- 9).

Крім того, позивач вважає, що згідно копії меморіального ордеру №5892 від 29.01.2014 року про видачу грошових коштів на суму 135 000,00 гривень та випискою про рух коштів по рахунку, зобов`язання позивача, визначені у договорі кредиту, а саме п. 3.1.1., були виконані належним чином та в повному обсязі (а.с.11-12).

Відповідно до розрахунку позивача заборгованості за кредитним договором №175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, станом на 09 листопада 2015 року, заборгованість складає 166734, 84 грн., з яких: заборгованість за кредитом 111870,49 грн.; заборгованість за відсотками 18115,97 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 16886,40 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 5189,34 грн; інфляційні витрати за кредитом 1233,50 грн.; інфляційні витрати за відсотками 3439,14 грн.(а с.15-16).

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами частини другої, шостої статті 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою від 08.09.2022 у позивача витребувано оригінал кредитного договору № 175АІ10140129002 від 29.01.2014, для огляду в судовому засіданні.

21.09.2022 від представника позивача надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали суду про витребування доказів, оскільки попередній представник АТ «Альфа Банк» - Дегтярьов Є.В. отримав з архіву банку кредитний договір № 175АІ10140129002 від 29.01.2014 і залишив на своєму робочому місці. Після введення воєнного стану на території України ОСОБА_2 звільнився, документи залишилися у відділенні банку, яке на даний час знаходиться в зоні бойових дій.

Оскільки оригінал договору № 175АІ10140129002 від 29.01.2014 представником позивача не подано, а суд та представник відповідача ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу (в поданій копії договору відсутня сторінка 2, копія договору не завірена належним чином), тому такий доказ не береться судом до уваги.

З огляду на вказане суд зазначає, що належних доказів виникнення між сторонами кредитних правовідносин не надано.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 (справа №219/1704/17, провадження № 61-1211св19) зазначив, що в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

При цьому посилання позивача на наявність виписки по особовому рахунку за договором, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки виписка по рахунку, на яку посилається представник позивача містить тільки відомості щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , інших відомостей щодо руху коштів по рахунку відповідача (нарахування відсотків, погашення кредиту тощо), які дозволили б суду перевірити суму заборгованості за тілом кредиту, правильність нарахування відсотків позивачем, дана виписка не містить.

Таким чином, ненадання оригіналу договору на підставі якого, згідно доводів позивача, відповідачу було видано кредит, та відстуність інших належних доказів є підставою для відмови у позові банку.

Аналогічні висновки, викладені в численних постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №221/5089/16-ц, провадження №61-33662св18, від 13 червня 2018 року у справі №226/3556/15-ц, провадження №61-21373св18, від 20 травня 2020 року у справі №314/1253/16, провадження №61-19784св18, від 13 червня 2018 року у справі №539/1238/16-ц, провадження №61-6575ск18.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги банку не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12,81,263-265,341,342 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»,правонаступником якогоє АкціонернеТовариство «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя Є.В. Челюбєєв