Постанова

від 15.03.2023 по справі 225/64/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1593/23 Справа № 225/64/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Чєлюбєєв Є.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 225/64/16-ц

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Остапенко В.О.,

суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

сторони:

позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Кривому Розі, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 22 вересня 2022 року, яке ухвалено суддею Челюбєєвим Є.В. у місті Торецьк Донецької області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В січні 2016 року ПАТ«Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 29 січня 2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 175АІ10140129002, згідно з яким відповідачу було надано в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до п.1.1. надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 135 000 грн. зі сплатою 13,0 % річних.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши кредит у вищевказаній сумі.

Відповідач умови кредитного договору виконував неналежним чином та в результаті порушення умов кредитного договору № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, станом на 09 листопада 2015 року, згідно розрахунку заборгованості по кредиту, заборгованість за кредитним договором складає 166 734, 84 грн., з яких: заборгованість за кредитом 111 870,49 грн.; заборгованість за відсотками 18 115,97 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 16 886,40 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 5 189,34 грн; інфляційні витрати за кредитом 1 233,50 грн.; інфляційні витрати за відсотками 3 439,14 грн.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року в сумі 166734,84 грн. та 2501,02 грн. судового збору.

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 13 квітня 2016 року позов задоволено.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 січня 2022 року до участі у справі залучено правонаступника позивача АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 січня 2022 року заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 13 квітня 2016 року скасовано.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 22 вересня 2022 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального права, без додержання норм процесуального права. Зокрема, посилається на те, що твердження суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту існування заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не стосується відповідача, що позбавляє суд можливості перевірити наявність існування заборгованості, є фактично ухиленням від вирішення спору по суті. Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.

Крім того апелянт зауважує на тому, що відповідач по справі не заперечував отримання кредитних коштів, при цьому ненадання позивачем оригіналу кредитного договору, який також можливо було витребувати і у відповідача, не є відповідною правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на думку представника відповідача, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, 29 січня 2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», в особі Східного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладено Договір кредиту № 175АІ10140129002, відповідно до умов якого відповідачу було надано в користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до п.1.1. надання кредиту здійснювалось одним траншем у сумі 135 000 грн. зі сплатою 13,0 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості по Кредиту до 27 січня 2017 року.

Відповідно до п.4.1 Договору кредиту, у разі допущення відповідачем прострочення строків сплати відсотків в порядку та в розмірі, визначеному п. 1.1,1.4,2.7,2.9 Договору кредиту, комісій, передбачених умовами кредитного договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п. 1.1,3.2.3,3.3.16 Договору кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач посилався на те, що відповідач умови кредитного договору виконував неналежним чином та в результаті порушення умов кредитного договору № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, станом на 09 листопада 2015 року, згідно розрахунку заборгованості по кредиту, заборгованість за кредитним договором складає 166 734, 84 грн., з яких: заборгованість за кредитом 111 870,49 грн.; заборгованість за відсотками 18 115,97 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту 16 886,40 грн.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків 5 189,34 грн; інфляційні витрати за кредитом 1 233,50 грн.; інфляційні витрати за відсотками 3 439,14 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, оскільки світлокопія Договору кредиту не містить п. 5.4, згадка про який йдеться в п.п.3.3.16, та він не згоден з розміром заборгованості, заявленої позивачем, оскільки позивачем не надано документи первинної бухгалтерської документації, що підтверджують та встановлюють розмір заборгованості.

Отже, відповідач не заперечував факт невиконання ним своїх обов`язків за кредитним договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ненадання оригіналу договору на підставі якого, згідно доводів позивача, відповідачу було видано кредит, та відстуність інших належних доказів є підставою для відмови у позові банку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За змістомстатті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття629 ЦК України).

За частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з частиною першою статті 553, частиною першою статті 554ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених судом доказів вказують на те, що ПAT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», виконав свої зобов?язання, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в повному обсязі, які прийняті позичальником від ПAT «Укрсоцбанк».

Обставини укладення кредитного договору № № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, отримання суми позики та часткового виконання основного зобов`язання не заперечувались відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, що відповідно до положень статті 206 ЦПК України є виявом принципів диспозитивності і змагальності сторони у справі, та в силу частини 1 статті 81 ЦПК України обставини, що не заперечувались відповідачем у справі ОСОБА_1 не підлягають доказуванню.

Розрахунок заборгованості за договором та довідка № 75АІ10140129002 від 29 січня 2014 року свідчить про те, що під час дії договору мало місце прострочення сплати позичальником чергових платежів по кредиту та процентів за користування кредитом в рамках укладеного Договору кредиту № 75АІ10140129002 від 29 січня 2014 року (том 1 а.с.15-16).

Розмір невиконаного позичальником ОСОБА_1 зобов`язання з повернення суми позики, а саме заборгованості за кредитним договором - 166 734, 84 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 111 870,49 грн.; заборгованості за відсотками - 18 115,97 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 16 886,40 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 189,34 грн; інфляційних витрат за кредитом - 1 233,50 грн.; інфляційних витрат за відсотками - 3 439,14 грн. відповідачем не спростовано.

Поданий позивачем детальний розрахунок, колегія суддів визнає належним та допустимим письмовим доказом на підтвердження заборгованості позичальника перед банком в частині залишку боргу за тілом кредиту, в ньому зазначено як розмір виданого кредиту, так і суми сплачених позичальником платежів на виконання кредитного зобов?язання та періоди і суми виникнення заборгованості.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

З урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що у порушення умов договору позичальник ОСОБА_1 фактично отримані та використанні кошти у добровільному порядку ПAT «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», не повернув, чим порушив права кредитора, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором кредиту.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що ненадання оригіналу договору на підставі якого, згідно доводів позивача, відповідачу було видано кредит, є відповідною правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки в даному випадку відповідачем по справі не заперечувалось факту отримання ним кредитних коштів.

При цьому посилання суду першої інстанції на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 221/5089/16-ц, провадження №61-33662св18, від 13 червня 2018 року у справі № 226/3556/15-ц, провадження № 61-21373св18, від 20 травня 2020 року у справі № 314/1253/16, провадження №61-19784св18, від 13 червня 2018 року у справі № 539/1238/16-ц, провадження № 61-6575ск18 не стосуються правовідносин щодо кредитних договорів, а стосуються правовідносин, які виникли на підставі договорів приєднання, тому вказані висновки Верховного Суду не мають враховуватись при вирішенні даного спору з урахуванням того, що відповідачем не оспорюється укладення Договору кредиту № 75АІ10140129002 від 29 січня 2014 року.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що сторони не досягли всіх істотних умов договору, оскільки світлокопія Договору кредиту не містить п. 5.4, згадка про який йдеться в п.п.3.3.16 не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки будь яких вимог на підставі п. 5.4 Договору кредиту позивачем не заявлено.

Також не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача незгода відповідача з розміром заборгованості, заявленої позивачем з тих підстав, що позивачем не надано документи первинної бухгалтерської документації, що підтверджують та встановлюють розмір заборгованості, оскільки на спростування заявленого позивачем розміру заборгованості відповідачем не надано доказів відсутності такої заборгованості.

При цьому суд, встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки відповідач, у порушення вимог статей 12, 80 ЦПК України, ухилився від доведення обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень в частині розміру заборгованості за кредитним договором, обов`язок доведення якого лежить саме на відповідачі, колегія суддів, відповідно до вимог 263 ЦПК України, ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновкупро скасування рішення суду першої та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором кредиту № 175АІ10140129002 від 29 січня 2014 року в сумі 166734,84 грн.

На підставі пункту 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, отже витрати, що складаються із судового збору, який був сплачений позивачем при поданні позову в розмірі 2501,02 грн., слід покласти на відповідача (том 1 а.с.1).

Керуючись ст.ст.367,374, 376, ст.ст.381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 22 вересня 2022 року скасуватита ухвалити нове рішення.

Позовні вимогиПублічного акціонерноготовариства «Укрсоцбанк»,правонаступником якогоє Акціонернетовариство «Альфа-Банк»,до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства«Укрсоцбанк», заборгованість за Договором кредиту № 75АІ10140129002 від 29 січня 2014 року, яка становить 166734 (сто шістдесят шість тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 84 коп. та складається з заборгованості за кредитом - 111 870,49 грн.; заборгованості за відсотками - 18 115,97 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 16 886,40 грн.; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 189,34 грн; інфляційних витрат за кредитом - 1 233,50 грн.; інфляційних витрат за відсотками - 3 439,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», який є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», судовий збір за подання позову в розмірі 2501 (дві тисячі п`ятсот одна) грн. 02 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 15 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: