Постанова

від 26.09.2022 по справі 915/1300/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/1300/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін:

Від Приватного підприємства "Малмор" - Михалевич Михайло Михайлович, ордер АС 1034310 від 31.01.22;

від Миколаївської міської ради не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Малмор"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022

по справі №915/1300/21

за позовом Приватного підприємства "Малмор"

до Миколаївської міської ради

про скасування рішення Миколаївської міської ради та визнання укладеною додаткової угоди до договору,

(суддя місцевого господарського суду: Ржепецький В.О., Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Фалєєвська, 14),

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області суду надійшла позовна заява Приватного підприємства Малмор (далі ПП «Малмор») до Миколаївської міської ради, якою позивач проситв суд:

1) скасувати рішення Миколаївської міської ради №5/61 від 09.06.2021 в частині продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 шляхом виключення вищевказаної ділянки з переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами;

2) визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 №9197 від 08.04.2013, укладеного між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Малмор у редакції, наведеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 11, 203, 205, 215, 627 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що 08.04.2013 між Миколаївською міською радою та ПП «Малмор» було укладено договір оренди землі. З вказаного періоду позивач на користь міської ради регулярно сплачував орендні платежі за земельну ділянку, будь-яких заперечень чи зауважень щодо порядку, форми чи змісту використання орендованої земельної ділянки або зауважень щодо відсутності договірних відносин з приводу використання орендованої земельної ділянки чи безпідставного користування земельною ділянкою та необхідності її повернення. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про фактичне визнання та погодження пролонгації відносин щодо оренди земельної ділянки з боку як позивача так і відповідача. 09.06.2021 позивачеві стало відомо, що Миколаївською міською радою прийнято рішення про продаж права оренди на спірну земельну ділянку.

Позивач також зазначає, що з рішення Господарського суду Миколаївської області від 27 січня 2021 року по справі № 915/1190/20 вбачається встановлена судом обставина, що Виконавчий комітет Миколаївської міської ради звернувся до начальника управління представництва інтересів держави в суді прокуратури у Миколаївській області листом № 3366/020201-40/14/20 від 24.06.2020 року, в якому на запит від 09.06.2020 №05/2-520 вих-20 щодо надання інформації про сплату коштів за використання ПП «Малмор» земельної ділянки по вул. Малій Морській, 27 та про повернення вказаної земельної ділянки Миколаївській міській раді, повідомив, що рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2012 за №23/45 ПП «Малмор» передано в оренду земельну ділянку для будівництва автозаправного комплексу по вул. Малій Морській, 27. Укладено договір оренди землі від 08.04.2013 №9197 зі строком оренди до 08.04.2015. Листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновлені договору оренди землі до орендаря протягом місяця після закінчення строку оренди не направлялося. Після закінчення строку оренди орендар продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату до міського бюджету.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2021 по справі №915/1300/21 у задоволені позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив про неможливість продовження орендних відносин без подання орендарем відповідної заяви та проєкту додаткової угоди, спростовує твердження позивача про наявність між ним та орендодавцем орендних відносин щодо земельної ділянки загальною площею 1916 кв. м з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019.

Суд зазначив, що переважне право позивача, визначене статті 33 Закону України «Про оренду землі» припинено, з огляду на що відсутні підстави вважати його порушеним прийнятим відповідачем рішенням №5/61 від 09.06.2021 в частині продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019.

Суд першої інстанції вказав, що правові підстави для задоволення позову в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 №9197 від 08.04.2013, укладеного між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Малмор у редакції, наведеній у позовній заяві відсутні.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП «Малмор» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 скасувати, а позовні вимоги ПП «Малмор» задовольнити в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з мотивами, викладеними в оскаржуваному рішенні та вважає його таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права і невірним застосуванням норм матеріального права, та без належного врахування всіх обставин та доказів по справі.

Позивач звертає увагу, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки і до теперішнього часу спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, останній постійно сплачує орендні платежі з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а з боку відповідача жодних повідомлень чи заперечень стосовно повернення земельної ділянки чи припинення договірних відносин на адресу ПП «Малмор» не надходило.

На думку ПП «Малмор», його доводи щодо надсилання листа-повідомлення про продовження договору оренди земельної ділянки, з урахуванням листів, адресованих до прокуратури, виглядають більш вірогідними та не спростовуються доказами, наданими відповідачем.

Крім того, подання до контролюючих органів відповідних декларацій, сплата позивачем орендних платежів, проведення індексації розміру орендної плати на протязі більше п`яти років слугує підтвердженням доводів ПП «Малмор».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1300/21 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Малмор" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1300/21.

14.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1300/21.

18.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства "Малмор" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022, в якому відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві Миколаївська міська рада зазначає, що у зв`язку з відсутністю звернень ПП «Малмор» до міської ради щодо поновлення Договору оренди землі та закінченням строку договору, з боку Миколаївської міської ради відсутні повідомлення чи заперечення щодо припинення орендних та договірних правовідносин на адресу ПП «Малмор»

Крім того, відповідач вказує, що рішення від 09.06.2021 №5/61 «Про продаж права оренди земельних ділянок на земельних торгах, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення земельних торгів» в частині продажу права оренди на земельну ділянку прийнято міською радою правомірно на підставі та у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 справу № 915/1300/21 призначено до розгляду на 28.03.2022 на 11:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 відкладено розгляд справи № 915/1300/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 справу № 915/1300/21 призначено до розгляду на 16.08.2022 на 14:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Ярош А.І. у відпустці з 09.08.2022 по 03.09.2022 згідно з наказом Голови суду від 03.08.2022 №222-в, судове засідання призначене на 09.08.2022 у даній справі не відбудеться.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2022 призначено справу № 915/1300/21 до розгляду на 26.09.2022 на 11:30 год., задоволено клопотання ПП "Малмор" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні представник ПП «Малмор» підримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а скаргу задовольнити. Представник Миколаївської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представник Миколаївської міської ради, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП «Малмор» (орендар) укладено договір оренди землі № 9197.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 20.12.2012 № 23/45 передає, а ПП «Малмор» приймає в оренду земельну ділянку для будівництва автозаправного комплексу по вул. Малій Морській, 27.

Відповідно до п. 2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1916 кв. м з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019, без права передачі її в суборенду.

Відповідно до п. 2.4 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 28.02.2013 № 251 у період будівництва у 2013 році становить 675 447,48 грн.

За умовами п.3.1. Договір діє протягом 1 (одного) року з дати його укладення. Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди. Підставою продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

Відповідно до п. 5.1 Договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва автозаправного комплексу.

За умовами п. 5.2 Договору цільове призначення земельної ділянки (В.03.07 КВЦПЗ) - для будівництва АЗС (землі промисловості, транспорту, зв`язку енергетики, оборони та іншого призначення (за функціональним призначенням - землі, відведені під будівництво)).

Відповідно до п. 6.1 Договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом приймання-передачі об`єкта оренди в день укладення цього договору.

Згідно з п.12.2. Договору дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.14.1. цей Договір набуває чинності з моменту його укладення.

31.10.2014 сторонами укладено Договір про зміни №261-14 до Договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській міській раді 08.04.2013 за №9197, за умовами якого термін оренди продовжений до 08.04.2015. Сторонами погоджено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладенні договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за три місяці до спливу строку договору оренди землі. Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п.3.1.).

Договір про зміни набирає чинності з моменту його укладення (п.4).

Договір та Договір про зміни №261-14 підписано та скріплено печатками сторін.

Після закінчення строку оренди орендар продовжив користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату до міського бюджету.

Рішенням Миколаївської міської ради №5/61 від 09.06.2021 затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019, право оренди на які виставляється на земельні торги.

Позивач стверджує, що має право на поновлення договору оренди землі, оскільки після закінчення строку дії Договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою, сплачує регулярно орендні платежі, заперечень з боку Ради щодо продовження орендних відносин не надходило.

Предметом позову у даній справі є: скасування рішення Миколаївської міської ради №5/61 від 09.06.2021 в частині продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 шляхом виключення вище вказаної ділянки з переліку земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Вимогами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Так, за змістом частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як зазначалося раніше, 08.04.2013 року між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП «Малмор» (орендар) укладено Договір оренди землі № 9197.

Право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. (ч.2 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

В силу ч.4 ст.33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5 ст.33 ЗУ «Про оренду землі»).

Поряд з тим, частиною 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19, стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проєкт додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону №161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

-за загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону №161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду;

-спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону №161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди, підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19).

Зазначені вище мотиви щодо відсутності підстав вважати встановленим ч. 6 ст. 33 «автоматичного продовження» договору оренди, тобто неможливість продовження орендних відносин без подання орендарем відповідної заяви та проєкту додаткової угоди, спростовують твердження позивача про наявність між ним та орендодавцем орендних відносин щодо земельної ділянки загальною площею 1916 кв. м з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019.

Щодо листів виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.06.2020 №3366/020201-40/14/20 та від 21.09.2020 №5271/02.02.01-40/14/20 на запити органів прокуратури з приводу правової долі спірної земельної ділянки, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Виходячи зі змісту службових записок, їх документального статусу, компетенції особи, яка їх створила та призначення, враховуючи, що дані документи не містять висловлену у встановленому цивільним законодавством порядку волю органу місцевого самоврядування як суб`єкта цивільних правовідносин, а відтак, вони не є такими, що встановлюють чи припиняють цивільні права та обов`язки учасників правовідносин з оренди землі. Вказані листи у встановленні обставин дотримання або порушення позивачем положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі», які є першочерговими при ухваленні рішення в цій справі, не можуть спростувати визначального факту відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача у строки, визначені Законом із заявою в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на нступне.

27.01.2021 Господарським судом Миколаївської області у справі №915/1190/20 прийнято рішення, яким вирішено ПП «Малмор» повернути Миколаївській міській раді земельну ділянку площею 1916 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:09:050:0019 по вул.Мала Морська, 27 у м.Миколаєві у придатному для використання стані.

Вказаним рішенням встановлено, що Договір оренди земельної ділянки №9197 від 08.04.2013 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який йог обуло укладено, земельна ділянка використовується підприємством без належних правових підстав.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 дане рішення у справі №915/1190/20 залишено без змін.

Враховуючи недотримання позивачем порядку продовження та поновлення Договору оренди земельної ділянки від 08.04.2013 та закінчення строку дії вказаного договору, судова колегія зазначає про безпідставність вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки після спливу строку, на який йог обуло укладено.

А відтак, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є цілком обгрунтованими та правомірними.

Сам по собі факт використання позивачем земельної ділянки і сплата орендних платежів не може бути підставою для продовження орендних відносин, оскільки дічим законодавством чітко встановлено порядок, процедуру та умови такого продовження. З огляду на що доводи апелянта в цій частині є неприйнятними.

Стосовно позовних вимог та доводів ПП «Малмор» в частині необхідності скасування рішення Миколаївської міської ради, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

31.10.2014 сторонами укладено Договір про зміни №261-14 до Договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській міській раді 08.04.2013 за №9197, за умовами якого термін оренди продовжений до 08.04.2015.

Судова колегія, з урахуванням наведених норм матеріального права, зазначає, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію на момент звернення позивача до суду першої інстанції.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що права позивача не є порушеними, оскільки у нього були відсутні юридичні підстави вважатись користувачем первісної земельної ділянки.

Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 28.05.2020 у справі №917/750/19.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України, право на земельну ділянку - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Розпорядником земельних ділянок комунальної власності, відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, є Миколаївська міська рада.

Змістом права власності, як вже зазначалось, є правомочності володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право розпоряджатися земельною ділянкою передбачає собою можливість власника вирішувати її юридичну долю шляхом вчинення дій, які не суперечать нормам чинного законодавства.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. ратифікованою законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 1 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, Миколаївська міська рада, як розпорядник спірної земельної ділянки, в силу приписів статті 122 Земельного кодексу України, має право приймати рішення та здійснювати дії, спрямовані на передання у власність чи надання у користування спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення Миколаївської міської ради №5/61 від 09.06.2021.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного підприємства "Малмор" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 по справі №915/1300/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 по справі №915/1300/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Малмор" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 по справі №915/1300/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.01.2022 по справі №915/1300/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош