Постанова

від 20.09.2022 по справі 910/10889/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2022 р. Справа№ 910/10889/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача:Каракай О.В. (ордер серія АІ№1251669 від 19.07.2022)

від відповідача:не з`явились

розглянувши апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик»

на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021

у справі №910/10889/21 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик»

про зобов`язання надати інформацію про вартість частки, обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані по розрахунку вартості частки, -

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про зобов`язання відповідача надати інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті позивачу як колишньому учаснику відповідача обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані при розрахунку вартості частки.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем приписів ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» яка встановлює обов`язок товариства не пізніше 30 днів з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що невиконання ним обов`язку з надання позивачу спірної інформації та документів стало наслідком невиконання позивачем, як колишнім керівником відповідача, свого обов`язку щодо передачі новопризначеному керівнику всієї фінансово-господарської документації відповідача.

04.08.2021 відповідачем до суду першої інстанції подано зустрічну позовну заяву про зобов`язання позивача передати за актом приймання-передачі документи відповідача яку ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2021 повернуто заявнику.

28.09.2021 до господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі в якому відповідач, з посиланням на подання ним апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.08.2021 у цій справі, просив направити всіх наявні матеріали справі № 910/10889/21 до Північного апеляційного господарського суду та зупинити провадження у справі № 910/10889/21 до прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду вказаної апеляційної скарги.

У підготовчому засіданні 28.09.2021 судом першої інстанції без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10889/21.

Крім того, 27.09.2021 відповідачем до господарського суду міста Києва подано заяву із залученими до неї доказами, зокрема, виконане на замовлення відповідача Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 та вказано, що їх надано задля доказування власних заперечень, а такий висновок не міг бути наданий разом з відзивом, з огляду на що відповідач просив суд визнати поважними причини неподання доказів разом з відзивом та приєднати докази до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2021 залишено без розгляду та повернуто відповідачу докази, додані до клопотання № б/н від 27.09.2021, що надійшло до суду 27.09.2021.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2021, повний текст якого складений 07.10.2021, у справі № 910/10889/21 позов задоволено повністю позивача зобов`язано надати відповідачу інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті позивачу, як колишньому учаснику відповідача, обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані при розрахунку вартості частки.

Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок виходу позивача зі складу учасників відповідача, у останнього, в силу положень ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виник обов`язок повідомити позивачу як колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку.

Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача проти позову, зазначивши про те, що:

- обов`язок товариства надати його колишньому учаснику відомості про вартість частки такого учасника, обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, чинне законодавство не пов`язує із діями колишнього учасника з передання чи не передання певної документації, які можуть бути підставою для окремого судового провадження;

- в межах даної справи відповідачем не подано належних, допустимих та достовірних доказів перебування документації відповідача, в тому числі необхідної для розрахунку розміру вартості частки, саме у позивача, так як надані відповідачем на підтвердження вказаного факту вимоги (листи) відповідача позивачу, довідка за підписом директора відповідача та акт № 02/03-2021А такими доказами не є.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, серед іншого, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню повністю.

У обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зазначивши про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що:

- суд першої інстанції безпідставно повернув клопотання відповідача про приєднання доказу до матеріалів справи;

- судом першої інстанції не надано належної оцінки наданим відповідачем, на підтвердження факту перебування у позивача документації відповідача необхідної для розрахунку розміру вартості частки, доказам, так як надані відповідачем платіжні доручення містять інформацію про низку господарських договорів доказів передачі яких відповідачу позивачем не надано. Крім того таким доказом є і подане відповідачем до суду першої інстанції виконане на замовлення відповідача Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, яке безпідставно повернуто судом першої інстанції відповідачу;

- суд першої інстанції порушено норми ГПК України в частині повідомлення відповідача про судове засідання 05.10.2021, так як: відповідну ухвалу від 28.09.2021 відповідачу не було направлено з підстав відсутності фінансування для здійснення поштових відправлень; про час та місце вказаного судового засідання відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в день його проведення; з огляду на зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні, відповідач знайшов нового представника з яким уклав договір на надання правової допомоги; для забезпечення новому представнику можливості повноцінної реалізації прав та законних інтересів відповідача, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання та надання матеріалів справи для ознайомлення у задоволенні якого судом першої інстанції безпідставно відмовлено;

- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/10889/21;

- судом першої інстанції не виконано вимог ГПК України щодо перевірки повноважень представників позивача та допущено до участі неповноважного представника адвоката Любарець А.Ю.

Крім того у апеляційній скарзі апелянт просить суд приєднати та дослідити додаткові докази, а саме:

- належним чином засвідчених копій Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, заяви про проведення експертизи документів про економічну діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» від 12.08.2021, супровідний лист про надання вказаного повідомлення вих.№ 628/2-1-17/431 від 31.08.2021 (вказані документи були повернуті без розгляду судом першої інстанції примітка суду);

- належним чином засвідчених копій заяви про надання інформації про проведення експертизи від 04.11.2021, розписки про дату та час отримання Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 (супровідний лист про надання вказаного повідомлення вих.№ 628/2-1-17/431 від 31.08.2021 з відміткою про отримання), договору про надання правової допомоги № 19/07/2021-01 від 19.07.2021 укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Легал Гарант» від 19.07.2021 та протоколів судових засідань від 28.09.2021 Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/16729/19, від 05.10.2021 Господарського суду Вінницької області у справі № 902/771/21;

- інформації з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Любарця А.Ю., інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адвокатського об`єднання «Легал Гарантіс» та адвокатського об`єднання «Конфер Лекс», копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі № 910/10889/21.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 24.11.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/10889/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10889/21.

06.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10889/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/10889/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 08.02.2022 об 11 год. 00 хв.

31.12.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на те, що:

- твердження відповідача про невиконання позивачем як колишнім керівником відповідача свого обов`язку щодо передачі новопризначеному керівнику фінансово-господарської документації відповідача спростовуються змістом наданого позивачем протоколу загальних зборів учасників відповідача від 23.03.2021 (вказані збори проведено через 22 дні після звільнення позивача з посади керівника відповідача примітка суду) зокрема тим, що вказаний протокол жодних відомостей про внесення до порядку денного питань щодо відсутності будь-якої фінансово-господарської документації відповідача;

- Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 вказує лише на те, що відповідачем експертам не було надано всі необхідні документи, проте не може свідчити про невиконання позивачем як колишнім керівником відповідача свого обов`язку щодо передачі новопризначеному керівнику фінансово-господарської документації відповідача;

- відповідачем, в порушення вимог ч. 4 ст. 80 ГПК України, у відзиві на позов не було повідомлено суд першої інстанції про неможливість подати до суду будь-які докази, зокрема і Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення вказаного доказу. До того ж відповідач не скористався правом на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 30.09.2021 якою залишено без розгляду та повернуто відповідачу докази, додані до клопотання № б/н від 27.09.2021, що надійшло до суду 27.09.2021,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволенні, а рішення суду першої інстанції без змін.

08.02.2022 судове засідання не відбулося, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. на лікарняному, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 розгляд апеляційної скарги призначено на 22.03.2022 об 11 год. 00 хв.

У зв`язку із веденням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в України» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану в України та активними бойовими діями, судове засідання, призначене на 01.03.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.05.2022 на 10 год. 45 хв.

Щодо клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів колегія суддів зазначає наступне.

Щодо поданих скаржником до апеляційної скарги додаткових доказів, слід зазначити таке.

У апеляційній скарзі, як на підставу для прийняття судом апеляційної інстанції частини з наданих додаткових доказів, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції положень ГПК України при залишенні без розгляду та поверненні відповідачу доказів, які були додані до клопотання № б/н від 27.09.2021, що надійшло до суду 27.09.2021 (Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, заява про проведення експертизи документів про економічну діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» від 12.08.2021, супровідний лист про надання вказаного повідомлення вих.№ 628/2-1-17/431 від 31.08.2021).

При цьому, фактично, додатковим доказом по справі з вказаних вище є лише Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, а необхідність подання до суду апеляційної інстанції частини з інших доказів, а саме належним чином засвідчених копій заяви про надання інформації про проведення експертизи від 04.11.2021, розписки про дату та час отримання Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 (супровідний лист про надання вказаного повідомлення вих.№ 628/2-1-17/431 від 31.08.2021 з відміткою про отримання) обумовлена саме необхідністю доведення суду апеляційної інстанції порушення судом першої інстанції вимог законодавства при розгляді заяви відповідача про доручення додаткових доказів, а відтак, останні фактично не є додатковими доказами по справі.

Щодо наявності або відсутності у суду першої інстанції підстав для прийняття Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 як додаткового доказу по справі колегія суддів зазначає про таке.

З матеріалів справи слідує, що процесуальне рішення щодо залишення без розгляду та повернення відповідачу Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 судом першої інстанції оформлено ухвалою від 30.09.2021.

Зі змісту ухвали від 30.09.2021 слідує, що підставою для залишення без розгляду та повернення відповідачу клопотання № б/н від 27.09.2021 та доданих до нього доказів є пропуск відповідачем строку для подання відповідних доказів.

Отже, вказана ухвала від 30.09.2021 є ухвалою про повернення без розгляду заяви право на оскарження якої в апеляційної порядку окремо від рішення суду встановлено п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України.

При цьому колегія суддів вважає помилковою правову позицію відповідача, викладену в апеляційній скарзі, згідно з якою ухвала від 30.09.2021 є ухвалою про залишення без розгляду та повернення доказу (а не клопотання та доданих до нього доказів примітка суду).

Враховуючи те, що відповідач не скористався правом на оскарження ухвали від 30.09.2021 в апеляційному порядку, підстави для її перегляду у цьому апеляційному провадженні відсутні.

Водночас щодо наявності підстав для залучення Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 як додаткового доказу в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом положень ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частина 4 ст. 80 ГПК України встановлює, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Апелянт зазначає про те, що про наявність у нього Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 він не міг бути обізнаним до дати його отримання, тобто до 17 години 00 хвилин 31.08.2021.

Колегія суддів критично ставиться до вказаних тверджень та зауважує на тому, що з наданих самим апелянтом документів, а саме заяви про проведення експертизи документів про економічну діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» від 12.08.2021, слідує, що принаймні з 12.08.2021, тобто з дати звернення до експертної установи з відповідною заявою про проведення експертизи за наслідками проведення якої і було складене Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021, відповідач був обізнаним про те, що за результатами розгляду його заяви експертною установою буде проведено дослідження та, відповідно, мав можливість повідомити про вказане суд першої інстанції, проте відповідних дій не вчинив.

Слід зазначити і про те, що отримавши 31.08.2021 Консультативне повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 до суду першої інстанції останнє було подано відповідачем 27.09.2021 тобто майже через 4 тижні після його отримання.

При цьому жодних доказів наявності обставин які б свідчили, як про неможливість повідомлення відповідачем суду першої інстанції про звернення до експертної установи з відповідною заявою про проведення експертизи у період з 12.08.2021 по 27.09.2021, так і про неможливість подання до суду першої інстанції Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 у період з 01.09.2021 по 27.09.2021, матеріали справи не містять.

Також колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що, як вказано ним самим у клопотанні про відкладення судового засідання від 26.07.2021, ухвалу про відкриття провадження у цій справі ним отримано 16.07.2021, а відтак, саме з цієї дати він мав можливість звернутися до експертної установи з відповідною заявою про проведення експертизи та, відповідно, повідомити про вказані обставини суд першої інстанції, проте вказаних дій не вчинив.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі апелянта).

При цьому всі перелічені вище обставини свідчать про те, що неподання відповідачем до суду першої інстанції Консультативного повідомлення № 171к/21 від 30.08.2021 у визначений ГПК України строк відбулось з причин, що об`єктивно залежали від відповідача (своєчасне звернення до експертної установи, подання доказу до суду першої інстанції негайно після його отримання примітка суду), що за змістом положень ч. 3 ст. 269 ГПК України виключає можливість прийняття вказаного доказу як додаткового судом апеляційної інстанції.

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За таких обставин, додана апелянтом під час апеляційного перегляду належним чином засвідчені копія Консультативного повідомлення № 171к/21 як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Щодо належним чином засвідченої копії договору про надання правової допомоги № 19/07/2021-01 від 19.07.2021 укладеного між позивачем та адвокатським об`єднанням «Легал Гарант» від 19.07.2021, копій протоколів судових засідань від 28.09.2021 Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/16729/19, від 05.10.2021 Господарського суду Вінницької області у справі № 902/771/21, інформації з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Любарця А.Ю., інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адвокатського об`єднання «Легал Гарантіс» та адвокатського об`єднання «Конфер Лекс», копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі № 910/10889/21, колегія суддів зазначає про те, що вказані документи, з огляду на їх зміст не є додатковими доказами по справі, а є доказами якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального справа при розгляді спору сторін, а відтак, вказаними доказам колегією суддів буде надана оцінка під час розгляду апеляційної скарги.

Слід зазначити і про те, що надані відповідачем інформація з Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката Любарця А.Ю., інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адвокатського об`єднання «Легал Гарантіс» та адвокатського об`єднання «Конфер Лекс», копія ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі № 910/10889/21 є загальновідомою інформацією та міститься в мережі Інтернет.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 розгляд справи перенесено на 19.07.2022, в зв`язку з тим, що 31.05.2022 судді перебуватимуть у відпустці, тому справа знімається з розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 розгляд справи відкладено на 20.09.2022.

У судовому засіданні, 20.09.2022 представника позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, всі представники сторін про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.(а.с.94,95,112,113,126,127 т.2).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду були направлені представникам сторін на офіційну електронну адресу та доставлена до скриньки представників сторін, про що свідчать роздруківки з сервісу направлення електронних листів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 20.09.2022.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» (далі Товариство) зареєстровано Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією 31.10.2019, запис № 10671020000031952, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.07.2021.(а.с.26-32 т.1)

Станом на 23.01.2021 учасниками Товариства були ОСОБА_2 , позивач та ОСОБА_3 , що підтверджується змістом протоколу № 23-01/20 Загальних зборів учасників Товариства від 23.01.2021.(а.с.22-23 т.1)

У відповідності до п. 5.3 Статуту Товариства (нова редакція) (а.с.91-108 т.1), затвердженого загальними зборами учасників Товариства протокол № 23-01/20 від 23.01.2021, розмір статутного капіталу Товариства становить 3 500 000,00 грн., частки учасників товариства у статутному капіталі складають: ОСОБА_2 33% статутного капіталу, 1 155 000,00 грн., позивач 34 % статутного капіталу, 1 190 000,00 грн., ОСОБА_3 33 % статутного капіталу, 1 155 000,00 грн.

Заявою, посвідченою 18.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. та зареєстрованою в реєстрі за № 649, позивач повідомив державного реєстратора та загальні збори Товариства про те, що ним прийнято рішення про вихід з складу учасників Товариства, з огляду на що просив виплатити вартість частки в Статурному капіталі Товариства.(а.с.24 т.1)

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.05.2021 внесено запис № 1000671070004031952 щодо зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи, зміни складу засновників (учасників) юридичної особи за наслідками яких учасниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказаний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань разом з супровідним листом вих.№ 98/01-09 від 19.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. направлено ОСОБА_2 , позивачу, ОСОБА_3 та Товариству. (а.с.33 т.1)

Звертаючись до суду з цим позовом позивач, пославшись на те, що, незважаючи на встановлені ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» строки, Товариство не повідомило йому про вартість його частки, а також на надало обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку, просив суд зобов`язати відповідача надати позивачу вказану інформацію та документи.

Товариство як у відзиві на позов, так і у апеляційній скарзі проти задоволення позову заперечило, пославшись на те, що невиконання ним обов`язку з надання позивачу спірної інформації та документів обумовлено невиконанням, пропри неодноразові звернення Товариства, позивачем як колишнім керівником Товариства свого обов`язку щодо передачі новопризначеному керівнику всієї фінансово-господарської документації Товариства, що, відповідно, унеможливлює визначення Товариством вартості частки позивача.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У ст. 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначені права учасників товариства до яких, окрім визначених ч. 1 вказаної статті прав: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість, встановлено можливість мати інші права, передбачені законом та статутом товариства (ч. 3).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 116 ЦК України встановлено право учасника товариства вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Отже, вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю це безумовне та добровільне волевиявлення учасника, направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством, та яке фіксується у письмовій формі заяві про вихід.

З матеріалів справи слідує, що позивач, користуючись наданим ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» правом, здійснив вихід зі складу учасників Товариства на підставі заяви, посвідченої 18.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петутіною Ю.О. та зареєстрованої в реєстрі за № 649

Відповідно до положень ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються документи: заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; документ про сплату адміністративного збору; один із відповідних документів, зокрема, г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «г» цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

Тобто право ініціювати реєстрацію змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю надано відповідним учасникам товариства.

Така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (за ініціативи як товариства так і учасника) в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб та з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою змін у статутних документах товариства, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів, .

Із вказаною вище нотаріально посвідченою заявою позивач звернувся до державного реєстратора для вчинення відповідних записів, що підтверджується описом документів, поданих для проведення реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» від 18.05.2021.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що на підставі вищевказаної заяви позивача 19.05.2021 внесено запис № 1000671070004031952 щодо зміни розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи, зміни складу засновників (учасників) юридичної особи за наслідками яких учасниками Товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, 19.05.2021 відбулась державна реєстрація виходу позивача зі складу учасників Товариства.

В силу положень ч. 6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

З наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених копій квитанції № 0200251212898 (а.с.34 т.1) та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0200251212898 (а.с. 34 т.1) слідує, що відповідне повідомлення про зміну складу учасників Товариства у зв`язку з виходом зі складу учасників позивача Товариством отримано 31.05.2021.

Матеріали справи не містять доказів виконання Товариством свого обов`язку щодо повідомлення позивача про вартість його частки, надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку.

Щодо посилань Товариства на те, що невиконання ним обов`язку з надання позивачу спірної інформації та документів обумовлено невиконанням, пропри неодноразові звернення Товариства, позивачем як колишнім керівником Товариства свого обов`язку щодо передачі новопризначеному керівнику фінансово-господарської документації Товариства, колегія суддів зазначає про те, що вірним є висновки суду першої інстанції щодо того, що:

- обов`язок товариства надати його колишньому учаснику відомості про вартість частки такого учасника, обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, чинне законодавство не пов`язує із діями колишнього учасника з передання чи не передання певної документації, які можуть бути підставою для окремого судового провадження;

- в межах даної справи відповідачем не подано належних, допустимих та достовірних доказів перебування документації Товариства, в тому числі необхідної для розрахунку розміру вартості частки, саме у позивача, адже надані Товариством вимоги (листи) Товариства позивачу, довідка за підписом директора Товариства та акт № 02/03-2021А від 02.03.2021, з огляду на вкладення їх Товариством в односторонньому порядку, такими доказами не є. Колегія суддів зазначає й про те, що не можуть бути таким доказами надані Товариством копії платіжних доручень, так як вони містять лише посилання на договори на підставі яких проводяться розрахунки, проте не є доказами того, що відповідні договори на даний час перебувають у позивача.

Крім того колегія суддів зауважує Товариству на тому, що, як слідує з наданої позивачем до суду першої інстанції належним чином засвідченої копії протоколу № 23-02/03 загальних зборів учасників Товариства від 23.03.2021 (а.с. 22-23 т.1), після ймовірного виявлення нестачі документів Товариством були проведені вказані загальні збори учасників Товариства на яких, серед інших був присутній і позивач, проте до порядку денного цих загальних зборів жодних питань, пов`язаних з нестачею документів Товариства не виносилось.

Враховуючи обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у відповідача виник обов`язок повідомити позивачу, як колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, строк виконання якого настав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15 ,16 ЦК України, ст. 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При цьому захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Отже, спонукання в судовому порядку товариства до виконання його обов`язку шляхом вчинення дій - надання відповідної інформації у відповідності до ст. 116 ЦК України та ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» є належним способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, та, зокрема, про вартість належної колишньому учаснику частки, її обґрунтованого розрахунку та необхідних для його здійснення документів.

А тому, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань з надання учаснику товариства інформації про вартість частки, що підлягає виплаті колишньому учаснику товариства, обґрунтованого розрахунку та копій документів, які були використані при розрахунку вартості частки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо посилань відповідача на те, що судом першої інстанції порушено норми ГПК України в частині повідомлення його про судове засідання 05.10.2021, так як: відповідну ухвалу від 28.09.2021 відповідачу не було направлено з підстав відсутності фінансування для здійснення поштових відправлень; про час та місце вказаного судового засідання відповідач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень в день його проведення; з огляду на зайнятість представника відповідача в іншому судовому засіданні, відповідач знайшов нового представника з яким уклав договір на надання правової допомоги; для забезпечення новому представнику можливості повноцінної реалізації прав та законних інтересів відповідача, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення судового засідання та надання матеріалів справи для ознайомлення у задоволенні якого судом першої інстанції безпідставно відмовлено,

колегія суддів зазначає про те, що:

- як слідує з матеріалів справи про наявність вказаного судового провадження він, за його власним твердженням, викладеним в клопотанні про відкладення судового засідання від 26.07.2021, був обізнаний з 16.07.2021, приймав участь у підготовчому судовому засіданні 31.08.2021 в якому було оголошено перерву до 28.09.2021, а відтак, проявивши розумну обачливість, мав можливість ознайомитись з ухвалою від 28.09.2021, якою його було повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті на 05.10.2021 об 11:00, з 29.09.2021 дати оприлюднення вказаної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень та саме з цієї дати вчинити дії щодо заміни представника;

- зміна представника учасника судового процесу відповідно до приписів ГПК України не є підставою для відкладення розгляду справи;

- за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником відповідача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано;

- участь представника відповідача в судовому засіданні не визнана обов`язковою, а власну правову позицію відповідач виклав у відзиві на позов.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції через неналежне повідомлення відповідача про судове засідання та відмову у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.

Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не виконано вимог ГПК України щодо перевірки повноважень представників позивача та допущено до участі неповноважного представника адвоката Любарець А.Ю. спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме ордером серія КС № 905872 від 19.07.2021, який відповідно до положень ч. 4 ст. 60 ГПК України є достатнім доказом на підтвердження повноважень адвоката як представника.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що за наявності виданого у відповідності до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордеру, перевірка змісту укладеного між адвокатом та клієнтом договору про надання правової допомоги та аналіз його положень щодо наявності підстав для представників інтересів учасника судового процесу виходить за межі повноважень суду.

До того ж участь в судових засіданнях окрім адвоката приймав безпосередньо позивач який не висловив жодних заперечень щодо наявності у адвоката Любарець А.Ю. повноважень на представництво інтересів позивача в цьому судового процесі.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що за змістом положень ст. 277 ГПК України не всі порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а лише ті, які визначені ч. 3 вказаної статті, щодо решти порушень норм процесуального права, то вони можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Водночас всі наведені відповідачем ймовірні порушення судом першої інстанції норм процесуального права не відносяться до тих, встановлення наявності яких є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, в той час як апелянтом не обґрунтовано, а судом апеляційної інстанції не встановлено яким чином зазначені апелянтом ймовірні порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», «Суомінен проти Фінляндії», «Гірвісаарі проти Фінляндії» неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено наявність встановлених цивільним законодавством умов для зобов`язання відповідача надати позивачу інформацію про вартість частки, що підлягає виплаті позивачу, як колишньому учаснику відповідача, обґрунтований розрахунок та копії документів, які були використані при розрахунку вартості частки, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінчик» на рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/10889/21.

5. Матеріали справи №910/10889/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2022.

Головуючий суддяМ.А. Руденко

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук