Рішення

від 29.09.2022 по справі 905/95/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.2022 Справа №905/95/22

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Блохіна Ю.В.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Донецькій області.

Відповідач - Дочірнє підприємство «РУТЕКС КЕРАМ» Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕКС КЕРАМ».

Про стягнення 77309,44 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Державна екологічна інспекція у Донецькій області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «РУТЕКС КЕРАМ» Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТЕКС КЕРАМ» (далі - відповідач) про стягнення 77309,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено несанкціоноване стихійне сміттєзвалище на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3, що призвело до засмічення будівельними та побутовими відходами земельної ділянки, яка перебуває в оренді відповідача, що є порушенням пункту «з» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи». В результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища державі заподіяно збиток на суму 77309,44 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2022 розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

08.02.2022 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виявлені позивачем порушення були усунені за рахунок позивача до надіслання відповідачем претензії на суму 77309,44 грн, та до звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, позивачем не доведено саме засмічення земельної ділянки, оскільки наявність на ділянці відходів не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою (висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №909/6/18).

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Державною екологічною інспекцію у Донецькій області в період з 04.09.2020 по 17.09.2020 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт від 17.09.2020 № 03/30 (а.с.15-33).

Як вбачається з вказаного акту, при проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) було виявлено несанкціоноване стихійне сміттєзвалище на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3, що призвело до засмічення будівельними та побутовими відходами земельної ділянки, яка перебуває в оренді Відповідача, що є порушенням пункту «з» частини першої статті 17 Закону України «Про відходи».

Зазначений факт виявлення несанкціонованого стихійного сміттєзвалище на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3, що призвело до засмічення будівельними та побутовими відходами земельної ділянки

Акт від 17.09.2020 № 03/30 підписаний директором ДП «Рутекс Керам» ТОВ «Рутекс Керам».

За результатами проведення зазначеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Відповідачу був виданий припис від 17.09.2020№03/30 про усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства, в тому числі щодо здійснення заходів по ліквідації несанкціонованого стихійного сміттєзвалища будівельних та побутових відходів на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3 (а.с.35-36).

Вказаний припис від 17.09.2020 № 03/30 підписаний відповідачем.

Крім того, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 21.09.2020 №03/116, за засмічення зазначеної земельної ділянки будівельними та побутовими відходами на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3, до адміністративної відповідальності було притягнуто посадову особу відповідача та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с.38)

Згідно з квитанції № 28669032 штраф був сплачений 25.09.2020 в повному обсязі (а.с.39).

09.11.2020 позивачем складений акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №03/35 (а.с.40-60).

Згідно вказаного акту, відповідачем виконані вимоги припису №03/30 від 17.09.2020 та здійснені заходи по ліквідації несанкціонованого стихійного сміттєзвалища будівельних та побутових відходів на площі 40,5 м2, об`ємом 30 м3 (а.с.43).

Позивачем проведений розрахунок заподіяної шкоди, яка склала 77309,44 грн. Сума шкоди проведена розрахунковим методом згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (а.с.61).

13.01.2021 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області висунуто відповідачу претензію №13-87/21 про відшкодування збитків на суму 77309,44 грн (а.с.63-65).

Відповідно до статті 33 України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Згідно з приписами ст. 35 Закону України "Про охорону земель", власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про охорону земель" встановлено, що на підприємства, установи, організації, а також громадян, діяльність яких пов`язана з накопиченням відходів, покладено обов`язок забезпечувати своєчасне вивезення відходів на спеціальні об`єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.

В силу приписів пунктів "в" та "и" статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення як, зокрема, псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Пунктом "е" частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також встановлено, що економічними заходами забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно з приписами статті 43 Закону України "Про відходи", підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

За змістом статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ч.1). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (ч.4).

Частиною першою статті 69 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

У постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі № 904/6886/17 був викладений такий правовий висновок.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 N171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Отже, відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Позивачем не надано жодних доказів які б переконливо свідчило саме про засмічення землі у зв`язку з розміщенням відповідачем на такій земельній ділянці сміття, зокрема матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак Позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.09.2018 у справі №909/6/18.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст.129 ГПК України, покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Говорун