Рішення

від 07.09.2022 по справі 910/2010/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.09.2022Справа № 910/2010/22

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн"про стягнення 1330329,22 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача Михайлик С.І. (в режимі відеоконференції);від відповідачаГребенник І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" про стягнення 1330329,22 грн, з яких 854540,00 грн інфляційних втрат, 475789,22 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу правничу допомогу на суму 15000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №30-03/18 від 30.03.2018 в частині поставки оплаченого товару у строк, визначений цим правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/2010/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 17.03.2022; встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 призначено підготовче засідання у справі №910/2010/22 на 23.06.2022.

20.05.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях у справі №910/2010/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях у справі №910/2010/22 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

30.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив, стверджуючи про те, що позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача вимоги про повернення попередньої оплати, у зв`язку з чим у відповідача не існувало відповідного грошового зобов`язання. Крім того відповідач зауважив про відсутність доказів реальності наданої позивачу правової допомоги.

03.06.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, заперечив.

У підготовчому судовому засіданні 23.06.2022 оголошено перерву до 04.08.2022.

20.07.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайн" навело додаткові заперечення проти позову.

22.07.2022 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

02.08.2022 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява про участь у всіх судових засіданнях у справі №910/2010/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

03.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі, що розглядається, судової експертизи.

У судовому засіданні 04.08.2022 судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі №910/2010/22 судової експертизи з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2022.

В судовому засіданні 07.09.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2022 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 07.09.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлайн" (продавець, відповідач) було укладено договір поставки №30-03/18 (договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відходи та брухт кольорових металів, іменовані надалі товар, в асортименті, кількості, одиницях виміру та за ціною, зазначених у погоджених сторонами специфікаціях, доданих до даного договору та які є його невід`ємною частиною (п.1.1).

Найменування товару, його асортимент, кількість і одиниці виміру товару, строго передбачаються погоджених сторонами специфікаціях, узгоджених сторонами на кожну партію товару, доданих до даного договору, та які є його невід`ємною частиною і не підлягають змінам без письмового узгодження між сторонами. Специфікація складається постачальником або покупцем за узгодженням сторін (п.п.2.1, 2.2 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2010", з території постачальника (пункт поставки), місце розташування якої зазначається в специфікації. Постачальник відвантажує товар покупцю у строки, які зазначені у специфікації. Датою поставки є дата, зазначена в накладних та інших документах (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Ціна визначається у відповідності із специфікацією на кожну партію товару, розуміється на умовах поставки відповідно до підписаної специфікації на кожну окрему партію. Будь-яка зміна ціни повинна бути погоджена сторонами. Загальна сума договору складається в залежності від загальної суми всіх узгоджених сторонами специфікацій (п.п.6.1, 6.2 договору).

Оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку на узгоджену партію. Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця або дата проведення заліку в межах визначеного способу розрахунків, або дата передання векселя (п.п.7.1, 7.3 договору).

Відповідно до п.п.11.1, 11.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але у будь-якому випадку до остаточного виконання обов`язків сторонами. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

У специфікації №1 до договору сторони погодили найменування, кількість, ціну товару, що буде поставлений за договором, зокрема, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 33592000,00 грн у т.ч. ПДВ, термін поставки: червень-вересень 2018 року, умови поставки: самовивіз транспортом покупця, умови оплати: оплата товару здійснюється на підставі виставленого рахунку на узгоджену партію.

На виконання умов договору позивачем, на підставі рахунків відповідача №023 від 11.04.2018, №024 від 12.04.2018, №035 від 30.04.2018, №47 від 26.07.2018 було сплачено відповідачу 14000000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №107 від 13.04.2021 на суму 5000000,00 грн, №125 від 02.05.2018 на суму 2000000,00 грн, №218 від 27.07.2018 на суму 1500000,00 грн, №105 від 12.04.2018 на суму 5500000,00 грн.

20.09.2019 та 21.10.2019 позивач звернувся до відповідача з листами за вих.№20/09-19-01 та №21/10-19-01 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 14000000,00 грн.

В свою чергу, відповідачем було повернуто позивачу попередню оплату на загальну суму 11500000,00 грн згідно платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" наступним чином: №66 від 19.11.2019 на суму 200000,00 грн, №48 від 22.10.2019 на суму 500000,00 грн, №56 від 06.11.2019 на суму 300000,00 грн, №66 від 19.11.2019 на суму 200000,00 грн, №79 від 23.12.2019 на суму 500000,00 грн, №88 від 21.01.2020 на суму 500000,00 грн, №3-55:5BU/1 від 05.05.2020 на суму 200000,00 грн, №39 від 07.07.2020 на суму 500000,00 грн, №57 від 27.07.2020 на суму 250000,00 грн, №71 від 01.09.2020 на суму 500000,00 грн, №99 від 17.09.2020 на суму 350000,00 грн, №118 від 06.10.2020 на суму 500000,00 грн, №119 від 05.11.2020 на суму 500000,00 грн, №135 від 23.11.2020 на суму 500000,00 грн, №165 від 11.12.2020 на суму 500000,00 грн, №181 від 17.12.2020 на суму 500000,00 грн, №198 від 30.12.2020 на суму 1500000,00 грн, №372 від 09.07.2021 на суму 1000000,00 грн, №382 від 11.08.2021 на суму 500000,00 грн, №112 від 25.10.2021 на суму 1500000,00 грн, №155 від 18.11.2021 на суму 400000,00 грн, №198 від 16.12.2021 на суму 200000,00 грн, №225 від 14.01.2022 на суму 100000,00 грн.

Також, як вбачається з підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків за період з 12.04.2018 по 04.01.2022 відповідач 20.09.2019 повернув позивачу кошти у розмірі 2500000,00 грн.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині поставки оплаченого товару у строк, визначений цим правочином та, як наслідок, неповернення сплаченої позивачем попередньої оплати на вимогу покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" у строк, встановлений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Статтею ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого права власності.

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання позивачем, як покупцем, свого обов`язку з перерахування відповідачу, як продавцю, попередньої оплати за товар на суму 14000000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: платіжними дорученнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс".

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази поставки відповідачем товару на вказану суму у строк, погоджений між сторонами у специфікації №1 до договору.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач 20.09.2019 та 21.10.2019 звернувся до відповідача з листами за вих.№20/09-19-01 та №21/10-19-01 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 14000000,00 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайн" у період з 22.10.2019 по 14.01.2022 повернуло позивачу попередню оплату на загальну суму 11500000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. При цьому, у призначенні платежу зазначених платіжних доручень відповідачем було вказано про повернення частини авансу за металобрухт згідно листа позивача №21/10-19-01 від 21.10.2019, тобто відповідач зазначений лист отримав.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи підписаного та скріпленого печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків за період з 12.04.2018 по 04.01.2022 вбачається, що відповідач 20.09.2019 повернув позивачу кошти у розмірі 2500000,00 грн.

За твердженнями позивача, у призначенні платежу зазначеного платіжного доручення відповідачем вказано про повернення частини авансу за металобрухт згідно листа позивача №20/09-19-01 від 20.09.2019, що є підтвердженням отримання відповідачем вимоги позивача про повернення попередньої оплати №20/09-19-01 від 20.09.2019. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства України, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати позивачу настав 27.09.2019.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інлайн" свої зобов`язання по поверненню позивачу сплаченої ним попередньої оплати належним чином у строк, встановлений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України не виконало, у зв`язку з чим у відповідача у вересні 2019 року січні 2022 року існувала заборгованість, яка була погашена відповідачем у повному обсязі тільки 14.01.2022.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних на суму 475789,22 грн за період з 28.09.2019 по 13.01.2022 та інфляційні втрати на суму 854540,00 грн за період з жовтня 2019 року по грудень 2021 року, з приводу чого суд зауважує наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом ст.ст.509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 цього Кодексу.

Отже, оскільки відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача, отримання якої відповідачем, виходячи із суті зобов`язання сторін, є свідченням того, що продавець усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З урахуванням наведеного вище, судом здійснено перерахунок належних до сплати 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням оплат відповідача, у зв`язку з чим за розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 416640,93 грн та 681948,09 грн інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" підлягають задоволенню частково.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 17.10.2018, який укладений між Адвокатським об`єднанням "Курчин і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс", додаткову угоду №4 від 31.01.2022 до цього договору, рахунок-фактуру №СФ-0000031 від 02.02.2022 на суму 15000,00 грн.

Суд зазначає, що згідно умов додаткової угоди №4 від 31.01.2022 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2018 між Адвокатським об`єднанням "Курчин і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" погоджено, і як встановлено судом, адвокатським об`єднанням фактично надано такі послуги: підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та інших заяв по суті справи, участь адвоката у судових засіданнях.

При цьому між позивачем та адвокатським об`єднанням погоджено вартість послуг на суму 15000,00 грн, який не залежить від обсягу наданої допомоги та кількості відпрацьованих годин.

Відповідно до усталеної практики, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж самі критерії застосовуються ЄСПЛ при присудженні судових витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, судом зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, а у рішенні у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v.Latvia) від 28.11.2002 ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з урахуванням наведеного вище та враховуючи фактичний об`єм наданих адвокатським об`єднанням послуг, співмірність суми витрат із складністю даної справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог ст.74 Господарського процесуального кодексу України, надання йому Адвокатським об`єднанням "Курчин і Партнери" послуг професійної правничої допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 15000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з висновками суду про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлайн" (02099, місто Київ, вул.Бориспільська, будинок 7, ідентифікаційний код 30722199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілсервіс" (04119, місто Київ, вул.Якіра, будинок 10-А, офіс 13, ідентифікаційний код 39445402) 681948 (шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сорок вісім) грн 09 коп. інфляційних втрат, 416640 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот сорок) грн 93 коп. 3% річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 16478 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 84 коп. та 12387 (дванадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 04 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.09.2022

Суддя Ю.М.Смирнова