Ухвала

від 27.09.2022 по справі 910/16063/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 вересня 2022 року

м. Київ

Cправа № 910/16063/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - Національного банку України (далі - Банк; НБУ) - Каратун Т. В.,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Валтек» (далі - Товариство) - Дудара В. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 [колегія суддів: Чорногуз М. Г. (головуючий), Грек Б. М., Куксов В. В.]

зі справи № 910/16063/21

за позовом Банку до Товариства

про стягнення 1 818 087,52 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Банк звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 1 818 087,52 грн. штрафних санкцій за договором від 21.02.2021 № 102789, з яких 591 466,55 грн. розміру подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару та 1 226 620,97 грн. штрафу в розмірі 7 % від вартості непоставленого товару понад 30 календарних днів.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 21.02.2021 № 102789 (далі - Договір) у частині своєчасної поставки товару, що за його умовами є підставою для нарахування штрафних санкцій, заявлених до стягнення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2021 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Банку 118 293,31 грн. подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасну поставку товару; в решті позовних вимог відмовлено.

Прийняте зі справи рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної поставки товару, внаслідок чого у позивача є право вимагати від відповідача сплати заявлених до стягнення сум штрафних санкцій. Водночас місцевий господарський суд, посилаючись на надання позивачем фактичної згоди щодо збільшення строку поставки товару на 90 календарних днів, дійшов висновку про несправедливість позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7 % від вартості непоставленого товару понад 30 календарних днів. Посилаючись на приписи статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суд першої інстанції частково задовольнив заяву Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій та зменшив розмір заявленої до стягнення суми подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару на 80 %, позаяк таке зменшення, за висновком суду, враховує: фактичні дії сторін, ступінь відповідальності відповідача, розмір очікуваного відповідачем прибутку за Договором; відсутність у позивача збитків, заподіяних несвоєчасною поставкою товару.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2021 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що сторони не укладали додаткових угод до Договору в частині зміни строку поставки товару, у зв`язку з чим місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару понад 30 календарних днів з підстав висловлення позивачем самої лише згоди на продовження цього строку. Апеляційний суд також дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій за Договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

Товариство, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову цього суду та залишити в силі рішення місцевого суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. За твердженнями скаржника, спір у цій справі фактично зводиться до розгляду питання щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки факт порушення зобов`язання не заперечується відповідачем. Однак суд апеляційної інстанції не надав оцінки його доводам про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій та належним чином не спростував висновків суду першої інстанції про наявність таких підстав.

4.2. Касаційну скаргу з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови застосував частину третю статті 551 ЦК України та статтю 233 ГК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 24.05.2022 зі справи № 910/10675/21, від 06.06.2022 зі справи № 904/5247/21, від 04.05.2018 зі справи № 917/1068/17, від 05.03.2019 зі справи № 923/536/18, від 10.04.2019 зі справи № 905/1005/18, від 06.09.2019 зі справи № 914/2252/18, від 30.09.2019 зі справи № 905/1742/18, від 14.07.2021 зі справи № 916/878/20.

5. Доводи позивача

Банк у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. За результатами проведення публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-20-015411-е) Банк (покупець) і Товариство (постачальник) уклали Договір, за умовами якого:

в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцеві портативні комп`ютери - 30213100-6 (далі -товар), а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1);

найменування, кількість, опис та технічні характеристики товару вказані в Додатку 1 до договору, який є невід`ємною його частиною (пункт 1.2);

загальна вартість цього договору становить 17 523 156,72 грн., у т. ч. ПДВ - 2 920 526,12 грн. (пункт 3.1);

оплата за фактично поставлений товар за цим договором здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів після підписання уповноваженими особами сторін акта про приймання-передачу товару у повному обсязі (пункт 4.1);

строк поставки товару у повному обсязі не повинен перевищувати 70 (сімдесят) календарних днів від дати підписання цього договору уповноваженими особами обох сторін (пункт 5.1);

у разі порушення строку постачання товару, визначеного цим договором, постачальник сплачує покупцю на його вимогу штрафні санкції протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання цієї вимоги, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення до дня, що передує дню фактичного виконання зобов`язань. За порушення строку постачання товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від вартості непоставленого товару (пункт 7.3);

сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок непереборної сили (надзвичайні обставини), за умови, що ці обставини безпосередньо впливають на виконання зобов`язань за цим договором (пункт 8.1);

доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України (пункт 8.3).

6.2. Виходячи з умов Договору, Товариство зобов`язане було поставити товар у строк до 01.04.2021, однак товар було передано Банку лише 25.06.2021, що підтверджується видатковою накладною від 25.06.2021 № 87 та актом приймання-передачі товару від 25.06.2021 № 1.

6.3. Банк у повному обсязі виконав умови Договору та здійснив післяплату за фактично поставлений товар у строк, передбачений пунктом 4.1 Договору, що підтверджується реєстром початкових міжбанківських розрахункових документів, за якими проведені операції у системі автоматизації процесів банківської та фінансово-господарської діяльності НБУ від 06.07.2021 на суму 17 523 156,72 грн.

6.4. Товариство зверталося до Банку з листом від 22.03.2021 № 49, в якому просило розглянути альтернативні пропозиції продовження термінів поставки (на 120 або 90 календарних днів), а також з листом від 23.03.2021 № 52-к, в якому Товариство повідомило Банк про обставини непереборної сили (запровадження посилених заходів із запобігання поширенню коронавірусної інфекції), які фактично тимчасово унеможливлюють належне виконання зобов`язань за Договором.

6.5. У відповідь на ці листи Банк листом від 31.03.2021 № 65-0008/27476 повідомив Товариство про складання додаткової угоди до Договору в частині зміни строків поставки товару та про необхідність її підписання до 31.03.2021 у сервісі «Вчасно» за відповідним посиланням, однак Товариство такої додаткової угоди не підписало.

6.6. Банк звернувся до Товариства з претензією від 27.07.2021 № 65-0008/68426 щодо оплати штрафних санкцій у розмірі 1 818 087,52 грн., нарахованих за неналежне виконання останнім умов Договору, у відповідь на яку Товариство листом від 02.09.2021 № 125 повідомило Банк про те, що відповідь відносно цих вимог буде надано після прийняття Торгово-промисловою палатою України рішення щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

6.7. Викладені обставини стали підставою для звернення Банку з позовом у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є незгода відповідача з відмовою у задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій.

7.2. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, виходячи з положень якої касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

7.3. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини» - на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.4. За доводами скаржника, викладеними у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваного рішення застосував частину третю статті 551 та статтю 233 ГК України щодо зменшення штрафних санкцій без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

7.5. Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.6. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.7. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (зокрема, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

7.8. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 зі справи № 917/791/18, від 22.10.2019 зі справи № 904/5830/18, від 13.01.2020 зі справи № 902/855/18, від 04.02.2020 зі справи № 918/116/19, від 24.12.2020 зі справи № 914/1888/19, від 26.01.2021 зі справи № 916/880/20, від 23.01.2021 зі справи № 921/580/19.

7.9. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання Товариства про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки їх нарахування відбулося з вини самого відповідача внаслідок непідписання відповідної додаткової угоди попри наявність згоди позивача на її укладення та направлення відповідного проєкту.

7.10. Суд касаційної інстанції відхиляє помилкові доводи Товариства про неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування наведених норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі. Так, висновки суду у справі, що розглядається, про відмову в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.05.2022 зі справи № 910/10675/21, де було частково задоволено клопотання боржника про зменшення розміру штрафних санкцій, адже зменшення їх розміру є правом суду, прямо передбаченим частиною третьою статті 551 ЦК України, і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

7.11. Правовий висновок, викладений в інших наведених Товариством для порівняння справах (№ 917/1068/17, № 923/536/18, № 905/1005/18, № 914/2252/18, № 905/1742/18, № 916/878/20), також не доводить неоднакового застосування судом одних і тих самих норм права, а свідчить лише про наявність у справі № 910/16063/21, яка розглядається, та у зазначених скаржником справах різних істотних обставин, підтверджених / непідтверджених належними та допустимими доказами, залежно від яких і були постановлені відповідні судові рішення. Тобто у кожній із зазначених справ суди оцінювали та досліджували різні докази, які сторони подавали в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на положення статті 233 ГК України і статті 551 ЦК України та на підставі встановлених судами обставин у зазначених справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень, що разом з тим унеможливлює висновок про подібність правовідносин у справі № 910/16063/21 та зазначених справах.

7.12. Щодо неврахування, за твердженням Товариства, правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.06.2022 зі справи № 904/5247/21, Суд зазначає, що 06.06.2022 у цій справі було прийнято ухвалу про закриття касаційного провадження, а не постанову, як помилково зазначив скаржник у касаційній скарзі.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. У контексті наведеного у розділі 7 цієї ухвали відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справах, на які посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, є подібними.

8.2. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження Товариством не зазначалися та не обґрунтовувалися у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття цього касаційного провадження.

9. Судові витрати

У зв`язку з тим, що касаційне провадження зі справи закривається, судові витрати у цій справі з урахуванням вимог статей 129, 130 ГПК України розподілу не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Валтек» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 зі справи № 910/16063/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко