Постанова

від 28.09.2022 по справі 712/5087/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Черкаси

справа № 712/5087/22 провадження № 22-ц/821/1259/22 категорія на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів:Карпенко О.В., Василенко Л.І.

секретар: Винник І.М.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

заінтересована особа: ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування вказаної заяви, ОСОБА_1 вказав, що має намір звернутися до суду з позовом про визнання частини будинку недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу. Також вказано, що з 03 липня 2014 року по 03 травня 2022 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі шлюбі з ОСОБА_2 .

За час перебування у шлюбі було набуте нерухоме майно, а саме: 4/25 частини будинку з прибудовами та підвалом загальною площею 195,8 кв.м. та господарські будівлі. Вказане майно розташоване на земельній ділянці кадстровий номер 7110136700:03:027:0057, за адресою: АДРЕСА_1 .

25 червня 2022 року ОСОБА_2 повідомила, що придбане майно являється її особистою власністю, оскільки його вона набула у власність не за договором купівлі-продажу, а за договором дарування, що був укладений з громадянином ОСОБА_3 .

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може ускладнити ефективний захист позивачем своїх прав у випадку реалізації відповідачем спірної нерухомості до вирішення справи по суті.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на: 4/25 частини будинку з прибудовами та підвалом загальною площею 195,8 кв.м. та господарські будівлі. Вказане майно розташоване на земельній ділянці кадстровий номер 7110136700:03:027:0057, за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване за ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сосніського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2022 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 4/25 частини будинку з прибудовами та підвалом загальною площею 195,8 кв.м. та господарські будівлі, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 7110136700:03:027:0057, за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_2 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд врахував обставини справи, характер правовідносин, предмет та підстави можливого позову щодо визнання договору дарування частини будинку недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, а також з метою забезпечення ефективного захисту прав заявника у випадку задоволення вказаного позову, а тому невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду, крім того заявлений захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами, а тому заява підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 оскаржила її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 липня 2022 року як незаконну.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скрага мотивована тим, що накладаючи арешт на майно, суд першої інстанції необґрунтовано обмежив права відповідача на володіння та користування його майном. При цьому, інтереси відповідача у справі взагалі не враховано, оскільки всі доводи відповідача ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними доводами. Заявник з жовтня 2018 року проживав у спірному будинку, достовірно знав, що він був подарований відповідачу і претензій щодо того, що майно не являється спільним майном подружжя з 2018 року не висував.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від ОСОБА_1 вказано, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги необгрунтованими і такими, що не дають підстав для її задоволення.

Вказано, що сторони у справі перебували у шлюбі з 2014 по 2022 рік.

У червні 2022 року відповідач у справі ОСОБА_2 змінила замки на вхідних дверях, ключі від яких позивачу не надала, чим позбавила останнього права доступу до житла та повідомила, що спірне майно є її особистою приватною власністю, оскільки набуте нею за договором дарування, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 зазначив, що відповідач із ОСОБА_3 не перебуваєв родинних чи дружніх відносинах, мотиви безоплатної передачі майна останнім відсутні, тому укладений договір дарування є удаваним для позбавлення права ОСОБА_1 користуватися та розпоряджатися майном.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 підтвердила обставину наявності оголошення про продаж спірного майна, що вказує на можливість утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною власністю подружжя, поділ спільного майна.

Також, до суду надано докази, що 22 серпня 2022 року у справі № 712/5245/22 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним внаслідок його удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною власністю подружжя, поділ спільного майна і справа перебуває на розгляді в судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пироженко В.Д..

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокремазабороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частини третя, десята статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п`ята статті 151 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 прозабезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно суд дійшов висновку, що відмова в задоволенні заяви про накладення арешту можу утруднити чи зроботи неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Такий висновок суд є правильним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 дійсно виник спір з приводу статусу спірного майна. Суду апеляційної інстанції надано докази того, що Соснівським районним судом м. Черкаси відкрито провадження у справі № 712/5245/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. про визнання договору дарування недійсним внаслідок удаваності, визнання укладеним договору купівлі-продажу, визнання майна сіпльною власністю подружжя, поділ спільного майна.

Сторони у справі не заперечили, що предметом позовних вимог у вищевказаній справі є дійсно договір, за яким було набуте майно, а саме: 4/25 частини будинку з прибудовами та підвалом загальною площею 195,8 кв.м. та господарські будівлі, що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 7110136700:03:027:0057, за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 підтвердила факт подання нею оголошення про продаж вказаного будинку та зазначила, що дане оголошення було опубліковане нею лише з метою отримання інформації про реальну ринкову вартість будинку для страхування від руйнування під час дії воєнного стану.

Також, під час розгляду справи було підтверджено факт подачі оголошення про продаж будинку, при цьому колегія суддів не оцінює доводи про наміри сторони щодо продажу чи непродажу будинку, оскільки надається оцінка лише процесуальному питанню правомірності застосування заходів забезпечення позову, для якого вирішальним є встановлення факту щодо можливого наміру по відчуження будинку.

Крім того, колегія суддів в сукупності оцінює надані сторонами докази та вважає правильним висновок районного суду про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки із встановлених обставин справи дійсно вбачається, що в разі не застосування такого виду забезпечення позову може бути утруднене виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу сторін на те, що таке забезпечення в даному випадку не буде порушенням їхніх прав, а є складовою механізму вирішення спірних правовідносин, що виникли між сторонами та в разі вирішення спору може бути скасоване за відповідним клопотанням, поданим однією зі сторін.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху і провадження по ній не відкрито не є підставою для скасування ухвали, оскільки законом визначено десятиденний строк на подачу позовної заяви після подачі заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви. Законодавець визначив лише обов`язок особи у визначений строк подання позовної заяви, а не відкриття провадження у справі. Крім того, позивач надав апеляційному суду докази, що провадження у справі районним судом вже відкрито й спір перебуває на розгляді в суді, про що зазначено вище в постанові апеляційного суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідком апеляційного перегляду не встановлено порушень норм закону судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Тому, підстав для скасування ухвали районного суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 29 вересня 2022 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді О.В. Карпенко

Л.І. Василенко