Постанова

від 29.09.2022 по справі 640/3384/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3384/21Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Мамедова Ю.Т.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2022 рокум. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №954 "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України" в частині затвердження п.п. 56, 57, 60, 61 Положення про використання повітряного простору України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірна постанова в оскаржуваній частині є незаконною.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» від 06.12.2017 №954 затверджено Положення про використання повітряного простору України (далі - Положення №954), згідно з пункту 1 якого, воно визначає організацію використання повітряного простору України в інтересах національної безпеки та економіки, з метою задоволення потреб користувачів повітряного простору, забезпечення безпеки використання повітряного простору.

Положення №954 містить, окрім іншого, розділ "Порядок погодження місця розташування і висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів та роботу засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення)" (п.п. 56 - 64 Положення №954).

Так, згідно з п.п. 56, 57, 60, 61 Положення №954:

"56. Місце розташування і висота об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, погоджуються з керівником експлуатанта аеродрому, Державіаслужбою або Міноборони (відповідно до компетенції).

Державіаслужба та Міноборони здійснюють погодження будівництва (реконструкції) об`єктів, зазначених в абзаці першому цього пункту, з метою забезпечення вільного від перешкод повітряного простору для безпечного маневрування повітряних суден.

57. Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота таких об`єктів будівництва та реконструкції: аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів, що перетинають поверхні обмеження перешкод аеродромів, вертодромів, постійних злітно-посадкових майданчиків; об`єктів заввишки 45 і більше метрів відносно контрольної точки аеродрому в радіусі до 50 кілометрів; повітряних ліній електрозв`язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об`єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об`єктів з викидом відкритого полум`я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв`язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення; об`єктів незалежно від їх розміщення заввишки 100 і більше метрів над земною поверхнею.";

"60. Підприємства, установи та організації, заінтересовані в розміщенні об`єктів на приаеродромній території, повинні погоджувати таке розміщення з експлуатантом аеродрому, відповідними державними органами, органами місцевого самоврядування та дотримуватися умов погодження будівництва.

61. У разі, коли протягом трьох років підприємство, установа або організація, які зверталися за погодженням, не розпочали забудову або реконструкцію об`єкта, таке погодження вважається недійсним.".

Не погодившись з такими нормами, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував про те, що оскаржувані норми підзаконного нормативно-правового акту суперечать вимогам прийнятих законів. Таку ж позицію позивач висловив в апеляційній скарзі.

Так, позивач заперечує законність погодження об`єктів на приаеродромній території із Державіаслужбою, Міноборони та експлуатантом аеродрому. Позивач вважає, що необхідність отримання таких погоджень суперечить вимогам Повітряного кодексу України (далі ПК), Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру».

Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України.

Згідно частин першої, другої статті 69 будівлі і природні об`єкти, розташовані на приаеродромній території, не повинні становити загрози для польотів повітряних суден.

На приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать: 1) будівництво, вибухові роботи; 2) діяльність, що сприяє скупченню птахів; 3) установлення радіовипромінювальних пристроїв; 4) роботи, пов`язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повітряний простір; 5) роботи, пов`язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів; 6) діяльність, пов`язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому; 7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

За змістом частини другої статті 72 Земельного кодексу України на приаеродромній території відповідно до закону запроваджується особливий режим використання земель.

Отже, норми чинного законодавства визначають особливий режим використання земель приаеродромних територій та здійснення діяльності на них, який пов`язаний необхідністю забезпечення безпеки авіації та створення належних умов для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої статті 4 ПК державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Авіація поділяється на цивільну та державну авіацію.

Цивільна авіація задовольняє потреби держави і громадян у повітряних перевезеннях і авіаційних роботах та виконанні польотів у приватних цілях і поділяється на комерційну авіацію та авіацію загального призначення.

Державна авіація використовує повітряні судна з метою забезпечення національної безпеки і оборони держави та захисту населення, які покладаються на Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, органи Національної поліції, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту, органи охорони державного кордону України, органи доходів і зборів.

Державне регулювання у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України здійснюють у межах повноважень: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації (далі - уповноважений орган з питань цивільної авіації); національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Державна авіаційна служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України та є уповноваженим органом з питань цивільної авіації (пункт 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 № 520 (далі Положення № 520)).

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 4 ПК уповноваженим органом виконавчої влади в галузі державної авіації є Міністерство оборони України.

На уповноважений орган з питань цивільної авіації та Міністерство оборони України в межах їх повноважень покладаються питання регулювання використання повітряного простору України.

Згідно підпункту 30 пункту 3 Положення № 520 Державіаслужба відповідно до покладених на неї завдань погоджує місця розташування, висоту об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Порядок погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 №721 (далі Порядок №721), дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, які займаються будівництвом об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, провайдерів аеронавігаційного обслуговування та експлуатантів аеродромів (вертодромів).

Згідно пункту 2.1 цього Порядку, погодження місця розташування та висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації, здійснює Державіаслужба України <...>.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку №721 за результатом розгляду матеріалів Державіаслужба приймає рішення про погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації, або обґрунтовану відмову у наданні такого погодження.

За змістом підпункту 37-1 пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 730) Міноборони відповідно до покладених на нього завдань погоджує відповідно до компетенції місце розташування і висоту об`єктів на приаеродромній території та об`єктів, діяльність яких може вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних приладів цивільної авіації.

Отже, Державіаслужба України та Міноборони є органами, до повноважень яких залежно від компетенції належить погодження місця розташування, висоти об`єктів на приаеродромних територіях з урахуванням умов впливу авіаційного шуму і емісій авіаційних двигунів та об`єктів, які можуть вплинути на безпеку польотів і роботу радіотехнічних засобів цивільної авіації.

Подібну позицію підтвердив Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 по справі № 826/4889/18.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 69 ПК визначення умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Для запобігання порушенню умов погодження, незаконному будівництву експлуатант аеродрому повинен здійснювати контроль за станом приаеродромної території.

Отже, експлуатант аеродрому в силу наведених норм здійснює погодження забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності та здійснює контроль за станом приаеродромної території з метою уникнення порушень таких погоджень.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що норми чинного законодавства містять чіткі положення щодо здійснення Державіаслужбою, Міноборони та експлуатантом аеродрому погоджень щодо окремих умов забудови, використання землі і споруд та здійснення діяльності та приаеродромних територіях. Тому, оскаржувані позивачем положення Положення №954 відповідають вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, відхиляються колегією суддів посилання позивача на відсутність спірних погоджень у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який є додатком до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Так, згідно частини другої статті 1 вказаного Закону, термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». У свою чергу, у відповідності до частини другої статті 2 Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія цього Закону не поширюється на <...> дозвільну діяльність у сфері цивільної авіації <...>.

Відтак, відсутність у спірних погоджень у Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не може бути підставою для визнання оскаржуваних положень незаконними.

Також, відсутність у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» застережень, що пов`язані із особливим порядком використання земель та здійснення діяльності на приаеродромній території, не відміняє відповідних згаданих вище положень Повітряного кодексу України та не є свідченням незаконності посилань на необхідність отримання спірних погоджень в оскаржуваних пунктах Положення №954.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані пункти постанови відповідача прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідачЄ.О. Сорочко

СуддяІ.В. Федотов

СуддяА.Ю. Коротких