Ухвала

від 02.01.2023 по справі 640/3384/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/3384/21

адміністративне провадження № К/990/35163/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №640/3384/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині,-

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2017 року №954 "Про затвердження Положення про використання повітряного простору України" в частині затвердження пунків 56, 57, 60, 61 Положення про використання повітряного простору України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга подана з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - приписів Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування саме норм Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» відсутній.

Разом з цим позивач вказав, що під час вирішення даного судового спору суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», які підлягають застосуванню.

Верховний Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно зазначити щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Лише посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України за відсутності зазначення конкретної норми Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», яка потребує висновку Верховного Суду щодо її застосування у подібних правовідносинах, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також незастосування судами попередніх інстанції певного закону України, який, на думку скаржника, мав бути застосований для вирішення спору, не є підставою для касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, касаційна скарга лише містить детально викладені фактичні обставини справи, незгоду з рішенням судів попередніх інстанцій та цитування норм законодавства, без зазначення конкретного висновку, який заявник касаційної скарги вважає таким, що викладений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №640/3384/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навітранс" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови в частині - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Н.А. Данилевич