Постанова

від 27.09.2022 по справі 1522/17559/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 1522/17559/12

адміністративне провадження № К/990/17395/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 1522/17559/12

за позовом Громадської організації (далі - ГО) «Автостоянка - Київська-13» до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ГО «Автостоянка - Київська-13»

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.09.2021, ухвалене у складі головуючого судді Свяченої Ю.Б.

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Семенюка Г.В., суддів Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 23.07.2012 ГО «Автостоянка - Київська-13» звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міськради від 16.04.2008 № 2765-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області в оренду земельної ділянки, площею 0,6332 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53 для проектування та будівництва 5-секційного, 24 поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом».

Позов обґрунтовано посиланням на протиправність оспорюваного рішення відповідача з огляду на те, що таке прийняте без врахування тієї обставини, що частина земельної ділянки, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53, яка передана Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області в користування для проектування та будівництва 5-секційного, 24 поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом перебуває в оренді у ГО «Автостоянка - Київська - 13».

2. Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 23.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 05.07.2022 ГО «Автостоянка - Київська - 13» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норми процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, а справу №1522/17559/12 направити за встановленою підсудністю на новий розгляд до Приморського районного суду міста Одеси.

4. Верховний Суд ухвалою від 14.07.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. У справі, яка розглядається суди встановили, що 25.12.2000 між ГО «Автостоянка - Київська - 13» та Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області укладено договір оренди земельною ділянки загальною площею 0,4849 га, яка знаходилася на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, по вул. Академіка Вільямса. Договір оренди зареєстрований в реєстрі 25.12.2000 за № 4027 та посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф.

Строк дії договору оренди десять років з дня його державної реєстрації, а саме: до 25.12.2010.

Рішенням Одеської міськради від 20.07.2001 № 2655-ХХІІІ погоджена межа міста Одеси згідно з її описом та балансом території (16 242 га), а також вирішено звернутися з клопотанням до Одеської обласної ради про попереднє затвердження межі міста Одеси з наступним винесенням цього питання на розгляд Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ вирішено включити у межі міста Одеси Одеської області 46,0 гектара земель Усатівської сільради Біляївського району, 526,0 га земель Красносільської сільради, 361,0 га земель Крижанівської сільради Комінтернівського району, 329,0 га земель Авангардівської селищної ради, 1 078.0 га земель Таїровської селищної ради Овідіопольського району, передати до відання Таїровської селищної ради Овідіопольського району 43,0 га земель міста Одеси і затвердити межі міста загальною площею 16 242, 0 га.

На виконання постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 № 3064-ІІІ Одеською філією Інституту землеустрою Української академіії аграрних наук (директор Смоленський Є.В.), в присутності Одеського міського голови Боделана Р.Б., начальника Одеського міського управління земельних ресурсів Турецького С.М., голови Овідіопольської райдержадміністрацїї Левчука В,В., голови Овідіопольської районної ради Мойсеєнка М.С., начальника Овідіопольського районного відділу земельних ресурсів Стадника О.П., Таїровського селищного голови Венгера Д.О., Авангардівського селищного голови Спрейса В.П., Прилиманського сільського голови Баранця В.В. проведено встановлення в натурі меж міста Одеси по межі з Таїровською, Авангардівськими селищними і Прилиманською сільською радами Овідіопольського району Одеської області.

Відповідно до акта від 31.08.2002 «Про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Овідіопольським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків» претензій при встановленні меж не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань.

Згідно із відомостями Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка площею 0,6332 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53, з кадастровим номером: 5110136900:37:008:0020, розташована в межах міста Одеси.

Також суди встановили, що висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міськради від 23.03.2007 № 457/о було погоджено коректуру проекту забудови мікрорайону «Д» жилого району IV-5 «Южний», яким передбачено розміщення 5-секційного 24-поверхового 556-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими: поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом по вул. Ак. Вільямса, 53.

Постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок при Виконавчому комітеті Одеської міськради було погоджено акт вибору земельної ділянки (протокол від 15.02.2007 № 52) орієнтовною площею до 1,2 га для розміщення 5-секційного 24-поверхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими: поліклінікою і торговельним центром.

Листом Виконавчого комітету Одеської міськради від 04.04.2007 № 03-10/889 надано дозвіл Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області на розробку ескізного проекту. Ескізний проект розроблено Відкритим акціонерним товариством «Одесцивільпроект» та погоджено Управлінням архітектури та містобудування Одеської міськради (висновок від 06.04.2007 № 1511).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міськради від 25.03.2007 № 546 було надано дозвіл Управлінню Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області на проектування та будівництво 5-секційного 24-поверхового 556-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими: поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53.

Листом від 07.05.2007 № 920/2 Управління капітального будівництво Одеської міськради погоджено вилучення земельної ділянки для здійснення Управлінням Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області будівництва житлового будинку в мікрорайоні «Д» району «Южний».

Висновком Управління архітектури і містобудування Одеської міськради від 26.06.2007 № 178/2594 про можливість надання в оренду земельної ділянки передбачено надання Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області із земель міста земельної ділянки, в короткострокову оренду, строком до 5 років, по вул. Ак. Вільямса, 53, для проектування та будівництва 5-секційного 24-поверхового 556-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими: поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом.

Згідно із довідкою Управління архітектури та містобудування Одеської міськради від 19.06.2007 документи на землекористування за адресою: вул. Вільямса, 53, в архіві цього управління відсутні.

Рішенням Одеської міськради від 05.10.2007 № 1899-V було надано згоду Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 1,2 га, для проектування та будівництва 5-ти секційного 24-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53.

На виконання цього рішення в кінці 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Геоконсалтинг» розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області для проектування та будівництва 5-ти секційного 24-поверхового 556-квартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими: поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом по вул. Ак. Вільямса, 53».

Зазначений проект землеустрою було погоджено, зокрема із Управлінням архітектури та містобудування Одеської міськради, Санітарно-епідеміологічною службою м. Одеси, Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля південно-західного регіону Чорного моря, Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини, Одеським міським управлінням земельних ресурсів.

Крім цього, проект землеустрою був предметом державної експертизи землевпорядної документації, про що свідчить наявний в проекті висновок від 29.12.2007 № А 1826.

Керуючись статтями 12, 39, 124, частиною другою статті 126, пункту «в» частини першої статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР), розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «Геоконсалтинг», проект договору оренди землі, рішенням від 16.04.2008 № 2765-V Одеська міськрада затвердила відповідний проект землеустрою та надала Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області земельну ділянку, площею 0,6332 га, в короткострокову оренду, терміном до III кварталу 2010 року, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53, для проектування та будівництва 5-секційного 24-поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Одеської міськради від 16.04.2008 № 2765-V ГО «Автостоянка - Київська-13» звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши висновок експертів від 30.11.2018 № 4142 судової експертизи з питань землеустрою, призначеної ухвалою судді Приморського районного суду від 26.07.2016 у цій справі, виходив із того, що оспорюване рішення відповідача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, оскільки матеріали справи не містить доказів того, що у період з грудня 2010 року по липень 2012 року (момент звернення до суду з відповідним позовом) та до теперішнього часу ГО «Автостоянка - Київська -13» компетентним суб`єктом владних повноважень було продовжено договір оренди чи укладено новий, що спростовує доводи позивача про порушення оскаржуваним у справі рішенням Одеської міськради нібито належного йому права користування земельною ділянкою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Касаційну скаргу ГО «Автостоянка - Київська -13» мотивувало зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки встановили обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, а саме проекту землеустрою, який має ознаки фальсифікації та виготовлений із чисельними порушеннями законодавства; висновку експертів від 30.11.2018 № 4142.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

9. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

10. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

11. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

12. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

13. Статтею 6 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

14. У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

15. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

16. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

17. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

18. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

19. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, яка діє з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

20. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Як видно зі встановлених у справі обставин, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, оскільки оспорюване рішення Одеської міськради, як стверджує позивач, прийнято щодо земельної ділянки, яка перебуває нього в оренді.

24. Таким чином, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою.

25. Згідно із статтею 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

26. Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

27. Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

28. При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі якщо спір має приватноправовий характер він має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу сторін.

29. Частинами другою та третьою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

30. У свою чергу, згідно з частинами другою та третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

31. Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

32. Згідно із закріпленими в пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України правилами, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

33. Отже, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

34. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

35. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

36. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2015 у справі №21-34а15, у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

37. Як видно з матеріалів з матеріалів справи оспорюваним рішенням Одеської міськради від 16.04.2008 № 2765-V було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області в оренду земельну ділянку, площею 0,6332 га, за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53 для проектування та будівництва 5-секційного, 24 поверхового жилого будинку з вбудовано-прибудованими поліклінікою, торговельним центром і підземним паркінгом. У свою чергу позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає, що оспорюваним рішенням відповідача порушені його права як орендаря земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні.

38. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки суть спірних правовідносин зводиться до поновлення позивачем свого порушеного права на користування земельною ділянкою, яка внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, передана в оренду третій особі та в силу суб`єктного складу сторін підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

39. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

40. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

41. Відповідно до статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частина перша).

42. Таким чином, оскаржувані у цій справі судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у справі.

43. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина перша статті 239 КАС України).

44. Зважаючи на вищенаведене, позивачу слід роз`яснити право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. У разі неподання такої заяви, справу буде повернуто до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громадської організації (далі - ГО) «Автостоянка - Київська-13» задовольнити частково.

Скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 у справі №1522/17559/12. Закрити провадження у справі за позовом Громадської організації «Автостоянка - Київська-13» до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського судочинства та, що позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик