Постанова

від 20.09.2022 по справі 710/417/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 710/417/21Провадження № 22-ц/821/1026/22категорія: 301030200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря: Мунтян К. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 ,

треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів: староста села Водяне Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 , Державний реєстратор Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області Чепур Тетяна Олексіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів староста села Водяне Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 , Державний реєстратор Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області Чепур Тетяна Олексіївна, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, у складі головуючої судді Симоненко О. В., повний текст рішення складено 03 червня 2022 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні2021року ОСОБА_1 звернулась в суд із даним позовом.

Свій позов мотивує тим, що 02 грудня 2019 року вона звернулась до Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,80 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства, яка зареєстрована за вх. № 20 від 02.12.2019.

24.12.2019 Водянською сільською радою Шполянського району Черкаської області було прийнято рішення № 37-10/VІІ «Про надання дозволу громадянину села Водяне на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у приватну власність ОСОБА_1 », відповідно до якого надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1,80 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, 24.12.2019 Водянською сільською радою Шполянського району Черкаської області прийнято рішення № 37-14/VII «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», згідно п. 1 якого, надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що згідно витягу погосподарської книги № 1 номер погосподарського об`єкта 01-0014-1 Водянської сільської ради за 2016-2020 роки, виданого Водянською сільською радою 26.12.2019 № 728, за гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , на праві особистої власності, числиться житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться на земельній ділянці площею 2,05 га, що надана її у користування.

Згідно здовідкою № 10від 09.01.2020,виданої Водянськоюсільською радою,за ОСОБА_1 , згідно погосподарського обліку Водянської сільської ради, числиться земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розмір ділянки 1,8 га для ведення особистого селянського господарства, угіддя-рілля.

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Землеустрій та оцінка» із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

15 липня 2020 року були проведені геодезичні роботи для виготовлення проекту землеустрою.

16 липня 2020 року до Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області було подано звернення про погодження меж земельної ділянки площею, 1,8 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 .

22 липня 2020 року надійшла відповідь Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області, де зазначено, що сільська рада не може затвердити межі, так як виник спір між землекористувачами.

31.08.2020 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області наданий висновок про погодження вказаного проекту та Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надало висновок державної експертизи землевпорядної документації.

Ураховуючи, що проект отримав всі необхідні погодження 05.11.2020 було подано заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Однак, рішенням № РВ-7301265772020 від 09.11.2020, у внесенні відомостей було відмовлено у зв`язку із тим, що наявний перетин земельних ділянок з ділянкою 7125782000:01:001:0192, площа співпадіння 44,0362%. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_2 на підставі рішення Водянської сільської ради № 41-5/ VІ від 07.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян».

Відповідно до рішення Водянської сільської ради № 40-6/ VІІ від 21.05.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок» ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 лише 02 грудня 2020 року, отримавши копії рішень від Шполянської міської ради, дізналася про те, що частину земельної ділянки, яка знаходиться біля її будинку, якою вона користується і яку вона мала намір приватизувати, так як їй був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою 24.12.2019, приватизував ОСОБА_2 .

Зазначає, що рішення в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 21.05.2020 не приймалось, про що свідчить відсутність таких відомостей в матеріалах перевірки за скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 до Шполянського відділу Смілянської місцевої прокуратури; на заяві ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою наявне виправлення вхідного номера, у витязі з журналу реєстрації заяв Водянської сільської ради зазначено рішення № 40-3/ VІІ від 21.05.2020, однак відповідно копії рішення, яке надала Шполянська міська рада ОТГ, рішення має номер 40-6/ VІІ від 21.05.2020. Крім того, частина депутатів, які брали участь у 40-й сесій Водянської сільської ради заперечують факт прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га.

Крім того, рішення Водянської сільської ради № 41-5/ VІ від 07.10.2020 року є незаконним з тих підстав, що суміжному землекористовачу ОСОБА_1 та третій особі у справі, ОСОБА_3 , не було запропоновано підписати акт погодження меж, отже ОСОБА_2 діяв неправомірно. Крім того, вказане рішення має виправлення його дати та номеру.

Вважає оспорювані рішення незаконними, винесеними з порушенням встановленої чинним законодавством процедурами прийняття, такими, що порушують її законні права та інтереси.

Просить визнати незаконними та скасувати рішення Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області № 40-6 VII від 21.05.2020 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та № 42-4/VIІ від 08.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян»; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54810428 від 28.10.2020, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7125782000:01:001:0192.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів перебування у її користуванні, на підставі правовстановлюючих документів, земельної ділянки розміром 1,8 га для особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована, як встановлено у судовому засіданні, через дорогу від будинку за вказаною адресою.

Позивачем не подано доказів для встановлення факту розширення межі земельної ділянки відповідачем за рахунок земельної ділянки, якою фактично користувалась ОСОБА_1 .

Суд дійшов висновку, що та обставина, що земельна ділянка відповідача, право власності на яку зареєстроване відповідно до чинного законодавства, та земельна ділянка розміри та конфігурацію якої визначено відповідно проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , розробленого на земельну ділянку із площею 1,8 га, накладаються не доводить наявності порушення відповідачем права позивача на земельну ділянку, якою вона фактично користувалась.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 04 липня 2022 року, ОСОБА_1 , вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі її позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що право щодо користування земельною ділянкою у позивача виникло до набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ, тому до таких правовідносин підлягає застосуванню положення чинного на той час ЗК Української РСР 1970 року.

ОСОБА_1 користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , ще за часів УРСР, що підтверджується даними погосподарської книги.

Вказує, що судом не враховано, що в матеріалах справи є достатньо доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

Зауважує, що погодження меж із суміжним землекористувачем є не обов`язковим за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Із даної справи вбачається, що сторони повинні діяти правомірно один відносно одного, а відповідач діяв неправомірно відносно позивача, оскільки він не її його до акту погодження меж, не повідомляв про проведення обмірів земельної ділянки та не пропонував погодити межі.

Вважає, що такі дії відповідача порушують її права як суміжного землекористувача.

Вказує, що судом не надано належної оцінки письмовим доказам щодо незаконності оскаржуваних позивачем рішень органу місцевого самоврядування, зокрема показам свідків колишніх депутатів Водянської сільської ради.

Судом не досліджено оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, зокрема, факт внесення виправлень в рішення неповноважною особою свідчить про фальсифікацію документів.

02 серпня 2022 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25.05.2022 у справі № 710/417/21 залишити без змін.

ОСОБА_2 погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав відмови у позові.

Фактичні обставини справи

Відповідно витягу з погосподарської книги № 1 номер погосподарського об`єкта 01-0014-1 Водянської сільської ради за 2016 -2020 роки, виписки з погосподарської книги с. Водяне від 18.02.2020 року № 105, за ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на праві особистої власності числиться житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться на земельній ділянці площею 2,05 га, що надана їй у користування (т. 1 а.с. 29, 38).

З довідки № 10 від 09.01.2020, виданої виконкомом Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області, вбачається, що за ОСОБА_1 згідно погосподарського обліку числиться земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 1,8 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 30).

Згідно з Довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (згідно форми 6-ЗЕМ) від 27.01.2020 № 31-23-0.360-51/174-20, земельна ділянка площею 1,8 га в межах населеного пункту Водянської сільської ради Шполянського району перебуває у користуванні ОСОБА_1 , кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався (т.1 а.с. 31).

Відповідно до довідки Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 19.02.2020 № 16/09-06, користувачем земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 є ОСОБА_3 ЇЇ ділянка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , орієнтовна площа земельної ділянки 0,50 га, інший землекористувач - землі комунальної власності, які роздані ще при КСП «Перемога», працівникам колгоспу у користування. З 2006 по 2018 роки за ОСОБА_1 рахувалася земельна ділянка орієнтовною площею 1,46 га, з них 0,54 га (добавка, яка знаходиться в іншому місці). Рішенням сесії від 21.12.2018 № 26-10/УІІ, згідно поданої заяви брата ОСОБА_6 на відмову від земельної ділянки орієнтовною площею 0,59 га, а ОСОБА_1 на наділ. Таким чином орієнтовна площа земельної ділянки всього стала 2,05 га. Підтверджуючих документів на право власності чи на право користування у ОСОБА_1 (крім 0,59 га) та суміжних землекористувачів, немає (т.1 а.с. 37).

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Водянської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 25).

Рішенням Водянської сільської ради від 24 грудня 2019 року «Про надання дозволу громадянину села Водяне надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у приватну власність гр. ОСОБА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у приватну власність розміром 1,80 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 26).

30січня 2020року ОСОБА_1 зверталась доГоловного управлінняДержгеокаастру вЧеркаській областііз заявою,де просиланаправити інспекторадля перевіркиправомірності користуванняземельною ділянкою ОСОБА_2 та привиявленні фактусамовільного захопленняземельної ділянкизобов`язати його повернутиїї ОСОБА_1 ,а винногопритягнути довідповідальності згідночинного законодавства.У відповідьна заяву ОСОБА_1 Головне управління Держгеокаастру в Черкаській області повідомило останню, що земельна ділянка комунальної власності, без кадастрового номера, яка розташована по АДРЕСА_1 та межує зі сходу зі земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782000:01:001:0107 не використовується (т.1 а.с. 34).

На підставі договору від 25.02.2020 № 024/20, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Землеустрій та оцінка», останнім виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у приватну власність, площею 1,8 га, цільове призначення 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 53-92).

Відповідно до кадастрового плану та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання зазначено, що суміжними землекористувачами ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та Водянська сільська рада (т. 1 а.с. 77, 79).

У доповіді землевпорядника ОСОБА_7 зазначено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і споруд та 1,0 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 134).

02.03.2020 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Водянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Водянської сільської ради від 18.03.2020 № 38-5/УІІ «Про внесення змін», викладене в таких редакціях:

- «Внести зміни в рішення сільської ради від 24 грудня 2019 року №37-10/VII та викласти п. 1 пп. 1 в такій редакції: «Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у приватну власність за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства»;

- «Внести зміни в рішення сільської ради від 24 грудня 2019 року №37-10/VII та викласти п. 1 пп. 1 в такій редакції: «Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,25 га, з них: - 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; - 1,00 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 »;

- «Внести зміни в рішення сесії сільської ради від 24 грудня 2019 року №37-10/ VII та викласти п. 1 пп. 1 в такій редакції: «Надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованій в АДРЕСА_1 » (т.1 а.с. 47-52).

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідачем як органом місцевого самоврядування протиправно внесено зміни від 18.03.2020 у рішення від 24.12.2019 № 37-10/VІІ. Позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 1,8 га та виготовлено вказаний проект, а отже, виникли правовідносини, що пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав.

Відповідно акту обстеження земельної ділянки від 16.03.2020, в результаті обмірів встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка розміром 1,25 га (т. 1 а.с.122).

16 липня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Різник В. П. звернувся до Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області із зверненням про погодження меж земельної ділянки площею 1,8 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 93-95).

У відповіді на звернення від 16.07.2020, Водянська сільська рада Шполянського району Черкаської області повідомила представника ОСОБА_1 адвоката Різник В. П. про те, що 15.07.2020 о 10:30 год в присутності землевпорядника Водянської сільської ради Лісовенка С. Б., спеціаліста ТОВ «Землеустрій та оцінка» та суміжних землекористувачів ОСОБА_2 , замір земельної ділянки не відбувся, так як представник сільської ради та суміжні землекористувачі не допустили спеціаліста ТОВ «Землеустрій та оцінка» на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 (земельна ділянка перебуває в його користуванні більше 15 років), так як спеціаліст ТОВ «Землеустрій та оцінка» планував провести замір на суміжній земельній ділянці (користувач ОСОБА_2 ) та з подальшим врахуванням її площі до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Також зазначено, що Водянська сільська рада не може погодити межі ОСОБА_1 , так як наявний спір між землекористувачами. Запропоновано ОСОБА_8 запропоновано звернутися з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею, яка фактично перебуває в користуванні ОСОБА_1 (т.1 а.с. 96).

Згідно з довідкою Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області, ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка розміром 0,15 га, а рішенням виконкому № 31 від 17.07.2003, згідно поданої ОСОБА_2 заявою, йому був наділений земельний наділ розміром 0,28 га. На даний час ОСОБА_2 в Чаплінському саду використовує земельну ділянку розміром 0,43 га (т.1 а.с. 135).

Відповідно до п. 1.1 рішення Водянської сільської ради від 21 травня 2020 року № 40-6/VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок», зокрема ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, з них: 2,0 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 150).

Із кадастрового плану земельної ділянки № 7125782000:01:001:0192 та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що суміжними землекористувачами ОСОБА_2 є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та землі комунальної власності (т. 2 а.с.14-16).

Рішенням Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 07 жовтня 2020 року № 41-5/VІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам», затверджено ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності, розташованої в межах населеного пункту по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 151).

Відповідно супровідного листа від 17.02.2020 Шполянською міською радою ОТГ надані пояснення, що 07.10.2020 сесія Водянською сільською радою не проводилась, питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам», а саме ОСОБА_2 розглянуто на 42 сесії Водянської сільської ради. В рішенні допущено технічну описку у даті на номері сесії та необхідно вважати правильним реквізити № 42-4/VІІ від 08.10.2020 року (т. 1 а.с. 163-165, 172).

Згідно з рішенням Шполянської міської ради від 05.11.2020 № 1-52/ІХ «Про реорганізацію Водянськлої сільської ради, що увійшла до складу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади», вирішено провести реорганізацію Водянськлої сільської ради шляхом приєднання до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, яка є правонаступником прав та обов`язків Водянської сільської ради внаслідок добровільного приєднання територіальної громади села Водяне (т.1 а.с. 166-168).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції приведеним вимогам закону не відповідає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

За правилами п. «б» та п. «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.

Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Результат аналізу наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 вказувала на порушення її прав, як землекористувача суміжним землекористувачем під час виготовлення та затвердження проекту землеустрою.

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний довести, що рішення Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області № 40-6 VII від 21.05.2020 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , та № 42-4/VIІ від 08.10.2020 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян» щодо передачі останньому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7125782000:01:001:0192 порушують її права та інтереси.

Вказуючи про порушення своїх прав, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 незаконно набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7125782000:01:001:0192, оскільки відбулось фактичне її накладення на земельну ділянку, яка перебуває у її користуванні, на 44,0362 %, вона не зазначена в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання від 28.08.2020, як суміжний землекористувач, та відповідно не погоджувала меж вказаної земельної ділянки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , ще за часів Української РСР, а право користування земельною ділянкою позивача саме у розмірі 2,05 га, з яких 1,8 га для ведення особистого селянського господарства, підтверджено даними погосподарських книг.

Так, відповідно до витягу з погосподарської книги № 1 номер погосподарського об`єкта 01-0014-1 Водянської сільської ради за 2016 -2020 роки, виписки з погосподарської книги с. Водяне від 18.02.2020 року № 105, за ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 на праві особистої власності числиться житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться на земельній ділянці площею 2,05 га, що надана їй у користування.

У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.

Відповідно до ст. 13 ЗК Української РСР 1970 року, земля в Українській РСР надається в користування: колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам; громадянам СРСР. У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК Української РСР 1970 року право землекористування громадян, які проживають у сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

У висновку Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-127цс15, зазначено, що «згідно пункту 7 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року громадяни, які одержали у користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Ураховуючи наявні записи у погосподарських книгах щодо користувачів земельних ділянок, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність права особи на землекористування спірною земельною ділянкою не можна визнати обґрунтованим.»

У постанові Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі № 308/6368/15-а, суд касаційної інстанції, взявши до уваги рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 про забезпечення державного захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, та встановлені судами обставини користування позивачами спірною земельною ділянкою на підставі записів у погосподарських книгах обліку, дійшов висновку про доведеність прав позивачів на спірну земельну ділянку.

Ураховуючи наведене та положення ст. 20 ЗК Української РСР 1970 року, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів на підтвердження права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, оскільки таке право підтверджується відповідними записами в погосподарській книзі.

На ряду з цим, право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , саме площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, також підтверджено лише даними погосподарських книг.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦК України та ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з пунктами «а», «б», «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Право кожного громадянина України на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки в межах норм, визначених ЗК України, один раз за кожним видом використання закріплено статтею ЗК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з положеннями ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.10 розділу III «Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками» Інструкції № 376, середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Погодження меж є тільки допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів та землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність або користування за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання незаконним рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526cво18), постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/5531/14.

Судом встановлено, що рішенням Водянської сільської ради від 24 грудня 2019 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у приватну власність розміром 1,80 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 19.02.2020 № 16/09-06, користувачем земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 є ОСОБА_3 , інший землекористувач - землі комунальної власності, які роздані ще при КСП «Перемога», працівникам колгоспу у користування (рішення про наділи відсутні). ОСОБА_2 серед суміжних землекористувачів не зазначено.

З кадастрового плану та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що суміжними землекористувачами ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та Водянська сільська рада.

Разом з тим, Водянська сільська рада Шполянського району Черкаської області не погодила межі земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначивши, що представник сільської ради та суміжні землекористувачі не допустили спеціаліста ТОВ «Землеустрій та оцінка» на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 (земельні ділянка перебуває в його користуванні більше 15 років), так як спеціаліст ТОВ «Землеустрій та оцінка» планував провести замір на суміжній земельній ділянці (користувач ОСОБА_2 ) та з подальшим врахуванням її площі до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 . Також зазначено, що Водянська сільська рада не може погодити межі ОСОБА_1 , так як наявний спір між землекористувачами.

Тобто, фактичною підставою для відмови в погодженні меж земельної ділянки, яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 стало порушення останньою прав суміжного землекористувача ОСОБА_2 та наявність між ними спору.

З викладеного вбачається, що Водянською сількою радою Шполянського району Черкаської області встановлено та доведено до відому ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 є суміжним землекористувачем із її земельною ділянкою, при цьому виникло питання щодо накладення їх земельних ділянок.

На ряду з цим, ОСОБА_2 , відповідно до п. 1.1 рішення Водянської сільської ради від 21 травня 2020 року № 40-6/VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у власність земельних ділянок», надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га по АДРЕСА_2 .

Із кадастрового плану земельної ділянки № 7125782000:01:001:0192 та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання вбачається, що суміжними землекористувачами ОСОБА_2 є ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та землі комунальної власності. Тобто, позивач ОСОБА_1 не зазначена, як суміжний землекористувач та, відповідно, не була повідомленою про час та місце погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 .

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 , в обґрунтування відсутності потреби вказувати ОСОБА_1 , як суміжного землекористувача, посилався на наявність дороги між їх земельними ділянками, проте будь-якого доказу щодо наявності дороги між їх земельними ділянками, починаючи з часу відмови в погодженні меж ОСОБА_1 , не надав.

Крім того, в судовому засіданні староста села Водяне Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 також не змогла підтвердити наявність відповідної дороги з посиланням на належні докази.

Отже, апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами, між якими існує спір з приводу суміжного землекористування. При цьому, з 15.07.2020 ОСОБА_2 достеменно відомо, що ОСОБА_1 є його суміжним землекористувачем, проте її не було зазначено в акті погодженні меж та акті приймання-передачі межових знаків на зберігання, що свідчить про неправомірність дій землекористувача ОСОБА_2 в процесі виготовлення технічної документації.

На ряду з цим, приймаючи 07 жовтня 2020 року рішення № 41-5/VІ (виправлене на рішення від 08 жовтня 2020 року № 42-4/VIІ) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам», Водянській сільській раді Шполянського району Черкаської області було достеменно відомо про наявність не вирішеного земельного спору між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , щодо можливого накладення земельних ділянок, та не зазначення ОСОБА_1 як суміжного землекористувача.

Тому апеляційний суд дійшов висновку про доведеність порушення прав ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 08.10.2022 № 42-4/VIІ, що є підставою для визнання його незаконним та скасування.

На ряду з цим, апеляційний суд зауважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність, а тому вимога про визнання недійсним рішення Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області № 40-6 VII від 21.05.2020 в частині надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи положення ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також визнання судом незаконним та скасувавши рішення Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 08.10.2022 № 42-4/VIІ, є підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54810428 від 28.10.2020, внесене ОСОБА_14 , Виконавчий комітет Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Колегія суддів бере до уваги і те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7125782000:01:001:0192 була проведена на підставі рішення, яке підлягає скасуванню, тому підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером: 7125782000:01:001:0192, площею 2,00 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Інші доводи ОСОБА_1 відносно незаконності оскаржуваних рішень Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області не заслуговують на увагу, як необґрунтовані та недоведені належними та допустимими доказами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2) ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з`ясуванням обставин справи та ненаданням таким обставинам належної правової оцінки, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги.

Частина 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позову ОСОБА_1 сплачено 3632 грн судового збору, а при подачі апеляційної скарги 5448 грн, тому є підстави його розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме: із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1362 грн судового збору за подачу позову в суді першої інстанції та по 2043 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 вказаної статті Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

За змістом ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2020 між адвокатом Різник В. П. та Шелест Т. П. укладено Договір про надання правничої допомоги № 44. Предметом договору є надання ОСОБА_1 правової допомоги у Водянській сільській раді Шполянського району Черкаської області, Шполянському районному суді Черкаської області, Черкаському апеляційному суді, Черкаському окружному адміністративному суді, Верховному Суді, інших державних органах та органах місцевого самоврядування. У свою чергу клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах згідно наданого договору (т.1 а.с. 178-181).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що сума гонорару встановлюється згідно додаткової угоди.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 до Договору про надання правничої допомоги № 44 від 05.02.2020 від 05.03.2021 сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить, зокрема: за збір доказів 1500 грн, за складання та подання до суду позовної заяви 3000 грн, за представництво 750 грн за один судодень (т.1 а.с. 182).

Згідно з Додатковою угодою № 5 до Договору про надання правничої допомоги № 44 від 05.02.2020 від 01.07.2022 сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката становить, зокрема: за складання та подання до суду апеляційної скарги 3000 грн, за представництво 1000 грн за один судодень (т.1 а.с. 182, т. 4 а.с. 18).

Крім того, позивачем надано ордер про надання правничої допомоги Серії ЧК № 186772 від 25.03.2021 на представництво в Шполянському районносму суді Черкаської області та ордер на надання правничої допомоги в Черкаському апеляційному суді від 04.07.2022 (т.1 а.с. 176, т. 4 а.с. 17).

На підтвердження понесених витрат позивачем також надано акт виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги № 44 від 05.02.2020 від 25.03.2021 на суму 4500 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 25.03.2021 на суму 4500 грн, акт виконаних робіт на суму 3000 грн, акт виконаних робіт від 16.09.2022 на суму 2000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 04.07.2022 на суму 3000 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 16.09.2022 на суму 2000 грн (т.1 а.с. 183-184, 194, т. 4 а.с. 29).

На ряду з цим відповідачем ОСОБА_2 , у відзиві на позов в суді першої інстанції та в апеляційному суді, ставилось питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

В підтвердження понесених витрат на правничої допомоги ОСОБА_2 надано суду Договір № 2 про надання правової допомоги від 15.04.2021, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Булатецьким А. А., предметом якого є, зокрема, представництво інтересів ОСОБА_2 в Шполянському районному суді Черкаської області, Черкаському апеляційному суді, Верховному Суді, щодо земельного спору пов`язаного із скасуванням рішень Водянської сільської ради щодо передачі у приватну власність земельної ділянки із кадастровим номером 7125782000:01:001:0192 (т.2 а.с. 23-27).

Також суду надано: тарифи та послуги у розмірі 8000 грн (які є Додатком 1 до вказаного Договору), тарифи на послуги в апеляційній інстанції, де визначений розмір гонорара 4000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2021 на суму 8000 грн, акт приймання-передачі наданих послуг від 01.08.2022 на суму 4000 грн, опис-калькуляція до Договору № 2 від 15.04.2021, відповідно яких вартість робіт, виконаних адвокатом, складає 8000,00 грн, опис-калькуляція до Договору № 2 від 15.04.2021, відповідно яких вартість робіт, виконаних адвокатом, складає 4000,00 грн, квитанцію від 22.04.2021 про сплату ОСОБА_2 за Договором № 2 від 15.04.2021, ордер на надання правничої допомоги Серії СА № 1010836 від 27.04.2021 на представлення відповідача адвокатом Булатецьким А. А. у Шполянському районному суді Черкаської області (т. 2 а.с. 28-32, т. 4 а.с. 64-66).

Заперечень щодо розміру та обґрунтованості витрат на правничу допомогу від жодної сторони не надходило.

Враховуючи, що позов та апеляційна скарга задоволені частково, а вказані позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 витрати на правову допомогу є співмірними із складністю даної справи, її тривалістю та наданими послугами у судах першої та апеляційної інстанцій, затраченим часом на надання таких послуг, а розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності, є підстави для стягнення таких витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, із із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 по 1687,50 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та по 1875 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, а із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та 1000 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Різник Вікторії Павлівни задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів староста села Водяне Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_4 , Державний реєстратор Лип`янської сільської ради Звенигородського району Черкаської області Чепур Тетяна Олексіївна, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати рішення Водянської сільської ради Шполянського району Черкаської області № 42-4/VIІ (41-5/VІ) від 08.10.2020 (07.10.2020) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян».

Визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54810428 від 28.10.2020, внесене ОСОБА_14 , Виконавчий комітет Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7125782000:01:001:0192.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1362 грн судового збору за подачу позову в суді першої інстанції та по 2043 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути із Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1687,50 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та по 1875 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та 1000 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко