Ухвала

від 28.09.2022 по справі 604/1476/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/1476/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/249/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілої ОСОБА_9

представника потерпілих адвоката ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021211100000119 від 25 вересня 2021 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, не депутата, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, інваліда 3 групи з дитинства,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 9 (дев`ять) років.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_11 слід рахувати з моменту його затримання 08:40 год. 25 вересня 2021 року.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Як визнав суд, обвинувачений ОСОБА_7 25 вересня 2021 року о 02 годині 10 хвилин, в порушення вимог пунктів 2.9 «а», 12.2 та 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі ПДР України), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , без пасажирів та вантажу, перевищуючи допустиму швидкість в межах населеного пункту, в темну пору доби, рухався автомобільною дорогою сполученням «Підволочиськ-Збараж» через с. Нове Село Скориківськкої ТГ Тернопільського району зі сторони смт. Підволочиськ в напрямку м. Збараж.

Під час руху водій ОСОБА_7 , в порушення вимог пунктів 1.5 та 2.3 «б», «д» ПДР України, внаслідок алкогольного сп`яніння, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом та смугу руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Унаслідок цього і в порушення пункту 10.1 ПДР України водій ОСОБА_7 , на відрізку 18 км + 80 м вказаної автодороги, що в межах с. Нове Село Скориківської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху, перевищуючи допустиму швидкість в межах населеного пункту, рухаючись зі швидкістю приблизно 100 км/год., в темну пору доби, змінив напрямок руху вліво та виїхав на смугу зустрічного руху та частково на зустрічне узбіччя, де продовжуючи рух, передньою частиною керованого автомобіля «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які рухались зустрічним узбіччям зустрічної смуги відносно руху транспортного засобу, тобто йому назустріч.

Унаслідок наїзду пішоходу ОСОБА_12 були спричиненні тілесні ушкодження, в результаті яких він загинув на місці пригоди, пішоходу ОСОБА_13 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому діалізу (тіла) лівої стегнової кістки у верхній третині, закритої травми правого колінного суглоба у вигляді втисненого перелому медіального (внутрішнього) виростка стегнової кістки та пошкодження зв`язкового апарату, закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 4-5-го ребер із забиттям лівої легені та саден на шкірі (без уточнення анатомічної локалізації), закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, які супроводжувались розвитком загрозливих для життя явищ (некомпенсованого травматичного шоку) і за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких.

Порушення водієм ОСОБА_7 пункту 12.2 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язківку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, спричиненням смерті потерпілого ОСОБА_12 та отриманням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_13 .

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність вини та юридичну кваліфікацію дій вчиненого обвинуваченим злочину, вважає, що призначене судом покаранням є надто суворим і таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.

Звертає увагу, що суд при винесенні вироку, зобов`язаний виходити із необхідності відповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а також можливості його виправлення без відбування покарання у місцях обмеження або позбавлення волі.

Зазначає, що ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину, щиросердечно розкаявся, активно сприяв слідству у розкритті злочину та частково відшкодував шкоду одному з потерпілих.

Просить врахувати, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має стійкі соціальні зв`язки а також має розлади зі здоров`ям та потребує щорічної регулярної реабілітації в медичному закладі.

Вважає, що за усіх наведених характеристик та обставин, суд мав можливість та підстави призначити ОСОБА_7 менш суворе покарання в межах санкції статті обвинувачення та у відповідності до ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Просить вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2022 року відносно ОСОБА_7 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробувальним строком на 3 (три) роки.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу щодо необхідності пом`якшення покарання обраного судом першої інстанції та уточнив вимоги апеляційної скарги і просить вирок суду змінити і пом`якшити обране обвинуваченому покарання до 5 років позбавлення волі та застоювати положення ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання; обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав доводи свого захисника щодо пом`якшення призначеного йому покарання; потерпілу ОСОБА_9 та представника потерпілих адвоката ОСОБА_10 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 та просять залишити вирок суду без зміни; прокурора, який вирок суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а обране судом покарання таким, що повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і тому просить залишити його без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених місцевим судом, кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 286-1 КК, апеляційний суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині апелянт не оскаржує.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Цих вимог закону, суд першої інстанції, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.ст.50, 65 КК України, а також у приписах постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 Про практику призначення судами кримінального покарання суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Як слідує із змісту вироку Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18.07.2022 р., обираючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину; наслідки, що наступили, які полягають у заподіянні смерті особі молодого віку та спричиненні тяжких тілесних ушкоджень іншому потерпілому; думку потерпілих, які засвідчили, що обвинувачений лише частково відшкодував частину матеріальних збитків одному з потерпілих і просили обрати йому максимальне за строком покарання.

На переконання колегії суддів, за таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та призначення покарання в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України.

При цьому, місцевий суд також врахував всі наявні пом`якшуючи покарання обставини, в тому числі і ті, про які захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вказує у своїй апеляційній скарзі повне визнання вини, щире розкаяння у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність судимостей та його позитивну характеристику з місця проживання.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, зазначені адвокатом обставини, які позитивно характеризують обвинуваченого ОСОБА_7 , не дають підстав для пом`якшення обраного останньому покарання, оскільки визначальними елементами для вирішення питання про вид та розмір покарання в даному випадку є:

- тяжкість вчиненого злочину;

- обставин справи та наслідки вчиненого, а саме те, що від його дій постраждали дві особи, одна з яких загинула, а інша отримала тяжкі тілесні ушкодження;

- дані про особу винного, який вчинив злочин у стані сильного алкогольного сп`яніння, що є не тільки кваліфікуючою обставиною вчиненого кримінального правопорушення, а й вказує на безвідповідальне ставлення обвинуваченого не тільки до власного здоров`я та життя, а й до здоров`я та життя сторонніх осіб, що істотно підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину;

- посткримінальна поведінка обвинуваченого, який хоч і висловлює жаль з приводу вчиненого, однак лише часткоко відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_13 та не відшкодував і не приймав жодних заходів до відшкодування шкоди, заподіяної своїми злочинним діями, іншим потерпілим, що в суді апеляційної інстанції підтвердила потерпіла ОСОБА_9 .

Крім того, позиція потерпілих щодо визначення винному виду та розміру покарання, хоч і не є вирішальною, проте повинна бути врахована судом при призначенні покарання.

За наведених обставин, підстав для пом`якшення покарання, обраного судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 колегія суддів не вбачає.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно положень ч.1 ст.75 КК України, про застосування якої ставить питання захисник обвинуваченого, звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути застосовано у випадку засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таки чином, доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про надмірну суворість призначеного покарання та необхідність застосування ст.75 КК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами під час розгляду кримінального провадження та наведеними у вироку мотивами щодо виду та строку призначеного покарання, з якими суд апеляційної інстанції погоджується.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 9 (дев`ять) років повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі винного, узгоджується із санкцією статті обвинувачення і є достатнім та необхідним для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Це рішення належним чином умотивоване, відповідає вимогам кримінального закону і підстав для зміни вироку через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного і пом`якшення покарання та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, про що сторона захисту ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Підволочиського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2022 року відносно ОСОБА_7 без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді