Ухвала

від 27.09.2022 по справі 500/7231/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/357/22

Справа № 500/7231/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференції міжОдеським апеляційнимсудом таІзмаїльським міськрайоннимсудом Одеськоїобласті матеріали кримінальногопровадження №12017160150002524 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 13.04.2021 року, стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

та

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з середньо - технічною освітою, не працюючого, офіційно неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.1 ст.309 КК України, -

встановив:

Оскарженим вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.1 ст.309 КК України у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік.

Вироком суду згідно ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_8 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироку законної сили не обирався.

З набранням вироком законної сили з метою його виконання ОСОБА_8 визначено затримати та взяти під варту, строк основного покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі обчислюється з моменту його затримання та взяття під варту.

Стягнуто з ОСОБА_8 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертизи в сумі 7579 грн.

Цим же вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

- за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Згідно ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_9 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_9 періодично з`являтися до уповноваженого органу з питань пробації, а також повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироку законної сили не обирався.

Вироком суду цивільний позов КП «Ізмаїльське ВУВКГ» задоволений повністю та стягнуто в його користь із ОСОБА_9 1200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертизи в сумі 2145 грн.

Вироком суду вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з оскарженим вироком ОСОБА_9 та ОСОБА_8 визнані винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

В ніч з 03.09.2017 року на 04.09.2017 року ОСОБА_9 , умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись на розі вулиць Шкільна та Савицького в м. Ізмаїлі Одеської області, таємно викрав кришку від каналізаційного колодязя, вартістю 1200 грн., розташованого за вищевказаною адресою, чим завдав КП «Ізмаїльське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства» матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

25.11.2017 року, біля 16:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись у АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу пройшов до під`їзду №6 багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , піднявся на 5 поверх, де діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, виявив та таємно викрав металеву драбину, яка була встановлена для виходу на горище, вартістю 528 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, в наслідок чого завдав матеріальний збиток Комунальному підприємству «Жилсервіс» на вказану суму.

25.11.2017 року, біля 23:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись в АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, шляхом пошкодження навісного замку, незаконно проник у підсобне приміщення, яким користувалась ОСОБА_10 , розташованого у підвальному приміщенні багатоповерхового будинку АДРЕСА_5 , де виявив та таємно викрав кольоровий телевізор торгової марки «LG» вартістю 600 грн., велосипед торгової марки «Sport Mayr» вартістю 500 грн., а також два колеса до велосипеду, вартістю 200 грн. кожне, на загальну суму 400 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 1500 грн.

29.11.2017 року, біля 16:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись у АДРЕСА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, шляхом вільного доступу, проник у підвальне приміщення багатоповерхового будинку АДРЕСА_7 , де виявив та таємно викрав лічильник тепла марки «АКВА-МВТ» вартістю 33868,80 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, в наслідок чого завдав матеріальний збиток КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго» на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, придбав у невстановленому місці, час та в невстановлений спосіб психотропну речовину - амфетамін, який в подальшому зберігав за місцем мешкання, для особистого вживання без мети збуту.

Окрім цього, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у невстановленому місці та час придбав шляхом збору суцвіття рослин коноплі, після чого за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , висушив та виготовив шляхом перетирання руками наркотичний засіб канабіс, який зберігав за місце мешкання для особистого вживання без мети збуту.

Працівниками Ізмаїльського ВП ГУ НП в Одеській області 05.12.2017 року, в період часу з 15:20 год. до 16:30 год., під час проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , в одній із кімнат виявлено та вилучено полімерний пакет з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, яка згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів за спеціальністю 8.6 №3079-Х від 05.02.2018 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в висушеному стані 36,60 г. та згорток фольги з порошкоподібною речовиною бежевого кольору, яка згідно висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів за спеціальністю 8.6 № 3079-Х від 05.02.2018 року містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісний вміст якого становить 0,501 г., які ОСОБА_11 незаконно придбав, виготовив та зберігав за місцем мешкання для особистого вживання без мети збуту.

Крім того, 09.12.2017 року, біля 22:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись в АДРЕСА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, шляхом пошкодження навісного замку, незаконно проник в підсобне приміщення, яким користувалась ОСОБА_12 , розташованого у підвальному приміщенні багатоповерхового будинку АДРЕСА_9 , де виявив та таємно викрав дитячий самокат торгової марки «ScooTer», вартістю 450 грн., дитячий велосипед торгової марки «smarTrike», вартістю 840 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинивши потерпілій ОСОБА_12 матеріальний збиток на загальну суму 1290 грн.

15.12.2017 року, біля 22:00 год., ОСОБА_9 , знаходячись у АДРЕСА_3 , де переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинному умислу та діям, проник до подвір`я магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за вказаною адресою, та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, виявив та таємно викрав 1 рулон металевої сітки «рабіця», довжиною 30 метрів, вартістю 20 грн. за один метр, на загальну суму 347,20 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним невласний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_13 спричинена майнова шкода на загальну суму 600 грн.

17.12.2017 року, біля 20:00 год., ОСОБА_9 , знаходячись у АДРЕСА_3 , де у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинному умислу та діям, проник до подвір`я магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за вказаною адресою, та діючи умисно, повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, викрав металевий швеллер, довжиною 3 м, вартістю 150 грн., на загальну суму 776,96 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_13 спричинена майнова шкода на загальну суму 450 грн.

18.12.2017 року, біля 06:00 год., ОСОБА_14 , знаходячись у АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу пройшов до під`їзду №5 багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , та діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, демонтував між 2 та 4 поверхами з вікон сходових прольотів 3 віконні решітки, які належали Комунальному підприємству «Жилсервіс» вартістю 232 грн. за одну одиницю, на загальну суму 696 грн., після чого з викраденим майном намагався зникнути, але був помічений та зупинений мешканцем кв. АДРЕСА_10 ОСОБА_15 , у зв`язку, з чим викрадене майно залишив, та з місця вчинення злочину зник.

18.12.2017 року, біля 13:00 год., ОСОБА_9 , знаходячись разом з ОСОБА_8 у АДРЕСА_6 , біля нежитлового будинку - колишнього гуртожитку, та переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити їх злочинному умислу та діям, діючи спільно та за попередньою змовою, умисно, повторно, з корисливих мотивів, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу підійшли до зазначеної будівлі, де виявили та таємно викрали металеві вироби, загальною вагою 78 кг, вартістю 5,2 грн. за один кг лому, на загальну суму 405,60 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_16 спричинена майнова шкода на загальну суму 405,60 грн.

18.12.2017 року, біля 23:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись у АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу пройшов до під`їзду №3 багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , піднявся на 5 поверх, де діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинним намірам та діям, виявив та таємно викрав металеву драбину, яка була встановлена для виходу на горище, вартістю 528 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, в наслідок чого завдав матеріальний збиток Комунальному підприємству «Жилсервіс» на вказану суму.

25.12.2017 року, біля 23:00 год., ОСОБА_9 , знаходячись у АДРЕСА_3 , де переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинному умислу та діям, проник до подвір`я магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за вказаною адресою, та діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав металеві двері, вартістю 888,75 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_13 спричинена майнова шкода на загальну суму 1000 грн.

17.05.2018 року, приблизно о 14:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні КУ «Ізмаїльської ЦРЛ», розташованому по пр. Суворова, буд.51, у м. Ізмаїлі Одеської області, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли його помітити та перешкодити його злочинним діям, виявив та викрав з коридору КУ «Ізмаїльської ЦРЛ» кондиціонер вітчизняного виробництва 1978 року випуску, інвентарний номер 101480410, вартістю 664 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв КУ «Ізмаїльської ЦРЛ» матеріальний збиток на загальну суму 664 грн.

03.06.2018 року, біля 09:30 год., ОСОБА_8 , знаходячись в АДРЕСА_11 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів спрямованих на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б перешкодити його злочинним діям та намірам, шляхом вільного доступу через незачинені вхідні двері, незаконно проник на територію підвального приміщення зазначеного будинку, де виявив та таємно викрав:

- металеві сходи «Практика» трьохсекційні, розкладні, вартістю 2925 грн.;

- гіпсову суміш «Master G-Star» 30 кг, вартістю 123,50 грн.;

- вапно гашене 4 кг, вартістю 78 грн.

Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток ТОВ «Енерготехнології» на загальну суму 3126,50 грн.

30.12.2018 року, близько 14:47 год., ОСОБА_9 , знаходячись у м. Ізмаїлі Одеської вул. Героїв Сталінграду біля багатоквартирного будинку № 48 «б», шляхом вільного доступу проник до подвір`я зазначеного будинку, де переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкодити його злочинному умислу та діям, діючи умисно, повторно, з корисливою метою таємного викрадення чужого майна, шляхом демонтування, зняв з хвіртки, ведучої до входу у кв. № 6 - 1 лист з полікарбонату розмірами 1 м. 60 см. вартістю 340 грн., після чого з викраденим майном з місця кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_17 , спричинена майнова шкода на загальну суму 340 грн.

18.03.2018 року, у вечірній час, ОСОБА_9 проник на територію центра поштового зв`язку №5 ПАТ «Укрпошта», розташованого у м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Бендерській, буд.39, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли би помітити та перешкоджати його злочинному умислу та діям, проник до підсобного приміщення центра і поштового зв`язку №5 ПАТ «Укрпошта», розташованого за вказаною адресою, де виявив та таємно викрав 4 чавунні батареї опалювання, вартістю 1450 грн. за кожну, на загальну суму 5800 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 ПАТ «Укрпошта» спричинена майнова шкода на загальну суму 5800 грн.

25.03.2018 року, близько 16:00 год., ОСОБА_9 проник на територію центра поштового зв`язку №5 ПАТ «Укрпошта», розташованого у м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Бендери, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б помітити та перешкоджати його злочинному умислу та діям, проник до підсобного приміщення поштового зв`язку № 5 ПАТ «Укрпошта», розташованого за вказаною адресою, де виявив та таємно викрав 6 металевих листів різного розміру, та 2 металеві трубки, розміром 1,5 м кожна, загальною вагою 35 кг, вартістю 6 грн. за 1 кг лому, на загальну суму 210 грн., після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

В наслідок злочинних дій ОСОБА_9 ПАТ «Укрпошта» завдана майнова шкода на загальну суму 210 грн.

30.04.2018 року, приблизно о 22:20 год., ОСОБА_9 , знаходячись на території загальноосвітньої школи № 10, розташованого но вул. Івана Франка, буд.17 в м. Ізмаїлі Одеської області, умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав 4 металевих кріплення загальною вартістю 1040 грн., які належать ЗОШ № 10, чим заподіяв майнову шкоду на вищевказану суму, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками поліції з викраденим майном при виході від місця злочину.

05.05.2018 року, приблизно о 05:00 год., ОСОБА_9 , знаходячись на території дермато-венерологічний лікарні, розташованій по АДРЕСА_12 , умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно викрав металеву хвіртку та металеву трубу загальною вартістю 666,67 грн., які належать ОСОБА_18 , чим заподіяв майнову шкоду на вищевказану суму, після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

17.05.2018 року, приблизно о 10:00 год., ОСОБА_19 , знаходячись в АДРЕСА_13 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисних мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли би помітити та перешкодити його діям, виявив біля під`їзду та таємно викрав велосипед торгової марки «Весна», вартістю 500 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток ОСОБА_20 на загальну суму 500 грн.

27.05.2018 року, приблизно о 05:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись у АДРЕСА_14 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів спрямованих на таємне викрадення чужого майна, через незачинену калитку, незаконно проник на територію зазначеного домоволодіння, де виявив та таємно викрав спортивний велосипед торгової марки «Crosswing bicycles technology» червоного кольору, вартістю 3100 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв матеріальний збиток ОСОБА_21 на загальну суму 3100 грн.

05.06.2018 року, біля 21:00 год., ОСОБА_8 , знаходячись у АДРЕСА_11 , усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів спрямованих на таємне викрадення чужого майна, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, які могли б перешкодити його злочинним діям та намірам, шляхом вільного доступу через незачинені вхідні двері, незаконно проник на територію підвального приміщення зазначеного будинку, де виявив та таємно викрав:

- 7 металевих банок емалі алкідної ПФ - 11511 білого кольору вартістю 133,38 грн. кожна, на загальну суму 933,66 грн.;

- металеві банки емалі алкідної ПФ - 11511 червоно-коричневого кольору вартістю 103,60 грн. кожна, на загальну суму 207,20 грн.;

- 3 металеві банки емалі алкідної ПФ - 11511 синьою кольору вартістю 104,36 грн. кожна, на загальну суму 313,08 грн.;

- лопата совкова - 1 штука вартістю 136,50 грн.;

- респіратор 2 штуки вартістю 78 грн. кожний, на загальну суму 156 грн.;

- папір наждачний на тканинній основі 200м*50м 100 (шт) вартістю 32,72 грн.;

- гіпсова суміш «Master SatenPRO 25 ти» (уп.) вартістю 136,34 грн.;

- ґрунтовку ВДА глибоко проникаюча «Bast» 10 JI вартістю 153,30 грн.;

- 2 кисті - макловиці 50*150 вартістю 53,66 грн. кожна на загальну суму 107,32 грн.;

- кисть-флейц англійська 2,5 мм вартістю 15,76 грн.:

- клей ПВА 2,5 кг вартістю 123,50 грн.;

- корито оцинковане вартістю 255,32 грн.;

- 2 стрічки малярські 38 мм*50 mt вартістю 62,40 грн., на загальну суму 124,80 грн.;

- 1 бутель розчинника ТМ Декарт 0,85 л вартістю 46,54 грн.;

- 2 шпателя 200 мм вартістю 41,60 грн. кожний, на загальну суму 83,20 грн.;

- 2 шпателя 350 мм вартістю 68,90 грн. кожний, на загальну суму 137 грн.;

- 3 шпателя 80 мм з пластиковою ручкою вартістю 22,10 грн. кожний, на загальну суму 66,30 грн.;

- 1 валік фаворит під ручку 8 мм вартістю 43,84 грн.

Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток ТОП «Енерготехнології» на загальну суму 3073,18 грн.

19.01.2019 року, близько 01:00 год., ОСОБА_8 , повторно, з корисливих мотивів спрямованих на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, знаходячись у м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Верхньоторгова, буд.44, біля кафе-бару «Олімп», переліз через паркан, та незаконно проник на територію підсобних приміщень зазначеного кафе, де у підсобних приміщеннях, у яких йшли будівельні робот, виявив те шляхом демонтажу таємно викрав:

- кабель GKS alarm cable 4x0.22 shielded, довжиною 197 м. на загальну суму 206,22 грн.;

- кабель GKS alarm cable 8x0.22 shielded, довжиною 49 м. на загальну суму 102,58 грн.;

- кабель GKS alarm cable 8x0.22 shielded із стальним тросом довжиною 15 м. на загальну суму 31,40 грн.;

- кабель П.РПП.М 1x2x0.8 довжиною 12.5 м на загальну суму 23,79 грн.;

- кабель ВВП 2x2,5 загальною довжиною 21 м на загальну суму 124,90 грн.;

- кабель ПВСм 4x4,0+1x4,0 довжиною 7.5 м на загальну суму 178,43 грн.;

- кабель GENOLER TS 9760 2x2.5 довжиною 26 м. на загальну суму 154,64 грн.

Після чого, місце вчинення злочину намагався втекти, але був затриманий адміністратором зазначеного кафе ОСОБА_22 .

В наслідок злочинних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_23 завдано матеріальний збиток на загальну суму 821,96 грн.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок змінити в частині призначеного покарання, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, та просить призначити ОСОБА_8 покарання:

-за ч.1 ст. 185 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

-за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-за ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-за ч.1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_8 визначити шляхом часткового складання призначених покарань і остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, строком на 3 (три) роки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 не врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, відношення обвинуваченого до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують покарання, зокрема повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий. Захисник стверджує, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в нижніх межах санкції статей кримінального закону із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, вирок суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржений.

06.06.2022 року, до початку апеляційного розгляду, захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 звернулися до апеляційного суду із клопотанням від 31.05.2022 року про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, просили закриття кримінальне провадження в цій частині.

Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України (далі - КПК), проведено за відсутності обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , представників потерпілих КП «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Одеська дирекція ПАТ «Укрпошта», загальноосвітньої школи №10 I-III ступенів відділу освіти Ізмаїльської міської ради, ТОВ «Енерготехнології-Ізмаїл», КУ «Ізмаїльська міська центральна лікарня», КП «Теплові мережі «Ізмаїлтеплокомуненерго», КП «Житсервіс-2», ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , а також потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_30 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 та ОСОБА_23 , які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, клопотань про відкладення апеляційного розгляду справи не надавали. Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду вважав можливим здійснювати апеляційний розгляд без участі обвинуваченого ОСОБА_8 .

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі умови для реалізації права обвинувачених та потерпілих на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якогов силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині, а також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника; вивчивши матеріали кримінального провадження; клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів приходить до висновку про таке.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, з огляду на таке.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Чинна ч. 1ст. 49 ККУкраїнипередбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Вказаною нормою встановлено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації,визначеноїприписамист. 12 ККУкраїни, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Згідно ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з частинами 1, 4ст. 286 КПКзвільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2ст. 284 КПКкримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3ст. 288 КПК).

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.285, ч. 4 ст.286, ч. 3 ст.288 КПКУкраїни, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Оскарженим вироком ОСОБА_8 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.1 ст.309 КК України, із застосуванням положень ст.70 КК України призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Кваліфікація дій ОСОБА_8 за інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями та доведеність його вини не оспорюється.

Згідно матеріалів кримінального провадженняобвинуваченому ОСОБА_8 , зокрема інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за епізодом викрадення майна КП «Житлосервіс», яке мало місце 25.11.2017 року, ця обставина сторонами не заперечується.

На дату скоєння кримінального правопорушення, діяла санкція ч.1ст.185КК Українив редакції Законів України від 15.04.2008 року №270-VI, від 04.06.2009 року №1449-VI, яка передбачала покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Законом України від 22.11.2018 року № 2617-VIII були внесені зміни до ст.185 КК України, в абзаці другому частини першої слова «від п`ятдесяти до ста» замінено словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «або позбавленням волі на строк до трьох років» - словами «або обмеженням волі на строк до п`яти років».

Таким чином, з врахуванням виключення покарання у виді позбавлення волі, кримінальна відповідальність за цією нормою закону була пом`якшена, а протиправні дії, передбачені ч. 1 ст.185 КК України згідно класифікації, визначеної ст. 12 цього Кодексу, були віднесені до кримінальних проступків.

Загальне правило щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі відповідно до ч.2 ст.4 КК України передбачає, що кримінальна протиправність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до положень ст.49 КК України (в чинній редакції) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, зокрема минуло 3 (три) роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. При цьому, вказані положення кримінального закону можуть бути застосовані у разі, якщо: протягом вказаного строку особа не вчинила нового злочину,за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Згідно з висновками Об`єднаної Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч. 1 ст. 49 КК диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

У даному кримінальному провадженні за епізодом скоєння кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за загальним правилом, початком перебігу строку давності мав би бути день, коли кримінальне правопорушення було вчинено, тобто згідно матеріалів кримінального провадження 25.11.2017 року.

Тобто в даному випадку строк давності притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, мав закінчитися 26.11.2020 року.

Однак, відповідно до оскарженого вироку, в подальшому ОСОБА_8 вчинив ще ряд інших кримінальних правопорушень: 25.11.2017 року злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, який є тяжким (потерпіла ОСОБА_10 ); 29.11.2017 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго»); 05.12.2017 року кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України; 09.12.2017 року злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, який є тяжким (потерпіла ОСОБА_12 ); 18.12.2017 року злочин, передбачений ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий КП «Жилсервіс»); 18.12.2017 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий КП «Жилсервіс»); 18.12.2017 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий ОСОБА_16 ); 17.05.2018 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий КУ «Ізмаїльська ЦРЛ»); 17.05.2018 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий ОСОБА_20 ); 27.05.2018 року злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України, який є нетяжким (потерпілий ОСОБА_21 ); 03.06.2018 року та 05.06.2018 року злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, який є тяжким (потерпілий ТОВ «Енерготехнології»); 19.01.2019 року, злочин який є тяжким (потерпіла ОСОБА_23 ).

Згідно з ч. 3 ст. 49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Передбачений ст.49 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; невчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; не ухилення особи від слідства або суду.

Таким чином, зокрема обставиною, що виключає закінчення строків давності за раніше вчинений злочин, є згідно з ч. 3 ст. 49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину певної тяжкості, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинений злочин, так і за вчинений новий злочин починається з дня вчинення саме нового злочину, при чому окремо за кожний злочин. Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до самого довшого з них, а обчислюються і минають окремо по кожному злочину.

Вказані висновки викладені постанові ВС від 30.06.2022 року (у справі №499/890/18).

Тобто, давність за вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального проступку 25.11.2017 року, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, перервалася вчиненням 29.11.2017 року, 09.12.2017 року, 18.12.2017 року, 18.12.2017 року, 18.12.2017 року, 17.05.2018 року, 17.05.2018 року, 27.05.2018 року, 03.06.2018 року, 05.06.2018 року та 19.01.2019 року ОСОБА_8 нових злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що 3-річний строк притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України, ОСОБА_8 необхідно обчислювати від 19.01.2019 року, тобто за останнім епізодом вчиненого кримінального правопорушення, який минув станом на час апеляційного розгляду, а саме 20.01.2022 року.

Щодо наявності чи відсутності підстав звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України, колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 інкриміновано вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин без мети збуту, яке мало місце 05.12.2017 року, ця обставина сторонами не заперечується.

На дату скоєння кримінального правопорушення, тобто на 05.12.2017 року, діяла санкція ч.1ст.309КК Українив редакції Закону України від 15.04.2008 року №270-VI, яка передбачала покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Законом України від 22.11.2018 року № 2617-VIII були внесені зміни також і до ч.1 ст.309 КК України, а саме: в абзаці другому частини першої слова «від п`ятдесяти до ста» замінити словами «від однієї тисячі до трьох тисяч», а слова «трьох років, або позбавленням волі на той самий строк» замінити словами «п`яти років», тобто покарання у виді позбавлення волі санкцією вказаної частини статті КК України не передбачено.

Таким чином, кримінальна відповідальність за цією нормою закону була пом`якшена, а протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України згідно класифікації, визначеної ст. 12 цього Кодексу, були віднесені до кримінальних проступків.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 року (у справі №507/431/17).

Відповідно до ч.3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, щочастково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Ці положення кореспондують із нормою ст.58 Конституції Українипро те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи, що кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_8 було скоєно 05.12.2017 року, а також приймаючи до уваги вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 ряду інших вищевказаних кримінальних правопорушень, останній епізод за якими скоєно 19.01.2019 року, аналогічно як і за ч.1 ст.185 КК України, в даному випадку 3-річний строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України необхідно обчислювати від 19.01.2019 року, який минув станом на час апеляційного розгляду 20.01.2022 року.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що на день апеляційного перегляду вирокусуду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 має право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ст. 49 КК України.

Дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи те, що захисником та обвинуваченим подано клопотання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України при апеляційному оскарженні, що свідчать про однозначну вказівку на наявність згоди обвинуваченого на таке звільнення до того, як обвинувальний вирок щодо нього набрав законної сили.

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтвердив, що обвинуваченому ОСОБА_8 власноручно підписав клопотання та йому роз`яснено, що застосування до обвинуваченого положеньст.49КК Українинеєреабілітуючоюпідставою звільнення від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.309 КК України. Захисник підтвердив про усвідомлення та розуміння обвинуваченим ОСОБА_8 зазначених норм кримінального закону та підтримав клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за вказаними статтями.

Таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.12.2021 року (у справі № 521/8873/18).

У постанові від 06.12.2021 року у справі №521/8873/18 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновків, що за змістомп. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПКсуди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такогозаперечення.

Таким чином, враховуючи звернення захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ст.49 КК України, впевнившись в добровільності її волевиявлення та усвідомлення наслідків закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, приймаючи до уваги, що строк давності за інкримінованими ОСОБА_8 кримінальними проступками, передбаченими ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, сплинув 20.01.2022 року, колегія суддів дійшла висновку про встановлення підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК та звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ст. 49 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

Щодо стосується апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 стосовно незаконності оскарженого вироку через суворість призначеного покарання та наявність підстав для застосування норм ст.75 КК України, колегія суддів, з врахуванням звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України та закриття кримінального провадження за цими епізодами, дійшла до таких висновків.

Згідно вимог ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно довимог ч.1,2ст.404КПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсудові рішеннясуду першоїінстанції вмежах апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджувались в повному обсязі. Ці обставини стороною захисту не оспорюються, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК.

Порушень при вирішенні судом першої інстанції питання щодо дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорюються, колегією суддів не встановлено, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація скоєного ОСОБА_8 не є предметом апеляційного розгляду, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК, переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За результатами розгляду вказаних матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_8 , судом першої інстанції ухвалено оскаржений вирок, яким останнього визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.3 ст.185 КК України, та призначено вищевказане покарання.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисникастосовно законності та обґрунтованості вироку в частині призначеного покарання, зокрема щодо можливості застосування при призначенні покарання положень ст. 75 КК України, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, роль та участь обвинуваченого в їх скоєнні, особу винного, висновки органу пробації, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та призначив обвинуваченому покарання із застосуванням ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі.

Надаючи оцінку обставинам даного кримінального провадження колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, як за своїм видом, так і за розміром, не можна вважати занадто суворим, з огляду на таке.

Так, визначені у ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання пов`язаних із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що уст. 12 ККдається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого у контекстіст. 414 КПК розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у п. 3 ч. 1ст. 65 ККУкраїни поняття «особа винного».

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Відповідно до ст.ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Вирішуючи питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, і чи повинен він його відбувати, суд першої інстанції в повній мірі врахувавособу обвинуваченого, який визнав себе винним у скоєному, одночасно врахував характер вчинення злочинів, кількість епізодів, їх періодичність, та їх наслідки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на законних підставах призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції статтей кримінального закону, яке останній повинен відбувати реально.

Доводи сторони захисту щодо визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 , щирого каяття та сприяння розкриттю злочину, а також відсутність у нього судимостей, на думку колегії суддів, не можуть бути вирішальними обставинами, які дають підстави для застосування положень ст.75 КК України.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції висловленій у постанові Першої судової Палати ККС у складі ВС від 10.08.2021 року (у справі №235/689/20).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання ґрунтується на положеннях ст.ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому не вбачає підстав вважати, що призначене покарання є явно несправедливим через його суворість.

За таких обставин, апеляційна скарга захисника підлягає лише частковому задоволенню, оскільки підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 норм ст.75, 76 КК України не доведено.

Разом з тим, приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів встановлені обставини, які в силу ч.2 ст.404 КПК, дають підстави вийти за межі апеляційних вимог для вирішення питання відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки цим не погіршується становище обвинуваченого, з огляду на таке.

З матеріалівкримінального провадженнявбачається,вирок судупершої інстанціїоскаржений лишезахисником ОСОБА_7 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_8 ,тобто фактичновирок відноснообвинуваченого ОСОБА_9 не оскаржувався.

Згідно ч.2 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

В ході апеляційного розгляду кримінального провадження встановлено, що оскарженим вироком обвинуваченого ОСОБА_9 визнано винуватим та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на один рік, зокрема за скоєння кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, яке було вчинено 03.09.2017 року.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України, обвинувачений ОСОБА_9 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.1 ст.185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Оскільки згідно матеріалів кримінального провадження та оскарженого вироку останній епізод кримінального правопорушення ОСОБА_9 скоєно 30.12.2018 року (ч.2 ст.185 КК України), тому в даному випадку 3-річний строк притягнення обвинуваченого ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України необхідно обчислювати від 30.12.2018 року, який минув станом на час апеляційного розгляду 31.12.2021 року.

Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 КК України.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_9 чи його захисник не зверталися до апеляційного суду зі скаргою на вирок суду та з клопотанням про звільнення обвинуваченого ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185 КК України та закриття кримінального провадження в цій частині, станом на час апеляційного розгляду у даномукримінальному провадженніза ч.1ст.185КК Українизакінчився 3-річнийстрок давностіпритягнення довідповідальності,передбачений ст.49КК України,у зв`язкуіз чимна підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України та ч.5 ст.74 КК України обвинувачений ОСОБА_9 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.1 ст.185 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення ч.1 ст.417 КПК, згідно з якими суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирокі закриває кримінальне провадження, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу захисника та задовольнити клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, скасувати вирок в частині визнання винуватим обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, обвинуваченого ОСОБА_8 звільнити від кримінальної відповідальності, за скоєння кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закрити відносно останнього кримінальне провадження в цій частині на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, а також в порядку ч.2 ст.404 КПК звільнити ОСОБА_9 від покарання за ч.1 ст.185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Клопотання захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задовольнити.

Вирок Ізмаїльськогоміськрайонного судуОдеської областівід 13.04.2021року в кримінальному провадженні №12017160150002524, за яким ОСОБА_8 визнаний винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185; ч.2 ст.185; ч.2 ст.15, ч.2 ст.185; ч.3 ст.185; ч.1 ст.309 КК України скасувати в частині визнання його винуватим за ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України.

Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, за скоєння кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

В порядку ч.2 ст.404 КПК України звільнити ОСОБА_9 від покарання за ч.1 ст.185 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моментуїї проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4