Ухвала

від 03.02.2023 по справі 500/7231/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03лютого 2023 року

м. Київ

справа № 500/7231/17

провадження № 51-11ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 - 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК.

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 - 3 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 1 ст. 309 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області 13 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 185 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК шляхом складання призначених покарань призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки.

За цим же вироком ОСОБА_4 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 185 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 309 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК шляхом складання призначених покарань визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 у період часу з 09 вересня 2017 року по 05 травня 2018 року, за обставин, детально наведених у судовому рішенні, часу, місця та способу, із наведенням кваліфікуючих ознак, вчинив кримінальні правопорушення проти власності потерпілих КП «Ізмаїльське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства», ОСОБА_7 , ПАТ «Укрпошта», ОСОБА_8 , спричинивши їм матеріальної шкоди.

Крім цього, ОСОБА_6 за обставин викладених у вироку 30 квітня 2018 року вчинив закінчений замах на викрадення майна ЗОШ № 10.

За вказаним вироком ОСОБА_4 у період часу з 25 листопада 2017 року по 05 червня 2018 року за обставин, детально наведених у судовому рішенні, часу, місця та способу, із наведенням кваліфікуючих ознак, вчинив кримінальні правопорушення проти власності потерпілих КП «Жилсервіс», ОСОБА_9 , КП «ТС Ізмаїлтеплокомуненерго», ОСОБА_10 , КУ «Ізмаїльська ЦРЛ», ТОВ «Енерготехнології», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , спричинивши їм матеріальної шкоди.

Крім цього, ОСОБА_4 за обставин, викладених у вироку, 18 грудня 2017 року та 19 січня 2019 року вчинив закінчені замахи на викрадення майна КП «Житлосервіс» та ОСОБА_13 відповідно.

Також, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у невстановленому місці та час придбав шляхом збору суцвіття рослин коноплі, після чого за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , висушив та виготовив шляхом перетирання руками наркотичний засіб - канабіс, який зберігав за місце мешкання для особистого вживання без мети збуту.

Так, 05 грудня 2017 року, в період часу з 15:20 до 16:30, під час проведення санкціонованого обшуку житла та іншого володіння особи за місцем мешкання ОСОБА_4 в одній із кімнат виявлено та вилучено полімерний пакет з речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта від 05 лютого 2018 року №3079-Х є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в висушеному стані 36, 60 г та згорток фольги з порошкоподібною речовиною бежевого кольору, яка згідно висновку від 05 лютого2018 року № 3079-Х містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісний вміст якого становить 0, 501 г, які ОСОБА_14 незаконно придбав, виготовив та зберігав за місцем мешкання для особистого вживання без мети збуту.

Крім цього, 18 грудня 2017 року ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , діючи за попередньою групою осіб, за обставин, детально наведених у судовому рішенні, часу, місця та способу, таємно викрали майно, належне ОСОБА_15 , спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 405, 60 грн.

Вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.

Одеський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2022 року скасував вирок в частині визнання ОСОБА_4 винуватим за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК і постановив: звільнити його від кримінальної відповідальності за цим законом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності; закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 цього Кодексу, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; в порядку ч. 2 ст. 404 КПК звільнити ОСОБА_6 від покарання за ч. 1 ст. 185 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК указаного Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_5 , не оскаржуючи доведеності винуватості ОСОБА_4 та юридичної кваліфікації його дій, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість та просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді.

Обґрунтовуючи вимоги, викладені у касаційній скарзі, захисник зазначає, що апеляційний суд безпідставно погодився із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_4 положень ст. 75 КК і у повній мірі не врахував всіх обставин, визначених ст. 66 цього Кодексу.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Судові рішення щодо ОСОБА_6 захисником ОСОБА_5 у касаційному порядку не оскаржуються.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Твердження касатора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

За правилами ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Як убачається із оскаржуваного судового рішення вказаних вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.

Так, апеляційний суд у ході апеляційного розгляду зважив на те, що під час призначення покарання ОСОБА_4 місцевий суд урахував характер і ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, роль та участь обвинуваченого в їх скоєнні, особу винного, висновки органу пробації, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, кількість епізодів, їх періодичність і наслідки, та призначив обвинуваченому покарання за кожне із кримінальних правопорушень та остаточне із застосуванням ст. 70 КК шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі.

Під час перегляду вироку місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою захисника, суд апеляційної інстанції, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, характеру та обставин вчинення кримінальних правопорушень, дійшов висновку, що місцевий суд на законних підставах призначив обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції статей кримінального закону, яке останній повинен відбувати реально.

У свою чергу апеляційний суд зауважив, що щире каяття та сприяння розкриттю злочину, а також відсутність в обвинуваченого судимостей, не можуть бути вирішальними обставинами, які дають підстави для застосування положень ст.75 КК.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, є законною та обґрунтованою, і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Обставини, на які посилається в касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі останнього внаслідок суворості, були враховані судами під час призначення покарання, ці обставини не є безумовними і достатніми для зміни чи скасування судових рішень.

Отже, Суд вважає, що покарання, призначене місцевим судом засудженому і залишене без змін судом апеляційної інстанції, є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість за доводами, викладеними в касаційній скарзі захисника, Суд не вбачає.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, вмотивованість їх висновків з питання призначення засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, адвокат у касаційній скарзі не навів.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги адвоката ОСОБА_5 та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3