Рішення

від 28.07.2022 по справі 639/2748/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/2748/21

Провадження №2/639/441/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

представників відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом, який неодноразово був уточнений у зв`язку з перерахунком суми позовних вимог, до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, і просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №61-к від 31.03.2021 року щодо звільнення ОСОБА_3 з посади провідного економіста Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області; поновити ОСОБА_3 на посаді провідного економіста вказаної установи; стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 року по 28.07.2022 року в сумі 124589, 95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.08.2016 року згідно наказу №83-к від 08.08.2016 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду секретаря до Харківського обласного управління водних ресурсів. Разом з тим, 01.09.2017 року на підставі наказу №74-к ОСОБА_3 була переведена на посаду провідного економіста до відділу економіки. В подальшому 10.08.2018 року на підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України за №587 Харківське обласне управління водних ресурсів було перейменовано в Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (наказ №51 від 23.08.2018 року). Згідно з наказом №61-к від 26.03.2021 року ОСОБА_3 було звільнено з вищенаведеної займаної посади у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у трудовій книжці 31.03.2021 року зроблено відповідний запис. Позивач вказує, що підстави для скорочення займаної нею посади і взагалі підстави її звільнення за ч. 1 п. 1 ст. 40 КЗпП України були відсутні, отже дії відповідача щодо ухвалення наказу про її звільнення є протиправними. Відповідно до штатного розпису на 2021 рік Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, який вводився в дію з 01.01.2021 року, у відділі економіки даної установи повинні були працювати 6 осіб, 4 із 6 на посадах провідного економіста, одну з яких обіймала ОСОБА_3 . В подальшому даний штатний розпис був змінений, але за штатним розписом на 2021 рік Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, який вводився в дію з 01.04.2021року, число вакантних посад провідного економіста (4 особи) залишилось незмінним. У зв`язку з цим є очевидним, що звільнення позивача із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату не відповідає дійсності, дії відповідача не відповідають вищенаведеним чинним нормам права, тому ухвалений наказ № 61-к відповідача є протиправним. З урахування наведеного, позивач вважає, що підстави звільнення її із займаної посади були відсутні. Щодо наміру відповідача скоротити займану посаду, то ОСОБА_3 не спростовує того, що 29.01.2021 року отримувала необґрунтоване попередження відповідача, але без зазначення в ньому дати, номеру та підстав цього повідомлення, тому в свою чергу 29.01.2021 року ОСОБА_3 змушена була у письмовому вигляді направити вимогу до відповідача надати штатний розпис, згідно якого відбулось скорочення її посади, як і вимогу запропонування їй іншої посади за її освітою та досвідом роботи. Також позивач вважає, що відповідач ігнорував жодні підстави відбору кандидатур працівників, які підлягали звільненню.

У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.04.2021 року позов ОСОБА_3 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання ухвали суду від 29.04.2021 року позивачем вказані недоліки були усунуті та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Призначено судове засідання.

Представником відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області 08.06.2021 року на адресу суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому зазначено, що Наказом Офісу від 26.03.2021 року №61 ОСОБА_3 була звільнена з займаної посади по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Штатним розписом, то затверджений Головою Держводагенства, який вводився в дію з 01.01.2021 року, передбачено наявність 6 працівників відділу економіки, а саме: начальник відділу, заступник начальника відділу та 4 провідних економіста. Наказом Держводагентства від 01.04.2019 року №207 «Про затвердження Рекомендацій з формування організаційної структури та штатних розписів організацій, що належать до сфери управління Держводагентства» передбачено, що відділ утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності, зі штатною чисельністю 5 одиниць у разі, коли чисельність відділу перевищує 5 одиниць, може бути введена посада заступника начальника відділу. Штатним розписом, що затверджений Головою Держводагенства і вводився в дію з 01.04.2021 року, було переведено посаду заступника начальника відділу економіки на посаду провідного економіста, а також скорочено посаду провідного економіста ОСОБА_3 , оскільки кількістьпосад було зменшено та відповідно до вищезазначеного наказу, наявність посади заступника начальника можлива лише у разі наявності більшої кількості працівників відділу, а саме 6. Отже Держводагентством посада заступника начальника відділу була змінена на провідного економіста. Для визначення переважного права залишення на роботі, наказом Офісу від 26.01.2021 року № 15-к «Про вивільнення та зміну істотних умов праці працівників РОВР у Харківській області» було створено комісію у складі працівників Офісу: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (голова профкому), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У протоколі комісії від 26.01.2021 року зазначено, що посада заступника начальника відділу економіки переводиться на посаду провідного економіста та проводиться скорочення однієї посади провідного економіста. Переважне право на залишення на роботі мають ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , оскільки всі вони мають досвід роботи понад 10 років та повну вищу освіту. ОСОБА_3 має досвід роботи економістом 3 роки, має диплом бакалавра з менеджменту та не має повної вищої освіти, не проходила планову атестацію. Враховуючи вищевикладене, у штатному розписі скорочена була саме посада провідного економіста ОСОБА_3 . На виконання ст. 42, 421, 492 КЗпП України ОСОБА_3 29.01.2021 року була персонально попереджена про наступне вивільнення та їй запропоновано вільні вакансії Офісу, у якому необхідно було зазначити про бажання займати будь-яку вакантну посаду Офісу при наявності необхідної освіти. ОСОБА_3 не погодилась на переведення на будь-яку вакантну посаду, про що зазначила у другому екземплярі попередження, яке було повернуто нею до Офісу. Звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України допускається у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Також Офісом було направлено лист до Первинної профспілкової організації Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (ППО РОВР у Харківській області) щодо надання згоди на введення штатного розпису Офісу з 01.04.2021 року. Оскільки ОСОБА_3 є членом ППО РОВР у Харківській області, Офісом було направлено лист з проханням розглянути питання надання згоди на звільнення ОСОБА_3 ППО РОВР у Харківській області відповіді на лист щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_3 не надав. Твердження позивача про відсутність скорочення її посади в штатному розписі не відповідає дійсності та базується виключно на безпідставних припущеннях позивача. Відповідач твердження позивача про неправомірність її звільнення та необхідність її поновлення на роботі повністю заперечує, та повністю заперечує виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Таким чином, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на його користь судові витрати.

Разом з тим, 18.06.2021 року позивачем ОСОБА_3 на адресу суду надано відповідь на відзив, в якій остання просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, спростовуючи твердження відповідача.

Також представником відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області 21.07.2021 року суду надані заперечення на відповідь на відзив ОСОБА_3 , в яких підтримується позиція відповідача, викладена у відзиві.

У судовому засіданні 09.11.2021 року прийнято уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_3 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судових засіданнях позивач та представники відповідача надали пояснення відповідно до поданих ними заяв по суті справи.

Позивач ОСОБА_3 приймала участь у судових засіданнях, надала вступне слово, в якому уточнену позовну заяву підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, посилаючись на викладені в позові обставини, однак в подальшому надала письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність, вимоги підтримала у повному обсязі, у судове засідання 28.07.2022 року не з`явилась, подала уточнену позовну заяву до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з новим розрахунком суми позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. Представники відповідача Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області - Клімаш А.С., ОСОБА_2 приймали участь у судових засіданнях, надали вступне слово, в якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, однак у судове засідання 28.07.2022 року не з`явилися, надали заяву від 18.07.2022 року, яка містить заперечення (пояснення) та заяву щодо розгляду справи у відсутність відповідача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судовим розглядом на підставі даних трудової книжки ОСОБА_3 та відповідних копій наказів встановлено, що з 09.08.2016 року згідно наказу №83-к від 08.08.2016 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду секретаря до Харківського обласного управління водних ресурсів (а.с.9-13).

З 10.01.2017 року на підставі наказу №2-к від 06.01.2017 року ОСОБА_3 переведена на посаду інженера з організації експлуатації та ремонту І, до відділу технічного та експлуатації водогосподарських систем.

З 01.09.2017 року на підставі наказу №74-к ОСОБА_3 переведена на посаду провідного економіста до відділу економіки (а.с.9-13).

Відповідно до наказу Державного агентства водних ресурсів України від 10.08.2018 року №587 Харківське обласне управління водних ресурсів перейменовано в Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (наказ №51 від 23.08.2018 року) (а.с.14, 88).

Згідно з наказом керівника підприємства (установи, організації) №61-к від 26.03.2021 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з 31.03.2021 року з посади провідного економіста відділу економіки у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.8, 69), у трудовій книжці зроблений відповідний запис (а.с.14, 69). Підставами звільнення також вказані наказ від 28.01.21 р. №16-к, повідомлення про заплановане вивільнення від 29.01.21 р., згода ППО РОВР у Харківській обл. від 08.02.21 р. Також в наказі №61-к вказано про компенсацію ЩРВ за період 09.08.19-31.03.21р. 54 к.дн. і вихідна допомога у розмірі середньомісячного заробітку. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомлена 26.03.2021 року.

Наказом Державного агентства водних ресурсів від 01.04.2019 року №207 «Про затвердження Рекомендацій з формування організаційної структури та штатних розписів організацій, що належать до сфери управління Держводагентства» передбачено, зокрема, що відділ утворюється для виконання завдань за одним напрямом діяльності, зі штатною чисельністю 5 одиниць. Відділ очолює начальник відділу. В окремих випадках (за погодженням з агентством) чисельність відділу може бути збільшена. У разі, коли чисельність відділу перевищує 5 одиниць, може бути введена посада заступника начальника відділу (а.с.84-87).

Штатним розписом на 2021 рік, що затверджений Головою Держводагенства, який вводився в дію з 01.01.2021 року, було передбачено для економічного відділу Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області всього 6 штатних посад, з яких 1 начальник відділу, 1 заступник начальника відділу та 4 провідних економіста (а.с.15-18, 102-104).

У протоколі засідання комісії щодо звільнення та зміни істотних умов праці працівників РОВР у Харківській області від 26.01.2021 року закріплено, що присутньою на засіданні є комісія, утворена наказом РОВР у Харківській області від 26.01.2021 року №15-к «Про скорочення штату працівників РОВР у Харківській області». Головою комісії ОСОБА_4 у зв`язку з затвердженням штатного розпису, який вступає в дію з 01.04.2021 року, зазначено, що потрібно провести роботу щодо введення в штаті змін, зокрема: перевести посаду заступника начальника відділу економіки на посаду провідного економіста і провести скорочення посади провідного економіста. Отже ОСОБА_4 доповів, що виводиться зі штатного розпису посада провідного економіста і при розгляді кандидатур комісія прийшла до висновку, що найменший досвід роботи на посаді економіста має ОСОБА_3 , яка працює без повної вищої освіти, отже має найменше право на залишення на роботі, тому комісія вирішила, зокрема: попередити про вивільнення за п.1 ст. 40 КЗпПУ та за можливості запропонувати переведення на вільні посади працівникам, серед яких зазначена і ОСОБА_3 провідний економіст дата звільнення 31.03.2021 року. При цьому щодо ряду працівників зазначено про зміну істотних умов праці, зокрема, щодо ОСОБА_9 , заступника начальника відділу економіки, якій пропонується посада провідного економіста відділу економіки (а.с. 80-83).

29.01.2021 року ОСОБА_3 було отримано попередження (без дати та вихідного номеру), в якому вказано, що відповідно до вимог КЗпП України повідомляється, що згідно наказу від 28.01.2021 №16-к «Про вивільнення та зміну істотних умов праці працівників РОВР у Харківській області», посада, яку ОСОБА_3 займає, виведена зі штатного розпису, і їй запропоновано переведення з 01.04.21 р. на одну з перелічених вакантних посад, про згоду або відмову працювати на яких слід зробити відмітку. Також вказано, що відмова від продовження роботи у зв`язку з переведенням є підставою для звільнення з роботи 31.03.2021 р. на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) з дотриманням вимог чинного законодавства України та виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку. На вказаному попередженні ОСОБА_3 зробила напис про отримання та вказала, що згодна продовжувати працювати за адресою: АДРЕСА_1 на посаді, відповідній її освіті та досвіду роботи і просила надати штатний розпис, згідно якому відбувається скорочення чисельності працівників, оскільки це є публічним документом (а.с. 7).

Також Офісом було направлено лист до Первинної профспілкової організації Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (ППО РОВР у Харківській області) щодо надання згоди на введення штатного розпису Офісу з 01.04.2021 року.

У відповідьна поданнявід 27.01.2021№11-15/120щодо розглядуштатного розписуРегіонального офісуводних ресурсіву Харківськійобласті,що вступаєв діюз 01.04.2021року,Первинна профспілковаорганізація листомвід 08.02.2021року №01/02-07повідомила,що погоджуєштатний розписРегіонального офісуводних ресурсіву Харківськійобласті звідповідними змінами,в томучислі щодопереведення заступниканачальника відділуекономіки напосаду провідногоекономіста (а.с.190).

В подальшому штатним розписом, затвердженим Головою Держводагенства, який вводився в дію з 01.04.2021 року, було передбачено в економічному відділі Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області всього 5 штатних посад, з яких 1 начальник відділу та 4 провідних економіста (а.с.19-21, 105-107). Отже зазначеним доказом підтверджується, що кількість провідних економістів не змінилась, однак відсутня посада заступника начальника відділу.

Позивачем ОСОБА_3 надані суду копії документів, що свідчать про рівень її освіти та кваліфікації (а.с.22-32). Однак суд не вдається до оцінки переважного права на залишення позивача на посаді провідного економіста, оскільки згідно штатного розпису така посада не скорочувалась.

Між тим, для визначення переважного права залишення на роботі, наказом Офісу від 26.01.2021 року № 15-к «Про вивільнення та зміну істотних умов праці працівників РОВР у Харківській області» було створено комісію у складі працівників Офісу: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (голова профкому), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 начальника регіонального Офісу водних ресурсів у Харківській області 11.02.2021 р. №190/11-15 було направлено голові первинного профспілкового комітету регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області подання з проханням погодити розірвання трудового договору по п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників) з ОСОБА_3 . (а.с.191). Відповідь не отримана, що визнано відповідачем в заяві по суті справи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Устатті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Устатті 77 ЦПК Українивказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Устатті 78 ЦПК Українизазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано уст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно із частинами 1-3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Отже обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

У розумінні частин першої-другої статті 49-2 КЗпП України порівняння продуктивності праці і кваліфікації працівників має проводитись роботодавцем на початку процедури скорочення, а якщо точніше, то перед попередженням конкретного працівника про наступне вивільнення. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України самостійними підставами, серед інших, змін в організації виробництва та праці визначено, зокрема, скорочення чисельності працівників і окремо скорочення штату працівників.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 07 квітня 2011 року № 114/06/187-11).

Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Факторами, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників є, зокрема: наміри роботодавця матеріально стимулювати працівників для здійснення потрібного обсягу робіт меншою кількістю персоналу через суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваної роботи, для чого працівникам встановлюються відповідні доплати за рахунок утвореної економії фонду заробітної плати; вдосконалення виробництва за допомогою автоматизації виробничих процесів, упровадження яких зумовлює зменшення кількості працівників певних професій і спеціальностей, потрібних для виконання роботи; перепрофілювання підприємства; зменшення обсягу виробництва продукції; інші несприятливі фактори та кризові явища у соціально-економічному розвитку суспільства.

З огляду на викладене, скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні, оскільки зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату і зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а інколи навіть збільшитися.

У Постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 824/3229/14а викладено висновок про те, що зміни в організації виробництва і праці не можуть бути підставою зловживань та незаконного звільнення працівників, а незначні розширення в діяльності відповідача не є змінами в організації виробництва та праці. Тобто, скорочення чисельності або штату працівників, безумовно, є правом роботодавця, однак це не має бути підставою для зловживань та незаконного звільнення працівника.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу ППО (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Отже, зважаючи на викладені положення закону, у постанові ВерховногоСуду від26червня 2019року усправі №641/5330/16-ц зроблено висновок, що розглядаючи трудовіспори,пов`язанізі звільненнямза пунктом1частини першоїстатті 40КЗпП України,суди зобов`язаніз`ясувати,чи дійсноу відповідачамали місцезміни ворганізації виробництваі праці,зокрема,ліквідація,реорганізація абоперепрофілювання підприємства,установи,організації,скорочення чисельностіабо штатупрацівників,чи додержановласником абоуповноваженим ниморганом нормзаконодавства,що регулюютьвивільнення працівника,які єдокази щодозмін ворганізації виробництваі праці,про те,що працівниквідмовився відпереведення наіншу роботуабо щовласник абоуповноважений ниморган немав можливостіперевести працівниказ йогозгоди наіншу роботуна томуж підприємстві,в установі,організації,чи некористувався вивільнюванийпрацівник переважнимправом назалишення нароботі тачи попереджавсявін задва місяціпро наступневивільнення.

Статтею 42 КЗпП визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. У разі однакової кваліфікації працівників, роботодавцем враховуються такі обставини, як наявність двох або більше утриманців, відсутність в сім`ї інших працівників з самостійним заробітком та інші.

Так, під час тлумачення зазначеної норми видається, що під час вивільнення більше ніж одного працівника є необхідним аналіз усіх працівників, за підсумками якого може бути скорочено лише осіб, у яких таке переважне право відсутнє.

В даному випадку, згідно з наказом №61-к від 26.03.2021 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з 31.03.2021 року з посади провідного економіста відділу економіки у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників п. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак попереджена вона була про те, що відмова від продовження роботи у зв`язку з переведенням є підставою для звільнення з роботи 31.03.2021 р. на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) з дотриманням вимог чинного законодавства України та виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Між тим, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що в Регіональному офісі водних ресурсів у Харківській області у відділі економіки дійсно відбулось скорочення штату працівників - фактично скорочена посада заступника начальника відділу економіки. При цьому кількість посад «провідний економіста» не змінилась чотири посади, що підтверджується відповідними штатними розписами. Тобто посада, на якій працювала ОСОБА_3 , не скорочувалась. Формулювання в у протоколі засідання комісії щодо звільнення та зміни істотних умов праці працівників РОВР у Харківській області від 26.01.2021 року про «переведення посади заступника начальника відділу економіки на посаду провідного економіста і проведення скорочення посади провідного економіста» суд вважає підміною понять, оскільки переведеним з посади на посаду може бути лише працівник. Тобто посада, на якій працювала ОСОБА_3 , не скорочувалась. Отже були відсутні підстави для її звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, а тому є підстави для визнання незаконним та скасування наказу №61-к від 26.03.2021 року про звільнення 31.03.2021 року ОСОБА_3 з посади провідного економіста відділу економіки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області і поновлення позивача на вказаній посаді. При цьому суд не вдається до оцінки дотримання відповідачем переважного права залишення позивача на посаді, оскільки взагалі була відсутня підстава для звільнення ОСОБА_3 у зв`язку зі скороченням штату в частині посади позивача, а також у зв`язку з ненаданням відповідачем всіх необхідних доказів щодо працівників відділу для здійснення такої оцінки.

Відповідно дост.235 КЗпП України, зокрема, у разі звільнення без відповідної правової підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі,органом який розглядає трудовий спір.При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівникові обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом встановлено наступне.

Як вбачається з довідки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про доходи від 30.03.2021 року, ОСОБА_3 за період з 2020 року по 2021 року отримала дохід у розмірі 134 575,06 грн. (без врахування утриманого податку з доходів фізосіб) (а.с.49).

Згідно з довідкою про середній заробіток Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 21.09.2021 року, відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за 2021 року, середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за фактично відпрацьовані дні на посаді провідного економіста РОВР у Харківській області (лютий березень 2021 року) складає 371,91 грн. (а.с.115).

Позивачем ОСОБА_3 наданий розрахунок середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.04.2021 року по 28.07.2022 року, яка становить 124589, 95 грн. і складається із суми середньоденного заробітку, помноженої на кількість робочих днів (335 днів) за кожний місяць у вказаному періоді 8 182,02 + 6 694,38 + 7 438,20 + 8 182,02 + 7 810,11 + 8 182,02 + 7 438,20 + 8 182,02 + 8 182,02 + 7 066,29 + 7 438,20 + 8 182,02 + 7 810,11 + 8 182,02 + 8 182,02 + 7 438,20 = 124589, 95 грн. (а.с.151,152). Суд вважає вказаний розрахунок обґрунтованим.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі124589, 95 грн., тобто позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

При цьому, в силу вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити рішення суду до негайного виконання в частині поновлення поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного економіста відділу економіки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи те, що позивача на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1245, 89 грн., що відповідає розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.16, 21, 43 Конституції України, ст. ст. 1, 51, 81, 17, 38, 40, 83, , 235, 236 КЗпП України, ст.ст.1-18, 76-82, 95, 133, 137, 141, 142, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області про визнання звільнення з роботи працівника незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ №61-к від 26.03.2021 року про звільнення 31.03.2021 року ОСОБА_3 з посади провідного економіста відділу економіки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області.

Поновити ОСОБА_3 на посаді провідного економіста відділу економіки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2021 року по 28.07.2022 року в сумі 124589 (сто двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 85 копійок.

Стягнути з Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області на користь держави судовий збір у розмірі 1245 (одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень 89 копійок.

Допустити негайневиконання рішеннясуду вчастині поновлення ОСОБА_3 напосаді провідного економіста відділу економіки Регіонального офісу водних ресурсів у Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, ЄДРПОУ:01038594, адреса: м. Харків, вул. Космічна, буд. 21.

Повний текст рішення складено 30.09.2022 року.

Суддя Н.В. Баркова