Постанова

від 29.09.2022 по справі 199/10253/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6530/22 Справа № 199/10253/21 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Попенко Ю.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року

по справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів ,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 14 лютого 2009 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, під час якого у сторін народилося двоє дітей. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2020 року по справі № 199/4888/20 шлюб було розірвано.

Під час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу було придбано автомобіль «BMW», модель «Х6», номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 . Вказаний транспортний засіб придбавався, зокрема, і за кредитні кошти, так, 15 квітня 2019 року між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» і позивачем був укладений кредитний договір №1/2565921, відповідно до якого банком їй було надано кредит в розмірі 898 000,00 грн. на купівлю транспортного засобу: марка «BMW», модель «Х6», номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску - 2018.

18 квітня 2019 року Територіальним сервісним центром №1242 РСЦ МВС в Дніпропетровській області було здійснено первинну реєстрацію придбаного в торгівельній організації транспортного засобу «BMW», на ім`я позивача на підставі договору купівлі-продажу №Г19-482/1, укладеного 18 квітня 2019 року у суб`єкта господарювання ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ». При цьому, позивач зазначала, що сторони припинили подружні стосунки на початку травня 2020 року, з того часу разом не проживали, не вели спільного господарства, не мали спільного бюджету.

На виконання умов вказаного кредитного договору, особисто позивачем, у період з 15.04.2019 року по 19.08.2020 року на користь кредитора - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» було повернуто грошові кошти в розмірі 979 472, 42 грн. та відповідно особисто нею був погашений кредит у повному обсязі, з урахуванням процентів та інших обумовлених кредитним договором платежів, при цьому - 472 553, 72 грн. сплачувалися вже після припинення подружніх стосунків із відповідачем. Жодних грошових коштів на погашення кредиту ОСОБА_2 не сплачувалося на користь AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК». Погашення кредиту здійснювалося за рахунок прибутків отриманих в результаті здійснення позивачем господарської діяльності, а також за рахунок коштів виручених нею від продажу подарованої їй бабусею квартири.

Після повної сплати кредиту і скасування застави спірний автомобіль позивачем був відчужений на користь ОСОБА_3 на підставі відплатного договору купівлі-продажу № 4589/20/007906 від 20.08.2020 року укладеного між ФОП ОСОБА_4 , як комісіонером, та покупцем ОСОБА_3 . Продаж автомобіля комісіонером, згідно проведеної на той час оцінки, було вчинено за 975 000 грн.

У подальшому, дізнавшись про продаж автомобіля, який придбавався під час шлюбу, 29 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя - автомобіля «BMW», модель «Х6». Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року по справі № 199/9112/20 позов ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки «BMW», що є спільною сумісною власністю подружжя в розмірі 948 610 грн. 00 коп. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року було змінено, а саме, зменшено суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «BMW», модель Х6», що є спільною сумісною власністю подружжя, з 948 610 грн. до 487 500 грн. Та, 17.11.2021 року судове рішення Дніпровського апеляційного суду набрало законної сили.

Позивач зазначала, що за кредитним договором №1/2565921 від 15.04.2019 року, який був укладених між нею та AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» відповідач ОСОБА_2 , вважаючись солідарним із нею боржником, не виконував обов`язків щодо погашення кредиту, однак стягнув з неї компенсацію вартості 1/2 частини придбаного за кредитні кошти транспортного засобу, та відповідне судове рішення про це набрало законної сили, у порядку частини першої статті 544 ЦК України, вона, як позичальник, що одноосібно виконала зобов`язання у повному обсязі, має право на зворотну вимогу (регрес) до ОСОБА_2 , як до іншого з подружжя у відповідній частині виконаного нею зобов`язання.

У зв`язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в сумі 489 736, 21 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів- відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, шлюбі, про що в Книзі реєстрації шлюбів 14 лютого 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 91. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.

15 квітня 2019 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та позивачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №1/2565921, відповідно до якого Банком було надано Позивачці кредит в розмірі 898 000,00 грн. на купівлю транспортного засобу для особистих потреб: марка «BMW», модель «X6», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску - 2018. Купівля транспортного засобу здійснювалась відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем та Позивачем. Вартість транспортного засобу згідно договору купівлі-продажу складало 2 000 895, 25 грн.

Відповідно до Договору, ОСОБА_2 надав дозвіл ОСОБА_1 , у зв`язку з перебуванням у шлюбі, на укладання з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» будь-яких договорів про надання банківських послуг.

18 квітня 2019 року Територіальним сервісним центром №1242 РСЦ МВС в Дніпропетровській області здійснено первинну реєстрацію придбаного в торгівельній організації вищевказаного транспортного засобу, який ввезено з-за кордону на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №Г19-482/1, укладеному 18 квітня 2019 року у суб`єкта господарювання ПрАТ «АВТ Баварія-Дніпропетровськ».

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2021 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки «BMW», модель «X6», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2018, що є спільною сумісною власністю подружжя в розмірі 948 610 (дев`ятсот сорок вісім тисяч шістсот десять) грн. 00 коп. Постановою Дніпровського Апеляційного суду від 17 листопада 2021 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року було змінено, а саме, зменшено суму, що підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_2 в якості грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «BMW», модель Х6», що є спільною сумісною власністю подружжя, з 948 610,00 грн. до 487 500,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що позивачка, як позичальник, яка одноосібно виконала зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, оскільки працювала фізичною особою підприємцем, має право на зворотню вимогу (регрес) до ОСОБА_2 , як до іншого з подружжя у відповідній частині виконаного нею зобов`язання, зважаючи на наступне.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

Велика Палата Верховного Суду вважає слушними доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2019 року щодо змісту статті 541 ЦК України, який свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто, солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

У постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), викладено позицію про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

Борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, враховуються при поділі майна (пункти 23.24 Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ).

Тобто, внаслідок придбання подружжям майна в кредит, боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Якщо один із колишнього подружжя в повному обсязі виконав зобов`язання, то він у порядку частини першої статті 544 ЦК України має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого з подружжя у відповідній частині. Дана позиція підтверджується постановою Великої палати ВСУ від 30.06.2020 року по справі № 638/18231/15-ц.

Разом з цим, відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Згідно ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

А отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що гроші одержані позивачем від здійснення господарської діяльності є майном подружжя, яке може переходити від однієї особи до іншої, з чого виникають цивільні права.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що кошти отримані позивачем від здійснення господарської діяльності за час перебування у шлюбі з відповідачем, мають статус спільного сумісного майна подружжя, зважаючи на наступне.

Відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року по справі №199/9112/20, судом було встановлено наступне:

«Суд не може погодитися з доводами відповідача ОСОБА_1 щодо того, що спірний автомобіль придбано нею виключно за її особисті кошти та для здійснення нею її підприємницької діяльності, оскільки належних доказів цим обставинам не надано.

Твердження сторони відповідача щодо сплати коштів за кредитним договором №1/2565921 від 15 квітня 2019 року, укладений між AT «КРЕДІАГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , виключно нею та за її особисті кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності, спростовуються наданими позивачем квитанціями про сплату коштів за вищезазначеним кредитним договором також і ним.

Надані сторонами но справі податкові декларації та договори про надання послуг, оскільки і позивач, і відповідач є фізичними особами-підприємцями, доводять отримання доходу обома з подружжя, перебування їх, як фізичних осіб-підприємців, у договірних стосунках один з одним та отримання доходів.

За таких обставин, суд вважає, що придбаний під час перебування у шлюбі автомобіль марки «BMW», модель «Х6», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , рік випуску 2018, придбано за спільні кошти подружжя і є їх спільною власністю.

Суд також не погоджується з посиланнями відповідача ОСОБА_1 на те, що спірний автомобіль використовувався нею для здійснення підприємницької діяльності, оскільки доказів цим обставинам відповідачем не надано, а позивач такі обставини не визнає, посилаючись на те, що спірний автомобіль було придбано для потреб сім`ї. Окрім зазначеного, суд також звертає увагу, що сам по собі факт використання цього майна для здійснення підприємницької діяльності, не дає суду підстав для висновку про те, що таке майно є особистою власністю відповідача».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року по вказаній справі апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково та змінено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року, яким вирішено зменшити суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «BMW», модель «Х6», рік випуску 2018, що є спільною сумісною власністю подружжя, з 948 610,00 грн. до 487 500,00 грн. Зменшено суму стягнення судових витрат, що складаються зі сплаченого судового збору з 9 486,11 грн. до 4 875, 00 грн. В частині стягнення судових витрат пов`язаних із залученням експерта в розмірі 1000,00 грн. - відмовлено.

Водночас, постановою Дніпровського апеляційного суду віл 17 листопада 2021 року но справі №199/9112/20 було встановлено наступне:

«З матеріалів справи встановлено, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу.

Крім того, встановлено, що автомобіль було відчужено 20.08.2020 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що автомобіль є особистою власністю відповідачки, і остання розпорядилася ним на власний розсуд, оскільки доказів цим обставинам відповідачем не надано, а позивач такі обставини не визнає, посилаючись на те, що спірний автомобіль було придбано для потреб сім`ї. Окрім зазначеного, суд також звертає увагу, що сам по собі факт використання цього майна для здійснення підприємницької діяльності, не дає суду підстав для висновку про те, що таке майно с особистою власністю відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази про отримання згоди від чоловіка на продаж автомобіля та на використання коштів в інтересах сім`ї».

Відповідно до ч. 4. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судовими рішеннями у іншій цивільній справі, які набрали законної сили, вже було встановлено факт сплати коштів за кредитним договором №1/2565921 від 15 квітня 2019 року, укладеним між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , за кошти відповідача, а тому твердження апелянта стосовно погашення кредитних коштів за кредитним договором виключно нею особисто, спростовуються наданими доказами з боку відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 отримала загальний дохід від здійснення господарської діяльності з 2012 року по 2018 рік у розмірі - 7 519 488 гривень 67 коп. та у зв`язку зі співпрацею з відповідачем.

Так, відповідач з 2015 року по 2020 рік був засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КЛАС» (код ЄДРПОУ 39904339), а між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТРАНС КЛАС» було укладені агентські договори - агентський договір №4 від 11.01.2018р. та агентський договір №7 від 12.08.2015р., відповідно до яких кошти сплачувалися ФОП ОСОБА_1 за надані нею послуги.

Види діяльності ФОП ОСОБА_1 - 52.29 «інша допоміжна діяльність у галузі транспорту» збігається з видом діяльності ТОВ «ТРАНС КЛАС» -52.29 «інша допоміжна діяльність у галузі транспорту», що підтверджується платіжними дорученнями, де платник - ТОВ «ТРАНС КЛАС», отримувач - ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач був засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КЛАС ЛТД» (код СДРПОУ 37900552), а між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ТРАНС КЛАС ЛТД» було укладено - договір №ТСО-О3-О1-12 на транспортно-експедирування від 03.01.2012р. та договір №030114 на надання посередницьких послуг від 03.01.2014р., відповідно до яких кошти сплачувалися ФОП ОСОБА_1 за надані послуги, що підтверджується випискою по банківському рахунку ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, кошти отримані ФОП ОСОБА_5 від здійснення господарської діяльності, фактично є коштами, які позивач та відповідач заробляли разом від спільної господарської діяльності.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідачем було виготовлено картку для позивача, яка є додатком електронного платіжного засобу до картки відповідача ( НОМЕР_2 ), відповідно до якої, позивачка з 2012 року по 30.07.2020 рік здійснювала різні платежі за кошти відповідача. Вищевказане підтверджується наданою випискою по рахунку № НОМЕР_2 , з якої вбачається, що в середньому щомісячно позивач користувалась коштами перерахованими відповідачем у розмірі - 50 000,00 грн.

Відповідач, в свою чергу, витрачав на потреби сім`ї щомісячно майже 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з AT КБ «Приватбанк» по рахунку № НОМЕР_2 з 2012 року по 11.2020 рік.

Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції на підтвердження здійснення особисто відповідачем платежів на погашення заборгованості за кредитним договором №1/2565921 від 15 квітня 2019 року, укладеним між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 , а саме: від 13 червня 2021 року на суму 40 020,00 грн., від 12 липня 20219 року на суму 40 005,00 грн., від 14 лютого 2020 року на суму 40 003,00 грн., від 13 березня 2022 року на суму 40 003,00 грн. (т.4 а.с.34-37). А апелянтом не спростовано наявність цих та інших доказів наданих відповідачем у спростування вимог та доводів позивачки.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, що подружні стосунки між сторонами припинилися на початку травня 2020 року, оскільки, позивачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження даних обставин та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, дослідженим колегією суддів рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2020 року, яким було розірвано шлюб між сторонами, яке набрало законної сили, не встановлено конкретний час фактичного припинення подружніх стосунків.

Крім того, колегія відхиляє посилання позивача та її представника, як на доказ придбання спірного транспортного засобу виключно за кошти ОСОБА_1 та відповідно здійснення лише нею погашення кредиту, наявність у неї особистих грошових коштів у сумі - 79 800,00 грн., отриманих від продажу належної їй особисто на підставі договору дарування квартири, відчуженої за договором купівлі-продажу від 27.07.2016 року, оскільки, матеріалами справи не доведено, що вказані грошові кошти не були використані позивачкою на потреби сімї, протягом трьох років, до моменту придбання транспортного засобу та здійснення нею одноособово погашення кредиту.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Також,колегія суддівне бередо увагипосилання апелянтана правовівисновки ВерховногоСуду,оскільки вонистосуються іншихправовідносин,та оскількивідповідач тапозивач виконувалисвої зобовязанняза кредитнимдоговором солідарно,кошти задоговором сплачувалисяспільно відповідачемта позивачем,що буловстановлено Амур-Нижньодніпровськимрайонним судомм.Дніпропетрвоськав межахрозгляду цивільноїсправи №199/9112/20,рішення уякій натеперішній часнабрало законноїсили.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачкою не були надані суду переконливі докази на підтвердження її позовних вимог, тому відстуні підстави для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко